Начальник авіації Командування Повітряних сил ЗСУ Сергій Голубцов розповів про випробування українських коригованих авіабомб, використання західної зброї на радянських літаках та чи зацікавлена Україна в отриманні шведських Gripen.
Західні авіабомби і проблема російських КАБів
– Пане Голубцов, очевидно, тема F-16 зараз цікавить багатьох, але я нашу розмову хочу розпочати із західної зброї, яку вже використовують Повітряні сили на радянських літаках. Мова, зокрема, про авіабомби. Попри те, що Росія активно скидає так звані КАБи, Україна першою починала використовувати такого роду боєприпаси, американські JDAM. Чому вони не мають такого масового ефекту на полі бою?
– Все дуже просто: ми використовуємо ту зброю, яку нам надають партнери. І ця зброя надходить до нас в обмеженій кількості. По-перше, було питання переобладнання літаків, це не так швидко робиться, але в нас вже є достатньо переобладнаних літаків.
Для того, щоб зрозуміти ефективність зброї і скільки її треба, необхідно було спочатку спробувати. Нам дали пробні партії, вони показали свою ефективність і на сьогоднішній день ми маємо набагато більше замовлення.
Щодо росіян, то в них просто цей процес пройшов раніше. У нас зараз йдуть також роботи по переобладнанню і створенню своїх коригованих авіабомб, на базі звичайних вільнопадаючих. Там є конструктивні деякі нюанси, треба підібрати крило, GPS-модуль, а також модуль управління.
Через декілька тижнів ми маємо розпочати перші випробування перших партій таких бомб, вже українських. Але поки використовуємо західного виробництва: GBU-39, GBU-62. Різних калібрів, різних бойових частин, як проникаючих, так і касетного типу. Залежить від того, яка це ціль. І ефективність їх вражає. Якщо вдається подолати систему ППО росіян, то це 100% влучання в ціль.
– Але я так розумію, ви використовуєте не на повну глибину, тому що є проблема російських комплексів ППО С-400, С-350?
– Так, ми не можемо використовувати засоби враження на повну глибину дії, тому що треба входити в зону враження російських комплексів. По-друге, ні для кого не секрет, якби можна було нам нейтралізувати ці комплекси, які розташовані на території Російської Федерації, то ми могли б працювати глибше. Але наразі йдуть перемовини з країнами-партнерами, щоб надати нам дозвіл працювати в тому числі по території Російської Федерації.
– Ви згадали про GBU-39. Нещодавно з’явилося фото підтвердження їх використання на українських літаках. Які особливості цієї авіабомби? Процес її адаптації до радянських літаків, я так розумію, тривав доволі довго?
– Адаптація здійснюється шляхом перероблення проводки, яка є в літаку, тому що наші системи управління озброєння не сумісні з тими, для яких вони були створені на західних зразках.
Але в чому, скажімо так, унікальність цих GBU-39. Це бомби малого діаметру. Їх майже неможливо збити засобами ППО. Плюс їх можна взяти набагато більше, і кожна бомба має запрограмовану ціль.
Тобто один літак може влучити одразу в декілька цілей. І, як я вже сказав, через те, що в них ефективна поверхня занадто мала для засобів ППО Росії, вони також майже 100% влучають у ціль.
– За даними президента Зеленського, Росія щомісяця випускає понад 3 тисячі авіабомб. Наскільки використання Україною авіабомб співмірне з РФ? Чи можемо в цьому контексті говорити, що Росія має певну тактичну перевагу в повітрі?
– Безумовно, росіяни на сьогоднішній день мають перевагу і технічну, і технологічну. Боєприпаси, які нам надають партнери, технологічно значно краще виконані, більш сучасні, більш точні, вони мають більший захист від спуфінгу. Але у росіян їх набагато більше. І росіяни готувалися до цієї війни, напевно, не один десяток років. На жаль, літаки Су-35 або Міг-31 мають значно більший потенціал, ніж літаки, які ми маємо зараз на озброєнні. Тому маємо надію на модернізацію наших літаків, а також на літаки західного виробництва.
