Взаємне невдоволення президента і парламенту вирвалося на поверхню. На жаль, у суспільстві немає повного розуміння небезпеки через такий розвиток подій, а небезпека реальна. В той же час пізні політичні групи, які самі себе підігрівають неминучістю виборів, із задоволенням граються з цим нерозумінням у розрахунку на майбутні дивіденди, вкотре доводячи, що війна додає мудрості лише неангажованим.
Що робити з парламентською кризою, чи можливий вихід з неї – рецептів немає. Поки що є намагання розібратися, чому так сталося, і чи можливо загальмувати процес розпаду. Один із таких поглядів опублікувало ВВС.
“Слуга народу” втратила ядро: фракція складається зі 111 депутатів”, – така заява першого заступника голови парламентської більшості Андрія Мотовиловця ошелешила багатьох та спричинила цілу низку жвавих політичних дискусій.
Олії у вогонь долив і голова парламентського комітету з питань фінансів, податкової і митної політики, “слуга народу” Данило Гетманцев, який заявив, що “Рада зламалася”, а також його колишній колега, а нині член депутатської групи “Відновлення України” Олександр Юрченко, який сказав, що “50-60 “слуг” написали заяви про складання мандатів”.
У відповідь на це президент Зеленський пригрозив депутатам, “які втомились”, походом на фронт: мовляв, не хочете служити суспільству, служіть в окопах.
BBC News Україна поспілкувалася із цілою низкою парламентарів насамперед представниками “монобільшості” різних рівнів, щоб почути їхню версію подій.
Більшість із них погодилась надати свої коментарі виключно на умовах анонімності.
Усі депутати підтверджують, що проблеми з голосами справді є, але їх провокує не один, а ціла низка факторів.
Коротко перелік цих проблем можна описати так:
- втома від рішень і пропозицій уряду Юлії Свириденко;
- обурення, що “досі не позвільняли людей Міндіча”;
- переляк через справи НАБУ щодо представників парламенту;
- образа на Банкову після літнього скандалу з голосуванням за відбирання, а потім за повернення незалежності НАБУ і САП;
- образа на президента через його ставлення до парламенту загалом і щодо окремих депутатів персонально;
- невдоволення через недолученість парламенту до процесу мирних перемовин;
- погіршення комунікації між керівництвом фракції і простими “слугами”,
- керований протест з ідеологічних мотивів “групи Разумкова”, “групи Павлюка” та інших неформальних утворень усередині фракції.
При цьому інколи одним і тим самим депутатом може рухати одразу кілька із вищезгаданих мотивів.
Аби глибше зрозуміти природу цих проблем, зупинимось на деяких детальніше.
Формально у парламенті досі існує “монобільшість” “Слуги народу”, яка одноосібно сформувала уряд. В теорії існування монокоаліції дозволяло б ухвалювати рішення самостійно, але на практиці це давно зламалось.
Уряд. Криза конструктиву і адекватності
“Нам випала доля працювати не просто у складні часи, ми працюємо в умовах справжнього історичного шторму. Уряд України буде і надалі повністю відкритий до співпраці з Радою”, – запевняла депутатів 17 липня 2025 року кандидатка у прем’єри Юлія Свириденко.
Парламент їй тоді повірив та віддав за її призначення 262 голоси.
От тільки вже за кілька місяців відносини між сусідами на Грушевського – Радою і Кабміном, – дали тріщину.
“Урядовці зустрічаються з нами, щось розказують-пояснюють, але після цього, як правило, нічого не відбувається. Плюс використання одних і тих самих інструментів, як, наприклад, із цими кешбеками, уже починає ставати просто смішним. Як наслідок – все більше депутатів ставлять собі питання: “А чи справді у нас прем’єр і її економічний блок адекватні і дорослі люди?” – пояснює BBC News Україна впливовий представник парламенту.
Своє публічне невдоволення прем’єркою та Кабміном Рада спершу довго демонструвала під час години запитань до уряду.
“Ви просто подивіться, що у нас відбувається щоп’ятниці: у залі – кілька десятків депутатів, а інші навіть не вважають за потрібне витрачати свій час на беззмістовні відповіді Свириденко і Ко, бо це потім все одно не матиме нічого спільного з реальністю”, – пояснює у розмові із BBC News Україна один із топів “Слуги народу”.
Протест у такій формі міг би продовжуватись і далі, але на тлі потреби ухвалити зобов’язання для МВФ, аби отримати фінансову допомогу, напруга між Радою та Кабміном почала набувати нових форм.
Дійшло до того, що під час пленарного тижня 10-13 березня депутати не соромились одне одному прямо зізнаватись, що не голосуватимуть за жоден урядовий законопроєкт.
