20 червня 2026 року президент Польщі Кароль Навроцький оголосив, що позбавляє українського лідера Володимира Зеленського найвищої державної нагороди країни – ордену Білого Орла.
“Спеціальна орденська операція” стала наслідком антиукраїнської істерії, яку роз’ятрив особисто Навроцький у польському суспільстві, вхопившись за привід присвоєння Зеленським імені героїв УПА українським військовим.
Дивувати такі дії не мають, лише засмучувати. Вже під час інавгураційної промови 6 серпня 2025 року Навроцький дав зрозуміти, що не збирається бути “президентом усіх поляків”, а значить, не бажає відмовлятися й від тиску на Україну та втрачати лідерство у темі звинувачень українців у Волинській трагедії.
Наслідком політики президента Польщі став гучний скандал і суттєво погіршення відносин з Україною, яке безумовно на руку Росії. Справжньому історичному ворогу Польщі, про що історик Навроцький, видно, забув.
То хто ж такий Кароль Навроцький і чому він висуває необґрунтовані претензії до України? У фактах його біографії, які зібрав 24 Канал, ви, можливо, знайдете відповіді.
Хто такий Кароль Навроцький: біографія
Кароль Навроцький народився у родині робітників 3 березня 1983 року в портовому Гданську – знаменитій батьківщині руху “Солідарність”. Навроцький навчався в місцевій школі, згодом вступив до гімназії, де у 2002 році успішно склав іспит на атестат зрілості.
У 2003 році Навроцький закінчив Вищу школу бізнесу та адміністрації в Гданську зі ступенем спеціаліста з управління персоналом. Того ж року Кароль поступив на історичний факультет Гданського університету, який закінчив у 2008 році.
Крім історії, юнак активно займався спортом, зокрема футболом. Навроцький виступав за місцеві футбольні команди KKS Gedania та Ex Siedlce, але великих успіхів не досяг, хоча й був обраний капітаном команди. Також Навроцький відзначився у тому, що називають “навколофутболом”. У юності майбутній політик був футбольним хуліганом і брав участь у бійках ультрас. Подейкують, що на згадку про ті часи на тілі пана президента залишилось тату “Лехії” (на спині) та велике, на всі груди, татуювання лондонського “Челсі”, за який, до речі, в період активного вболівання Навроцького грав Андрій Шевченко.
Попри велику любов до футболу, куди краще Навроцькому давалися індивідуальні види спорту. Мовиться про бокс. Навроцький виступав за місцевий спортивний клуб RKS Stoczniowiec, переміг у 2004 році на зональному турнірі Кубка Польщі з боксу серед юніорів у вазі до 91 кілограма (для кращого розуміння, в цій вазі, наприклад, в аматорах виступав Олександр Усик).
У студентські роки йому навіть вдалося монетизувати це: на четвертому курсі він певний час працював охоронцем у готелі “Гранд” у сусідньому курортному Сопоті.
Вже після першого туру виборів у польських ЗМІ (у видання Onet) на початку 2025 року з’явилися пікантні подробиці тієї служби – Навроцького звинуватили в тому, що він не просто охороняв заклад, але й підробляв сутенером, постачаючи ласим до заборонених насолод клієнтам повій. При цьому видання стверджує, що знайшло свідків, які готові засвідчити цю історію на потенційному суді.
Сам Навроцький все категорично заперечив, назвав матеріал “брехнею та ненавистю” та пообіцяв подати позов проти Onet.
Можливо, та робота на курорті, а, може, друзі по боксу та ММА (про їхнє “темне” минуле нині активно пишуть польські ЗМІ) дали поштовх для специфічних історичних досліджень, які згодом почав проводити молодий науковець.
