Амбітний, різкий, принциповий, егоцентричний, фанатичний, схильний до поспішних та необдуманих рішень, зациклений на слідчих процесах, а ще людина, для якої існує дві думки – своя і неправильна.
Усе це про Руслана Кравченка – наймолодшого і, як тепер виявилось, ще й одного із найскандальніших українських генпрокурорів.
Саме так його характеризують ВВС News Україна ті, кому випала нагода у різний час перетинатись із Кравченком. І йдеться не лише про владу, але й про опозицію.
Дехто навіть жартома називає Кравченка “прокурором-міленіалом”, бо той такий “і на вигляд, і за своєю суттю”.
У 2025-му, після Андрія Костіна, який пішов із Офісу генпрокурора на тлі гучного скандалу із фіктивними інвалідностями для прокурорів, Руслан Кравченко виглядав для багатьох ковтком свіжого повітря у цій не надто провітреній правоохоронній структурі.
Утім минуло трохи більше року і він пішов так само як Костін, якщо не більш гучно.
І хоч Кравченко всіляко намагався втриматись за своє крісло, утім під аргументами президента таки написав заяву на звільнення. 15 вересня Верховна Рада дала згоду на звільнення Кравченка після подання президента.
Тож завдяки чому і кому він стрімко злетів кар’єрним ліфтом, і чому так само стрімко спустився ним униз.
Той, хто “не гнеться і не ламається”
17 червня 2025 року. Верховна Рада. До парламентської трибуни виходить молодий чоловік.
Він у строгому чорному діловому костюмі, чорній краватці із ледь помітним білим візерунком, білосніжній та ідеально випрасуваній сорочці і акуратно вкладеним русявим волоссям зі строгим проділом.
Це – Руслан Кравченко, майбутній генеральний прокурор.
Неначе відмінник біля дошки, він чітко та, здається, дещо зазубрено, відчеканює перед депутатами текст своєї домашньої роботи – анонсу важливих справ, які планує реалізувати як генпрокурор.
Зокрема обіцяє:
- зробити із прокуратури головного координатора всіх правоохоронних органів та повернути до неї довіру;
- прибрати конкуренцію між силовиками;
- забезпечити справедливість у кожній справі і невідворотність покарання, особливо там, де винна Росія;
- зменшити тренд на “демонстративне правосуддя” та не судити “за одним шаблоном і злодія, і героя”.
“Ви побачите іншу роботу прокурорів!” – впевнено і навіть дещо самовпевнено переконує присутніх Кравченко.
Та депутати слухають його не дуже уважно: хтось жує жуйку і скролить телефон, хтось перемовляється, а хтось просто ходить по залу.
Аби переконати усіх цих людей проголосувати за своє призначення Кравченко змальовує себе як справжнього супермена, який не тільки “не гнеться і не ламається”, а й:
- був у Криму до останнього та врятував звідти томи важливих кримінальних справ;
- працював на нулі, де вів провадження “прямо на колінах”;
- пройшов оточення у Дебальцевому;
- ставив “впевнений підпис” у справі Януковича;
- опинився у російському розшуку за свою принципову роботу.
“Відповідальність для мене не риторика, а звичка! Де більшість не могли дивитися, там я працював! Повірте, це загартувало мене! На якій би посаді я не був, я ніколи не здавався і не здамся, будучи генеральним прокурором, якщо ви довірите мені цю посаду!”, – із певним пафосом звертається до присутніх Кравченко.
Ще трохи – і ось вже 273 “за” на табло, а в України – новий генпрокурор: наймолодший всі роки Незалежності.
21 червня 2025-го президент Зеленський випускає офіційний указ про його призначення.
“Чувак без зайвих задвігонів”
Того дня такому кар’єрному злету радів не лише сам Кравченко, але і Андрій Єрмак.
Як пригадують зараз у оточенні президента, саме тогочасний голова ОП просував тоді його на цю посаду.
Ще один співрозмовник BBC News Україна додає: майбутнього генпрокурора Єрмак помітив, коли той очолював Бучанську окружну прокуратуру на Київщині і дуже ефективно проявив себе на тій посаді на початку повномасштабного вторгнення.
