Борги віддають тільки боягузи. Як одесити вчать американців не вести бізнес в Україні


21:3507.07.2023

Американський фонд Argentem Creek Partners (ACP) заявив, що зіткнувся в Україні із сумнівними судовими рішеннями, що спрямовані на блокування доступу до заставлених активів. Зокрема, мова йде про Одеський зерновий термінал.

Про це повідомляє  у Facebook журналіст Сергій Лямець.

-Під час відомої конференції з відновлення України у Лондоні, сталося дещо неприємне. Про це уряд реформаторів не захотів розповідати, але ми завжди раді допомогти панам Шмигалю, Шурмі та пані Свириденко. Регіональний директор американського фонду Argentem Creek Partners (ACP) Джон Паттон заявив, що стосовно його компанії було 22 спроби за допомогою незаконних судових рішень «не допустити нас до наших активів».

«Нещодавно наша управлінська команда вирішила, що через війну ми не будемо інвестувати в певні речі, а це було непросте рішення», – повідомив Паттон.

Ця заява погано єдналася із заявами українського уряду. Уявіть собі, Шурма та Свириденко розповідають про «зелену металургію», «енергетичний хаб» та ще купу проектів і пропонують дати Україні $1 трильйон приватних інвестицій. І тут конкретний інвестор, який вже довірив Україні гроші, назад ці кошти отримати не може. Більш того, на заваді цьому стоїть та сама Україна, яка нібито гарантує безпеку для інвесторів. Які тут можуть бути нові мільярди?

Проблеми Argentem Creek Partners (ACP) – це кейс про те, як насправді небезпечно вкладати інвестиції в Україну, попри офіційні заяви можновладців. Далі – трохи деталей.

ХТО ТАКІ ОДЕСИТИ НАУМЕНКО ТА ГРОЗА, ЩО «КИДАЮТЬ» ІНВЕСТОРІВ

Argentem Creek Partners дав гроші на зерновий термінал «Олімпекс Купе Інтернейшнл» в Одеському порту. Термінал належить міжнародному холдингу GNT Group з українським корінням. Власниками є двоє одеситів Володимир Науменко та Сергій Гроза.

Сьогодні термінал – це один із найбільших хабів, через які працює «зерновий коридор». Його історія почалася у 1993-х, але великий успіх прийшов, коли одесити запросили у партнерство міжнародний капітал. У 2009 році вони отримали у партнери глобальну корпорацію CHS Inc. Американський гігант інвестував у спільний із GN Terminals зерновий термінал в Одеському порту потужністю перевалки 2 млн тон на рік. Зараз цей спільний проект, відомий як Olimpex або «Олімпекс купе Інтернейшнл».

Завдяки партнерству із величезною транснаціональною корпорацією, одесити змогли отримати кредит від Європейського банку реконструкції та розвитку. У листопаді 2015 року ЄБРР видав компанії GN Terminal Enterprises Ltd (Кіпр) довгостроковий кредит $40 млн. Гроші пішли на розширення потужності зернового терміналу в Одеському порту до 2 млн тон на рік. (https://www.ebrd.com/…/psd/serseris-grain-terminal.html).

Наразі на сайті ЄБРР проект позначений як «завершений». Так само він позначений і на сайті GN Terminal. Результати були вражаючими. Станом на кінець 2018 року це вже був цілий комплекс. Окрім зернового терміналу, «Олімпекс» здійснює перевалку добрив та соняшникового масла. (https://gnterminal.com/#slide04).

У ті часи одесити Володимир Науменко та Сергій Гроза тримали слово та поводили себе коректно із залученими грошима. Зміни сталися, коли вони вирішили позбутися іноземного партнера.

Транснаціональна корпорація CHS Inc вийшла з бізнесу Olimpex наприкінці 2019 року. Згодом з’ясувалося, що не без пригод та складностей. Аби повернути їхню частку, одесити отримали кредит від Argentem Creek на $75 млн. Саме тут ми вперше зустрічаємо компанію, яка потім зробила заяву на конференції у Лондоні. Подейкують, що, беручи кредит у американців, Гроза та Науменко надали персональні поруки як гарантії виконання зобов’язань. І щойно був підписаний кредитний договір, Сергій Гроза терміново передав свою квартиру в центрі Києва (ринкова вартість якої може складати понад 150 тисяч доларів США) в іпотеку під позику в 3700 доларів від фізичної особи. Очевидно, що намір кинути американців у одеситів був вже тоді.

