Миколаївська обласна військова адміністрація продовжує розповіді про людей, які мешкають в різних куточках нашого регіону та своїми вчинками надихають інших.
Чергова історія – про Тетяну Сімонову, водійку трамвая (м.Миколаїв).
Весь час від початку повномасштабної війни в умовах активних бойових дій Тетяна Сімонова нікуди не виїжджала з рідного Миколаєва, на лінії виходила постійно. Зараз разом з напарником розвозить воду трамваєм.
«Перші дні великої війни було дуже страшно ! Але виходила на лінію, адже пасажири були…Пам’ятаю, як молоді люди-добровольці на перехресті вулиць Декабристів та Сінної звернулися з проханням підвезти їх до військкомату і висадити поближче! Честь і повага таких хлопцям, які пішли захищати нас!”, – зі сльозами на очах пригадує Тетяна Сімонова кінець лютого 2022-го року.
Зі слів Тетяни, більшість підприємств та установ зачинилися, окрім стратегічних. Там працювали люди, які діставались на роботу саме трамваями. Самі ж співробітники депо також виконувати свої прямі обов’язки: колії ремонтували, за рухомим складом слідкували тощо.
«Було таке, що перед вагоном були вибухи… Аж пил підіймався від них, а на зупинках поранені люди. Ми їм швидку викликали. Допомагали обробляти порізи на руках і ногах. Різні моменти були! Дуже страшно, а потім якось вже звикли», – розповідає водійка.
У квітні минулого року, коли Миколаїв залишився без централізованого водопостачання, на підприємстві пробурили свердловину. Усі бажаючі могли очищену воду набрати там. А за деякий час розробили схему та маршрути, аби підвозити ближче воду у діжках для розливу містянам.
«Тут своя специфіка роботи. Ми сумуємо по лінії. Звичайно, тяжко буває. Але люди дякують нам за водичку. Коли бачимо стареньких або матусь з дітьми, то розуміємо – це потрібна справа!», – говорить Тетяна Сімонова.
Жінка розповідає, у роботі люди через воєнний стан трапляються різні, з різним емоційними станами. Тож вдома вона відпочиває, та її усіляко підтримує чоловік.
«Чоловік також працює у депо. Ремонтує колії. Він на початку їздив зі мною за маршрутом – сидів у вагоні, як пасажир та чекав завершення зміни. Дуже переживав, щоб в дорозі зі мною нічого не трапилось», – зазначає водійка.
Через безпекову ситуацію на “Миколаївелектротрансі” були короткі зміни. Після – графіки руху змінили. Це стало зручно і для містян, як масово повернулися до Миколаєва. Сама ж Тетяна з чоловіком не полишали місто ані на день.
«Коли по місту, особливо вночі, прилітало по кілька десятків ракет, було страшно. Переживали за життя! Але ми – дорослі люди і ухвалили для себе рішення залишатися у рідному Миколаєві! Плюс дирекція підприємства підтримувала – виплачували зарплату, волонтери давали гуманітарну допомогу. Нам гріх жалітися на обставини!», – підсумовує розповідь Тетяна Сімонова.
Миколаївщина. Сильні, незламні, вільні: Наталя та Вероніка Рогозіни
Миколаївщина. Сильні, незламні, вільні: Віталій Варяниця
Миколаївщина. Сильні, незламні, вільні: Наталія Дворецька
Миколаївщина. Сильні, незламні, вільні: Римма Малахова
Миколаївщина. Сильні, незламні, вільні: Світлана Гапішко
Миколаївщина. Сильні, незламні, вільні: Олексій Хомич
Миколаївщина. Сильні, незламні, вільні: Оксана Гончаренко
Миколаївщина. Сильні, незламні, вільні: Гагік Саркісян