42-річний Навроцький активно демонструє, що є профі у боксі, при цьому виглядає мінімум на 50 / Фото Marcin Gadomski / PAP
Кароль Навроцький став одним із перших у Польщі дослідників, який зацікавився історією організованої злочинності в країні. Науковий світ це захоплення не надто поділяв, тому дисертацію Навроцькому довелося захищати з більш традиційної теми – антиколоніальних студій.
Свого наукового інтересу до криміналу та “братви” Кароль Навроцький не втратив, і у 2018 році на хвилі моди на “братву та 90-ті” видав книгу з історії польської мафії у форматі бульварного чтива під псевдонімом Тадеуша Батира. Вона мала назву “Сповідь Нікосії з гробу” та була присвячена одному з найвідоміших польських гангстерів 1990-х – ватажку автомафії в Гданську Никодему “Нікосії” Скотарчаку. Той, до речі, також починав як охоронець у нічному клубі.
З Батиром вийшло взагалі цікаво – книга мала успіх, і “пан Батир” виступив на телебаченні інкогніто.
“Батир” Навроцький дає таємниче інтерв’ю
Це відео з інтерв’ю “Батира” було видалене буквально днями, вже після орденського скандалу, але відомо, що в ньому було. Отже “Батир” нахвалював Навроцького, який нібито дуже допоміг в роботі. Навроцький не залишився обабіч і у відповідь нахвалював вже пана Тадеуша. А потім (у березні 2025 року) з’ясувалося, що ніякого Батира не існує, а все це містифікація Навроцького. Тож фактично повторилася історія головного ідеолога трампових тарифів Пітера Наварро, який для популяризації власних хворих ідей вигадав “експерта Рона Вару”, від імені якого і “навалював бази”.
У 2013 році в рідному Гданському університеті Навроцький захистив дисертації на тему “Соціальний опір комуністичній владі в Ельблонзькому воєводстві 1976 – 1989 роках”, здобувши ступінь доктора гуманітарних наук. Через кілька років за цю дисертацію він отримає почесну медаль від міста Ельблонг, що створює унікальний прецедент, якому, мабуть, можуть заздрити всі історики.
Наукова та управлінська кар’єра
Після отримання наукового ступеня Навроцький приєднується до Гданського філіалу польського Інституту національної пам’яті (IPN), видає численні статті та дослідження, основний напрям наукових інтересів молодого історика – антикомуністичний спротив.
У квітні 2017 року Навроцький стає директором Музею Другої світової війни у Гданську.
Призначення молодого історика супроводжував скандал. Уряд, який на той час вже контролювала консервативна партія “Право і справедливість”, вирішив об’єднати кілька музеїв в один, але не знайшов спільної мови з директором установи Павлом Махчевичем. Той виступав категорично проти злиття (а ще був радником суперника ПіС – Дональда Туска), за що і втратив посаду.
35-річний Навроцький бажання сперечатися з урядовцями не мав, як і зв’язків із Туском, за що й був винагороджений. Так він вперше зіштовхнувся з великою політикою і традиційними для неї підкилимними іграми.
Заради посади директора музею Навроцькому довелося також піти на жертви. Він тимчасово згорнув свою кар’єру місцевого чиновника. Ще у 2011 році він був обраний головою одного з районів Гданська – Седльце. Там боксер та історик розгорнув бурхливу діяльність. Зокрема, заснував секцію ММА, проводив паради та вшанування польських героїв Другої світової тощо.
У наступні роки Навроцький показав себе лояльним до чинної влади, хоча офіційно так і не приєднався до ПіС.
У партії влади водночас вважали Навроцького своєю людиною, його буквально засипали нагородами та включили до складу Ради історичної дипломатії при міністрі закордонних справ Польщі. Також він регулярно з’являвся на телебаченні як запрошений експерт-історик.
Список нагород і відзнак Кароля Навроцького, які він отримав, починаючи з 2015 року:
- Бронзовий Хрест заслуг за заслуги в документуванні та вшануванні правди про новітню історію Польщі (2017).
- Медаль 100-річчя відновлення незалежності (2019).