За отримані від Argentem Creek кошти Гроза та Науменко викупили долю в CHS Inc та погасили кредит ЄБРР. Також за американські гроші одесити розпочали працювати як трейдери. Тобто, не лише допомагали іншим трейдерам перевантажувати зерно, олію та добрива, а і самі займалися купівлею-продажем. (https://blog.interlegal.com.ua/inspiring-investments-in).

…Грудень 2019 року – це та сама дата, коли розпочалися проблеми Argentem Creek. Тоді вони, мабуть, ще не знали, що їх планують ошукати та залишити без грошей. Чи знали про це Володимир Науменко та Сергій Гроза? Не знаю.

ПЕРЕХІД НА ТЕМНУ СТОРОНУ

Одразу зауважу, що Argentem Creek – це ніяка не «прокладка» чи «одноднєвка», як може здаватися із чорного піару в інтернеті. Це потужна фінансова компанія з штаб-квартирою у Нью-Йорку. Вона займається інвестування у цікаві проекти в країнах, що розвиваються. Україна – одна з таких країн. (https://www.argentemcreek.com/).

Науменко та Гроза взяли гроші не лише в Argentem Creek. У тому ж грудні 2019 року одесити через технічну «прокладку» у Дубаї отримали $20 млн від іншого кредитора – Innovatus. Це теж потужна фінансова компанія з США. Материнська Innovatus керує глобальними фондами прямого інвестування у різні галузі. Серед цих галузей – наука, торгівля зерновими та нерухомість.

Зараз Innovatus стверджує, що власники GN Terminals навмисно не повертають борги, хоча мали це зробити ще до війни. Власне, два інвестори – Argentem Creek та Innovatus – наразі діють спільно, аби через суди забрати вкладені в Україну гроші. ttps://interfax.com.ua/news/economic/889545.html

Це вказує, що проблеми із поверненням інвестицій – це не виключна ситуація Argentem Creek, як це намагаються доводити одесити. Навпаки, це системна поведінка. Вони свідомо вирішили не повертати мільйони доларів, завдяки яким бізнес Olimpex розвернувся до нечуваних масштабів.

Наразі невідомо, що саме сталося. Можливо, спочатку Науменко та Гроза дійсно хотіли сплатити за боргами і на користь Argentem Creek, і на користь Innovatus. Можливо, апетит з’явився у процесі, коли вони з’ясували, що набагато дешевше провести схеми та «прокинути» іноземців, ніж повертати гроші. Але результат маємо один і той самий: вони не збираються платити.

Ще одне важливе зауваження. Вони саме не хочуть платити, хоча можуть. Існують принаймні два докази цього факту.

Перший. Термінал «Олімпекс» не пошкоджений війною. За повідомленням Адміністрації морських портів, саме через «Олімпекс Купе» у 2021 році перевалювали більшість зерна у Одеському порті. Після вторгнення росіян він став головним серед терміналів, що обслуговують так званий «зерновий коридор». Отже, потік доходів генерується регулярно. Проблеми якщо і були, то лише три-чотири місяці від вторгнення до початку роботи «зернового коридору». Отже, фінансове становище терміналу, яким володіє GNT (одесити), залишилося гарним навіть після повномасштабного вторгнення.

