Американські прокурори висунули обвинувачення п’ятьом членам мережі, пов’язаної з російською розвідкою, які намагалися здійснити кілька замахів, зокрема й у Литві.
Росія протягом багатьох місяців планувала вбивство шахіста й лідера опозиції Гаррі Каспарова на території США. Цього літа влада США повідомила засновнику «Форуму вільної Росії», що він став «мішенню» кремлівської змови з метою вбивства; за словами близьких до нього джерел, його взяли під спеціальну охорону — вперше відтоді, як він емігрував і оселився в Нью-Йорку у 2013 році. Плани щодо вбивства Іллі Пономарьова — єдиного російського депутата, який проголосував проти анексії Криму і з-за кордону співпрацював із силами оборони України, — зайшли ще далі.
Американські прокурори оприлюднили імена п’ятьох змовників, які діяли за наказом Кремля; схоже, Кремль готовий посилити як тиск на дисидентів, так і ескалацію на території країн Заходу. Як стало відомо виданню EL MUNDO, контакти між цими п’ятьма організаторами та виконавцями, яким було доручено стежити за опозиціонерами й убити їх, відбувалися саме тоді, коли Каспарова та Пономарьова попередили про небезпеку. Обох планували вбити в США, а третьою жертвою мав стати чоловік, якого збиралися зарізати (або спалити бензином) у Вільнюсі, столиці Литви. Ця мережа змовників, що працюють на розвідувальні служби Російської Федерації — так звана «мережа RIS», — діє щонайменше з 2024 року та співпрацює для здійснення атак, переважно в Європі, залучаючи місцевих диверсантів і злочинців. Тепер вони готують напади навіть у Сполучених Штатах — на території, яка була забороненою зоною для таких спецоперацій Москви навіть протягом більшої частини Холодної війни. Напади на опозиціонерів у вигнанні або змови з метою їх здійснення на території США траплялися рідко; останнім гучним випадком убивства, яке приписують Москві на американській землі, було дивне самогубство перебіжчика з НКВС у 1941 році. Нині ж Володимир Путін переходить до більш жорсткої тактики.
Російський шахіст і опозиціонер Гаррі Каспаров. ROSA GONZÁLEZ
Вісім охоронців
Каспаров побоюється за власну безпеку вже понад два десятиліття. Невдовзі після завершення шахової кар’єри у 2005 році, щоб повністю присвятити себе політиці, чемпіон світу найняв команду з восьми охоронців; вони не лише супроводжували його всюди в Росії, а й носили із собою його їжу та воду, аби Каспаров не торкався продуктів, що перебували у відкритому доступі в громадських місцях.
У 2012 році Каспаров зізнався письменниці Маші Гессен, що найбільше в поїздках за кордон йому подобається можливість певний час обходитися без охорони. Через рік погрози змусили його покинути Росію, і він більше не ризикував повертатися, оскільки проти нього накопичувалися справи: після початку повномасштабного вторгнення в Україну його внесли до російського реєстру «іноземних агентів», а у 2024 році — до списку «терористів та екстремістів». У травні цього року Росія видала міжнародний ордер на його арешт.
«Цього літа влада США підтвердила йому, що він є мішенню», — пояснює близьке до нього джерело.
Інша ціль відповідає визначенню «зрадник», яке використовує путінський режим: Ілля Пономарьов — колишній російський депутат, що живе в еміграції в Україні; у 2014 році він був єдиним членом Держдуми, який проголосував проти анексії Криму. Після початку повномасштабного вторгнення він вступив до лав Сил територіальної оборони України, заснував опозиційне медіа «Утро Февраля» та просував ідею «З’їзду народних депутатів» як політичної альтернативи режиму Путіна. За його словами, він пережив п’ять замахів на своє життя.
Пономарьов ділить свій час між Києвом і Вашингтоном; в американській столиці він має житло та офіс, що слугує представництвом його політичної платформи в США. Особа, завербована Москвою, зняла на відео два об’єкти у Вашингтоні, пов’язані з людиною, яку американські прокурори називають «Жертвою №1», — ціллю, за вбивство якої було призначено винагороду в розмірі 40 000 доларів.
Це початкове завдання передбачало не лише виявлення двох місць, пов’язаних із жертвою, а й запис відео тривалістю щонайменше 30 секунд із різних ракурсів. Щоб підтвердити, що зйомка була свіжою та автентичною, виконавець мав показати в кадрі руку, яка демонструє заздалегідь узгоджений сигнал — піднятий великий палець або жест «ОК». Вони використовували умовний код.
За ці знімки пропонували від 1000 до 1500 доларів. Як стало відомо газеті, чоловіка зафіксували камери спостереження. Замах не відбувся, оскільки виконавець відмовився від участі.
