На початку повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року український уряд виявився не готовим подбати про найвразливіших дітей — сиріт та тих, хто залишився без батьківської опіки. В Україні тоді було близько 67 тисяч таких дітей, приблизно 3500 — у прифронтовій Дніпропетровській області. Урядовий документ про евакуацію дітей з інтернатів з’явився лише на другий місяць війни, і до того рішення про вивезення дітей ухвалювала місцева влада.
Дітей із Дніпропетровської області евакуйовував бізнесмен-мільйонер Руслан Шостак, чиї статки у 2021 році складали 140 мільйонів доларів США. За його словами, у лютому 2022 року до нього звернулися від голови Дніпропетровської ОДА та попросили вивезти дітей з інтернатів. Так почався проєкт «Дитинство без війни», у межах якого Шостак евакуював кілька тисяч дітей до Туреччини. Вихованці інтернатів провели там майже три роки, які виглядають дуже щасливими на рекламних фото та відео зі сторінок соцмереж Фонду Руслана Шостака.
Журналісти отримали звіт візиту українського омбудсмена до готелів у Туреччині, підписаний 11 посадовцями у березні 2024 року. У ньому зазначено, що дітей змушували брати участь у рекламних роликах Фонду Шостака, до них застосовували психологічне та сексуальне насильство, а дві неповнолітні дівчини повернулися вагітними від працівників готелів. Ці факти посадовці та представники Фонду приховують або неохоче коментують.
Семеро дітей, які перебували в Туреччині, підтвердили ці факти журналістам. «Слідство.Інфо» також поспілкувалися з дівчатами, які повернулися з Туреччини вагітними та народили дітей уже в Україні. Поліція розпочала розслідування щодо порушень, але через рік його закрила; єдиний покараний — старший вихователь, якого понизили до вчителя фізкультури.
ЕВАКУАЦІЯ
«Ми прокинулась, був такий чудовий ранок, потім ми прийшли в клас. Нашій вчительці хтось подзвонив, потім вона сказала: «Діти, у нас почалась війна», — пригадує Катя, вихованиця інтернату «Горлиця» з Дніпра, яка була неповнолітньою на момент вторгнення та мешкала в інтернаті.
За термінове вивезення дітей-сиріт з України до Туреччини взялася перша леді України Олена Зеленська. Разом з першою леді Туреччини Еміне Ердоган вони домовилися про розміщення дітей, зокрема, у Анталії — туристичній місцевості на березі Середземного моря.
«Нам не говорили куди, і ми підслухали дорослих і дізналися, що їдемо в Туреччину, ми такі раді були. Нарешті побуваємо на морі», — пригадує Світлана (ім’я змінене з міркувань безпеки), вихованка інтернату «Горлиця» з Дніпра.
Вивозити дітей взявся приватний фонд, створений українським бізнесменом зі списку «топ-100 найбагатших українців» Русланом Шостаком. Він — засновник одних з найбільших рітейл-компаній EVA та VARUS, які торгують продуктами харчування та товарами для краси та здоровʼя. Шостак також є головою Групи з ритейлу та логістики в Раді бізнесу при президентові України. За його словами, раніше він не займався проєктами, повʼязаними з позбавленими батьківського піклування дітьми.

Руслан Шостак під час інтервʼю з журналістами «Слідства.Інфо»
«Ми орендували великих 9 літаків «Боїнг», які летіли з Румунії. Понад 90 автобусів та 24 вагони поїздів перевозили дітей», — пригадує процес евакуації Руслан Шостак під час інтервʼю з журналістами «Слідства.Інфо».
На сайті проєкту «Дитинство без війни» цю евакуацію українських дітей називають наймасовішою з часів Другої світової війни. За словами Шостака, його фонд отримав гарантії від Туреччини, що дітей повернуть додому, коли безпекова ситуація покращиться.
ФАНДРЕЙЗИНГ
Дітей, яких у березні 2022 року привезли до Туреччини, розселили по готелях мережі «Лариса» у Анталії, де перебували діти-сироти разом з вихователями, а діти з сімейних форм виховання («ДБСТ» — дитячий будинок сімейного типу, — ред.) жили окремо. Разом з інтернатами на території готелю жили представники фонду та турецький персонал.
