Після руйнування греблі Каховської ГЕС фактично завершилась 70-річна історія однойменного водосховища. Того самого, яке одні називали “дивом радянської інженерної думки”, а інші – “вбивцею природи”. Що робити з ним далі?
Дамбу окупували російські військові. За оцінками більшості фахівців, її прорвало, найімовірніше, через мінування і вибух зсередини споруд. Знищено одразу кілька прольотів самої греблі, машинний зал та інші будівлі ГЕС.
Тисячі тонн води з Каховського водосховища почали стрімко виходити, затоплюючи міста і селища нижче по річищу Дніпра.
Київ назвав це найбільшою рукотворною екологічною катастрофою ХХІ століття. Москва свою причетність до трагедії досі заперечує, пише ВВС.
“Смердюче болото”?
20 вересня 1950 року Рада міністрів СРСР видала постанову про будівництво Каховської ГЕС, другої гідроелектростанції на Дніпрі після Запоріжжя. Відповідно, мало з’явитися і друге велике водосховище у запланованому каскаді.
Задекларована Радянським Союзом мета – забезпечити “високі і стабільні” врожаї сільгоспкультур, наприклад, бавовни і пшениці, в посушливих південних районах України. Також це мало забезпечити електроенергією місцеві підприємства і промисловість.
Дійсно, навколо Каховського водосховища – у Запоріжжі, Кривому Розі і Нікополі – розташована низка металургійних підприємств, що споживають великі обсяги електроенергії та води.
Завершити водосховище і ГЕС будівельники мали за шість років. Плани радянського керівництва були амбітними. Штучна водойма мала стати однією з найбільших у світі на той час. Побудована вона мала бути не на твердому ґрунті, а на намулистих відкладеннях. До проєкту залучили близько 15-25 тисяч робітників. Вони працювали пришвидшеними темпами і об’єкт здали раніше. Паралельно звели місто Нова Каховка на березі Дніпра.
ГЕС, яка стимулювала розвиток промисловості і фермерства на півдні Україні, водночас завдала шкоди екології й археології.
Річ у тім, що водосховище площею близько 2 тисяч квадратних км затопило три десятки прибережних сіл та заповідну територію, відому як Великий луг.
Ці райони по обидва береги Дніпра, від Запоріжжя і аж до Херсонських заплав, належали Запорізькій січі. Крім різноманітної флори і фауни, тут козаки висаджували штучні ліси з військово-оборонною метою.
Майже уся ця екосистема, а також артефакти козацької доби були поховані під товщею води в середині ХХ сторіччя.
Критика цих дій радянської влади звучить у найвідомішому творі Олеся Гончара “Собор” (1968 рік), де один з головних персонажів – Ізот Лобода – свариться на владу через “Каховське море”.
“Великий луг вирубали весь, думали, море збудують, а збудували болото! Гниллю цвіте, на всю Україну смердить! Пілоти носи затикають, коли пролітають над ним!”
Кінорежисер і письменник Олександр Довженко присвятив ГЕС кінопоему.
У “Поемі про море” він оспівує подвиг будівельників, але водночас зауважує, що водосховище поглинуло десятки сіл і змусило переселити якнайдалі десятки тисяч мешканців.
“І не так це просто – зрубати стару грушу, на якій висіла колись твоя колиска, і зруйнувати хату, що гріла теплом ще твоїх предків”, – згадує митець у нотатках.
Довженко визнає, що “Каховське море” навіки змінило обличчя українського півдня.
“Весь Дніпровський низ, від Запоріжжя до Каховки, зразу став невпізнанним. Пішов під дніпровську воду великий Запорозький Луг, потонули навіки старі хрести на дідівських кладовищах. Усе, що батькам і дідам віками здавалося красивим від перших дитячих років, — все щезло”.
Тож і тепер питання, чи повертати знищене Каховське водосховище стає дискусійним. Екологи і політики мають протилежні точки зору. Хоча останні вже прорахували терміни і вартість відновлення “штучного моря”.
Повернути Великий козацький луг
“Буду непопулярним… відновлення Каховської ГЕС буде більшим злочином проти довкілля, ніж її руйнація”, – написав 6 червня київський еколог Михайло Петелицький.
Він не одинокий у таких переконаннях. У західному світі поширений тренд на відновлення “природності річок”, каже ВВС Україна професор Херсонського державного університету Іван Мойсієнко.
Євросоюз ухвалив природоохоронну програму, за період дії якої мало бути відновлено 25 тисяч км річок. Це стосується саме тих європейських водойм, які обмежені дамбами, греблями чи каналами.
“Це нормальна практика в Європі, коли вони почали відновлюють природність течії річок і руйнують дамби”, – каже доктор біологічних наук і член правління Української природоохоронної групи.
Іван Мойсієнко наполягає, що таким шляхом має піти і Україна, щоб відновити Великий луг, знищений 70 років тому при будівництві Каховської ГЕС.