Другий. На початку війни Науменко та Гроза мали запаси зерна та соняшнику, які лежали у елеваторах терміналу «Олімпекс купе» – на загальну суму $120 млн. Це зерно, яке вони придбали як трейдери та планували продати за кордон. При цьому загальні обсяги заборгованості перевищували $150 млн. Тобто, одесити могли погасити левову частину боргів. Натомість вони зробили інакше. Спочатку просили в кредиторів реструктуризацію, посилаючись на війну. У червні та липні 2022 оголосили, що проводять інвентаризацію та внутрішній аудит, але звітів не надали. Трохи згодом кредитори дізналися, що зерно та соняшник на $120 млн зникли. Тобто, реструктуризація та аудит мали просто відтягнути час. З часом американці дізналися чергові інтимні подробиці щодо зерна на $120 млн. Виявилося, що одесити розпочали реалізацію свого плану ще у травні 2022 року. Начебто для отримання обігових коштів, Науменко та Гроза повідомили про утилізацію великої кількості зерна, яке знаходилось у заставі в одного з фондів (йдеться про десятки тисяч тон). Насправді, зерно скоріше за все було продане або перероблене (такі потужності у Грози та Науменка були), а договір з утилізаційною компанією, ймовірно, є банальною підробкою. Адже точно відомо, що в цей період компанія-утилізатор не споживала ані газ, ані електричну енергію, тобто утилізація була фіктивною. Крім того, утилізаційна компанія навіть не мала ліцензії на транспортування відходів та оцінку впливу на навколишнє середовище, яка є обов’язковою для провадження такої діяльності.Через ці події інвестори подали в суд за шахрайство у грудні 2022 року. Але момент вже втрачено, тепер ці кошти важко знайти.https://borgexpert.com/…/na-hrupu-gnt-vlasnyka-ta

БРУДНІ ЮРИДИЧНІ ПРИЙОМИ

Наразі одесити застосовують увесь класичний юридичний інструментарій, який існує в Україні для уникнення сплати боргів.

В Україні завжди багато «кидали» кредиторів. Але системним це явище стало після криз 2009 та 2014 років. Якщо у 1990-х «кидали» у напівкримінальному середовищі, то новітні «кидки» обов’язково передбачають участь держави. Суди, слідчі, прокурори, нотаріуси та інші державні органи активно допомагають уникнути сплати боргів.

Найбільш яскравим це явище стало під час так званого «банкопаду», коли через дії НБУ Україна втратила 100 із 200-т банків. Виникла величезна проблема – колишніх власників завчасно попереджали про ліквідацію банку, і вони встигали розкрадати активи на сотні мільярдів. Із майна на загальну суму більше 400 млрд грн, державі вдалося повернути лічені відсотки. Решту заблокували через суди, через слідчих МВС та інші начебто «легальні» механізми.

Саме такі механізми зараз використовують Володимир Науменко та Сергій Гроза, власники терміналу «Олімпекс купе Інтернейшнл».

Загальна стратегія виглядає так:

1. У жоден спосіб не повертати борги.

2. Вивести усе цінне майно на інші компанії та продовжувати працювати.

3. Інвесторам кинути пусті оболонки, на яких раніше були реальні термінал, зерно, техніка тощо.

Розповім про декілька з цих механізмів.

Механізм 1. Вивід коштів та майна на інші структури.

Війна стала стимулом та «вікном нових можливостей» для колишніх власників. Вони зрозуміли, що бізнес, прикриваючись війною, можна банально «обнулити», переписавши майно на самих себе, але під іншою назвою. А інвестори хай собі граються з корпоративними правами вже нікому не потрібних українських компаній.

Бізнес одеситів записаний на багато компаній, які разом створюють непролазні юридичні хащі. Наприклад, безпосереднє управління бізнесом відбувається через три українські компанії – ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл», ТОВ «Металзюкрайн корп лтд» та ТОВ «ЗПК «Інзерноекспорт». Зараз компанії знаходяться під управлінням інвесторів, але перебувають під загрозою ліквідації, бо через дії колишніх власників не мають змоги повернути кредиторам $118 млн. Чому? Тому що компанії є, а більшості майна в них вже немає. Воно було переоформлене на інші структури.

Фактично, американським кредиторам пропонують звернути стягнення саме на корпоративні права бізнесу одеситів – тобто, на юридичні «оболонки» , які у випадку банкрутства коштують абсолютний нуль. Натомість їм заважають звернути стягнення на нерухомість і інші основні засоби – а саме тут знаходяться реальне майно та реальні гроші.

Механізм 2. Штучне банкрутство.