- Медаль Всесвітньої асоціації солдатів Армії Крайової “За заслуги перед Армією Крайовою” (2018).
- Медаль до 100-річчя відновлення незалежності України (2020).
- Почесна відзнака Міністра закордонних справ Республіки Польща Bene Merito (2020).
- Медаль 100-річчя “Чуда над Віслою” (2020).
- Медаль “За заслуги перед поляками в Казахстані” (2018).
- Медаль “Pamiętaj Polsko o Tych Synach Swoich” Товариства “Катинська родина” (2016).
- Медаль Pro Patria “За особливі заслуги у плеканні пам’яті про боротьбу за незалежність Республіки Польща” (2018).
- Почесний знак Федерації Бойової Молоді (2015).
- Перстень “Інка” (2016), за патріотичну позицію та популяризацію пам’яті “проклятих солдатів” (учасників антикомуністичного підпілля у 1944 – 1956 роках, – 24 Канал).
- Срібна статуетка BohaterON імені Варшавських повстанців у категорії “Громадський діяч” (2019).
- Медаль “Перемагай зло добром” (2016).
- Медаль “За заслуги перед містом Ельблонг” (2015).
Після такої купи нагород, якій міг позаздрити навіть Брєжнєв, цілком логічним був наступний крок до успіху. 28 травня 2021 року Сейм проголосував за обрання Кароля Навроцького новим головою Інституту національної пам’яті. Цікаво, що “за” голосувала не лише ПіС, але й проросійська ультраправа “Конфедерація”.
23 липня 2021 року рішення також ухвалила й верхня палата польського парламенту – Сенат.
Це рішення є для мене великою честю, але також і великим обов’язком. Дискусія, яка відбулася в цьому залі, показує, якою важливою інституцією є Інститут національної пам’яті для польської держави, для незалежності польської держави та для суверенітету історичного наративу. Ця колективна пам’ять, безумовно, буде включати всіх, хто служив суверенній, незалежній Республіці Польща. Щиро дякую вам. Хай живе Польща!
– виступ Навроцького перед сенаторами після обрання його головою IPN.
Антиукраїнська риторика Навроцького
На позиції керманича IPN Навроцький продовжив курс попередників, який можна назвати двома словами – “історичні війни”. Суперниками у війнах пам’яті були ледь не всі сусіди Польщі. Мовиться про Німеччину, Росію та навіть Ізраїль. Дісталося й Україні.
Навроцький тут не відкрив Америку, а продовжив агресивний курс попередників про:
- винятково односторонні “етнічні чистки з ознаками геноциду”;
- замочування злочинів польських військових проти українців на Галичині та Волині під час Другої світової;
- замовчування співучасті поляків у масових депортаціях українців вже після війни.
Викрутити антиукраїнський курс на максимум Інституту Навроцького завадило повномасштабне вторгнення Росії. На хвилі широкої низової солідарності поляків і тієї великої підтримки України та українців, яку зробила Польща, одночасно таврувати та ганьбити сусіда виглядало як відвертий моветон.
Навроцький пояснює, чому потрібно поважати право українців на власну історію:
У липні 2023 року Навроцький в ефірі Telewizja Republika зробив заяву, яку нині вочевидь соромиться. Її зміст – Україна має право вшановувати своїх героїв, нехай вони й не вписуються у польське бачення історії. До речі, на той час Володимира Зеленського нагородили Орденом Білого Орла.
Однак я визнаю, що українці мають право самі обирати своїх героїв. Якщо для них героєм є Степан Бандера чи Роман Шухевич, то поляки не обиратимуть патронів українських вулиць. Це те до чого я, як голова Інституту національної пам’яті Польщі – не маю жодних претензій,
– історик Кароль Навроцький у 2023 році визнавав право українців на власну історію.
