Все що потрібно знати про бойову потужність так званих “кінетичних” блоків “Орешника” та його точність для розуміння реального рівня загрози.
Російський удар балістичною ракетою середньої дальності “Орешник”, який відбувся 8 січня о 23 годині 47 хвилин по Львівщині, став другим застосуванням цієї ракети після удару по місту Дніпро 21 листопада 2024 року, пише Defense Express.
Що саме мало стати ціллю для удару досі офіційно не повідомлено, але мер Львова Андрій Садовий повідомив, що у селищі Рудно, що є західним передмістям, через ударну хвилю спрацював автоматичний захист системи подачі газу з тимчасовими перекриттям його подачі 376 абонентам.
Також є відео на яких зафіксовано входження шести бойових блоків “Орешника”, без подальшої детонації, що вказує на те, що це були їх масо-габаритні макети, як і у випадку удару по Дніпру.
WATCH: Alleged footage of Russia’s Oreshnik medium-range ballistic missile strike on Lviv, Ukraine pic.twitter.com/OqOCBNWfYw
— GeoInsider (@InsiderGeo) January 8, 2026
Також можливо звернути увагу на різницю з попереднім ударом. Тоді бойові блоки падали разом із хибними цілями, які призначені для відволікання систем ПРО.
Video from Dnipro. pic.twitter.com/AG6G5ACI14
— GeoInsider (@InsiderGeo) November 21, 2024
І варто розуміти, що у такому виконанні, яке у РФ називають “кінетичним”, такий “Орешник” фактично нічого уразити не може. Зокрема ще у 2024 році Defense Express опублікував розрахунки потужності масо-габаритних макетів бойових блоків “Орешника”, але з розрахунку на 36 бойових частин – шість груп по шість блоків, з розрахунку загальної ваги у 1500 кг.
Але тепер, вже з більшим розумінням того, чим є “Орешник” можливо перерахувати його “кінетичну потужність” на шість бойових частин. При цьому з розумінням того, що відома вага бойового навантаження “Орешника” у 1,5 тонни розділена між шістьма бойовими блоками, хибними цілями, іншими системами подолання протиракетної оборони та системою розведення.
У балістичної ракети середньої дальності РСД-10 “Пионер”, реінкарнацією якої і є “Орешник”, вага бойової частини була аналогічною – 1500 кг, але вона вміщувала лише три бойової частини індивідуального наведення (15Ф453) вагою 290 кг кожна.
Тому, скоріш за все, у “Орешника” бойові частини важать менше, десь у районі 150 кг. Такий параметр можливий та відповідає вазі американської W76 у зборі для міжконтинентальної балістичної ракети для підводних човнів Trident.
Беручи масу шести блоків по 150 кг кожний, можливо зробити наступні обрахунки. При наближенні до поверхні у щільних шарах атмосфери бойові блоки балістичних ракет середньої дальності сповільнюються зі 3-4 км/с до 1,5-1,8 км/с. На такій швидкості 1 кг маси при зіткненні передає енергію у 1,4 мегаджоуля (МДж).
Якщо ігнорувати зменшення ваги бойового блоку через зменшення шару абляційного покриття (яке дозволяє йому не згоріти під час входження в атмосферу), то енергія удару її масогабаритного макета становитиме 210 МДж. Для порівняння: енергія вибуху 1 кг тротилу становить 4,2 МДж.
Тобто один 150-кг блок за “потужністю удару” еквівалентний 50 кг тротилу. Але кінетичний удар не має ані фугасної дії, ані уражаючих елементів, як в осколково-фугасній бойовій частині. Тобто навіть його порівняння з ФАБ-100, яка містить приблизно стільки ж вибухівки – не відповідає реальності.
Більше того, є питання точності цих ударів. Бо система наведення індивідуальних бойових блоків балістичних ракет середньої дальності передбачає їх розведення за окремими траєкторіями ще у космосі, на висоті у кілька сотень кілометрів. І з цієї висоти вони вже падають на ціль з точністю, що у кращому випадку вимріюється у межах близько +/- 100 метрів (для радянських технологій – у близько +/- 300-500 метрів).
І така точність при так званому “кінетичному виконанні” дозволяє уразити щось виключно випадково. Але похибка у навіть 100 метрів це не має різниці, якщо мова йде про ядерне виконання, коли кожен бойовий блок може мати потужності у 300 кілотонн. І саме під такі ядерні бойові частини “Орешник”, як балістична ракета середньої дальності й створювався. Але те, що РФ й так має можливості завдання ядерних ударів і без нових ракет, й так добре відомо.