Попри шлейф Єрмака, якого влітку 2025-го під куполом на Грушевського вже не особливо долюблювали, голоси за призначення його креатури генпрокурора все одно знайшлись: як у “слузі народу”, так і в інших фракціях та групах.
У розмові із BBC News Україна голова “монобільшості” Давид Арахамія, який і відповідав тоді за збір цих самих голосів, пояснює усе так: “Кравченко мав непогану репутацію, ледь не бездоганну. Деякі голови фракцій навіть жартували, що з таким реноме йому вже і президентом можна ставати”.
Схожий аргумент ВВС News Україна нині наводить і ціла низка інших “слуг”. Наприклад, Микита Потураєв.
“У червні 2025-го рекомендації у Кравченка були хороші: молодий, енергійний, європейський реформатор”, – пригадує він.
Подібні речі розповідає BBC News Україна і ще одна “слуга народу” Ольга Василевська-Смаглюк.
Як депутат вона познайомилась із Кравченком ще задовго до того, як він очолив Офіс генпрокурора, і склала про нього позитивне враження.
Вперше – їх контакт відбувся ще у 2021-му, коли того призначили головою Бучанської окружної прокуратури на Київщині – в окрузі, де Василевська-Смаглюк свого часу перемогла на парламентських виборах.
“Він тоді зайняв досить активну позицію, наприклад, у розслідуваннях незаконних забудов, за які чомусь не брались його попередники. Як наслідок – зʼявилось багато підозр, а частина людей навіть понесла відповідальність за ці злочини”, – пригадує роботу Кравченка у Бучанській окружній прокуратурі Василевська-Смаглюк.
Окрім того, вона позитивно оцінює і його роботу очільником Київської ОВА.
Каже: на тій посаді Кравченко усіляко сприяв відбудові зруйнованих через російську агресію об’єктів. Зокрема, шкіл та дитсадків.
“Помітно, що для нього тема дітей дуже важлива. Навіть в Офісі генпрокурора він пізніше виокремив під неї спеціального заступника, а до всіх справ, де фігурували діти, ставився з особливою, ретельною і, як мені видається, щирою увагою”, – каже Василевська-Смаглюк.
Так само позитивно вона оцінює роботу Кравченка і на посаді голови Державної податкової служби.
“Особисто у мене як депутата тоді різко зменшилась кількість скарг від бізнесу на блокування податкових накладних. Хоча водночас бізнес почав скаржитись на невиправдані штрафи, хоча я повʼязую це із намаганням ДПС виконати показники надходжень в держбюджет”, – розповідає Василевська-Смаглюк.
Схвально про роботу Кравченка у той період відгукується у розмові із BBC News Україна і ще один її колега по комітету з питань податкової і митної політики.
“Як голова Державної податкової служби Кравченко показав себе нормальним, безпонтовим чуваком без зайвих задвігонів. Як очільник Київської ОДА взагалі виглядав на три голови вище за інших. Тож у червні 2025-го ми його сприймали не як якогось чорта, а як достатньо прозахідного, адекватного пацана”, – каже BBC News Україна цей співрозмовник.
“Татаров одразу сказав: Кравченко “хворий на голову”
Достатньо високо роботу Кравченка у той період оцінюють навіть у опозиції.
“Він тоді працював на свою “заліковку”: швидко реагував на всі проблеми бізнесу і на наші депутатські запити, активно з усіма спілкувався. Виглядав адекватним, у якихось скандалах помічений не був”, – пригадує ті часи у розмові із BBC News Україна член фракції “Голос” та перший заступник комітету з питань податкової і митної політики Ярослав Железняк.
Під час призначення Кравченка генпрокурором у червні 2025-го він хоч і підкреслював, що не голосуватиме за нього, утім додавав, що має великі сподівання на його роботу на чолі ОГП.
“Тоді біди нічого не віщувало. Він, звісно, не був “соросьонком”, але виглядав абсолютно виваженим”, – пояснює тепер Железняк.
Водночас є і ті, хто каже: ідеальність репутації Кравченка на той момент була дещо перебільшеною.
“Як голова Державної податкової служби він моментами поводив себе дуже дивно. Хоча на тлі інших кандидатів на голову Офісу генпрокурора, звісно, виглядав “найбільш притомно”, – каже один зі знайомих із роботою Кравченка співрозмовників BBC News Україна.