Тому Навроцькому тимчасово довелося перекваліфікуватися в ненависники Німеччини та Росії. З останньою він досяг великих успіхів і навіть визнання, бо в лютому 2024 року був оголошений росіянами в розшук на підставі того, щоб був учасником демонтажу пам’ятника радянським солдатам.
Водночас до щирості та достатності русофобії в пана Навроцького є питання. У 2018 році (тобто після окупації Криму та частини Донбасу) він літав до Москви за запрошенням на нібито наукову конференцію. Цей візит фінансувався державним коштом (22 500 злотих), але за його підсумками не вийшло жодного фото, статті-звіту чи хоча б комюніке. Критики Навроцького швидко вхопилися за цей факт і почали припускати різне – від пиятики з росіянами до вербування історика спецслужбами держави-агресорки.
Привід повернутися до інформаційних атак проти України в Навроцького з’явився наприкінці 2024 року. Тоді партія “ПіС” драматично випустила владу зі своїх рук, опинившись після перемоги на виборах в ізоляції.
Тоді авторитетний лідер “Права” Ярослав Качинський вирішив взяти реванш на виборах президента в травні 2025 року і для цього зупинив свій вибір на Каролі Навроцькому. Не можна сказати, що Навроцький цього не очікував, бо ще у 2023 році закінчив курс МБА в рідному Гданському університеті та став магістром бізнесового адміністрування. Вочевидь, щоб краще розумітися на державних справах і управлінні.
Кандидат в президенти Польщі
24 листопада 2024 року Навроцький офіційно став кандидатом у президенти Польщі. Оскільки він історик, то політтехнологи не придумали нічого іншого, як зробити “війни пам’яті” його “коронкою” (як кажуть боксери). Тож він почав будувати свою кампанію на історичних претензіях до України.
Навроцький брав участь у фактично антиукраїнських та антиєвропейських мітингах, а також активно піарився на популярній в Польщі штучно роздутій темі ексгумацій жертв Волинської трагедії та заявляв, що Україні не місце в ЄС і НАТО. Водночас він вперто повторював фейк про 120 000 замордованих українцями поляків, що вказує на його деградацію як історика.
-Сьогодні я не бачу Україну в жодній структурі – ні в Європейському Союзі, ні в НАТО – поки не будуть вирішені такі важливі для поляків цивілізаційні питання. Країна, яка не може відповісти за дуже жорстокий злочин проти 120 тисяч своїх сусідів, не може бути частиною міжнародних альянсів, – Кароль Навроцький в ефірі Polsat News 8 січня 2025 року спекулює на історичній пам’яті.
Свої антиукраїнські заяви Навроцький повторив і на дебатах кандидатів в президенти, зокрема, 12 травня 2025 року він знову заявив, що “не варто поспішати з оптимізмом щодо вступу України до ЄС чи НАТО“.
Крім образи на Україну, Кароль Навроцький має також й інші пропозиції. Його політична програма має назву “План 21” і з головою видає в панові Навроцькому популіста. Оголошена публічно в березні 2025 року, вона передбачає:
- мораторій на підвищення податків, зниження ПДВ, підвищення другого податкового порогу, нульовий ПДФО для сімей, які мають щонайменше двох дітей;
- конституційну гарантію не запровадження кадастрового податку та неоподатковуваної спадщини;
- створення Фонду проривних технологій;
- законодавчу ініціативу щодо будівництва Центрального транспортного порту;
- відновлення домашніх завдань у школах та безплатних уроків перед отриманням водійського посвідчення.
Крім того, під час мітингів та зустрічей Навроцький виступав проти обов’язкової вакцинації дорослих і дітей, підтримував заборону абортів, проти легалізації цивільних партнерств.
Скандальна президентська кампанія Навроцького
Президентську кампанію Навроцького рівною не назвеш. Вона більше нагадувала електоральні американські гірки. У квітні 2025 року Навроцький мав лише 20,1% відповідно до соцопитувань, що на тлі 19% ще більшого популіста “конфедерата” Славоміра Менцена у березні поставило під питання взагалі вихід Навроцього до другого туру.
