Церковний трибунал розглядає карні, спірні справи і справи про стан осіб, зокрема ті, що стосуються шлюбу. Ухваленню рішень передує довгий судовий процес.
Про це Суспільному розповів суддя трибуналу Львівської архиєпархії Андрій Ханас.
Як працює церковний трибунал та хто може стати суддею
Чоловік розповідає, що у їхньому церковному трибуналі працює десятеро осіб: голова трибуналу, троє суддів, двоє священиків, які відають документообігом, адвокат, промотор справедливості та захисники подружнього вузла.
“Промотор справедливості, якщо робити аналогію з цивільним законодавством, то це щось на зразок прокурора. Це особа, яка повинна наглядати за дотриманням і збереженням законності. Захисник подружнього вузла від імені церкви, коли ми говоримо про подружні процеси, шукає факти і аргументи на захист подружжя”, — пояснює Андрій Ханас.
За його словами, щоб працювати у церковному трибуналі, потрібно мати відповідну освіту.
“Освіта здобувається на факультетах церковного чи канонічного права. Як правило, це відбувається при Папських університетах. Наприклад, я особисто навчався у Папському університеті в Римі. І одна із основних вимог, як постановляє церковний законодавець, особа повинна бути розсудлива і наділена почуттям справедливості. Це перевіряє єпископ, коли подаються кандидатури, чи відповідає певним вимогам законодавства, чи не відповідає”, — каже чоловік.
У своїй роботі трибунал керується Кодексом східних церков. Це офіційне двомовне видання. Зліва є оригінальний латинський текст, і справа — український переклад.
“Є спірні справи. На щастя, в нас їх практично не буває. Ну, на моїй пам’яті не було. Це різні спори між священнослужителями, можуть бути чи між вірянами і священиками. Є карні справи, тобто справи про покарання духовенства за певні проступки. І, знову ж таки, подружній процес”, — розповідає він.
За словами судді трибуналу, у нього немає чіткого графіку.
“У нас є графік прийому вірних, але часом трапляється, що ми тут є набагато довше. Тому в мене робочий час не закінчується о 18:00. Трапляється, що я можу вдома о годині 11-12 ще сидіти, писати, якісь рішення готувати”, — додає Андрій Ханас.
Хто може повінчатись та які підстави для визнання шлюбу недійсним
Андрій Ханас каже, що найчастіше церковний трибунал розглядає запити щодо визнання таїнства подружжя недійсним.
“У католицькій церкві розлучень нема, не було і, сподіваюсь, не буде. Хоча часто чую в розмовній мові від людей, які сюди приходять, що от нам треба церковне розлучення. Ми навіть написали на вході оголошення, що трибунал не дає розлучень. Трибунал провадить процес визнання недійсним таїнства подружжя. Церковне законодавство встановлює, що справа на першому ступені судочинства розглядається приблизно рік часу. Як правило, приходять по одному. Але є й випадки, коли приходять спільно. Також свій відбиток наклала війна. Тому що є моменти, коли люди прийшли до трибуналу, подали заяву і поїхали за кордон”, — розповідає Андрій Ханас.
Укласти шлюб, каже він, можна з 16 років. Також ті, хто вінчаються, мають робити це з власного бажання і для цього не має бути перешкод. Зокрема, не можуть вінчатися ченці та монахині, бо вони зв’язані обітницею.
“І, очевидно, третій аргумент — приписана правом форма вінчання. Тобто, на вінчанні потрібно бути присутнім у церкві фізично у присутності двох свідків, це також важливо. І, очевидно, що має бути присутнім священик. Якщо чогось з цього було недотримано, то тоді є підстава для того, щоби особа подала до трибуналу з позовом, щоб трибунал встановив шлюб дійсним або недійсним”, — говорить він.
Андрій Ханас зазначає, що кожна справа, яку розглядає церковний трибунал, є дуже індивідуальною.
“Подружня зрада не є причиною для того, щоб шлюб був визнаний недійсним. Це доволі банальна проста відповідь. Але для того, щоб це встановити, цю справу зрозуміти, ми повинні вислухати особу, вислухати свідків , вислухати іншу сторону і зрозуміти, що до цього призвело. Бо часом за фразою “подружня зрада” можуть приховуватися багато інших факторів, які часом навіть найближчим рідним чи батькам невідомі”, — каже чоловік.
За його словами, є й інші причини, через які люди воліють визнати таїнство подружжя недійсним.
“Якісь сильні непорозуміння, які впливають на стосунки двох сторін в їхньому сімейному житті і вони не можуть знайти спільної мови один з одним. Хвороби. Знову ж таки, тут треба дивитися на природу хвороби, коли вона проявилася, чи були якісь прояви до того, як молодята повінчалися. Коли ми говоримо про насильство, то, знову ж таки, це мало би бути задокументовано. Є звернення в правоохоронні органи, є звернення у травматологію. Не завжди, але є випадки, що люди це документують. Траплялися випадки, коли люди помирилися. Навіть таке було”, — говорить суддя трибуналу.
Щоб справу прийняли до розгляду, церковний трибунал має впевнитись в тому, що цивільний шлюб по факту розірваний, зазначає він.
“Першим доказом того є свідоцтво про розірвання шлюбу, видане державними органами. Треба представити опис подій, чом особа вважає, що її шлюб має бути визнано недійсним. Банально це може бути, що чоловік чи дружина все життя зловживає алкоголем або захоплення азартними іграми — програв все, що можна було в хаті програти, все заклав в ломбард. Такі випадки теж трапляються і це є великою трагедією для всіх. Або хтось є наркозалежним. На моїй пам’яті був випадок, коли чоловік програв кошти. Сума коштів на той час була рівноцінна двом квартирам у Львові”, — розповідає Андрій Ханас.
За його словами, у тій ситуації було позитивне рішення про визнання недійсним таїнства подружжя.
