Четвертий день один із районів столиці Німеччини перебуває в блекауті через підпал кабелів на електростанції. Заяву про причетність до підпалу оприлюднило ліворадикальне угрупування. Наразі триває слідство.

Хтось із місцевих залишається вдома й освітлює кімнати свічками, хтось їде до знайомих або йде до аварійних пунктів. Тим часом українські біженці організували пункт незламності, де можна підзарядити гаджети, зігрітися та випити гарячого чаю.

Про це розповідає проєкт Радіо Свобода «Ти як?».

«Ніколи такого не було»

Українка Ольга Данік живе в Німеччині 13 років. Разом із чоловіком-німцем вони планували переїхати до України, але після початку повномасштабної війни вирішили залишилися в Берліні.Ольга з чоловіком мешкають у столичному районі Штегліц-Целендорф. У суботу, 3 січня, цей район залишився без світла через пожежу на електричних лініях.

Наступного дня (4 січня) ліворадикальна група «Вулкан» опублікувала лист-зізнання, у якому заявила про свою причетність до підпалу кабелів на електростанції в Берліні, повідомляло видання Tagesspiegel. Група описала свій вчинок як «дію в інтересах суспільства», заявивши, що підпал був спрямований проти «жадібності до енергії» та впливу технологічних компаній, який зростає. Слідчі схиляються до думки, що оприлюднений лист – правдивий.

Без електрики та опалення залишилося близько 45 тисяч домогосподарств і 2,2 тисячі комерційних об’єктів.

За словами Ольги, така ситуація з відключенням світла сталася у них вперше.

«Ми вранці прокинулися, пішли робити каву, чай – і світла немає. Підійшли до вимикача – немає. Мій чоловік написав сусідам, але інтернету теж одразу не було. Потім сусідка відписала, що до 18:30 в суботу світла не буде. Ми з’їли хліб з маслом і все. Потім поїхали в ресторан. Світла як не було, так і немає. Нам сказали, що до четверга (8 січня) не буде світла. За 13 років ніколи такого не було – усі німці шоковані».

Вдома у подружжя лише свічки, які чоловік купив раніше. Ольга зняла відео з домашньою атмосферою при свічках і опублікувала його в соціальних мережах.

«От так ми і живемо. Чоловік купив свічки минулого року, коли в нас не працювали батареї, і тоді ми ними теж грілися. У нас квартира маленька, спимо під двома ковдрами.

Можливо, хтось і обурюється, але мої сусіди спокійні. Вони настільки впевнені у своїй країні, що щоби не сталося, держава їм допоможе. Треба чекати п’ять днів, вони будуть чекати».

«Ніхто швидко не реагує»

Ольга з донькою переїхали до Берліна у березні 2022-го з Харкова. Розповідає: донька-першокласниця прокинулася вранці, коли на вулиці ще було темно, бо хотіла погратися.

«Почали вмикати світло – нічого немає. Я тоді подивилася на мікрохвильову піч, де показує час – нічого не працює. Мені пощастило, що я користуюся українським мобільним оператором зв’язку, я запитала в СhatGPT, що могло трапитися. Він мені дав посилання на сайт, як у нас обленерго, де я дізналася про пожежу.

У багатьох узагалі не працював мобільний зв’язок – я писала своїм сусідам, але ніхто нічого не відповідав. До речі, зранку не було гарячої води, але потім включили».

Перші години Ольга з донькою залишалися вдома, але згодом вирішили переїхати до друзів у центр Берліна, де перебувають і досі.

«Наш будинок – останній, де немає світла. Хоча у дворі є вуличне освітлення. Тому ми це сприйняли як солідарність із Україною. Страшно те, що розумієш: у Німеччині ніхто так швидко не реагує на це все, як у нас. У нас був випадок, коли в будинку не було води. Тому я розуміла, що впродовж вихідних світло не з’явиться».

У школі, де навчається донька Ольги, теж немає електрики та опалення.