“Я підтримую думку, що його (водосховище – ред.) не треба відновлювати. Це був старий радянський проєкт, я думаю треба шукати альтернативні шляхи”.
На думку експерта, основні проблеми, а саме наповнення каналів для поливу сільгоспугідь, забезпечення достатньою кількістю води Запорізької АЕС, населення та підприємств Дніпропетровської області, можна вирішити або шляхом створення водосховищ в балках на менших річках, або збудувавши насосні станції на Дніпрі.
Шанс відновити унікальний Великий луг не можна втрачати, зауважує професор Мойсієнко. Через зникнення “Каховського моря” тут відкриються території площею майже 200 тисяч гектарів, де були екосистеми українського степу, луків і заплавних лісів.
“Природа сама відновиться, але якщо ми їй допоможемо, то це буде швидше”.
За його прогнозами, самостійне відновлення екосистеми займе близько 50 років, але за сприяння людини цей термін можна скоротити до 10 років.
Професор Мойсієнко впевнений, що західні країни і глобальні природоохоронні організації мають допомогти Україні.
Знову звести ГЕС – це найпростіше рішення, каже еколог. Уряд має розглянути інші варіанти, які б враховували інтереси і природи, і промисловості.
Причини для відновлення
“Після деокупації нам доведеться будувати нову станцію”, – запевняє генеральний директор Укргідроенерго Ігор Сирота.
За його словами, готуються перші проєктні рішення, щоб перегородити зруйновану греблю і забезпечити водою населення, сільське господарство і промисловість.
Для того, щоб після деокупації якнайшвидше наповнити водосховище, вирішили акумулювати воду на верхніх водосховищах по Дніпру, каже Ігор Сирота.
Питання, чи відновлювати цей об’єкт, чи ні, перед владою не стоїть.
“Каховська ГЕС дуже потрібна для України з погляду забезпечення електроенергією”, – пояснює ВВС Україна Олександр Харченко, директор “Центру дослідження енергетики”.
Але є нюанс – останні півтора року, після захоплення ГЕС російськими військами, Каховська станція не працювала та відповідно не постачала електрику в єдину енергосистему. Проте країна, хоч і з труднощами, змогла пройти важкий зимовий період і зараз забезпечує себе енергетикою з інших джерел, передусім атомних станцій.
“Проведімо аналогію, – зауважує на це Олександр Харченко, – Припустимо, що у вас у квартирі протягом якогось часу не буде холодильника. Чи ви загинете від цього? Ні. Але чи буде вам комфортно і зручно? Думаю, що ні. Чи будете ви нести збитки? 100%, бо у вас будуть псуватись продукти”.
Так само і Каховська ГЕС, підсумовує експерт, надзвичайно необхідна для української енергосистеми, оскільки це, по-перше, додаткові “маневрові потужності”, що дають змогу регулювати споживання в системі, по-друге, це “чиста енергетика”, тобто та, яка не несе забруднення.
Олександр Харченко зауважує, що без водосховища великі підприємства Дніпропетровщини не зможуть працювати навіть на 50% своєї потужності.
А Ігор Сирота вказує на критичну потребу прісної води для населення в південних регіонах.
“Ще раз хочу наголосити, весь Дніпровський каскад забезпечує левову частку населення регіону прісною водою. Через цей факт це в першу чергу потрібно. І необхідно перегороджувати і відновлювати Каховське водосховище”, – сказав він в інтерв’ю “Українській правді”.
Голова Адміністрації судноплавства Євген Ігнатенко каже про проблеми для українського судноплавства через відсутність Каховського гідровузла.
“Каховський шлюз був крайнім дніпровським шлюзом, що випускав усі суда в бік відкритого моря. Фактично нам перекрили ворота для українського експорту”.
За оцінками української влади, на побудову нової ГЕС потрібно 5 років роботи в щоденному і цілодобовому режимі. Вартість проєкту – приблизно 1 млрд доларів.
“Це не може бути лише зусиллями українського бюджету”, – переконаний ексзаступник міністра фінансів Артем Шевальов, а нині член Ради директорів Європейського банку реконструкції і розвитку (ЄБРР).
“На мою думку, відбудова Каховської ГЕС має стати одним з дуже цікавих прикладів приватно-публічного партнерства або якогось іншого варіанту залучення приватного сектору до цієї ініціативи”, – каже він ВВС Україна.
За словами фінансиста, відновлення станції – це великий інфраструктурний проєкт, який має значну комерційну складову. До нього, вірогідно, долучаться і міжнародні кредитори, зокрема ЄБРР, який має тривалу історію взаємовідносин з Укргідроенерго.
Питання відновлювати чи ні Каховську ГЕС, каже Артем Шевальов, вирішується просто. Слід враховувати, наскільки важливим є цей об’єкт для економічної і енергетичної безпеки України.