На розміщення вихованців інтернатів давали гроші міжнародні донори з числа великих компаній, яких залучав Фонд Шостака, та волонтери.
«Я керую корпорацією, у якої обсяг продажів 2 мільярди доларів, у мене працює більше 30 тисяч працівників. Тому діти — це не мій кейс з приводу грошей. Весь проєкт нам коштував біля 10 мільйонів доларів. Це гроші, які витратили ми, та гроші які ми змогли зібрати з небайдужих людей і компаній. Більша частина цих компаній — це компанії, пов’язані зі мною і моїми друзями», — розповідає Руслан Шостак.
«Перший час було нормально», — пригадує Катя з Криворізької гімназії № 98, — «Потім нам почали говорити, що проєкт закривається, немає грошей на їжу. У той же час ми помічали, що персонал їсть одну їжу, а дітям дають іншу. От, вони, допустимо, їли картоплю з м’ясом, а нам могли дати булгур із пупками».
За свідченнями семи дітей, які перебували в Туреччині в межах проєкту евакуації та поділилися спогадами зі «Слідством.Інфо», їх неодноразово перевозили з одного готелю до іншого, а умови проживання поступово погіршувалися. Щоб зібрати гроші на проєкт, Фонд почав залучати дітей до фандрейзингу. На сторінці проєкту «Дитинство без війни» розміщено багато закликів донатити на евакуйованих дітей.
Амбасадоркою проєкту стала відома українська співачка Оля Полякова. Вона закликала українців давати гроші на дітей сиріт та приїжджала до Туреччини з благодійними концертами й закликала давати гроші на проєкт.
ПІАР НА ДІТЯХ
У березні 2024 року до Туреччини з моніторинговим візитом приїхала делегація з України на чолі з Офісом омбудсмена. До її складу увійшли посадовці з Дніпра, з центральних органів влади України, представники турецького Офісу омбудсмена та ЮНІСЕФ.
Журналісти «Слідства.Інфо» отримали звіт цього моніторингового візиту, під яким підписалися 11 представників України, і дізналися про системні порушення прав дітей: психологічне та фізичне насилля, а також про вагітність двох вихованок інтернатів.
Діти розповідали, що їх змушували виступати перед дорослими — «співати пісні, танцювати», а за відмову забирали гаджети та обмежували їжу. Катя з Кривого Рогу згадує: «Казали, що заберуть телефони, планшети. Якщо відмовлялися — забирали». Марія, яка перебувала у Туреччині в межах проєкту з евакуації та побажала залишитись анонімною, розповіла, що їх постійно знімали: «Ми говорили, що не хочемо. У відповідь: «Ти в проєкті, за тебе гроші платять».
Свідчення дітей підтверджуються і звітом, який опинився у журналістів.
«Фонд проводив спеціальни заходи, залучаючи дітей до зйомки фото та відео роликів. Дітям, які брали участь у таких кампаніях, надавалися преференції у вигляді додаткового харчування, одягу, тощо. Дітей, які відмовлялися від участі, карали та обмежували у доступі до розваг. За погану поведінку або небажання брати участь у кампаніях зі збору коштів фонду, діти могли бути позбавлені планшета, а разом з тим доступу до освіти», — йдеться у звіті, підписаному представниками української влади.

Під час проєкту «Дитинство без війни» дітей залучали до кампаній зі збору коштів Фондом
Руслан Шостак заперечує примус: «У нас діти… Ну, не знаю, що рахувати фандрейзингом. Усі зйомки були з дозволу консульства, посольства». Експерт Кирило Невдоха, який сам провів 16 років у інтернатних закладах, а тепер створив організацію «ДійМо», вважає такі дії порушенням прав дітей: «Примус дитини робити те, що вона не мала б, — це порушення права на гідність», і додає, що публічні фото можуть зашкодити подальшому усиновленню. Шостак відповідає: «Це не про наш піар… Фонд назвали моїм прізвищем, бо донатори краще дають на відповідальне прізвище».
