У Києві на озері Вербне рибалки помітили “чужинця” – сонячного окуня, якого у народі також називають “окунем-піраньєю”. Цей чужорідний вид зараз поширюється і в інших столичних водоймах.
РБК-Україна розпитало директора Інституту рибного господарства, екології моря та океанографії Леоніда Ізергіна про те, звідки у нас взявся цей вид і чи становить він небезпеку.
Окунь сонячний звичайний (царьок) є чужорідним для іхтіофауни України видом, який натуралізувався у водоймах країни й належить до інвазійних видів, що продовжують розширювати свій ареал.
“Популярна назва “окунь-піранья” є сенсаційною і науково некоректною: піраньї належать до іншої родини (Serrasalmidae), є тропічними південноамериканськими рибами й не мають жодного зв’язку із сонячним окунем”, – пояснив Леонід Ізергін.
Ця риба – хижак. Саме за ненажерливість її прозвали піраньєю. Через яскраве забарвлення сонячного окуня важко сплутати з місцевими видами: у нього спина зелено-оливкова, по боках помаранчеві плями та темні смуги, черево і плавці – жовті. У наших водоймах окунь виростає до 20 см, середня вага – до 600 грамів.
Читайте також: Ситуація у Чорному морі жахлива, через війну могли загинути 100 тисяч дельфінів, – біолог
Для виду характерні висока екологічна пластичність, агресивний характер освоєння нових місць існування та здатність швидко нарощувати чисельність. Саме цим вчені пояснюють зростання частоти виявлення виду у міських водоймах.
“У басейні Дніпра, у тому числі у водоймах у межах Києва, вид присутній тривалий час – під час наукових досліджень його реєстрували у Десенці в межах міста. Точна оцінка чисельності виду у конкретних водоймах столиці потребує цілеспрямованих моніторингових досліджень”, – наголошує Ізергін.
Поширення чужорідної фауни є однією з найбільших загроз біорізноманіттю.
“Це інвазійний чужорідний вид, тому він загрожує аборигенній іхтіофауні тим, що агресивно освоює нові біотопи і створює конкуренцію місцевим видам. У наукових працях сонячний окунь включено до “Чорного списку” небезпечних видів-вселенців дніпровських водосховищ”, – пояснює експерт.
Цей вид будує гнізда, і в період нересту самці агресивно захищають нерестову ділянку, що може негативно впливати на нерест аборигенних видів. Також сонячний окунь споживає водних безхребетних, тому конкурує з місцевими рибами за кормову базу.
“На людину сонячний окунь не нападає. Єдине застереження стосується гострих колючих променів переднього спинного плавця, якими можна вколотися при необережному поводженні з виловленою рибою. Це не пов’язано з небезпекою під час купання”, – каже Ізергін.
Сонячний окунь походить із прісних водойм Північної Америки й є чужорідним для Європи та України. До Європи його завезли наприкінці XIX ст., у тому числі як декоративну акваріумну рибу.
“У водоймах України вид присутній щонайменше з першої половини XX ст., тож його поява у Києві є проявом тривалого поширення в межах уже заселеного басейну Дніпра, а не новим занесенням”, – говорить вчений.
Одним із задокументованих шляхів занесення є випуск акваріумних риб у природні водойми, а також поширення рибогосподарської діяльності і самостійне розселення сполученими водотоками.
За словами Ізергіна, популяція виду з Дніпровського водосховища походить із басейну верхів’я ріки Потомак, США. У каскаді дніпровських водосховищ вид поширюється двома векторами, а його натуралізації сприяють доволі теплий клімат і зміна гідрологічного режиму водойм унаслідок впливу людини.
“Локальній появі виду сприяє людина через випуск акваріумних особин, перевезення риби між водоймами та використання його як живця”, – додає Ізергін.
Вчений пояснює, що повністю викорінити натуралізований й широко розповсюджений інвазійний вид практично неможливо.
“Науково підхід полягає у моніторингу інвазійного процесу, оцінці екологічних ризиків та запобіганні поширенню виду завдяки людині, зокрема, недопущенні випуску акваріумних риб, перевезення риби між водоймами й використання живих особин як живця, випуск виловлених екземплярів назад у водойму”, – наголошує експерт.
Також ефективними методами можуть стати національні і регіональні програми запобігання поширенню інвазійних видів та систему моніторингу.
“Рішення щодо заходів з регулювання популяції належать до компетенції Держрибагентства та інших уповноважених державних органів. Ми як наукова установа забезпечуємо наукову підтримку – моніторинг, оцінку стану виду та екологічних ризиків”, – зазначає Ізергін.