– Про використання авіабомб Україною – йдеться про сотні, про десятки?
– Якщо президент України сказав, що там [у РФ] йде мова про три тисячі, я думаю, щонайменше один нуль треба забрати з нашого боку.
– Чи змінить баланс у кількості використання авіабоєприпасів надходження F-16?
– F-16 не є панацеєю і ми не носимо рожеві окуляри. Ми прекрасно розуміємо, що одним літаком завоювати перевагу в повітрі буде важко. Це буде комплекс, разом з використанням і засобів РЕБ, і радіотехнічних засобів виявлення. Можливо, це будуть літаки дальнього радіолокаційного виявлення. Такі перемовини теж ведуться і є обіцяючі плани. [29 травня у Швеції офіційно підтвердили передачу Україні двох літаків ASC 890].
Це також всім відомий комплекс Patriot. Якщо це все в комплексі використовувати, обізнаність льотчика в повітрі про наземну і повітряну обстановку завдяки Link 16 [військова мережа обміну інформацією, фактично, у режимі реального часу], завдяки обміну інформацією між наземними і повітряними пунктами, я думаю, нам вдасться, по-перше, відігнати подалі від лінії бойового зіткнення ті літаки, які скидають КАБи. Це можливо. Вони підходять занадто близько і вони будуть в зоні ураження.
Якщо ми розберемося з цими літаками, я думаю, наступним етапом буде полювання за літаками прикриття, за Су-35. Якщо нам вдасться їх відігнати хоча б ще на 30-50 км подалі, це можна буде вважати вже моментом перелому і завоюванням, якщо не переваги, то паритету в повітряному просторі.
Ефективність Storm Shadow і Scalp
– До F-16 ще повернемось. Я хочу зараз поговорити про Storm Shadow i Scalp. Рік тому, коли ми з вами записували інтерв’ю, були тільки перші неофіційні свідчення про використання цих крилатих ракет. Протягом року як би ви оцінили ефективність цієї зброї?
– Ефективність самої зброї не змінилася, але ми навчилися краще її використовувати. Маршрути обираються несподіваними для росіян. Разом із Storm Shadow i Scalp використовуються ракети-обманки, які імітують польоти, але вони виснажують їхню систему ППО, відволікають від справжніх ракет, які досягають цілей.
Дуже показово це все можна побачити у Луганській, Донецькій областях, на території окупованого Криму і в межах Чорного моря. Всі бачать, що зараз там росіяни значно-значно здали свої позиції.
Ефективність їх дуже висока. Буває так, що їх збивають засоби ППО. Тому чим більше ми будемо відволікаючих цілей надавати, тим більше шансів, що ці ракети дійдуть до цілі. Використовуємо і безпілотні апарати, і ракети HARM протирадіолокаційні, щоб змусити виключитися їхні засоби ППО, а також ракети-обманки MALD.
– Мабуть, удар по штабу Чорноморського флоту – один з таких яскравих моментів, які всі пам’ятають в контексті використання Storm Shadow i Scalp. Планування таких операцій – наскільки це складна робота і як довго вона може тривати?
– Я не можу сказати, наскільки це складно, тому що коли ти все життя вчишся цій справі, то це для тебе просто робота. Але скажу, що залучені до планування дуже-дуже багато складових. Це спільна робота ГУР, СБУ, це робота офіцерів Генерального штабу.
Спочатку треба точно визначити ціль – актуальна чи неактуальна, наскільки вона на цей час критична. Буває так, що ми спланували, але поки йшов процес планування, ціль вже неактуальна, відміняється. Процес нескладний, але він потребує узгодженості з багатьох сторін. І це комплекс. Якщо йде Storm Shadow або Scalp, то ми прекрасно розуміємо, що поруч з нами працює ГУР, артилерія HIMARS, радіоелектронні засоби, які подавляють в районі лінії бойового зіткнення, щоб наші ракети могли пройти.