ЖОРСТОКЕ ПОВОДЖЕННЯ
Під час перебування у готелі діти почали скаржитись на жорстоке ставлення вихователів. Дівчат змушували прибирати кімнати, а старших дітей — доглядати за молодшими та дітьми з інвалідністю. «Ми ці три готелі прибирали… Вони вважали, що ми зобов’язані. Але ми не повинні це робити», — розповідає Ілона з інтернату «Горлиця». Вона додає: «Ми повинні мити дітей, купати, прати… І нікого не хвилює, нудить тебе чи ні».
Найбільше скарг стосувалося вихователя Криворізької гімназії № 98 Олександра Тітова. За свідченнями дітей, він «міг підійти до дитини — тупо вдарити, чи накричати, чи закрити в кімнаті». У звіті зазначено, що Тітов здійснював фізичне та психологічне насильство і використовував дітей для тиску на колег: «…Олександр Тітов здійснює фізичне та психологічне насилля над дітьми. Олександр також використовував дітей у якості ресурсу для здійснення тиску на інших вихователів, які не хотіли підкорятися створених ним правилам, через зв’язки з Фондом, що фінансує перебування дітей та супроводжуючих»,
Експерт Кирило Невдоха називає таку поведінку типовою для інтернатів: «В інтернатних закладах потрібні зручні діти… тобто ті діти, якими можна управляти. Тому і відбувається насилля».
Журналісти поговорили з Тітовим. Він заперечує звинувачення: «Я віддав себе цим дітям… Я вперше чую, що діти кажуть, що я їх бив». Він визнає лише «неправильну поведінку», але відкидає жорстоке ставлення: «Щоб я над дітьми знущався — це, вибачте, занадто». Після перевірки його понизили до вчителя фізкультури, але він продовжує працювати в закладі.

Вихователь Олександр Тітов, який супроводжував дітей з інтернату у Туреччині
ВАГІТНІ НЕПОВНОЛІТНІ
Побиття дітей — не єдині порушення, які були зафіксовані у звіті омбудсмена. З тимчасової евакуації до Туреччини двоє дівчат повернулися додому вагітними від турків. 15-річна Настя та 17-річна Ілона завагітніли від працівників готелю, у якому жили діти.
У звіті моніторингової місії омбудсмена йдеться: «Персонал фонду щоденно контактує з дітьми та має цілодобовий безперешкодний доступ до місць їхнього навчання та проживання, що уможливлює ймовірні злочини відносно дітей та застосування до них насилля».
«Турки готували їжу і щось ще робили (у готелі, — ред.). Вони на красивих дівчат не дуже добре так дивилися. Мені це не подобалося, — розповідає Катя, вихованка інтернату «Горлиця». — Якось я гуляла на вулиці… І якісь два турки. Один турок до нас підходить, щось починає говорити. А ми тікаємо, бо боїмося. Навіть міг пристати до нас. Ми тікали».
Чоловіки, про яких розповідає Катя, працювали та мешкали в готелі, де жили діти. За словами дітей, вихователі бачили це, але не перешкоджали контакту.
Так з однією з вихованиць Криворізького інтернату, на той момент з 15-річною Настею, познайомився 23-річний турок на ім’я Мамі, який працював кухарем у ресторані готелю.
«Я спочатку не хотіла знайомитися. Потім я прийшла з ним познайомитися, якось несвідомо. Сама не знаю, чому я прийшла до нього в кімнату», — розповідає Настя.

Настя з Кривого Рогу під час евакуації до Туреччини була у стосунках з місцевим кухарем
Мамі та Настя почали зустрічатися, він заходив до дівчини в кімнату, а також виходив з нею на прогулянки, коли дітей виводили за межі готелю. За словами Насті, вихователі її інтернату та інших про це знали. Фото Насті з МаміФото Насті з МаміФото Насті з МаміФото Насті з МаміФото Насті з МаміФото Насті з Мамі
Діти розповідають, що Мамі міг потрапляти до кімнати дівчинки навіть тоді, коли табір перемістили в інший готель Анталії.
«Він через паркан перезалив, приходив до неї в кімнату. Іноді було таке, що вихователі бачили, що він приходить, іноді нічого не говорили. Іноді його виганяли. Іноді самі його пускали», — розповідає Катя, однокласниця Насті по інтернату.