Однак далі Менцен “посипався”, а Навроцький потроху почав “рости” – на початку опитування IBRiS, проведене для “Польського радіо 24”, давало історику вже 23,6% голосів. Цього було достатньо для умовного другого туру, але все одно – дуже далеко до Рафала Тшасковського (31,5%).
Кароль Навроцький спробував відіграти відставання від фаворита перегонів Рафала Тшасковського під час дебатів. Спершу вони мали відбутися 11 квітня в добре знайомому українцям форматі “стадіон – так стадіон” (ну, майже) на площі в місті Конське, але згодом телевізійники все переграли й провели дебати у 2 раунди – спершу на площі, а потім у студії. У них взяли участь Тшасковський, Навроцький, а також інші претенденти, зокрема Шимон Головня з центристської “Польщі 2050”, кандидат-спойлер від правих Марек Якубяк, журналіст Кшиштоф Становський і “лівачка” Йоанна Сенишин.
Клоунада на дебатах 11 квітня від Кароля Навроцького:
Zawsze będę reprezentował piękną polską biało-czerwoną flagę🇵🇱 Mam też flagę dla Rafała Trzaskowskiego🏳️🌈, przed którą ostatnio ucieka. #Nawrocki2025 pic.twitter.com/pkvB9e3jAu
— #Nawrocki2025 (@Nawrocki25) April 11, 2025
За відсутності Славоміра Менцена, який назвав все це дійство “цирком” і відмовився брати в ньому участь, хоча раніше ніколи не уникав подібних можливостей, розважати всіх викликався Кароль Навроцький.
Він звинуватив свого головного опонента Тшасковського в роботі на Німеччину та потуранні ЛГБТК+. Щоб краще закріпити свої закиди, він навіть поставив на трибуну опонента веселковий прапорець, вочевидь сподіваючись у такий спосіб образити візаві. Але вийшло жалюгідно.
Посперечалися дебатери й через Україну. Навроцькому пригадали його візит до Москви 2018 року, у відповідь він спробував презентувати себе яструбом і заявив, що Польща має відігравати провідну роль у мирних переговорах про закінчення війни. Утім, не зумів пояснити, як це має статись.
Епатажна поведінка Навроцького сподобалась виборцям, і він відібрав декілька пунктів переваги у Тшасковського, який дебати не те щоб провалив, але виглядав не яскраво і не демонстрував впевненості, хоча сам він є досвідченим політиком, натомість Навроцький – новачком.
У гостях у Трампа
Кульмінацією кампанії Навроцького стали навіть не дебати, а візит до США, де 1 травня 2025 року він мав аудієнцію в Овальному кабінеті з президентом Трампом.
Кароль Навроцький та президент Трамп в Овальному Кабінеті / Фото Білий дім
На згадку про зустріч з Трампом залишилось ефектне фото та гучні слова президента США про те, що Навроцький обов’язково переможе.
Президент Трамп сказав: “Ви переможете”. Я сприйняв це як свого роду побажання мені успіху на майбутніх виборах. І після всього цього дня я можу сказати, що американська адміністрація в курсі того, що відбувається у Польщі,
– Навроцький в ефірі польського ТБ вихваляється власними зв’язками.
Самолюбство польського політика така зустріч безумовно тішить, особливо на тлі знущання та ганебного багатогодинного очікування, яке організував Трамп чинному президенту Польщі Анджею Дуді. Крім президента США, Навроцький також зустрічався з держсекретарем Марко Рубіо та спікером Палати представників Майком Джонсоном. Тим самим, який восени 2024 року так драматично переймався через візит президента України Зеленського на оборонний завод до Пенсільванії, звинувативши того у втручанні в вибори.
У Польщі поставили собі питання, чи не є це прямим втручанням у політичний процес та спроба навчити поляків, за кого правильно голосувати.