– Наскільки складно було адаптувати Storm Shadow і Scalp під радянські літаки?
– Ці ракети були зроблені під вже існуючу платформу на Заході. І, звичайно, там в кабіні пілота вже були відповідні монітори відображення готовності цих засобів, монітори відображення самих цілей, якщо це в полі зору локатора, і також органи управління цією зброєю. На наших літаках довелося це все робити. Деякі літаки більш пристосовані до переобладнання, наприклад, Міг-29. Літаки Су-27 більш складні. Але це все робиться завдяки нашим інженерам і за допомогою виробників, партнерів.
– Якщо говорити про ці крилаті ракети, вони також програмуються на землі, як і інше західне озброєння?
– Якщо б ці ракети використовувались на літаках західного виробництва, їх програмування можна було б здійснювати прямо в польоті, тобто отримуючи інформацію про ціль безпосередньо онлайн і на борту літака. Ми зараз цього робити не можемо, ми це робимо на землі. Перепрограмувати в польоті немає змоги. Але літаки F-16 будуть мати можливість програмування прямо в польоті.
Су-25 і російські найманці в повітрі
– Хочу вас ще запитати про Су-25. Ми бачимо, що Росія їх активно використовує. Бачимо по тому, що час від часу Збройні сили України збивають ці штурмовики. У нинішніх умовах щільної протиповітряної оборони на полі бою, чи є ефективним, на вашу думку, їх застосування? Як з українського боку, так і з російського, якщо можете оцінити?
– На початку війни у нас було достатньо некерованих засобів ураження саме для цих літаків, для штурмових дій. Ми їх використали буквально за перший рік. І після цього нам партнери почали надавати свою некеровану зброю, це ракети Zuni. Їх також у великій кількості ми використовували. На даний час їх просто не існує в світі і відновлення виробництва з точки зору зміни тактики ведення бойових дій є недоцільним, тому що зараз відбувся перехід на високоточну зброю, а також на використання безпілотної складової. Тому, скоріше за все, про некеровані засоби ураження для Су-25 можна буде забути.
Але наші літаки Су-25 також модернізуються і зараз вони вже можуть застосовувати, скажімо так, бомбу-ракету. Це бомба, в якої є свій реактивний двигун. Називається Hammer і ми їх використовуємо дуже успішно.
Щодо росіян, в них таких ракет поки що немає, наскільки мені відомо. Вони використовують те озброєння, яке залишилось в них з часів Радянського Союзу. Вони змінили тактику. Вони раніше заходили на висотах, коли їх можна було збивати нашими засобами ППО. Зараз вони підходять на гранично малих висотах, їх майже не видно, але перед тим, як застосувати зброю, вони піднімаються на висоти 200-300 метрів. Наскільки мені відомо, крайні випадки ураження десь 7 літаків, це протягом може 3-4 тижнів, відбувалися за рахунок переносних зенітно-ракетних комплексів Stinger і «Ігла».
Stinger дуже ефективний і тому їх знищення відбувається саме цими комплексами. Рік тому у нас була інформація, що на цих літаках виконують польоти не кадрові офіцери російських військово-космічних сил, а щось на кшталт найманців Пригожина, тільки в повітрі. Тому, напевно, росіянам їх не шкода. Вони їх використовують як м’ясо.
– Ви згадали про Hammer, це йдеться про французькі бомби, чи я щось плутаю?
– Це не суто французьке, це спільне виробництво. Там є доля британців, можливо, ще хтось. Але всі говорять, що це французькі.
– Було зобов’язання, озвучене публічно, щомісяця постачати 50 таких авіабомб. Воно виконується?
– Перші два тижні війни ми не очікували такої допомоги з боку Заходу. Потім ця допомога пішла. Хтось в нас повірив. Те, що було сказано пів року тому, вже може бути неактуально, тому що цифри зараз йдуть на збільшення. Світ поділився на чорний і білий.