На той момент 16-річна Ілона, вихованиця інтернату «Горлиця» також зустрічалася з кухарем з готелю «Лариса» 21-річним Саліхом.
«Ми з ним познайомились, це було дуже цікаво. Просто в Туреччині зовсім інша їжа, мені вона не подобалася. Я спочатку їла тільки одні салати. І я іду вже, і Саліх мені виніс буханку хліба, розрізану навпіл, і ковбаску, помідорчик, огірочок. Все загорнуте у харчову плівку. І ось так він мене підгодовував, а потім ми познайомились, потім інстаграм попросив він у мене», — розповідає Ілона.

Ілона, яка разом зі своїм інтернатним закладом була евакуйована до Туреччини
Виховательки Ілони також знали, що дівчинка спілкується з дорослим чоловіком, і зі слів свідків, навіть допомагали цим побаченням відбутись.
«Так, вона відпускала і брала мене. І ми їздили гуляти, я і Саліх, і Діана Сергіївна, ми їздили гуляти в інше місто. Ми їли морозиво, бургери, на пляж вона мене забирала на тихій годині, ми там гуляли з Саліхом. Та всі вихователі знали, вони здогадувалися, і знали, що ми спілкуємося і що в нас серйозніші стосунки», — розповідає Ілона про своїх побачення з Саліхом у Туреччині.
Журналісти поспілкувалися із Саліхом по відеозвʼязку — він у деталях розповів про стосунки з українкою Ілоною, щоправда, сказав, що вони хотіли мати дитину.
«Було заборонено наближатися до дитячої зони. Але я казав їй: «Я хочу прийти до тебе, я хочу зайти до твоєї кімнати». Вона відповідала: «Це заборонено». Я казав: «Ні, я порушу правила, немає проблем. Ніхто мене не побачить». Я обходив заборони та йшов», – розповідає Саліх.
Ілона завагітніла.
«Це було дуже неочікувано. Для мене це була істерика, — згадує Ілона. — Я реально любила його, були якісь плани надалі. Але коли він дізнався, що я їду в Україну, в нього якась агресія дуже сильно до мене з’явилася. Він якийсь злий став. Він почав хапати за руки різко, за горло. Вихователька його відтягувала».
15-річна Настя, коли дізналася про вагітність, намагалася приховувати це. Вона розуміла, що її покарають. Коли вихователі почали здогадуватись про це, вона підробляла тести та приховувала живіт. Врешті, за її словами, старший вихователь Олександр Тітов почав погрожувати дівчині примусовим аборотом.
«Вони пішли, розповіли Олександру Тітову, який був з нами головний. Він поїхав в Україну потім, і він дзвонив мені, казав: «Розкажи мені правду, якщо ти вагітна, ми це все вирішимо, ти можеш випити таблетку, щоб не було у тебе проблем», — розповідає Настя.
Одного разу дівчині стало погано прямо під час чергового свята, коли дітей просили зачитати вірші. Настя втратила свідомість і прокинулась у кабінеті медсестри. Зі слів дівчини, ніхто з дорослих все одно не помічав вагітності.
«Ну не знав, ну як, я не бачив. Я рідко був вихователем, я не бачив. Я конкретно не те, що не бачив, я навіть не думав про це. — Тобто в готель могли потрапляти сторонні? — Вони ж жили в готелі. Вони не потрапляли, вони жили разом з нами. — А крім них могли інші сторонні приходити? — Могли, а чого, турки. (…) Чи я їх пускав? Я їх не пускав туди. І я не знав, чи можна їм туди заходити, чи не можна. Якщо були у мене запитання до турків — то вони казали, що це працівники. У них же 90% чоловіків і якого віку. Усі від 18 там і пішло, чи 17, чи 16 років. І вони і прибиральники, вони і на кухні — вони всюди», — пояснює ці обставини Тітов.