“Кабмін пішов, наобіцяв щось від імені держави, навіть не порадився з нами, потім подали це в Раду, між читаннями докидали правками ще якогось лайна, а далі ми маємо за усю цю жесть, під якою ви підписались, голосувати!? Ще й на фоні, коли ви з бюджету забираєте гроші, щоб направо і наліво роздавати усякі подачки, які не несуть жодного позитиву для економіки країни у війні!? Ну то ідіть ви лісом!” – обурюється у розмові із BBC News Україна один зі “слуг народу”.
І це – непоодинока позиція, якою у “монобільшості” керувались, наприклад, під час голосування за податок на OLX – одне із чотирьох ключових зобов’язань українського уряду перед МВФ.
10 березня цей законопроєкт у залі ледь-ледь назбирав 168 голосів і лише 126 з них були голосами “Слуги народу”. Депутати також не захотіли повертати цей документ на повторне перше читання та навіть на доопрацювання уряду.
Його просто провалили без будь-якої альтернативи на реанімацію.
Але проблема у стосунках Ради і парламенту зводиться не лише до цього.
Депутати також невдоволені вкрай низькою якістю законопроєктів, які Уряд вносить їм на розгляд.
“Інколи виникає відчуття, що Кабмін просто формально щось ініціює, а далі каже Раді: “Ну ми ж хороші, свою частину виконали, тепер ви працюйте, а як не проголосуєте, крайніми будете ви”. І по факту в уявленні суспільства це так і є: “Гарний Кабмін допомагає грошима населенню, а поганий парламент – вороги народу, бо ухвалює погані закони”, – обурюється у розмові із BBC News Україна один із топів “монобільшості”.
Окрема частина претензій у “слуг народу” накопичилась і персонально до прем’єрки Юлії Свириденко. На їхню думку, вона абсолютно не має політичної ваги та авторитету серед депутатів.
“Їй важко прийти до нас на чесну розмову. Вона боїться, що її просто порвуть. Хоча таку зустріч треба було б пережити, бо як інакше завоювати авторитет? Але Юлі простіше ходити не до нас, а в сусідню будівлю і накручувати там, що “парламент поганий”, – каже один зі “слуг народу”.
Спілкуванням Свириденко із парламентом незадоволені і в опозиції.
“Ця комунікація епізодична і є наслідком підходу “Навіщо з кимось співпрацювати, якщо є “монобільшість”. От тільки є нюанс: “монобільшості” насправді не існує”, – підкреслює заступник голови фракції “Батьківщина” Сергій Соболєв.
Тим часом один із топів “Слуги народу” у розмові із BBC News Україна дивується претензіям на адресу прем’єрки і чинного уряду.
“По-перше, у цього Кабміну комунікація з парламентом набагато краща, ніж у попередніх. По-друге, Рада сама призначала його склад і давала йому повноваження, а тепер обурюється тим, що вони ці повноваження виконують. По-третє, гроші на єПідтримку і так закладені в бюджеті. Ну, а по-четверте, МВФ завжди веде перемовини не з законодавчою, а з виконавчою гілкою влади, при цьому з депутатами нашими МВФ теж зустрічається”, – говорить він.
BBC News Україна звернулась до Юлії Свириденко із проханням відреагувати на всі вищезазначені закиди депутатів, однак на момент виходу цього матеріалу свою позицію прем’єрка не надала.
НАБУ і САП. Криза Міндіча і презумпції невинуватості
22 липня 2025 року стало справжнім чорним днем для нинішнього скликання Верховної Ради.
Проголосувавши за позбавлення незалежності НАБУ і САП та надавши генпрокурору надповноваження, яких не було з часів Януковича, парламентарі відкрили справжню “скриньку Пандори”.
Зокрема, на вулиці вийшли тисячі людей із критикою цього рішення та вимогами скасувати його.
Рада вулицю почула і вже 31 липня повернула все назад.
От тільки усередині “слуг народу” через це відбувся справжній скандал, а частина представників “монобільшості” просто відчула себе використаною Офісом президента та скаржилась на те, що її змусили “поїсти гівна”.
Однак на цьому проблеми депутатів через абревіатури САП та НАБУ не завершились.
Уже невдовзі – на тлі “плівок Міндіча” та справи про можливі виплати депутатам у конвертах, – у низки “слуг народу” все частіше почав ставатись параліч під час голосувань.
У першому випадку – через обурення, у другому – через страх.
“Коли зявились “плівки Міндіча” все почало конкретно ламатись. Люди зацікавились, чому це у них, яких постійно кудись відсовують і до яких все менше прислухаються, – пожиттєвий PEP (політично значуща особа, до якої пильний фінансовий моніторинг. – Ред.), а в Тимура, який формально – ніхто, але вплив мав колосальний, PEPу нема, ще й за кордон йому дозволили втекти. Як наслідок депутати просто відчули себе лохами і пішли в мінус на голосуваннях”, – описує настрої під куполом один із впливових представників цього парламенту.