Ще один додає: “Ми ж бачили, що, якщо не він, то може бути значно гірше: наприклад, Кіпер якийсь (голова Одеської ОВА. – Ред.)”.
Загалом проти призначення Кравченка тоді, як пригадують у оточенні президента, був лише заступник голови Офісу президента Олег Татаров.
“Олег Юрійович, як людина досвідчена у правоохоронній системі, від самого початку казав, що Кравченко “хворий на голову” і, зрештою, виявився правий”, – із певною іронією розповідають зараз BBC News Україна у оточенні президента.
Водночас така характеристика Кравченка з боку Татарова у той час могла бути наслідком бажання останнього протягнути на посаду генпрокурора свого кандидата.
Сам Татаров цього жодного разу не коментував.
Та повернімось трохи назад.
Архітектор чи імітатор?
21 липня 2025 року. Кравченко – місяць на чолі ОГП.
І ось – перша гучна справа: арешт детектива НАБУ Руслана Магомедрасулова. Серед низки звинувачень – “державна зрада”.
У Офісі генпрокурора заявляють: разом із СБУ “викрили агентурне проникнення ФСБ до Національного антикорупційного бюро”.
Утім частину суспільства це обурює: хтось навіть називає це “атакою влади на антикорупційні органи”. Мовляв, це помста їм у відповідь на розслідування НАБУ та САП щодо оточення президента.
Олії у вогонь підливає і рішення, яким Верховна Рада позбавляє того ж дня антикорупційні органи незалежності та фактично підпорядковує їх генпрокурору.
На тлі суспільного невдоволення Кравченко та Малюк виходять на спільний брифінг, який зрештою перетвориться на суцільний інтернет-мем через поведінку голови СБУ і генпрокурора.
Понад годину Кравченко ледь встигає відвойовувати у Малюка бодай якусь можливість щось сказати, а коли нарешті отримує слово, то або питає у журналістів “Чому ви мені не довіряєте?”, або вкотре переповідає усі деталі своєї біографії.
Сьогодні події тих днів у “слузі народу” згадувати не особливо люблять.
Як зізнаються самі депутати, на тлі відбирання, а потім і повернення незалежності НАБУ та САП влітку 2025 року Верховна Рада “знатно поїла гімна”.
При цьому, на думку частини парламентарів, саме Кравченко був одним із винних у тогочасній кризі.
“Він фактично став одним із архітекторів того скандалу”, – говорить BBC News Україна один зі “слуг народу”.
Однак, із цією думкою у владній команді згодні не всі.
“Кравченко тоді швидше імітував свою залученість до того процесу, ніж реально був одним із архітектором тих проблем. До слова вже тоді ходили чутки, що він на гачку у антикорупційних органів”, – кажуть BBC News Україна у оточенні президента.
Тим часом один із впливових “слуг народу” додає: участь Кравченка у історії з атакою на НАБУ та САП, хоч і насторожувала, утім, не вбивала повністю довіру до нього.
“Його позиція тоді, звісно, викликала питання, але водночас була думка: “Ну його ж тільки призначили. Можливо, людині важко ще проявляти свою незгоду у таких ситуаціях”, – каже цей депутат.
Хай там як, а вже у той період у Кравченка, як кажуть на Банковій, почали загострюватись відносини із президентом та його Офісом.
“Руслан чомусь почав вважати, що знає все краще за всіх. Доходило до того, що від когось він міг не брати слухавку, а комусь грубити. Нерідко виглядав нарваним, дуже важко сприймав будь-яку критику і поради. Тому часто, нікого не питаючи, робив якусь фігню”, – розповідають BBC News Україна в оточенні президента.
Водночас визнають: Кравченко не боявся братись за складні справи, на кшталт убивства хлопця на фунікулері, і через це складалось враження, що він старається.
“У Руслані поєднувались дві різні особистості: з одного боку він начебто щось хороше і робив, а з іншого у нього був під боком цей деб… із Музою, якісь гроші, якийсь будинок в Конча Заспі… Загалом у нього були всі шанси стати нормальним генпрокурором, але для цього треба було навчитись слухати інших і не втрачати зв’язок із суспільством”, – резюмують BBC News Україна у Офісі президента.