Директорка інтернату «Горлиця» Світлана Лебідь, у якому навчалась Ілона, не вважає, що її вихователі діяли неправильно. Натомість звинувачує у скоєному дівчину: «Не було ніяких моментів, коли мої педагоги порушували, не виконували свої зобов’язання. Ну, обставини не від нас залежать. Ця дівчинка вийшла з асоціальної сім’ї. Ну як, як воно вже в кожній клітиночці, в крові цих діточок закладено отакий спосіб життя».
«Моя дівчина написала мені: «Вчителька нас бачила». Але вона сказала, що вчителька нікому не скаже. Потім минув ще один тиждень. Я пішов до неї в кімнату. Знову ми сиділи, розмовляли. Потім я вийшов. Вчителька сиділа прямо там, прямо перед дверима. Був один учитель, благослови його Боже, він трохи допомагав. Тобто, бо він розумів нашу ситуацію, він знав. Наприклад, коли учитель кудись їхав, він брав її і кликав мене також. Ми зустрічалися, ми гуляли», — розповідає Саліх.

Турок Саліх під час інтервʼю зі «Слідством.Інфо» підтвердив, що мав стосунки з неповнолітньою українкою
«По факту жоден працівник не несе відповідальності за ті порушення прав дитини, які вони вчиняють. Ну, «це ж особливі дітки, це ж діти з інвалідністю, це діти травмовані, з ними важко працювати, а попрацюйте ви з ними і тоді подивимось, що ви нам скажете», — розповідає про підхід вихователів у інтернатних закладах Кирило Невдоха.
Коли стало зрозуміло, що дівчата вагітні, їх відправили в Україну на навчання у професійне технічне училище. Настя залишила Туреччину на 7-му місяці вагітності і вперше звернулася до лікаря, коли вже була в Україні — до цього у Туреччині її не обстежували як вагітну жінку. Ілона поселилася у гуртожиток, вихователі та представники фонду не цікавилися долею дівчат після того, як вони залишили Туреччину (інші діти продовжувати жити на березі Середземного моря).
І Настя, і Ілона народжували дітей самостійно, без підтримки колишніх вихователів або співробітників українських соцслужб.
«Ми вибудовували системи безпеки, ми побудували 4 кордони так, щоб захистити дітей. Від вихователів, від самих дітей, дітей від дітей, від сторонніх, бо є з вулиці ще загроза, від якихось там сексуальних історій, які, можливо, могли би бути на території. Але, мабуть, коли дуже багато дітей разом, можливо щось і стається», — каже Руслан Шостак. За його словами, він не знав про вагітність вихованок інтернату. Те ж саме кажуть і представники його Фонду, які перебували у Туреччині.
«Я не знаю, я не можу за це відповідати», — підкреслив Шостак на запитання журналістів про вагітність двох неповнолітніх дівчат.
«Насправді те, що відбулося з дівчатами, це наслідок інтернатної системи, недогляду з боку дорослих. Це наслідок відсутності надійних і безпечних дорослих, яким би дівчата довіряли і які могли б пояснити їм наслідки взаємодії з дорослими людьми. І це наслідок віку, у якому вони ще не готові й не можуть приймати усвідомлені рішення щодо взаємодії з дорослими, які старші за них на кілька років», — пояснює Кирило Невдоха.

Кирило Невдоха, який сам 16 років провів у інтернатних закладах, зараз допомагає випускникам соцалізуватися
Через 7 місяців після моніторингового візиту, який виявив ці порушення, проєкт закрили. Дітей повернули додому та оформили у сімейні форми виховання. Ті, кому виповнилося 16–18 років, вступили у технікуми і почали жити самостійно: або з родичами, або в гуртожитках.
Сам Шостак не повʼязує закриття проєкту з виявленими порушеннями. «Це важке запитання, — каже бізнесмен. — Ну, по-перше, діти не можуть знаходитись весь час в умовах-готельних умовах. Це дійсно проблема і потрібно вирішувати її інакше. Для цього повинна долучитись держава. По-друге, ну, це ж мої гроші і держава взагалі не допомагала нам жодною копійкою. І не планувала допомагати».
Настя повернулась у Кривий Ріг до своєї сестри та тата, якого позбавили батьківських прав. Дівчина народжувала сама: «Звісно, коли народжувала, мені було страшно, мені було боляче. Я не розуміла, що мені робити. Перейми були болючі. Я не знала, що робити. Мене просто наче викручувало».