А ось на тлі підозр у справі про можливі виплати депутатам у конвертах дехто із “монобільшості” почав перейматись за власне майбутнє, що теж вплинуло на показники на табло.
“Частина депутатів, які мають підозри чи ходять на допити, вже прямо кажуть: “Ми, мабуть, на цей період візьмемо паузу і будемо голосувати за все жовтою кнопкою, тобто утримуватись”, – пояснює BBC News Україна один із топів “монобільшості”.
Ті ж, хто підозру не отримував і на допити не потрапляв, просто налякані тим, що бачать поруч з собою під куполом.
“По залу ходить Негулевський з електронним браслетом на нозі: всім його показує, нагнітає, розказує про свої допити і те, як це “несправедливо і некрасиво”, – розповідає BBC News Україна один із впливових депутатів.
Паніка через антикорупційні розслідування докотилась навіть до секретаріату пропрезидентської фракції.
“У нас деякі з працівників написали заяви на звільнення або просто відмовились робити опитування депутатів щодо їх присутності на засіданнях. А все тому, що злякались. Мовляв, що якщо звичайну партійну аналітику НАБУ і САП потім назвуть якимись “корупційними списками”, – каже у розмові із BBC News Україна один зі “слуг народу”.
При цьому усі опитані депутати “монобільшості” підкреслюють: говорити, що страх перед НАБУ та САП – головний чинник, який стримує “слуг” під час голосувань, – неправильно.
“Проблема є, але це точно не про сто і навіть не про п’ятдесят депутатів. Тобто є хтось, хто десь встромився у якісь “конверти”, мутки з агропідприємствами чи ще щось. Однак таких людей до 30, не більше”, – наголошує BBC News Україна іще один представник провладної фракції.
А один із впливових членів цього парламенту додає: “Прикольно і технологічно просто звалювати все на історію з НАБУ, але це точно набагато глибше питання, яке корінням заходить взагалі у стосунки президента і фракції. У нього в принципі сталення до парламенту завжди було не дуже”.
Президент. Криза довіри і поваги
“Ви маєте усі шанси потрапити у підручники як парламент, який зробив щось неймовірне!” – такими словами 29 серпня 2019-го Володимир Зеленський “благословляв” до роботи депутатів IX скликання, які вперше зібрались під куполом на Грушевського, 5.
Та чим довше працювала ця Рада, тим більше на Банковій збиралось образ на депутатів: то президенту хтось “фак” прямо з трибуни покаже, а інший порадить йому бути уважним, щоб “ненароком не вибухнула граната”, то зі своїх хтось в Таїланд під час війни поїде чи порекомендує “продати собаку, щоб сплатити комуналку”.
Ну і, звісно, куди ж без проблемних голосувань за важливі законопроєкти.
“Коли за ядерні блоки голосували, з нами таке творили! Якісь списки навіть подавали на стіл президенту, комусь якісь “привіти” передавали, типу: “Президент питав, а чого ти не голосуєш?” – пригадує ті часи один зі “слуг народу”.
Сам Володимир Зеленський ані це, ані свої інші можливі образи на “слуг” не коментував.
Зі свого боку депутати теж ображаються: хтось – через такий тиск Офісу, хтось – через несправедливе, на його думку, ставлення президента до себе загалом, хтось – черед розчарування у якихось діях та рішеннях глави держави, а хтось – через брак комунікації між ним та фракцією.
Утім, у “монобільшості” є і ті, хто не вважає низьку залученість Володимира Зеленського до розмов із депутатами проблемою.
“Президент і так зайнятий. При чому речами, важливіше за які нічого не може бути. Ви пропонуєте, щоб він ще нас питав: “А чого ви не голосуєте за Ukraine Facility (одна з програм підтримки України. – Ред.)?” – а ми йому казали: “Тому що у нас погана комунікація з урядом”? Ну це ж точно те, що ми можемо вирішити без нього самі. Інакше залучати його в таке – розписуватись у власній неспроможності”, – підкреслює у розмові із BBC News Україна один із топів “монобільшості”.
Тим часом президент все ж звернув на парламент увагу. Особливо після низки заяв “слуг” про проблеми з голосами і “втому депутатів”.
“Народним депутатам доведеться або служити суспільству в парламенті, або державі на фронті. Я готовий проговорювати з представниками парламенту закон щодо змін до мобілізації. Це мій підхід”, – заявив Зеленський у відповідь на питання BBC News Україна про кризу, що розростається у парламенті.
От тільки зрозуміли його не всі.