Це класична українська схема, якої усіх навчив один відомий олігарх з Дніпра. Сутність така: якщо вивести майно не виходить, потрібно ініціювати штучне банкрутство компанії. На першому етапі на цю компанію навішується величезна купа штучних боргів (так званої кредиторської заборгованості). Умовно, компанія не розраховується за боргами ні з ким, а особливо великі суми вона винна спорідненим структурам (тобто самим собі). Коли таких боргів накопичується дуже багато (зазвичай, на суму більшу за вартість компанії) – починається етап другий, власне банкрутство. Формується реєстр вимог, призначається ліквідатор. Виходить, що компанія-банкрут має сплатити левову частину грошей не кредиторам з США умовно, а своїм структурам. Тобто, кредитори з США не отримують нічого.

У випадку з нашими одеситами, вражає сума заборгованості пов’язаних з бенефіціарам компаній, заявлена в банкрутстві лише однієї ключової особи – “Олімпекс Купе Інтернейшнл”. Це понад 1,3 млрд грн кредиторської заборгованості.

Аналізуючи ці борги, виявилося, що Науменко та Гроза сформували значну підконтрольну заборгованість. Вона дозволить їм контролювати комітет кредиторів і призначати ліквідатора. Термінал, в разі банкрутства, піде у потрібні руки. Тобто, в руки Науменка та Грози.

Механізм 3. Використання банків як механізму перерозподілу власності.

Argentem Creek стикнулася із творчим використанням банківського кредиту під іпотеку. Це ще одна класична юридична технологія нових українських часів. Аби вивести активи, компанія отримує кредит під заставу майна. Кредит не повертає, і банк цілком законно вилучає майно, продає його з аукціону та гасить кредит. Покупцем майна з аукціону зазвичай є сам власник, звісно під виглядом сторонньої особи.

Зокрема, у ЗМІ вже писали про те, як підконтрольні Сергію Грозі та Володимиру Науменку компанії ТОВ «Ферко» та «Вторметекспорт», до яких кредитори не мають права регресу, взяли кредит на $17,5 млн у банка «Південний». Вони передали йому в заставу майно компаній групи GNT, в тому числі, половину зернового терміналу в Одеському порту.

Строк виконання основного зобов’язання перед банком мав настати лише 31 липня 2024. Втім, «раптом» у січні 2023 року, тобто у розпал конфлікту з американськими кредиторами Argentem Creek та Innovatus, банĸ «Південний» ініціював процедуру стягнення на половину зернового терміналу шляхом продажу цього активу іншій особі. Ціна продажу сĸлала 158 млн грн або $4,3 млн (в рази дешевше!), а поĸупцем стала ĸомпанія ТОВ «Санолта Корм» з Групи Sunolta, вірогідно підконтрольній Грозі та Науменку. Для «Південного» такі маніпуляції є вже звичною справою. Досить згадати скандальний кейс столичного ТЦ Sky Mall, в якому банк з одеським корінням реалізував в 2021 році таку ж саму схему і інтересах місцевих бізнесменів, проти іноземного інвестора.https://far.chesno.org/case/595/

Механізм 4. Переховування іншого майна.

Ідея дуже проста. Якщо американські компанії не отримають гроші від головної контори Науменка та Грози GNT та не зможуть забрати термінал «Олімпекс купе», вони спробують забрати інше майно одеситів. Отже, це майно треба сховати. Найкращий спосіб для цього – вдати, ніби в нього вже інші власники.

У нашому випадку маємо багато ознак шахрайських дій і у метаморфозах власності так званого Сухого порту, що теж був важливим активом одеситів. Сухий порт, ринкова власність якого станом на 2020 рік сягала $18 млн, був переданий в іпотеку банку «Восток». Потім так само, до настання строку виконання основного зобов’язання, був проданий тій самій групі «Санолта» – естонській Sunolta OU. Це відбулося ще раніше Банка Південний, а саме 02.12.2022, тобто до будь-яких юридичних дій іноземних кредиторів.https://euroterminal.ua/uk/kompaniia/dry-port