Ті, хто стоять на білій стороні, допомагають Україні. Вони розуміють, що Україні треба більше, тому що треба адекватно протистояти тому монстру, який йде з боку Росії. Те, що було 50 обіцяно, воно є. Але на сьогоднішній день обіцянка вже, можливо, 300, можливо більше. У всіх країнах є можливість збільшення виробництва для того, щоб допомогти Україні. І боєприпасів ми отримуємо більше, більше і більше.
– Хочу запитати Вас про AGM-88 HARM [високошвидкісна протирадіолокаційна ракета]. Я пам’ятаю, який ефект мали ці ракети у 2022 році, скільки було відео в інтернеті щодо наслідків їх використання. Зараз у цьому контексті рідко щось зустрічається. Вони продовжують застосовуватись, чи Росія адаптувалася і ці ракети вже не є такими ефективними?
– Вони продовжують використовуватись. Просто у нас така психологія: щось нове ми сприймаємо, потім забуваємо. Вони використовуються щодня, використовуються, як я вже сказав, щоб засліпити протиповітряні засоби росіян, щоб інші боєприпаси безпечно могли пройти лінію бойового зіткнення або зону ураження.
На початку росіяни не знали, що вони в нас є і не вимикали свої засоби [ППО], тому майже всі ракети HARM досягали цілі. І знищення засобів ППО тоді, наскільки нам показав аналіз, було близько 40% протягом буквально тижня. Потім росіяни навчилися, зрозуміли, що це за ракети, вони почали виключатися, пропускати їх, потім знову включатися і збивати вже безпосередньо ті засоби, які мали йти на ціль. Але ми використовуємо їх щодня, вони показують свою ефективність.
Яке озброєння прийде разом F-16?
– Я так розумію, надходження F-16 підвищить ефективність і HARM, і JDAM, і взагалі всіх авіаційних боєприпасів, які зараз використовуються?
– Ми сподіваємося, що так і буде. По тих тактико-технічних характеристиках, які нам повідомляють, є серія літаків, в яких саме HARM будуть застосовуватись завдяки тим сенсорам, які є в літаку. Тобто вже не буде пуску ракети в надії, що включиться [комплекс ППО], а буде пуск саме тоді, коли засіб на землі включається і випромінює. Тому це, звичайно, буде ефективніше, оскільки не буде пуску ракети по непрацюючому засобу ППО.
– Щодо озброєння, яке прийде разом з F-16. Очевидно, що багато чого ви розповісти не можете, але, скажімо так, наскільки зростуть можливості Повітряних сил в контексті озброєння класу «повітря-повітря» та «повітря-земля»?
– Я можу сказати, що всі літаки, які будуть надаватися, пройшли певну модернізацію, там стоїть покращений приціл для виявлення повітряних цілей. Разом з літаками буде надаватися спеціальний контейнер, який дозволяє знаходити і наводити ракети, бомби на наземні цілі.
Також ця модернізація в основному стосувалася переобладнання літака для використання саме високоточної зброї. У «Вікіпедії» можна прочитати, це іде абревіатура MLU, саме ці літаки будуть надаватися Україні. Звичайно, ми очікуємо, що використання саме високоточної зброї дозволить нам вражати ті цілі, які потрібні для перемоги, для просування наших наземних військ до державного кордону і визволення наших територій.
– А щодо зброї класу «повітря-повітря»? Ви говорили, що одним із завдань буде відігнати російську авіацію, щоб вона не могла використовувати так масово КАБи. Знову ж таки, це залежить від того, який буде радар на F-16 і які будуть ракети «повітря-повітря», чи зможуть вони працювати проти тих же Су-34, Су-35.