“Людина Арахамії”
Останнім часом Кравченка нерідко називали людиною, наближеною до керівника “монобільшості” Давида Арахамії.
При цьому сам Арахамія переконує: це – не зовсім так.
“Це точно не був мій кандидат. На момент призначення генпрокурором я Кравченка взагалі не знав. Уже потім мене приємно здивувало, коли він вперся реалізовувати можливу підозру по мені та фактично врятував мене від в’язниці”, – зазначає у розмові з ВВС News Україна Арахамія.
Підозру, про яку він згадує, могли готувати восени 2025-го, коли у всіх, і, зокрема, в керівника “слуг”, занадто загострилась напруга із тодішнім головою ОП Андрієм Єрмаком.
Саме після тих подій Арахамія відчув до Кравченка певний сентимент.
“Я розумів, що тепер маю певне зобов’язання, як мінімум моральне, підтримати його у складній ситуації. І якби щодо нього було політичне переслідування, я б обов’язково публічно виступив на його захист. Але зараз ми маємо корупційний скандал, у якому я так вчинити не можу, про що йому прямо сказав”, – переконує у розмові із BBC News Україна Арахамія.
При цьому 7 вересня голова “монобільшості” був присутнім під час розмови президента із генпрокурором.
Як розповіли BBC News Україна у оточенні президента, головною метою тієї зустрічі було переконати Кравченка піти у відставку, бо своїми діями він на той момент вже “кидав тінь не лише на роботу Офісу генпрокурора, а й на військово-політичне керівництво всієї країни”.
Але залишити крісло Кравченко погодився не відразу.
“Хвилин 25-30 він брикався. Розповідав про “переслідування з боку НАБУ і САП”, казав, що “вони даватимуть підозру йому і дружині”, – каже один зі співрозмовників BBC News Україна у оточенні глави держави.
Ще один додає: “Руслан не збирався у відставку і взагалі не розумів ані серйозності ситуації, ані суспільної реакції, ані дурості того, що у них там відбувається”.
Зрештою Кравченко все ж почув президента та Арахамію і прямо в кабінеті Зеленського написав свою заяву.
“Шахід з дистанційним поясом”
Загалом резонансні новини про молодого генпрокурора та його оточення неабияк засмутили президента, кажуть на Банковій.
“Те, що неслось 14 вересня, взагалі аут! Чи то Кравченко перебоявся через можливу підозру, чи то його накрутили, але це явно неадекватна поведінка”, – резюмує один зі співрозмовників BBC News Україна на Банковій.
Ще один додає: “Те, що Кравченко влаштував зараз, це вже просто подвійна штанга, повний алогічний безпрєдєл! Він, як шахід, який вирішив підірвати публічно свій пояс, тільки зробив це дистанційно, як боягуз, котрий залишив його тут, а сам втік за кордон. Усе це показує, що він просто виявився 200% егоїстом. І це, мабуть, найбільш неприємне у всій цій історії”.
Ті, хто бачили Кравченка у останні дні, кажуть: виглядав він “дуже погано” і діяв “в стані афекту”.
“Руслан намагався пробивати, чи є на нього у прикордонників бан, готував свій виїзд, аби розчинитись десь між Парижем і Віднем”, – описують цю ситуацію у оточенні президента.
А ще припускають: усі заяви Кравченка з-за кордону, ймовірно, спрямовані на те, аби врешті-решт попросити десь політичний притулок.
Тим часом депутати кажуть: дії Кравченка та фігурування імені генпрокурора у корупційному скандалі у владній команді особливо нікого не вразили.
“По-перше, на дії ОГП і так було багато нарікань, ну, а по-друге, це, як ситуація із подружньою зрадою: коли вперше дружина дізнається про коханку чоловіка, їй боляче, але коли це вже десята “коханка” після всіх цих Сігізмундів-Карлсонів, то якось вже і так все ясно”, – констатує у розмові із BBC News Україна один зі “слуг народу”.
