Король Данії Фредерік X урочисто відкрив сховище вуглекислого газу в товщі морського дна біля портового міста Есб’єрг.
З 2023 року в датських водах Північного моря йдуть випробування із закачування CO2 на виробленому нафтовому родовищі Ніні-Вест. На першому етапі, у пілотній стадії проекту під назвою “Грінсанд” у сховище, що залягає на глибині близько 1800 метрів, щорічно надходило приблизно 15 000 тонн зрідженого CO2. Тепер же в регулярному режимі до старої нафтової платформи планують спочатку транспортувати і закачувати в надра морського дна до 400 000 тонн на рік.
Про це повідомляє Delfi з посиланням на DPA.
Технологія називається Carbon Capture and Storage – уловлювання та зберігання CO2, скорочено CCS. Працює вона так: CO2 вилучають, наприклад, на промислових підприємствах, потім транспортують до підземного сховища та залишають там назавжди. Експерти вважають метод безпечним, а екологи сумніваються: вони побоюються, що технологія швидше підштовхне промисловість позбавлятися шкідливих парникових газів, а не всерйоз скорочувати викиди там, де вони виникають.
У надрах морського дна вистачить місця для мільйонів тонн CO2 на рік
Об’єкт для комерційного зберігання CO2 діє вже у берегів Норвегії. У данському проекті у Північному морі британський хімічний концерн Ineos співпрацює з Harbour Energy та державною датською компанією Nordsøfonden.
Як заявляють організатори, “Грінсанд” – перше європейське сховище, де вуглекислий газ зберігається у промислових масштабах. Єврокомісар з енергетики та житлової політики Дан Йоргенсен назвав відкриття сховища “важливою віхою для Європи”. За його словами, проект демонструє представникам промисловості, як надалі можна рухатися до низьковуглецевого майбутнього, зберігаючи при цьому виробництво, інвестиції та робочі місця на континенті.
Сховище могло б вміщати від чотирьох до восьми мільйонів тонн CO2 на рік. Але навіть це в масштабах Європи “неймовірно мало”, як вважає фахівець у галузі екологічного енергетичного планування, датський професор Браян Вад Матісен з Ольборгського університету.
“Якщо ми хочемо стати кліматично нейтральними, то без зберігання CO2 – тим чи іншим способом – нам не обійтися”, – пояснив професор. Адже деякі викиди майже неминучі – наприклад, при виробництві цементу. Однак все, як це часто буває, впирається також у ціну. Технологія, за словами Матісена, надто дорога, щоб все більше компаній вдавалися до нового методу і вловлювали CO2 заради покращення своїх кліматичних показників – адже альтернатив вистачає дешевше.
Вуглекислий газ з датських біогазових станцій
Щодо 400 000 тонн на рік, то йдеться про обсяг, “який ринок готовий забезпечити”, — йдеться у заяві консорціуму. Головне завдання проекту – показати, що вловлювати та зберігати CO2 у великих масштабах можливо. Поки що вуглекислий газ йде в основному з датських біогазових установок, однак у майбутньому Ineos та партнери розраховують залучити також і великі німецькі підприємства. Щоправда, для цього політикам доведеться створити вигідніші умови, як вважають особи, відповідальні за проект.
У Німеччині правляча коаліція минулого року дала зелене світло підземному зберіганню парникових газів. До 2045 року країна хоче стати кліматично нейтральною: викидати парникових газів не більше, ніж їх вдається знову вловити та зберегти. Для викидів, що майже не піддаються скороченню, наприклад у промисловості, Федеральний уряд покладає надії на технології CCS. Канцлер Фрідріх Мерц бачить у новій технології економічний потенціал для німецьких компаній.
Як повідомляло Інше ТВ, Світ на порозі технологічного прориву – Норвегія почала виловлювати викиди CO2 з подальшим зберіганням (ФОТО)