Наприклад, у “Європейській солідарності” таку ідею президента вважають “не дуже вдалою”.
“Апелювати він насамперед мусить до своїх партійців, яких привів у цю Верховну Раду. Та й загалом президенту і його партії слід вже між собою провести чесну розмову, а не комунікувати це все через суспільство, яке втомлене набагато більше за депутатів”, – зазначає один із представників ЄС у розмові із BBC News Україна.
Почати із себе у питанні мобілізації Банковій радять і у фракції “Батьківщина”.
“У президента там гарні спеціалісти, які “вбивали чеченців у Києві”, от і на передову їх. А парламент можна розігнати і в інший спосіб, як у 2019-му, коли, мовляв, “не було коаліції”. Є ж вже досвід. От тільки якщо втратимо парламент, країна опиниться в хаосі. Не знаю, хто підкидає президенту думки про мобілізацію депутатів, але йому треба розганяти таких радників, і повертатись до питання “Коаліції національної єдності”, бо без цього нічого не вийде”, – переконаний Сергій Соболєв.
Критикують Зеленського за ідею відправки депутатів на фронт навіть представники своєї ж фракції.
“Це – фантазії із категорії фантазій, бо реалізувати це на практиці навряд чи можливо. Ну, складуть всі депутати мандати і підуть на фронт, а далі що? Парламент від цього почне працювати? Я навіть не знаю, на кого ця ідея розрахована!” – дивується у розмові із BBC News Україна один зі “слуг народу”.
Водночас є і ті, кому ідея президента про мобілізацію парламентарів не здається поганою.
“Відправити депутатів воювати популістично офігенна штука, яку дуже важко буде не проголосувати депутатам, бо інакше їм дорікатимуть, що “ви не з народом”. Але якщо окрім депутатів захочуть розбронювати і всіх інших чиновників, зокрема, силовиків, НАБУ, САП, то цей процес може затягнутись, бо почнуться торги, кого варто чіпати, а кого ні”, – прогнозує у розмові із BBC News Україна один із впливових представників цього парламенту.
Ще одним аргументом на користь такого рішення може бути те, що деякі депутати вже воюють або ж не проти воювати, а ще частина визнана на ВЛК непридатною або ж має військові спеціалізації, які передбачають роботу у штабі, а не війну в окопі.
Тим часом у оточенні керівництва парламенту запевняють: ідея із розбронюванням депутатів не планувалась як погроза Раді з боку президента.
“Це більше про те, що Рада не працює, не тому, що всі “ліниві дегенерати”, а тому, що “всі воювати пішли”. Ну які питання до людей, які пішли захищати свою країну? Але якщо ми почнемо при цьому втрачати мажоритарників, то зрештою втратимо і легітимність парламенту, і це – проблема”, – пояснює у розмові із BBC News Україна обізнаний співрозмовник.
Загалом президент хоч і незадоволений роботою парламенту під час нещодавніх голосувань, однак наявність кризи у Раді поки що відкидає.
“Знаєте, криза у людей в голові. Я не про суспільство говорю зараз, а про частину так званих “державників”. Криза завжди тоді, коли ти саме її шукаєш і точно її не вирішуєш”, – зазначає Володимир Зеленський у відповідь на питання BBC News Україна.
Але чи згодні з ним депутати?
Парламент. Криза “монобільшості” і союзників
Усі без винятку парламентарі – як від влади, так і від опозиції, – з якими BBC News Україна поспілкувалась у рамках підготовки цього матеріалу, сходяться на тому, що нинішня ситуація у Раді, як мінімум, – складна, як максимум, – тягне не просто на кризу, а на справжній колапс.
“Дуже довго всі удавали, що все гаразд, але ніх…єна не все гаразд! Тому добре, що нарешті про це хтось із наших почав публічно говорити. Хоча, як виглядає, дієвого рішення, як виходити з цієї ситуації ні в кого поки що немає”, – не стримуючи емоцій описує ситуацію один із топів “Слуги народу”.
У робочо-приватному спілкуванні депутати “монобільшості” різних рівнів намагаються обговорити проблему та вигадати “чарівну пігулку” для лікування гострої фази парламентського вірусу, але наразі ці спроби – безрезультатні.
“У чатах зараз просто базар: кожен за своє і про своє. Спільних тез рівно дві: те, що “НАБУшники – гівнюки” і що “У нас – криза”, але тільки починається про причини – срач, на питанні шляхів вирішення – максимальний срач. Ми думаємо, що із цією кризою робити. Була купа нарад: і з президентом, і без. Але ситуація настільки неооднозначна і важка, що поки проривних ідей, чесно кажучи, дуже мало”, – зізнається у розмові із BBC News Україна вже інший топ “Слуги народу”.
