“Зерновий коридор” з путіним і без. Що показали 2 дні російського бойкоту, плюси і мінуси


09:2908.11.2022

29 жовтня Росія повідомила про свій вихід із так званої зернової угоди — чотиристороннього договору з ООН, Туреччиною та Україною, який уможливлює експорт українського збіжжя. Однак демарш ворога не вдався. Після кількох днів спостереження за роботою морського коридору без РФ, країна-агресорка повернулась в угоду. 

Що це було, чого намагалась досягнути Росія, чи вдалось їй натомість витягнути з учасників договору ще якісь “гарантії безпеки” для себе, як стверджують в Москві, та чи працюватиме угода, якщо РФ не продовжить свою участь наприкінці листопада?

LIGA.net поставила ці запитання Юрію Васькову — заступнику міністра інфраструктури, відповідальному за морський напрям та переговори щодо зернової ініціативи. Відповіді — у бліцінтерв’ю. 

– Чого намагалася досягнути Москва своїми погрозами та тимчасовим виходом з угоди?

Повернімося до минулої п’ятниці — моменту, коли РФ призупинила свою участь у зерновому коридорі. 

22 липня Україна, Туреччина, ООН та Росія уклали спільну угоду про розблокування українських портів (Одеса, Чорноморськ та Південний) та забезпечення так званого зернового коридору.

Угода на 120 днів може бути автоматично подовжена, якщо сторони не заперечуватимуть проти цього. Увечері 29 жовтня Росія оголосила, що припиняє участь у реалізації зернової угоди – нібито через атаку дронів на кораблі Чорноморського флоту у Севастополі. 

Ми мали ситуацію, коли наші порти працювали десь на 30% своєї пропускної здатності. Впродовж жовтня представники Росії у Спільному координаційному центрі (СКЦ) організували свою роботу так, що кількість інспекцій на добу, які повинні робити усі чотири сторони-учасники, скоротилася до семи – дев`яти.

У результаті виникла ситуація, що в черзі до СКЦ застрягли 210 суден – половина з них завантажена й очікували інспекції на вихід, ще половина – на вхід.

[Таке довге очікування]- величезні збитки для аграріїв, перевізників та споживачів. Черги на інспекцію призвели до того, що вартість українського продовольства почала зростати, а країни, для яких це збіжжя – питання продовольчої безпеки, не могли його отримати вчасно.

Це була перша проблема, яку ми намагались вирішувати через наших контрагентів по угоді – ООН та Туреччину. Друге питання –  це необхідність офіційно подовжити дію угоди після 22 листопада.

– Що зрештою вдалося досягнути РФ своїм демаршем?

Після заяви РФ наші партнери та власне весь цивілізований світ відреагували та своїм авторитетом змусили РФ повернутися. Навіть після декларації, що РФ повертається, світові ціни на зерно та кукурудзу на біржах миттєво впали, що ще раз свідчить про вкрай важливе значення українського збіжжя.

За три місяці роботи коридору ми відправили світу 10,1 млн тонн зернових з портів Великої Одеси. Це значний показник у масштабах світу. Тому наше завдання – нарощувати цей обсяг. За підсумками жовтня експортували 4,2 млн тонн.

Якби інспекції працювали без затримок – було б мінімум 6 млн тонн за місяць – це реальний показник, який може давати коридор.

– Україна пообіцяла ще якісь гарантії, в обмін на повернення РФ, як стверджують в Москві? Це може впливати на наші плани контрнаступу?

Це гуманітарна угода. Вона жодним чином не впливає на плани військових. Наскільки мені відомо, жодних додаткових гарантій, крім вже зафіксованих у липні, ніхто Росії не надавав. Україна неодноразово підтверджувала, що використовує зернову угоду відповідно до вимог, які зафіксовані в цьому документі.

– Чому СКЦ робила паузу в перевірці суден 2 листопада?

2 листопада інспекції здійснювались, але без участі РФ. Вихід суден за пропозицією ООН та Туреччини перенесли з 2 на 3 листопада. Тому що тривали активні перемовини між Туреччиною та Росією щодо її повернення до ініціативи.