Настя народила дівчинку Мєлєк, якій зараз 2 роки. Після народження батько дитини Мамі кілька місяців жив із Настею, потім почав її бити та зраджувати. Настя опинилася у соціальному гуртожитку пастора Максима Фетісова, який запропонував їй виїхати за кордон, тимчасово оформивши дитину на себе. Нині Мєлєк понад пів року перебуває у приватному притулку Фетісова.

Максим Фетісов
Максим Фетісов відмовився коментувати ситуацію під запис, проте визнав, що Мєлєк перебуває під його опікою. Журналісти дізналися, що з серпня триває суд щодо позбавлення Насті батьківських прав — останнє засідання відбулося 17 листопада. Сама Настя дізналася про цей процес від журналістів «Слідства.Інфо».
Після повернення в Україну Ілона також народжувала сама, жодної підтримки від Фонду чи від інтернату, випускницею якого вона була, дівчина не отримала. Коли її сину було 2–3 місяці, Ілона хотіла вкоротити собі віку — вона намагалася порізати собі вени. «Я не бачила тоді ніякого виходу — ні морально, ні фізично, я не бачила ніякого виходу з цієї ситуації. Мені просто не хотілося жити, нічого. Це було після пологів, малому було 2–3 місяці», — розповідає Ілона.
Зараз дівчина живе зі своїм хлопцем та його мамою і виховує 1,5-річного сина Нікіту.
ПОКАРАННЯ
За результатами моніторингового візиту відкрили кримінальне провадження щодо неналежного виконання обов’язків із охорони життя та здоров’я дітей. Дівчата розповідають, що вихователі просили їх підписати документи, нібито всі стосунки з турками були за взаємною згодою. Настя згадує: «Я підписала, написала «Це було за моєю згодою».
Кримінальну справу закрили через брак доказів. Олександра Тітова понизили до вчителя фізкультури, а виховательок інтернату «Горлиця» не покарали. Директорка Либідь пояснює: «Скажіть, як я можу карати людину, яка протягом доби мало відпочивала… дітки хворі, потребували допомогу».
За проєкт з евакуації Руслан Шостак отримав високу державну нагороду — «Орден за заслуги ІІІ ступеня». Указ про це підписав президент України Володимир Зеленський. Його дружина Олена Зеленська не коментувала проєкт. Амбасадорка проєкту Оля Полякова у відповіді пресслужби зазначила, що під час її участі «всі заходи були прозорими… жодних подібних фактів не фіксувалося».
Посадовці Дніпропетровської області, колишній і нинішній омбудсмен Туреччини, Міністерство сім’ї та соцслужб, Червоний півмісяць і посольство Туреччини в Україні на жодний з численних запитів журналістів невідповіли. Руслан Шостак заявив, що не вважає себе та свій Фонд винними у тому, що трапилося з українськими дітьми у евакуації у Туреччини.
АЛЕ Є Й ІНША ДУМКА
На показі були присутні і волонтери фонду, які наведену у стрічці інформацію спростовували. Одна з них – Євгенія – була опікункою дітей, яка разом з ними опинилася у Туреччині, пише Телеграф.
“Ми перебували там три роки. Я спочатку була просто з дітьми, потім почала допомагати. Діти мене вже всі знали, ми з дівчатами робили заколочки, свічки варили, на чашках малювали українські узори, було дуже багато активностей. Потім я стала вихователем. Було дуже складно, у кожного з дітей свій характер, але ми з усіма працювали”, – розповіла вона.
За словами жінки, протягом трьох років перебування за кордоном у дітей було багато екскурсій, вони отримували речі та допомогу від волонтерів. При цьому, звинувачення у насильстві або знущаннях над дітьми Євгенія заперечує.
“Це просто жарт якийсь. Це був рай для дітей, можливість вирватися з рутини, діти були дуже щасливі. Дуже дивно, що на екрані не показували дітей, для яких перебування там було просто чудовим”, – наголошує вона.