Ще один із топів “монобільшості” додає: “Межа вражань від таких ситуацій, як з Кравченком і “Карфагеном”, вже давно перетнута. Але те, що прокурори інсталювались у мережу кол-центрів, звісно, дуже погано, бо про це за останній час нам тільки лінивий міжнародний партнер не сказав. Тільки уявити можу, що вислуховував президент від, приміром, Урсули фон дер Ляйн”.
Водночас дехто зізнається: навіть уявити спочатку не міг масштаб проблеми.
“Треба бути круглим дебілом, щоб не розуміти, що всі кол-центри кимось кришуються: чи то ГУР, чи то СБУ, чи то Нацполом. Тому коли почали з’являтись новини, що Офіс генпрокурора їх викриває, я спершу навіть зрадів, було враження, що ці авгієві стайні нарешті почали чистити. Тепер вже я розумію, що треба було не радіти, а думати головою, бо якщо стільки силовиків у це замішано, то логічно, що в долі і прокурори”, – з певною злістю на себе говорить один зі “слуг народу”.
А ще додає, що просто офігів від оприлюднених НАБУ та САП плівок.
“Мерзенні відчуття від всіх цих діалогів”, – резюмує цей депутат.
Хтось же зізнається: всі плівки послухати не встиг, але навіть їх окремі фрагменти засмутили.
“Що точно неприємно здивувало, так це маєток у Конча Заспі, яким, за даними слідства, почав користуватися Кравченко на посаді генпрокурора. У ситуації, коли всі слідкують за усіма, це був крок, який складно пояснити не тільки антикорупційним органам, а й суспільству”, – каже BBC News Україна “слуга народу” Ольга Василевська-Смаглюк.
Схожої думки і на Банковій. Підкреслюють: “Якщо прокурор не може жити без будинку в Конча-Заспі, то все вже зрозуміло”.
І хоч станом на ранок 15 вересня Руслан Кравченко не отримав жодної офіційної підозри від антикорупційних органів, утім його дивних заяв і виїзду за кордон виявилось достатньо, аби президент усунув його від виконання повноважень генпрокурора, а депутати із легкістю знайшли голоси за його відставку.
Щоправда, стрімко роздутої політичної проблеми це остаточно не вирішило.
“Це все, звісно, виглядає смішно, але смішним геть не є. І особисто я поняття не маю, як після цього всього сорому дивитися зараз в очі закордонним партнерам”, – занепокоєно підкреслює у розмові із BBC News Україна один із впливових “слуг”.
Перезавантаження
Тим часом відставка Кравченка породила і ще одне, не менш важливе, питання: хто сяде на чолі ОГП замість нього?
З’явились навіть геть екзотичні версії, наприклад, про те, що наступним генпрокурором стане Данило Гетьманцев – голова комітету з питань податкової та митної політики та близький до керівника “монобільшості” “слуга народу”.
Утім, сам Гетьманцев це одразу ж заперечив. При цьому у коментарі BBC News Україна додав, що не знає хто і чому поширював таку інформацію.
Як кажуть у оточенні президента, пошук наступного генпрокурора наразі “пасивний”, бо “всі зосереджені на прибиранні того, що нинішній зі своєю командою начудив”.
“Тимчасово виконувати обов’язки генпрокурора хочуть покласти на Хоменка. Його кандидатура зараз нікого не подразнює”, – пояснюють обізнані співрозмовники.
Але чому Хоменка або когось іншого не зробити вже зараз повноцінним керівником ОГП?
Причин кілька. І справа не лише у відсутності ідеального кандидата, а й у питанні до наявної процедури призначення очільника цього відомства.
“Нинішня процедура відбору не гарантує неповторення таких ситуацій, бо, як бачимо, на вході кандидат може виглядати майже ідеально, а на виході – робити якусь дичину. Тому тепер треба думати про посилення системи стримувань та противаг”, – пояснюють BBC News Україна у “монобільшості”.
На тлі скандалу із Кравченком активізувались і європейські партнери, які, як кажуть у парламенті, побачили хорошу можливість просунути ідею із конкурсним відбором генпрокурора за участі міжнародних експертів.
“Зараз вони будуть це активно пушити. Не виключаю, що зрештою взагалі підв’яжуть це все як умову під отримання якоїсь фінансової допомоги і тоді у нас вже й варіантів не залишиться, доведеться якось ці зміни ухвалювати”, – пояснює BBC News Україна один із авторитетних парламентарів.
