Після історичного двадцятого з’їзду КПК і перемоги Сі Цзіньпіна, замість будівництва могутнього “розвиненого соціалізму з китайською специфікою” Китай реально починає будувати націонал-соціалістичну, профашистську державу, яка, зрештою, має замінити монополію США у світі.
Так вважає Віктор Небоженко, політолог, директор соціологічної служби “Український барометр”.
Путінська Росія, за допомогою розв’язаної з Україною кривавої війни, теж намагається відірватися від Заходу, покарати Європу і США та здійснити мілітарно-консервативну перебудову. Цим Китай і Росія будуть дуже схожі один на одного і прагнутимуть співпрацювати проти Заходу. Їх об’єднує спроба дистанціюватися від Заходу, змінити світовий порядок на свою користь, а також агресивність і ескалація свого впливу на весь світ. Обидва політичні режими Китаю і Росії будують свою зовнішню і внутрішню політику на персональному авторитаризмі – вождізмі.
Але є дві важливі відмінності між Китаєм і Росією.
Перша. Китай не прагне відокремитися, ізолюватися від Заходу та решти світу, а навпаки. Але замість західної концепції глобалізму і кризового капіталізму Китай проголошує концепцію “спільноти єдиної долі людства” на чолі з Китаєм. У той час як путінська Росія, суто по сталінськи, готова здійснювати авторитарну військову модернізацію країни в умовах жорстких західних санкцій, війни з Україною та міжнародної ізоляції агресора. Такий “Друг Китаю” не підходить Пекіну, але він прекрасно грає роль слуги, провокатора, дестабілізатора світу, агресора або проксі-сили Китаю в боротьбі за світове панування. Так, путінська Росія страшенно зганьбилася в Україні, показавши свою військово-політичну слабкість, і перетворилася на світового ізгоя, але іншого такого друга в Китаю не буде, – Іран або Північна Корея не беруться до уваги, хоча і вони будуть корисні.
Друга, дуже важлива відмінність між Росією і Китаєм. Путін мріє реанімувати російську імперію як “в’язницю народів” 21 століття, зокрема й російського та українського. А Китай, після 20-го з’їзду КПК, на основі єдиної китайської нації, відкрито став на шлях створення сильної націонал-соціалістичної держави, якій гостро не вистачає життєвого простору в Азії.
Отже, у західної цивілізації є два шляхи виживання в 21 столітті. Або завдяки мужній Україні перемогти путінську Росію, надірвати її, позбавити імперських інтенцій і приєднати до антикитайської коаліції. Ось чому Захід так наполегливо прагне до зміни режиму особистої влади Путіна, але не розвалу Росії, внаслідок програшу війни Україні. Або Заходу вдасться зіштовхнути могутній, націоналістичний Китай з постпутінінською, слабо імперською Росією, якій доведеться допомагати, як зараз Україні, проти агресії Китаю на Далекому Сході.
Один раз такий геополітичний фокус уже вийшов, коли західним країнам вдалося стравити фашистську Німеччину зі сталінською імперією-СРСР. Зрештою, на багато десятиліть, виграв євроатлантичний Захід, а програв СРСР і Німеччина, вважає Небоженко.
Нагадаємо також: Імператор Сі та його “зірка смерті”. Навіщо глава Китаю вигнав свого попередника з 20-го з’їзду КПК (ВІДЕО)