– Я б не хотів розкривати технічні деталі щодо дальності виявлення. Але наші пілоти зараз проходять навчання за кордоном, я спілкуюся з ними, і вони всі вражені стійкістю роботи прицілів. Вони працюють безвідмовно, вони знаходять цілі від безпілотника до літака. Дальності не буду казати які, але там використовується ракета, всім відома, АІМ-120, і дальності її враження, скажімо так, по деяких даних, до 180 км плюс.
Нам головне спочатку спробувати самим, як це працює, а потім розробити тактику, при якій ми зможемо виконати те, про що я говорив. Нам треба спочатку зробити так, щоб на голови наших воїнів на лінії зіткнення, на мирні міста, такі як Харків, Суми, Запоріжжя, не падали КАБи, а потім далі відганяти і винищувачі.
Стратегія застосування F-16
– Рік тому ви говорили, що для завоювання переваги в повітрі на певній ділянці потрібно буде 3-4 ескадрильї F-16. Зараз, за публічними даними, очевидно, що літаків буде більше. У цьому контексті, які ваші прогнози щодо змін ситуації в повітрі, і наскільки це швидко може відбутися? Бо надходити літаки будуть поступово і ці ж 3-4 ескадрильї, я так розумію, з’являться не одразу?
Що стосується кількості, на сьогоднішній день в світі мало місць для навчання пілотів і цей процес не є швидким. Є багато особливостей, це не просто навчитися літати, треба навчитися використовувати зброю. І ментальність така, що літаки західного виробництва дуже не схожі за своєю процедурою наведення озброєння на ті літаки, на яких літаю я, і ті, кого ми готували. Тому сказати, що це буде швидко, не скажу. Але те, що в цьому році ми вже побачимо ефект і будемо знати, що нам ще треба змінити або не змінити, покаже час і дії наших пілотів в повітрі на F-16.
– Власне, щодо стратегії використання F-16 доводилось читати, що вона поділена на три етапи. Перший етап – це суто протиповітряна оборона, другий – те, про що ви говорили, відігнати російську авіацію, щоб вона не скидала КАБи. І третій етап – вже завоювання певної переваги на певній ділянці. Чи це можна це так описати?
– Ми співпрацюємо з представниками Авіаційної коаліції держав, і, скажімо так, в контексті цієї тріади ще є окремо фазовий підхід щодо використання авіації. Якщо коротко, то звучить приблизно так: повзти, іти, бігти. Ми ще не навчилися повзати.
Прибудуть літаки, ми зрозуміємо, що ми можемо повзати десь в глибині країни, будемо пробувати, що ці літаки вміють, будемо вчитися, будемо звикати, будемо опановувати той простір, який є відносно безпечним. Потім будемо йти далі. А коли вже навчимося ходити, от тоді побіжимо. Тоді буде якраз той третій етап – завоювання переваги.
– Щодо навчання українських пілотів. Пам’ятаю, коли тільки обговорювалось надання F-16, питання мови було одним з ключових. Що показує практика?
– Років 2-3 тому я теж не міг зрозуміти, чому мова так важлива. Зараз в мене було багато відряджень за кордон і я скажу, що мова дуже важлива. Все навчання, всі процедури, всі документи написані англійською мовою. І людина, яка опанувала мову, їй набагато легше сприймати матеріал, їй набагато легше спілкуватися з тим, з ким це навчання проходить.
В Європі майже всі центри підготовки не є для якоїсь однієї країни. Це спільні центри для трьох, чотирьох.
Наприклад, центр в Іспанії, в Альбасете, там взагалі 10 країн бере участь.
У нас перша партія нашого авіаційного персоналу проходила підготовку з перекладачами. Вони опанували абсолютно все, що стосується технології обслуговування. І після цього ми все ж таки ухвалили рішення і відправили їх на мовну підготовку. Тому що процедура експлуатації новітнього озброєння передбачає знання програмного забезпечення цих літаків, формуляри, які заповнюються. Все одно їм треба буде цей бар’єр подолати. Тому мова дуже важлива. І терміни підготовки у нас дещо збільшені, тому що від 2 з половиною до 4 місяців ми витрачаємо на те, щоб підготувати наш персонал. Спочатку розуміння, а потім вже технічні питання.