Необхідність впровадження такого конкурсу уже підтримує частина парламентарів: як від влади, так і від опозиції.
Наприклад, представник “Голосу” Ярослав Железняк.
“Якщо і далі обирати прокурорів так, як зараз, – за лояльністю, – то воно і далі даватиме такий результат, як з Кравченком. Та й без зміни правил висновки з таких ситуацій ніхто не зробить, бо ці рєбята – необучаємі”, – каже він.
При цьому частина “слуг” впевнені: ідею конкурсу за участі міжнародних експертів Володимир Зеленський може підтримати.
Про це, наприклад, каже Микита Потураєв, який переконує: президент не є впертим супротивником подібних процедур.
“Це міг би бути варіант, коли комісія за участі міжнародників виводить у фінал трьох найкращих кандидатів, а далі вже президент визначається із остаточною кандидатурою”, – моделює один із можливих варіантів Потураєв у розмові із BBC News Україна.
Щоправда, серед його колег є і ті, хто принципово не проголосує ані за таку, ані за будь-яку схожу ідею конкурсів, де право голосу мають міжнародні партнери. Усе тому, що це “іде урозріз із Конституцією”.
Помилка лояльності
Тим часом у оточенні Володимира Зеленського вважають: ситуація із генпрокурором вкотре засвідчила, що президент і його підлеглі по-різному сприймають питання лояльності.
“Якщо для першого це більше про командний дух задля досягнення результату, то для усіх цих Галущенків, Єрмаків, Мудрих, Кравченків воно часто було про перетворення довіри керівника на вседозволеність. От і виходило, що тут вони йому кланялись-присягались, а там – прикурювали на кол-центрах чи обілечували Микитасів”, – каже BBC News Україна близький до президента співрозмовник.
Утім не лише це зіграло із Кравченком злий жарт, припускає вже інший член владної команди.
Пояснює: ще одним викликом для нього стало випробування владою.
“Було помітно, що у Державній податковій службі Кравченку важко і некомфортно. На мою думку, він мріяв про роботу у Офісі генпрокурора. Хоча 35 років, мабуть, замолодий вік для такої посади. Це занадто карколомна карʼєра, якою б талановитою людина не була”, – каже BBC News Україна “слуга народу” Ольга Василевська-Смаглюк.
Її колега по парламенту та комітету, член “Голосу” Ярослав Железняк тим часом вважає: із Кравченком злий жарт зіграла “чарівна магія ОП і Єрмака”.
“Його тоді втягнули у той липневий позор із НАБУ і САП і, як наслідок, він загризся на антикорупціонерів, ну, а далі по накатаній. Зрештою вийшло так, що і він їх не сильно любив, і вони його. Хоча на початку він навіть робив щось хороше, просто коли у нього почало все більше не вдаватись, Кравченко, як на мене, просто “забив на все х*р”, – вважає Железняк.
Тим часом у ОП вважають: своєю поїздкою за кордон Кравченко остаточно себе закопав.
“Дебіл, що тут скажеш”, – не стримують себе у емоціях на Банковій, говорячи про це.
Загалом ситуація з генпрокурором лише посилила всередині влади відчуття неконтрольованості процесів.
“На нинішньому етапі в усіх є враження, що все сиплеться і десь навіть починається якась анархія. У когось навіть грішні думки виникають, типу: “верніть Андрія Борисовича”, але, звісно, не того, який був, а якогось “міцного господарника”, який би навів лад із цим усім”, – іронічно каже BBC News Україна один із авторитетних парламентарів.
А ще за мить додає: “Зараз ми опинились у точці, коли всі навколо вже з корупційними підозрами: депутати, Офіс, судді, прокурори, місцева влада… І що робити з цим далі взагалі не ясно”.
Єдине, що наразі точно зрозуміло: перед президентом знову постала потреба екстрених кадрових перестановок. Але чи вдасться йому в умовах гострого кадрового голоду знайти достойного генпрокурора так само відкрите питання.
Тим часом без 5 хвилин колишній очільник ОГП Кравченко продовжує наполягати на тиску на себе та заперечує будь-які звинувачення у свій бік.