Про це його питали на останніх дебатах 12 травня, але, попри вдалий тролінг від учасників, обійшлося без гучних скандалів. Натомість не обійшлося без війни компроматів на фініші перегонів. Мішенню став саме Навроцький.
Навроцький – квартирний аферист?
На початку травня 2025 року вийшло журналістське розслідування про участь Навроцького у махінаціях з привласненням чужого житла. Воно мало “поховати” Навроцького. З’ясувалося, що Навроцький не вказав у своїй декларацію одну зі своїх квартир – маленьку студіо на 28 квадратних метрів.
Таємниче житло з’явилося у пана Кароля у 2021 році внаслідок укладання договору про піклування за самотнім пенсіонером з алконахилами. Але якщо квартиру Навроцький отримав, то її колишній власник не отримав піклування, яке йому було обіцяне. Нині 80-річний чоловік живе у будинку соціального забезпечення. Допомоги від Навроцького він так і не побачив. Натомість Навроцькому, щоб загасити скандал, довелося позбутися цієї нерухомості.
Несподівана перемога
А далі сталося маленьке електоральне диво, бо 18 травня 2025 року в першому турі Кароль Навроцький суттєво покращив результат, який йому прогнозували соціологи. Він взяв 29,54% голосів, за нього віддали свій голос 5 мільйонів 790 тисяч 804 виборців. Натомість Тшасковський отримав “обіцяні” 31,36% виборців.
Тож розрив між двома переможцями першого туру виборів президента Польщі склав менш як 2 відсотки.
Навроцький негайно став працювати над усуненням різниці й зробив ставку на мобілізацію “правого електорату”, адже перший тур показав, що там є великий ресурс голосів. Навроцький, який є умовним правоцентристом, зажадав голосів, які отримали ультрапатріоти Менцен (14,6%) і Гжегож Браун (6,34%).
Назустріч Навроцькому пішов сам Менцен, який запропонував обом переможцям першого туру підписати декларацію-меморандум про політичний курс майбутнього переможця. Цей документ передбачає, що підписант зобов’язується боротися за обмеження впливу ЄС на Польщу та не допустити до вступу до євроатлантичних структур України.
Тшасковський після зустрічі з Менценом за пивом від “декларації” відмовився, а Навроцький радо на пропозицію пристав, отримавши голоси “правих”.
Сьогодні дискусія щодо вступу України до НАТО є абсолютно безпідставною. Вступ України до НАТО поставить весь Північноатлантичний альянс у стан війни з Російською Федерацією,
– Навроцький про своє приєднання до “декларації” Менцена.
На наступних дебатах Тшасковського і Навроцького сталася доволі скандальна подія. Під час дискусії Навроцький зробив хвацький рух і щось вдув собі у ніздрю. Згодом з’ясувалося, що це лише “снюс” – тютюнова суміш, але вайби “нервового кокаїніста” вже було не зупинити.
Команда суперника всіляко цей жест підсвічувала та примусила Навроцького здати тест на вживання наркотиків і незграбно виправдовуватись. І у неї вийшло – постійні закиди до Навроцького мали зворотний ефект і посприяли мобілізації електорату.
Фактично повторилася історія Трампа, якого так активно “топили”, що виборці пішли від зворотного, побачився у численних скандалах не розкриття правди, а політичні переслідування. Наслідком стало фінальне голосування – у другому турі президентських виборів 1 червня 2025 року Кароль Навроцький, отримав 50,89% голосів, а Рафал Тшасковський – 49,11%.
Команду Навроцького миттєво звинуватили у фальсифікаціях (кількість скарг сягнула 50 000, що в 5 разів більше за попередні вибори, де Рафал Тшасковський також мінімально програв кандидату від ПіС), а лідера ПіС Качинського – у втручанні у вибори, але Верховний Суд Польщі ці звинувачення не взяв до уваги та постановив, що все пройшло чесно.