– Нещодавно президент України відвідав Бельгію. В рамках цього візиту було озвучено, що Бельгія надасть 30 літаків F-16, але багатьох здивували терміни. 2028 рік. Складається враження, що цей процес дуже затягнувся.
– На сьогоднішній день 4 країни підтвердили надання літаків. Це не означає, що це остаточне рішення, тому що цих літаків у світі випущено набагато більше. І майже всі країни, в яких на озброєння є F-16, поступово переозброюються на F-35. Тому цих літаків буде більше. І пропонувати, напевно, Україні їх також будуть. Що стосується 30 літаків, 40. Тут треба розуміти, що не всі літаки, які будуть передані Україні, зараз прийдуть в Україну. Деякі з них залишаться в тих центрах, де готують наших пілотів і авіаційний персонал. Це будуть українські літаки, які будуть використовуватись для підготовки наших же пілотів. Тому цифра хай нікого не дивує.
Є цифра, яка зайде в Україну. Є певна кількість літаків, які будуть зберігатися на безпечних авіабазах, не в Україні, для того, щоб вони тут не були мішенями. І це буде наш резерв в разі потреби для заміни несправних літаків, під час проведення регламентних робіт. Тобто для того, щоб ми могли постійно мати в операційному складі певну кількість літаків, яка буде відповідати кількості пілотів, які в нас будуть. Буде більше пілотів – буде більше літаків в Україні.
Розрахунки зроблені так, що ми знаємо, скільки буде пілотів у нас, скільки буде інженерів, скільки буде обслуговуючого персоналу аеродромів. В нас є певна кількість підготовлених аеродромів і ми знаємо цифру літаків, які зайдуть у першу чергу у цьому році. Ми знаємо, скільки зайде наступного року. Ці плани є. Якщо десь прозвучав 28 рік… Він прозвучав сьогодні, завтра може прозвучати 27-й, потім 26-й. Нам це сьогодні невідомо і, можливо, добре, що невідомо, тому що з кожною конференцією членів авіаційної коаліції ми отримуємо більш позитивні прогнози, більш реальні цифри, більше інформації, яка нам дозволяє цей процес зробити планомірним.
– І, власне, коли F-16 з’являться в Україні і наскільки відчутною буде їхня кількість?
– Я думаю, що першим, хто про це має право сказати, це найвище військово-політичне керівництво. Я можу лише сказати, що відповідно до існуючих планів це буде в цьому році. А який місяць, який день, завтра чи в серпні, я думаю, я не в праві це коментувати. Але відповідно до тих планів, які в нас є, цей рік має бути в Україні з F-16. Давайте залишимо цю інформацію інтригуючою для росіян. Я думаю, вони перші повинні відчути на своїй шкурі, що F-16 в Україні є.
– Наскільки відчутною буде кількість? Звісно, без цифр, але…
– Авіація воює парами, ланками, ескадрильями. Ми будемо починати з меншого і нарощувати. Я думаю, щонайменше ланка у нас точно буде. Щонайменше. Хоча це мінімум. Може бути і більше.
Захист аеродромів і Gripen
– Стосовно захисту аеродромів, інфраструктури для обслуговування F-16 в умовах ракетних обстрілів, обстрілів безпілотниками – як це питання вирішується, які тут є проблеми?
– Питання складне. Захиститися від аеродинамічних цілей в нас є чим. Аеродроми, на яких зараз у нас зосереджена авіаційна техніка, майже кожної ночі атакуються десятками дронів. Туди летить багато крилатих ракет. Є чим відбивати, ми це робити вміємо. Єдине, чого бракує, ракет. Якщо не буде ракет, немає чим відбиватися.