П’ятеро чоловіків
Американські прокурори стверджують, що до цієї різнорідної мережі, пов’язаної з російськими спецслужбами, входили п’ятеро чоловіків. Вони вербували людей для стеження за дисидентами та їх убивства, а також для здійснення диверсій у країнах, що допомагають Україні. Усім п’ятьом висунуто обвинувачення у змові з метою фінансування терористичних актів, а трьом із них — також у змові з метою вчинення замовного вбивства. Серед підозрюваних: Юрій Храмєєв — колишній полковник російської розвідки, який у молодості працював із Путіним, та його син Кирило — офіцер ФСБ; двоє кубинців і громадянин Венесуели. Усі вони проживають у Росії й досі перебувають на волі.
До мережі входить особа, вже відома литовській владі через організацію диверсійних операцій на території Литви з Росії у 2024 році: Оеміс Ромагоса Дурруті — кубинський інструктор із танців і пособник російської розвідки, який завербував двох іспанців для підпалу литовської компанії, що надає послуги Україні. Оплата за це завдання становила 4000 євро, однак обох чоловіків заарештували після того, як вони втекли до Риги.
Ще двоє чоловіків, які проживають у Росії — 35-річний кубинець Яйдель Дельгадо Суарес (відомий на прізвисько «Вікінго») та 22-річний венесуелець Анхель Едуардо Кастро, — виступали вербувальниками для здійснення нападів на території США. План полягав у тому, щоб ліквідувати одного або двох дисидентів і водночас надіслати суворий сигнал решті.
Цього літа Кастро розмовляв зі своїм співвітчизником із Венесуели, який мешкає в Брукліні: «Чи є в тебе хтось, кому ти довіряєш у Вашингтоні?» Інструкції були такими: спершу видалити листування; а потім вирушити до району, де мешкає жертва, перевести телефон у режим польоту, вести зйомre здалеку, тримаючи телефон у лівій руці, почати запис за квартал до будинку й сповільнити хід, проїжджаючи повз нього. Чоловік виконав завдання зі стеження та надіслав кілька фото й відео, але дав зрозуміти, що погоджується лише фотографувати, а не робити «те інше». Тоді Суарес попросив його знайти когось, хто погодився б виконати «будівельні роботи».
Окрім двох цілей у США, визначених його спільниками, могла бути ще одна жертва — Володимир Кара-Мурза, який перебував в ув’язненні в Сибіру й був звільнений у 2024 році в межах масштабного обміну російськими розвідниками; тоді ж на волю вийшов іспансько-російський громадянин Пабло Гонсалес разом з іншими російськими шпигунами, найманими вбивцями та шахраями. Кара-Мурзу вже двічі намагалися отруїти.
Друга жертва
Операція мала початковий етап у Вільнюсі. Агенти ФСБ Юрій та Кирило Храмєєви, за наявною інформацією, заплатили громадянину США близько 200 доларів за фотографування адреси російського дисидента, який живе у вигнанні в литовській столиці. Вербування для зйомки адреси розпочалося приблизно 24 червня 2025 року. Ціна за вбивство становила 25 000 доларів.
Вони полювали на Івана Тютріна ще з 2024 року; він — емігрант, який разом із Гаррі Каспаровим заснував у Вільнюсі «Форум вільної Росії». Певний час у 2024 році він перебував під охороною — саме в той період, коли, за даними американських прокурорів, почала діяти мережа, що стала об’єктом розслідування. Останніми місяцями поліція знову попередила його, що виявила ознаки підготовки нового замаху на нього. У матеріалах справи не уточнюється, чи був він саме тим дисидентом, якого мережа планувала вбити поблизу Вільнюса.
Також у списку потенційних цілей — Руслан Габбасов, башкирський активіст, що живе у вигнанні у Вільнюсі й виступає за незалежність Башкортостану. У 2025 році він виявив на своєму автомобілі пристрій для стеження, після чого литовська прокуратура розкрила змову з метою його вбивства.
Від радянських часів і донині як Росія, так і Сполучені Штати уникали здійснення вбивств на території одне одного. За два з половиною десятиліття перебування Путіна при владі найзухваліші напади відбувалися переважно у Великій Британії або в континентальній Європі — наприклад, отруєння «Новачком» Сергія Скрипаля, колишнього офіцера російської військової розвідки (ГРУ), та його доньки в Солсбері у 2018 році. Або вбивство в Берліні 2019 року чеченського повстанця Зелімхана Хангошвілі, якого застрелив виконавець, завербований ФСБ (Вадим Красіков; у 2024 році його обміняли на журналіста Евана Гершковича та інших західних громадян). У 2024 році в Іспанії також було вбито російського перебіжчика Максима Кузьмінова, який у 2023 році перейшов на бік України разом зі своїм гелікоптером.
Росія вже давно залучає осіб, що володіють іспанською мовою, до диверсійних операцій у Європі — «частково тому, що багато хто з них має посвідку на проживання в Іспанії та може подорожувати без віз як у межах Росії, так і в межах ЄС».