Далі це майно ще раз змінила власника. Sunolta Ou передала Сухий порт в статутний капітал своїй новій дочірній компанії – ТОВ «Зерновий порт», яка була заснована тільки 23 березня 2023 року. І наостанок – Сухий порт вартістю 18 млн дол США передали в іпотеку на 20 років для забезпечення кредиту в $80 тис. Тобто, в іпотеку було передано майно ринкова вартість якого в 225 разів (!!!) перевищує розмір самого кредиту. У цьому випадку маємо вже інший механізм – використання іпотеки задля страхування ризиків. Поки Сухий порт знаходиться під іпотекою, його неможливо вилучити, в тому числі через суди на користь кредиторів.

БРУДНА МЕДІА-АКТИВНІСТЬ

Окрім юридичних лазівок, Науменко та Гроза вдалися до брудної інформаційної кампанії. Мета – створити враження, ніби вони чесні та непорочні, готові платити, але їм просто щось заважає. То війна, то інвестори не такі, то часу замало. Тактика доволі невдала, бо з юридичної активності випливає, що під прикриттям галасу одесити активно переховують майно. Мабуть, розрахунок на те, що інвестори банально втомляться від медіа-війни, судової корупції та одеського формату бізнесу, а згодом позбудуться самої ідеї інвестувати в Україну.

Зараз колишні власники розповідають через ЗМІ, що вони мали стратегічні плани знайти потужного інвестора. Натомість залучення мільйонів доларів від американських фондів (Argentem Creek та Innovatus) було нічим іншим, як «тимчасовим кредитом на драконівських умовах».

Коли Argentem Creek та Innovatus розпочали банкрутство компаній одеситів, у ЗМІ оголосили його безпідставним, не зважаючи на вже накоплену штучну заборгованість. Звісно, інвесторів полили брудом.

Одесити активно маніпулюють такими поняттями, як «зрив зернової угоди», «намагання захопити бізнес для перепродажу», «залучення народних депутатів для рейдерства» тощо. Зокрема пишуть, що намагання інвесторів повернути свої кошти ставить «під ризик контракти та відвантаження українського зерна на експорт під час війни». Звісно, це неправда.

Напередодні вже згаданої лондонської конференції Науменко та Гроза оприлюднили заяву, що агент від ACP – компанія Madison – взагалі не мала права ініціювати банкрутства у судах, оскільки не є кредитором компаній. Хоча до цього Науменко та Гроза здійснювали виплати відсотків за кредитом саме на реквізити Madison, фактично визнаючи цю юрособу кредитним агентом, отже – раніше це не було для них проблемою.

ЯКІ ПЕРСПЕКТИВИ НАУМЕНКА ТА ГРОЗИ

Відверто погані.Звісно, вони мають шанс ще кілька місяців, а то й років бігти марафон в судах. Можуть навіть зберегти певне майно для себе. Але погані перспективи в іншому.

Досвід «банкопаду» показав, що вивести активи можна. Але будувати масштабний бізнес після цього вже не вийде, бо репутація зіпсована. Усі наступні роки таких «бізнесменів» супроводжуватиме імідж шахраїв. Саме тому жоден з колишніх власників 100 збанкрутілих банків не повернувся у світ великих фінансів.

Немає також жодних гарантій, що Науменку та Грозі вдасться зберегти майно. Вже зараз видно, що ідеальний злочин їм не вдався. Тривають судові спори в Англії, Швейцарії, Кіпрі, Арабських Еміратах та Україні. Так само ініційовані або в процесі подачі кримінальні справи в Кіпрі, Арабських Еміратах та Україні. Відсторонені або в процесі відсторонення менеджери колишніх бенефіціарів групи Грози і Науменка у всіх зазначених вище юрисдикціях, незважаючи на жорсткий супротив боржників. Мабуть, саме тому боржники вдалися до галасу у ЗМІ замість повернення боргу чи суто юридичної боротьби. Що ближче невідворотність покарання, тим голосніше волають «великі комбінатори» в розпачі від того, що щастя було так близько.



© Inshe.tv

Share Button
Twitter Facebook Google Plus Youtube