Саме розбрат у “монобільшості”, на думку заступника голови фракції “Батьківщина” Сергія Соболєва і призвів до ситуації, коли вся Рада опинилась у кризі.
“Фактично сьогодні парламентська більшість спочила у бозі. І це – ключова проблема, яку ніхто не хоче визнавати. На жаль, керівництво “слуг” і далі намагається добирати голоси за рахунок “політичних полонених” з ексОПЗЖ або домовляючись по кожному питанню з іншими фракціями і групами. Але це вже не працює, бо порядок денний формується без врахування позицій опозиції”, – пояснює він.
Головною причиною розпаду монобільшості, на думку Соболєва, стали розбіжності між її керівництвом та пересічними “слугами” чи мінігрупами усередині цієї фракції.
“Вони не відчули моменту кризи і думали, що можуть через тиск, залякування або інші непарламентські, а інколи і недемократичні методи, вибивати голоси під кожен законопроєкт. Але все погано закінчилось”, – вважає Соболєв.
У верхівці “Слуги народу” визнають, що низка груп всередині неї, на кшталт, групи ексспікера Разумкова” чи “групи Павлюка”, і справді зараз голосує нейтрально або проти потрібних законопроєктів.
Водочас проблема не тільки у таких групах.
“Я знаю депів, які завжди голосували, а зараз кажуть своїм керівникам підгруп: “Я не буду”, – а ті їм: “Ну, не хочеш – та й фіг з тобою, не голосуй”, – і ніхто ні з ким додатково не розмовляє. Навіть фракції не проводять вже! Ладно, коли день якийсь порожній, але коли є важливі реформи, типу МВФ, то, може, хоча б спробуйте нас зібрати? Чесно кажучи, вже навіть і їздити в ту Раду не хочеться, бо який сенс? Прийти і просто провалити щось?” – розчаровано говорить BBC News Україна один із депутатів “монобільшості”.
Однак у керівництві “Слуги народу” з такою критикою не зовсім згодні. Кажуть: проведення фракції не призводить до збільшення голосів.
“Туди приходить від сили 40 людей, з яких перші 20 – голови комітетів, які і так розуміють важливість голосування за законопроєкти. Плюс деякі закони проговорені і так по сто разів. Наприклад, по МВФ: ми його вже всьоме у порядок денний виносили! То чому проблема!? Що ми восьмий раз його не проговорили на фракції!?” – не стримуючи емоцій говорить BBC News Україна один із топів “Слуги народу”.
Тим часом, на думку окремих членів “монобільшості”, деякі із провалених голосувань, як, наприклад про податок на OLX, могли бути вигідні і самому керівництву фракції різних рівнів.
“Чесно кажучи, це голосування виглядало певним чином зрежисованою історією. Гадаю, керівництво фракції знало, що так буде. Хоча звичайні депутати знову відчули себе використаними втемну”, – ділиться із BBC News Україна своїми враженнями один із впливових депутатів “монобільшості”.
Однією із причин, послаблення дисципліни у лавах “слуги народу” дехто називає меншу залученість у парламентські процеси Давида Арахамії – керівника пропрезидентської фракції, які останні місяці бере активну участь у переговорах між Росією та Україною.
Ось як важливість Арахамії для роботи Ради пояснює BBC News Україна один із впливових депутатів цього скликання: “Руслан (Стефанчук. – Ред.) замʼякий для того, щоб переконувати депутатів голосувати, а Давид не може зайняти нішу Єрмака, хоча після його звільнення став одним з найвпливовіших в очах президента. Головна перевага Давида у тому, що він мислить простими, зрозумілими президенту категоріями, вміє комунікувати зі всіма фракціями і групами, а ще може подати президенту інформацію у вигляді стендапу і це теж інколи на користь. Без Давида у парламенті тяжко шукати голоси на “важкі закони”.
Тим часом у “Слузі народу” запевняють: Арахамія хоч і випав на певний час із парламентських процесів, однак наразі “активно повертається” до керівництва фракцією.
BBC News Україна окремо звернулась до Давида Арахамії із проханням про коментар, але на момент публікації він не відповів.
Утім, проблеми з голосами у “монобільшості” наразі є не лише всередині своєї команди, але й серед союзників: частина з них наразі відпала, а частина, хоч і продовжує підтримувати, не завжди може врятувати ситуацію під час критичних голосувань.
“Колишнє ОПЗЖ продовжує давати голоси, коли ми просимо, але тепер вони самі не розуміють, скільки підтримки нам від них треба. Питають: “А скільки ваших голосуватиме?”, – а ми вже і самі не можемо це спрогнозувати”, – констатує один із топів “Слуги народу”.
