Наступного тижня три найвпливовіші лідери світу можуть зустрітися, щоб обговорити глобальні «гарячі точки» — від війн в Україні та ситуації навколо Ірану до ядерної зброї та штучного інтелекту.
Утім, шанси на те, що ця рідкісна зустріч призведе до укладення якоїсь масштабної угоди, вкрай малі.
Про це пише Reuters.
За словами двох осіб, обізнаних із процесом підготовки, переговори щодо зустрічі президента США Дональда Трампа, лідера Китаю Сі Цзіньпіна та президента Росії Володимира Путіна тривають до останньої хвилини, проте порядок денний і формат переговорів досі не визначені. Водночас, як повідомляють ці джерела, очікується, що зустріч відбудеться в Шеньчжені, де лідери братимуть участь у форумі Азійсько-Тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС).
У кожного з трьох лідерів — зовсім різні цілі.
Путін вбачає в цьому можливість домогтися угоди про припинення війни в Україні на власних умовах. Трамп, який зазнав удару через нещодавні поразки своєї Республіканської партії на виборах, розглядає цю подію як історичний шанс — можливо, навіть як крок до тристоронньої угоди про контроль над ядерними озброєннями.
Для Сі Цзіньпіна ж це непередбачуваний захід, сповнений ризиків.
Імпульсивний, імпровізаційний стиль президента-республіканця різко контрастує з притаманним Сі підходом, де кожен крок на заходах такого рівня чітко розписаний. Крім того, прагнення Трампа до контролю над озброєннями наштовхується на реальність: Китай, який має значно менше ядерної зброї, ніж США чи Росія, вважає себе в цій сфері «слабшою стороною».
«Китайцям це категорично не подобається, — зазначає Едгар Каган, колишній високопосадовець адміністрації Байдена, який відповідав за Східну Азію, а нині працює в аналітичному центрі “Центр стратегічних і міжнародних досліджень” (CSIS). — Можна впевнено сказати, що Китай не бажає обговорювати контроль над озброєннями зі Сполученими Штатами. А вже тим паче — у форматі за участі США та Росії, адже це означало б, що Пекін погоджується з тезою, ніби він є великою ядерною державою, на яку мають поширюватися аналогічні обмеження».
Для інших держав, які не беруть участі в цих переговорах — зокрема України та Тайваню, — сама думка про те, що великі держави можуть укласти таємну угоду без їхньої участі, викликає глибоке занепокоєння. Ця зустріч стала б черговим дипломатичним «шоу» за майже шість років президентства Трампа — подібним до його попередніх переговорів із Путіним та лідером Північної Кореї Кім Чен Ином. Жодна з тих зустрічей не призвела до прориву.
Високопоставлений представник адміністрації Трампа заявив, що «ми не очікуємо досягнення жодних домовленостей» щодо ядерних питань, але додав, що «Китаю час активізуватися» і обговорити цю тему.
«Китай підтримує зв’язок із відповідними сторонами щодо зустрічі трьох глав держав, — повідомив у п’ятницю речник посольства КНР у Вашингтоні. — Наразі нам нічого повідомити».
ДЕЯКІ КРАЇНИ ПОБАЮЮТЬСЯ НОВОЇ «ЯЛТИ»
Запропонована зустріч викликала — особливо в Росії — порівняння з Ялтинською конференцією 1945 року за участю США, Великої Британії та Радянського Союзу. Тоді було офіційно закріплено сфери впливу, закладено основи повоєнного світоустрою, а сама назва «Ялта» стала уособленням домовленостей великих держав, нав’язаних меншим країнам.
Для російських націоналістів перспектива появи оновленої версії «Ялти» викликала піднесення, адже вона може відкрити шлях до угоди, яка поклала б край чотирирічному конфлікту в Україні на вигідних для Москви умовах.
На їхню думку, сам факт проведення такої зустрічі підносить Росію до статусу наддержави — нарівні з Китаєм і США.
«Це показує, хто у світі є важливим: ми, Китай і Захід, — заявив цього тижня в ефірі радіо Sputnik ідеолог російського націоналізму Олександр Дугін. — Це глибоко символічно — це підтвердження багатополярного світу, існування якого Захід заперечує».
Однак, за словами осіб, обізнаних із реакцією відповідних урядів, можлива зустріч викликала занепокоєння — від Києва до Токіо.
«Ми дуже не хочемо, щоб це перетворилося на “Ялту-2, 3, 4” із перерозподілом сфер впливу», — зазначив минулого місяця президент України Володимир Зеленський.
Для Китаю така ситуація є доволі незручною: у 1945 році його не запросили, а зараз він намагається позиціювати себе як захисника інтересів менших держав.
НЕБАЖАНИЙ ГОСПОДАР
Як зазначають китайські науковці в коментарях для агентства Reuters, для Пекіна переговори щодо ядерної зброї є неприйнятними. Росія та Сполучені Штати мають у своєму розпорядженні понад 5000 ядерних боєголовок кожна, тоді як арсенал Китаю налічує близько 500 одиниць, хоча Пекін і нарощує його швидкими темпами.
Утім, наступного тижня саме Сі прийматиме гостей. Останніми роками Пекін і Москва зблизилися: вони торгують нафтою й газом, а також обмінюються військовими технологіями. Проте до потенційної тристоронньої зустрічі вони підходять по-різному.
За словами одного з поінформованих про підготовку зустрічі осіб та європейського дипломата (обидва побажали залишитися анонімними), Москва прагнула обговорити війну в Україні, тоді як Пекін виступив проти включення цієї теми до порядку денного. У п’ятницю американський посадовець заявив, що Трамп навряд чи порушуватиме питання війни в Україні, оскільки тристоронні переговори — невідповідний для цього формат.
«Триває обмін пропозиціями щодо можливого порядку денного, — повідомив у понеділок журналістам речник Путіна Дмитро Пєсков. — У будь-якому разі зустріч, безумовно, буде цікавою. І, звісно, вона приверне увагу людей у всьому світі».
На це сподівається і сам Трамп.
Оскільки наступного року в Конгресі домінуватимуть демократи, Трамп, імовірно, шукає успіхів на міжнародній арені. Угода щодо озброєнь або сприяння у припиненні війни з Іраном могли б зміцнити його політичну спадщину.
«Президент, безперечно, намагатиметься використати цю поїздку, щоб підтвердити своє лідерство й авторитет, продемонструвати державницькі здібності та, по суті, ефектно заявити про себе на міжнародній арені», — вважає Курт Тонг, колишній високопосадовець Держдепартаменту США, який відповідав за напрямок Східної Азії, а нині — керуючий партнер консалтингової компанії Asia Group.