Не підтверджує Євгенія і слова про примусові виступи та концерти. Вона пояснює, що до кожної дитини намагалися знайти індивідуальний підхід. І навіть стверджує, що вихованці самі хотіли брати участь в активностях.

Думкою про стрічку поділилися і волонтерка Анна, яка з самого початку роботи проєкту перебувала разом із дітьми в Анталії, де жінки проживає вже протягом довгого часу.
“На заходи та виступи приходили діти, які цього хотіли. З тисячі вихованці могло прийти 20-30 бажаючих. Це для них був розвиток, до того ж ми підтримували українську культури. І вони були задоволені, після кожного виступу вони отримували якісь подарунки. Це дуже перекручено, що їх змушували виступати“, – пояснює Анна.
Волонтерка розповіла і про процес евакуації дітей: на початку повномасштабного вторгнення організовано це зробити було важко, тому довелося проводити це досить хаотично. Як пояснює Анна, протягом перших шести місяців Руслан Шостак на функціонування проєкту витрачав виключно свої кошти.
“Варто розуміти, що спочатку всі сподівалися, війна буде продовжуватися місяць. Але з часом стало зрозуміло, що це навіть не на один рік. І, відповідно, яка б людина багата не була, гроші з часом починають закінчуватися. Але я точно не можу сказати, що він для себе заробив грошей на цих зборах. Йому не треба був ані піар, ані ці кошти. Все, що збиралося, йшло саме на дітей”, – наголошує вона. Крім того, за словами волонтерки, роботу проєкту підтримував медійний військовий Стас “Осман” – він надавав кошти на закупівлю телефонів для випускників інтернатів.

Щодо запису та публікації відео за участі неповнолітніх, волонтерка пояснює: для цього фонд отримав офіційний дозвіл, що можна фотографувати дітей, знімати відео і так далі.
“Ви уявіть, як таку кількість дітей важко профінансувати взагалі. Це майже три роки. І те, що він залучав якихось спонсорів, донатерів та волонтерів – так це нормально, бо якось же треба допомагати. Але діти не жебракували, не було такого, що вони ходили з витягнутою рукою та просили їм дати грошей. Приїжджали гості, поруч зі сценою була скринька для збору, за бажанням люди могли долучатися. Може 20 тисяч там збиралося. А дітям треба було декілька мільйонів”, – пояснює Анна.
Вже після показу стрічки через перерваний сеанс показу (в Києві було оголошено повітряну тривогу) розпочалися 20 хвилин обговорень та дискусій. Глядачі мали змогу подякувати команді видання за пророблену роботу, чимало з них наголошували на очевидних недоліках роботи інтернатної системи, яка дійсно є закритою та не є кращим варіантом для дітей, що позбавлені батьківського піклування. Альтернативою є дитячі будинки сімейного типу.
Ще одна з глядачок, опікунка дітей, яка також була разом із своїми вихованцями у Туреччині підтвердила, що систему інтернатного виховання справді “треба ламати” – під час проживання за кордоном вона прийняла під опіку ще кількох дітей.
“Дітей потрібно віддавати в сім’ї. В моїй сім’ї зараз виховується троє дітей з інвалідністю і п’ятеро дітей з освітніми проблемами. Це дуже важко, бо я взяла дітей у досить дорослому віці. І я хочу сказати, що дякуючи Руслану Шостаку, діти побачили море, їли овочі, фрукти. Багато мам, які були там, забрали вихованців під свою опіку з Туреччини, тож для дітей там було багато позитиву“, – розповіла вона.
Наступною слово в залі взяла Анна, про яку ми писали вище. Звертаючись до аудиторії, вона наголосила, що в межах проєкту діти отримували професійне лікування – вихованці мали доступ до дельфінарію, отримували реабілітацію, частина дітей отримала ортодонтичне лікування.
“Мені хочеться сказати, щоб ви знали, що там хорошого було набагато більше. Те, що сталося з дівчатками (ред. – йдеться про неповнолітніх, які завагітніли), могло статися, на жаль, і на території України. Це дуже погано, я це не захищаю, це треба вирішувати із соцслужбами. Але дякую, що був такий проєкт і що діти були там щасливі“, – підсумовує вона.