Навіть переносні засоби, вони дуже-дуже корисні, тому що якщо комплексом Stinger озброїти вогневі мобільні групи, то просто засоби враження, які летять вглиб України, будуть знищені ще на підльоті. І тоді вже буде відносно безпечно в глибині. Щодо розміщення сучасних літаків, які ми очікуємо як матеріально-технічну допомогу, звичайно, це будуть мішені. Це буде дуже-дуже вагома ціль для росіян, вони будуть намагатися їх дістати і потім пропіаритись. Мовляв, дивіться, вони ще нічого не зробили, а ми вже їх знищуємо.
На жаль, з балістикою на сьогоднішній день може впоратися SAMP-T або Patriot. Аеродроми треба прикривати саме цими комплексами. На жаль, якщо балістика приходить, касетна частина, і літак стоїть на відкритому майданчику, він щонайменше пошкоджений. Якщо приходить пряме влучання, навіть в залізобетонне сховище, воно не рятує. Його пробиває, і літак згорає.
Тому найбільшою проблемою є прикриття авіабаз, де будуть базуватися F-16. Це щонайменше дві батареї Patriot має бути. Це має бути як мінімум дві батареї типу NASAMS, для того, щоб працювати по аеродинамічних цілях, по безпілотниках, а також прикривати сам Patriot від них. І засоби безпосереднього прикриття, зенітно-гарматні установки типу Gepard. Вони також показують свою ефективність проти крилатих ракет, проти «Шахедів». Це той мінімум активного захисту, який потрібний.
Пасивний захист – це огорожі, технічні засоби руху, щоб диверсійна група якась не проникла. Це звичайний паркан, охорона, це само собою. Але найбільше, чого ми побоюємось, що росіяни не будуть рахувати кількість «Кинджалів» і «Іскандерів» для того, щоб вразити F-16 на аеродромі.
– І ще питання про Gripen. Знову активізувалися в публічному просторі розмови про ці шведські літаки. Чи є плани їх отримання і наскільки це, скажімо так, короткострокова перспектива?
– Тут я абсолютно ніякої таємниці робити не буду. Ще у 2018 році, коли писалася візія розвитку Повітряних сил, було прописано чотири типи літаків, які ми хотіли би мати на озброєнні на заміну старого авіапарку. Це F-16 як наймасовіший літак. Це Gripen, як найбільш по філософії сучасний літак. Це Eurofighter і це Rafale. Вибір був не по назвах, а по тактико-технічних характеристиках, по умовах експлуатації, по якості нашої аеродромної мережі.
F-16 запропонували першим. Ми зараз працюємо над F-16, розбудовуємо інфраструктуру під нього. Там є певні вимоги, які пов’язані з повітрозабірником, він [розташований] низько і вимагає підвищеної чистоти льотного поля. На другому місці в нас стоїть Gripen. І всі запити до Швеції також були надані. Просто цей процес зараз не є пріоритетним, але ми розглядаємо можливість отримання цих літаків. Інфраструктура для них вже підходяща.
Це літак, який вироблявся по стратегії шведського розосередження. Він може використовувати навіть звичайні автомобільні дороги, він не потребує якогось спеціалізованого покриття. І він використовує також всю лінійку західного озброєння. Все, що можна використовуватися на F-16, можна використовувати і на Gripen. Тому ми, звичайно, на всіх майданчиках говоримо про те, що ми зацікавлені в отриманні. Тим більше в візії і вже в стратегії розвитку, яка розроблена цього року, також записано, що ми хотіли б мати на озброєнні літаки F-16 і Gripen.
– Дякую вам, пане генерале, за цікаву, ґрунтовну розмову і що знайшли для нас час.
– Хотілося б закінчити це інтерв’ю фразою, яку ми полюбляємо, її говорить наш командувач, генерал-лейтенант Олещук. Перемога на землі кується у повітрі. Будемо мати перевагу в повітрі, однозначно наш боєць понесе прапор по землі перемоги аж до кордонів 1991 року. Разом до перемоги.