Ситуацію, що нині склалася у “монобільшості”, представниця фракції “Голос” Соломія Бобровська пояснює так: “У них все посипалося, коли пішов Єрмак. Бо їх тепер ніхто не організовує, не лякає. А оскільки нинішній Офіс не керує парламентом, то і парламент перестав сам собою керувати”.
Після відставки Андрія Єрмака Банкова і справді не дуже залучена у допомогу з пошуком голосів, адже, як відзначають всі без винятку співрозмовники BBC News Україна, його наступник – Кирило Буданов, – у керівництво парламентом не втручається.
“Кирило прийшов у момент, коли вже все лягло і, я сумніваюсь, що має в собі спроможність та інтерес це вирішити”, – пояснює один із депутатів “монобільшості”.
“Те, що новий голова Офісу менше займається Радою, – плюс, бо ми нарешті розуміємо, хто за що відповідає, а не так, що одна людина всім займається”, – з полегшенням розповідає один із топів “Слуги народу”.
Своєю чергою співрозмовник із оточення керівництва парламенту додає: “Без Єрмака стало менше інтриг, як мінімум на топ рівні. Немає цих історій, типу: “О Боже, подивіться, кого він лайкнув!”, “Давайте оцих не любити, а цих любити”.
Тим часом у оточенні нового керівника Офісу президента ВВС пояснюють: те, що Буданов не намагається керувати Радою у ручному режимі, як це робили його попередники, зокрема, Єрмак, – свідомий крок, бо він противник будь-якого мікроменеджменту.
“Те, що йому потрібно, точно голосується, але перетворювати стосунки з Радою на офісний авторитаризм він не прагне. Буданов – за “контрольовану демократію”, зокрема, і у відносинах із парламентом”, – пояснює у розмові з ВВС співрозмовник із оточення голови ОП.
Водночас один із топів монобільшості зазначає, що говорити про абсолютну нецікавість Буданова до парламенту некоректно.
“Кирило Олексійович поки вникає в усю цю історію, в деяких моментах навіть прозріває від того, як це працює. Він хоч і зайнятий насамперед переговорами, але як менеджер і управлінець щодо Ради теж пропонує якісь кроки. Як розвідник він непогано прораховує потенційні наслідки розвалу основного центру ухвалення законів для отримання грошей і тут вже у ньому включається військова складова, бо він точно бачить, що інтересантом цього є Росія”, – підкреслює у розмові із BBC News Україна один із топів “Слуги народу”.
Коаліція єдності. Вихід з кризи №1
Одним із можливих шляхів виходу із ситуації, що склалась, могло би стати переформатування парламентської більшості.
Тим паче після початку повномасштабного вторгнення опозиційні фракції неодноразово вже пропонували владі об’єднатись в “Коаліцію національної єдності”.
“Теоретично коаліцію можна було б робити з “ЄС” чи “Батьківщиною”, але “Батьківщина” – з корупційними підозрами, а “ЄС” сім років будує свою політику на ненависті до нас. То для чого нам з ними об’єднуватись?” – риторично запитує у розмові з BBC News Україна один із топів “монобільшості”.
Тим часом у фракції “ЄС” підкреслюють, що готові до коаліції зі “слугами”.
“Це не про посади, а про адекватну і професійну роботу. Плюс коаліція – це завжди про баланс і демократію, а не про одноосібний підхід. Тому гадаю, що вирішення парламентської кризи лежить саме в цій площині. У нас величезна кількість проблем і вирішити їх можна лише об’єднавши зусилля і працюючи на країну”, – наголошує BBC News Україна представниця “Європейської солідарності” Вікторія Сюмар.
Об’єднуватись зі “слугами” готові і в “Батьківщині”.
“Так у нас можуть бути розбіжності у низці питань, наприклад, економічних, але розбіжностей у питанні України точно немає”, – підкреслює заступник голови цієї фракції Сергій Соболєв.
От тільки президент у ефективність такої коаліції не вірить, та й загалом переконаний, що національну єдність депутати можуть продемонструвати і без неї.
“Що заважає людям приходити і робити свою роботу – голосувати за закони, які потрібні державі?.. Чому в цій конструкції голосувати за них нібито не можна, а ось якщо була б “коаліція національної єдності”, то всі раптом почали б працювати по-іншому? Та ні. Будуть працювати місяць, а потім всі знов посваряться між собою. Це ж невід’ємна риса парламентарів”, – зазначає Зеленський у відповідь на запитання BBC News Україна.
Однак Сергій Соболєв, за плечима якого досвід роботи у Раді сімох скликань, із президентом у цьому не погоджується.
“Коаліція національної єдності могла б ефективно працювати і це доводять коаліції парламентів усіх попередніх скликань. При чому тоді ситуація була набагато складніша, бо інколи одночасно існувало і 8, і 10, і навіть 15 груп та фракцій, але завжди знаходили порозуміння, коли це стосувалось ключових питань”, – переконаний Соболєв.