«Нас розподілили по інших школах району. Хто може, ті залишаються вдома. Я її відвезла сьогодні в іншу школу. Там були їхні вихователі, вчителі, їм надали окремий клас, кабінет і вони там гралися».

«Наш досвід важливий»

Оксана Орел з Одеси разом із донькою також знайшла прихисток у Берліні після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Вона представляє українську спільноту в депутатському комітеті з міграції та інтеграції при районній адміністрації.

Разом із іншими українськими біженцями Оксана заснувала українсько-німецький центр AdlerA e.V., який допомагає мігрантам з України адаптуватися. Після початку блекауту центр також став пунктом незламності для місцевих. Будівля, де він розташований, – у районі Штегліц-Целендорф. Але, за словами українки, їхня трансформаторна підстанція підключена до іншої лінії електропередач, ніж інша частина району.

«Ми сподівалися, що світло буде. Десять тисяч абонентів підключили, а потім знову вимкнули. Ситуація, на жаль, не змінилася. Батьки, родини дітей, які відвідують нашу організацію – і українські, і німецькі родини, – першими скористалися цією нагодою. Вони привели дітей на танці, трошки погрітися, одразу взяли підзарядити гаджети.

До нас також приходять люди, які проживають в багатоквартирних будинках. У них електроплити й електробойлери. По суті, вони не можуть навіть гарячого чаю зробити вдома. Ми сказали, що вони можуть приносити термоси, окріп додому. В нашої партнерської німецької організації є велика кухня, вона надала доступ до неї, щоб можна було приготувати гарячий суп чи щось тепле для дитини, погодувати її домашньою їжею».

Оксана каже: відкрили пункт незламності не лише на знак подяки за допомогу біженцям і підтримку України, а й щоб поділитися власним досвідом під час відключень.

«Ми говоримо: «Нічого страшного, що декілька днів не буде світла – в Україні теж є відключення. Все налагодиться». Наш досвід тут, на мою думку, дуже важливий. Я побачила свою сусідку-німкеню і сказала їй, що ми відкрили пункт. Вона мені відповіла, що купила три свічки, ліхтарик і нові батарейки. І згадала, як я розповідала про те, що українські жінки «запасливі»: у всіх вдома є з чого розвести пюрешку, сухарики».

За словами Оксани, для місцевих вимкнення світла – стресова ситуація. Про планові відключення у Німеччині зазвичай повідомляють за декілька тижнів, розклеюють оголошення.

«Тут же вони фактично не змогли елементарно попередити мешканців, бо не було мережі, повідомлення не надходили. У нас простіше: вмикається сирена і ми знаємо, що це тривога. А тут і ховатися не потрібно, нікуди тікати, але люди налякані. Я чула, як німці говорили: «Ми думали, що на нас напали росіяни. Ми думали, що це вже Росія на нас наступає».

Українці емоційно й ментально підготовлені до таких ситуацій. Якщо немає чаю, вони одразу телефонують одне одному, біжать у магазин, купують необхідне – мило, сіль, свічки. А німці: «Я вранці не встиг випити кави – і вже стрес».

Першими до електропостачання підключили лікарні, а місцева влада закликала людей тимчасово переїжджати до друзів чи знайомих і облаштувала аварійні пункти, розповідає Оксана. Центральний пункт розгорнули в концертній залі районної адміністрації.

«Там поставили мобільні ліжка, і приймають людей. Переважно це літні люди, які самі проживають. Вчора я бачила у новинах, там було четверо чи п’ятеро людей. А сьогодні – пів зали людей на ліжках. Думаю, що може бути ще більше, бо температура знизилася, холодно.

Але, знаєте, німці сказали, що в нормальній ситуації цей ремонт тривав би чотири-п’ять тижнів. А зараз вони стараються відновити все до четверга (8 січня – ред.). Українці пишуть у соцмережах, що у нас енергетики під обстрілами ремонтують і люди мають світло, тепло. І жартують, що треба наших людей сюди привезти, щоб вони тут їх навчили».