– Що відбувається зараз? Російські інспектори повернулись до СКЦ? Що, якщо вони знову навмисне сповільнюватимуть огляд суден?

Сьогодні ми повернулися до тих самих проблем, як і в ту п’ятницю (28 жовтня – LIGA.net). Спільні інспекції поновились. Всі чотири сторони беруть участь в інспекції. Але їх заплановано зараз в середньому тільки 12 на день, з яких фактично завершується 8-9. При цьому необхідність – 25-30 на добу.

Коли 30-31 жовтня Туреччина та ООН здійснювали самостійну інспекцію суден – в один день вони пропустили 46 суден, в інший – 39. Ми продовжуємо спілкуватись із партнерами про збільшення кількості інспекцій.

Згідно з останніми даними СКЦ, станом на 7 листопада 88 суден очікують на дозвіл на захід в українські порти, а також 18 завантажених суден готуються до інспекції в турецьких територіальних водах. 

Також ми все ще чекаємо підтвердження керівництва ООН та Туреччини щодо продовження угоди на наступний термін.

– Від чого залежатиме, чи продовжать угоду після 22 листопада? Чи можуть бути якісь альтернативи без РФ, враховуючи досвід цих кількох днів без РФ?

Безумовно може бути план Б. Ці два дні, коли інспекції здійснювалися без РФ, показали, що він реальний. Зараз ми про нього не говоримо, тому що чекаємо на позицію й ООН, і Туреччини. Він матиме певні складнощі для ринку, зокрема зростання вартості фрахту суден, страхування тощо.

Ці п’ять днів невизначеності призвели до того, що страхові компанії змінили свою поведінку, деякі відмовились страхувати без поновлення чотирьохсторонньої участі, збільшились фрахтові ставки.

Судноплавний ринок дуже чутливий до питань безпеки. Формат з участю всіх сторін, де беруть на себе зобов’язання не атакувати судна та інфраструктуру залучені в експорті зерна,  для світових гравців виглядає найбільш надійним.

Але план Б існує. І коли ми розумітимемо, що немає іншого шляху, будемо його обговорювати з партнерами.

– Україна готова надавати у разі потреби якісь додаткові фінансові гарантії таким компаніям?

Теоретичний варіант додаткових фінансових гарантій з боку уряду – є.

Практично він вже був двічі втілений: для авіакомпаній з гарантіями покриття у разі негативних наслідків у лютому (тоді через острах нападу РФ понад 10 авіакомпаній призупинили польоти до та з України, уряд надав 16,6 млрд грн з резервного фонду держбюджету для гарантування безпеки польотів у нашому повітряному просторі – Ред.) та покриття по Дунайських портах, якщо якесь цивільне судно буде вражене.

Теоретично це можна поширити й на морські порти, якщо потрібно буде розглядати інші варіанти.

– Чи може Україна розраховувати на розширення дії міжнародної домовленості на інші українські експортні позиції – металу, наприклад? Або залучення інших українських портів, скажімо Миколаєва. Що про це думають наші партнери?

І відкриття порту Миколаєва для зернових, і розширення номенклатури товарів – завжди стояло на порядку денному. За першої можливості будемо це обговорювати. Для нас це важливо, але питання безпеки – ключове.

Що стосується зацікавлених сторін – відкриття Миколаєва для експорту зернових та добрив – гуманітарне питання, тут ми розраховуємо на підтримку ООН. Щодо розширення номенклатури вантажів – тут важлива позиція Туреччини, а вони зацікавленні, оскільки це зростання суднозаходів у Чорне море та відповідно більша кількість зборів – прямий економічний вплив на турецьку економіку.

Понравилась статья? Расскажите друзьям![hupso]

'“Зерновий коридор” з путіним і без. Що показали 2 дні російського бойкоту, плюси і мінуси' не имеет комментариев

Будьте первым!

Желаете поделиться мнением?

© Inshe.tv

Share Button
Twitter Facebook Google Plus Youtube