Загалом створення “Коаліції національної єдності” він вважає дещо перезрілим питанням.
“Після початку повномасштабного вторгнення треба було не на словах закликати до єдності, а негайно створити таку коаліцію, а ще – сформувати уряд, який би був відповідальний перед нею”, – пояснює заступник голови фракції “Батьківщина”.
Тим часом спікер парламенту Руслан Стефанчук пішов на неочікуваний для багатьох крок та зустрівся із опозиційною фракцією “Європейська солідарність”.
Дехто навіть побачив у цьому ознаки перших кроків до створення тієї самої “Коаліції національної єдності”, але насправді цей візит мав дещо іншу мету.
Як пояснює BBC News Україна один із топів монобільшості, у офіс до ЄС Стефанчук ходив заради “сольного проєкту” – пошуку підтримки для змін до Цивільного кодексу, над якими багато працював.
“Він дуже хоче його проголосувати і розуміє, що для цього потрібні не тільки наші голоси, але і голоси інших, які зараз стали значно цінніші, ніж будь-коли. От він і домовляється. Насправді Руслан ходить до всіх фракцій, просто ЄС – непогані комунікаційники, які розуміють, що скучна картинка зі спікером десь в Раді – це одне, а в офісі партії – геть інше”, – говорить він.
У фракції ЄС підтверджують, що зустріч зі спікером і справді стосувалась обговорення майбутнього голосування за зміни до Цивільного кодексу.
Зокрема, представниця “Європейської солідарності” Вікторія Сюмар у розмові із BBC News Україна підкреслює, що подібна комунікація спікера парламенту із найбільшою опозиційною фракцією не має когось дивувати, бо це – норма.
Тим часом у “Слузі народу” до візиту спікера у офіс ЄС поставились неоднозначно.
“Наші через це трохи напряглись, бо Петра не дуже люблять”, – каже BBC News Україна один із топів монобільшості.
Нагадаємо: санкції, накладені Володимиром Зеленським проти Порошенка, досі діють.
Відставка уряду. Вихід з кризи №2
Ще одним можливим кроком вирішення нинішньої кризи у парламенті могла би бути відставка уряду, рішення і комунікація якого не подобається депутатам.
Дехто навіть припускає, що брак голосів під час важливих голосувань може мати на меті саме такий кінцевий результат.
Це, як у футболі, коли іноді команда зливає матч, щоб пришвидшити відставку незручного тренера.
“Скоріш за все зараз є якийсь системний гравець, який просто зацікавлений в тому, щоб уряд Свириденко дефолтнув, бо уряд без парламенту – фікція, яка якийсь час ще може проканати, але довго не протримається”, – ділиться своїми спостереженнями з BBC News Україна один зі “слуг народу”.
Інший додає: “Парламент вкрай нескладно знайшов би за таке голоси, це факт. Дехто навіть між собою жартує: “Давайте Шмигаля назад повертати”.
Водночас у “монобільшості” сумніваються, що до реальної відставки уряду все ж таки найближчим часом дійде, тож поки пропонують Кабміну обійтись “малою кров’ю” – повернутись до виконання прямих норм Конституції.
“Це означає, що ти перед тим, як іти на якісь перемовини і щось пропонувати тому ж МВФ, маєш прийти, щонайменше, до більшості і обговорити з нею “червоні лінії”, а ще краще – піти і до опозиції, тому що одні “слуги” тобі навряд чи забезпечать базові 226 голосів”, – пояснюють у “монобільшості”.
А ще додають, що вже за місяць-два на Кабмін ще чекає перегляд бюджету, і якщо він не зробить жодних висновків та не змінить комунікацію з депутатами, то вони за його подання “ніколи не проголосують”.
Нинішню ж ситуацію в уряді один із топів “монобільшості” описує так: “Поки що уряд їде по якійсь своїй дорозі з водієм, який єдиний бачить напрямок, а всі інші взагалі не розуміють, що відбувається”.
Юлія Свириденко на запит BBC News Україна прокоментувати ці закиди на момент публікації матеріалу не відповіла.
Налагодження партнерства з президентом. Вихід з кризи №3
Ще наприкінці січня президент Зеленський у відповідь на запитання BBC News Україна запевняв: попри усі намагання недоброзичливців розвалити “монобільшість”, вона досі існує.
“Скажу вам відверто, я знаю багато депутатів, які вже хочуть припинити свій депутатський термін або депутатський мандат. Але, тим не менш, є війна, є виклики війни, є закони. І “монобільшість” голосувала всі закони, які просив Європейський Союз, Світовий банк, які дуже нам потрібні були для кандидатства на шляху в Європейський Союз. “Монобільшість” на сьогодні працює”, – наголошував тоді Володимир Зеленський.
Але ледь минуло два місяці і в представники парламенту вже публічно заявляють про нібито 50-60 “слуг”, які “написали заяви про складання мандатів”.
Та чи справді це так?
“Немає такої цифри, як 60. Це Саша чутки розповсюджує, які ще й до кінця не дочув. 60 – це приблизна кількість депутатів по всьому парламенту, які під різним соусом не проти були б вже піти. Звісно, у нас є теж ті, хто хоче на волю, але таких “слуг” поки що не більше 20″, – запевняє BBC News Україна один із топів “монобільшості”.
Це підтверджує і ще один представник “Слуги народу”: “60 – надута цифра, щоб медійно цю історію покачати. Так, у нас за мандат ніхто особливо не тримається, але точно немає такої кількості людей з якимись заявами, про що говорить Юрченко”.
Так само у “монобільшості” не згодні і з заявою першого заступника керівника своєї фракції Андрія Мотовиловця про те, що “втома, помножена на розгубленість і страх”, призвела до того, що “слуги народу” відмовляються голосувати.
Кажуть, він “достатньо однобоко описав ситуацію”, та й “втома трохи не те слово, яке треба використовувати у цьому випадку”.
“Ну не може сто депутатів із 228 втомитися! Нехай 25. Так, є ті, хто видихся, комусь треба гроші, у когось хтось хворіє, але це – точно одиниці”, – запевняють у “монобільшості”.
Замість втоми деякі зі співрозмовників BBC News Україна серед “слуг народу” скаржаться на певне розчарування, а в чомусь і демотивацію.
“Інколи мені підгорає від того, що якісь колеги по фракції можуть собі дозволити не підтримувати важливі законопроєкти. Чому я можу голосувати, а ви ні!? Ми що, різні присяги давали!?” – не стримуючи емоцій пояснює свої відчуття один із членів “монобільшості”.
“Парламент може також оживити відчуття потрібності людям, якісь добрі слова і реакція від них, бо депутати, може, і не втомлені, але точно демотивовані через, зокрема, той хейт, що несеться на них”, – каже вже один із топів нинішньої Ради.
А от представниця фракції “Голос” Соломія Бобровська переконана: один із ключів до перезапуску роботи цього парламенту нині лежить у президента.
“Президент має обернутись і згадати, що він привів 200 з копійками людей у парламент. І те, якщо він далі буде їх чмирити, призведе до ще гіршої ситуації, яка вдарить не по парламенту, бо вже нема по чому бити, а по президенту, бо він втрачаиме легітимність в очах партнерів”, – наголошує Бобровська.
Висновки
На сьомому році своєї каденції парламент опинився у найтяжчій для себе ситуації за увесь цей час. І дехто звинувачує у цьому саме “монобільшість”.
“Як явище вона – найбільше зло, яке тільки могло трапитися для країни. Це просто тотальна підлеглість, відсутність фахових дискусій, внутрішньої опозиції, критичного мислення, нерозуміння важливості свого голосу і що таке парламент як інституція”, – не стримуючи емоцій обурюється представниця фракції “Голос” Соломія Бобровська.
“Усі звикли голосувати на “зеленій хвилі” і фактично зробили девальвацію свого впливу. Тому що тут жалітись…” – із певним сумом визнає помилки своєї фракції один зі “слуг народу”.
Сьогодні в чомусь демотивовані, в чомусь ображені, а в чомусь налякані депутати з одного боку намагаються не робити зайвих рухів, а з іншого – хочуть підкреслити свою суб’єктність та змусити інших поважати себе.
“Рада зараз, наче машина, яка давно мала заїхати на СТО, але далі їде по трасі і незрозуміло, де буде фініш. І от вона намагається кудись доїхати, але у неї вже на приладах все просто мерехтить від повідомлень про помилки”, – описує нинішню ситуацію у парламенті один із представників “монобільшості”.
Чи є наразі загроза, що Рада повністю втратить свою дієздатність?
У керівництві “Слуги народу” вважають, що навряд.
“Але парламент вже втратив дієздатність з виконання обіцянок. Що далі? Будемо голосувати точно щось військове, наповнення бюджету, продовження воєнного стану і якісь нейтральні закони, якщо їх правильно будуть ставити – у вівторок-середу першим питанням”, – каже один із топів “Слуги народу”.
Водночас нинішня криза значно більша, ніж просто парламентська та торкається уряду і в чомусь навіть президента.
У кожного із них наразі ще є можливість почути та зрозуміти одне одного, як і домовитись. Інакше крану може чекати справжній конституційний колапс.