У такий спосіб Кароль Навроцький став обраним президентом Польщі.
Що відбувалося до інавгурації та сталося після неї?
Після своєї перемоги Навроцький зробив декілька гучних заяв, частина яких носила відверто антиукраїнський характер.
В Україні ними були безперечно обурені, але президент Зеленський тоді вчинив мудро й не став підливати до вогнища керосину, а запропонував польському колезі примирливу риторику, зробивши пропозицію відмовитись від взаємних образ і звинувачень та працювати конструктивно, адже обидві країни мають спільного ворога – Росію.
Ми цінуємо всю підтримку, надану Польщею від самого початку повномасштабної війни: військову, політичну та гуманітарну. Цієї ночі Росія завдала чергового масованого удару по Україні. Поінформував про наслідки цього обстрілу та про ситуацію на фронті. Для нас дуже важливо, щоб Польща продовжувала допомагати Україні. Адже ми захищаємо не лише себе, а й усю нашу Європу, і зокрема Польщу. Обговорили ключові події, які відбудуться найближчими місяцями. Домовилися про обмін візитами, під час яких обговоримо всі актуальні питання двосторонньої співпраці. Обов’язково визначимо формати взаємодії, які дадуть реальний результат для наших країн, наших людей, – Володимир Зеленський про телефонну розмову з Навроцьким, що відбулася 31 липня 2025 року.
На жаль, агресивна антиукраїнська риторика Навроцького не закінчилась разом із завершенням виборчої кампанії, бо новий президент одразу влетів у нові – парламентські вибори 2027 року.
Обрав Навроцький для цього ту саму стратегію, що й на президентську кампанію, зробивши головною мішенню Україну.
Вільний вибір вільної нації привів мене сьогодні перед вами, попри передвиборчу пропаганду, брехню, політичний театр і зневагу, з якими я зіткнувся на своєму шляху до президентства, – Навроцький під час інавгурації 6 серпня вдається до агресивної риторики.
Спойлер для Туска та скандал з Орденом Білого Орла
Відповідно до польської Конституції, президент здебільшого виконує церемоніальні функції, тоді як реальна влада належить уряду. Втім, у президента залишається чимало варіантів, щоб бути таким собі спойлером для прем’єра, чим Навроцький активно і став користуватися буквально з перших днів на посаді.
Новому президенту була справа буквально до всього і він “пхав носа” туди, куди його попередник – Анджей Дуда – навіть не думав лізти. Через це прем’єру Туску доводилось постійно зважати на “слона в кімнаті”.
Логіка цих дій Навроцького зрозуміла – за будь-яку ціну топити ініціативи уряду та тим самим послабляти Туска та демократів, щоб мати шанс консерваторам з PiS, з яким афільований Навроцький, взяти реванш на виборах до Сейму у 2027 році.
Саме цим треба пояснювати атаки Навроцького проти України. Президент Навроцький забув про мудрість, яку говорив Наврооцький-історик, і знову почав активно торпедувати тему “Волинської трагедії”, але не в ракурсі історичного примирення українців і поляків, а виключно приниження України.
Кульмінацією стала травнева заява президента Польщі про те, що він планує позбавити українського лідера Володимира Зеленського найвищої нагороди країни – Ордена Білого Орла. Приводом для цього демаршу стало надання Зеленським одному з підрозділів Сил оборони України почесного найменування “імені Героїв УПА”.
Навроцький вхопився за цей факт, ніби раніше такого ніколи не було, і викрутив істерію на максимум. При цьому на спроби української дипломатії залагодити конфлікт Навроцький не зважав. Забув і про свої слова про необхідність поваги до права України вшановувати власних героїв.
20 червня 2026 року було оголошено, що президент Польщі запустив офіційно процес позбавлення президента України нагороди.
В Україні вирішили не затягувати цю агонію. Того ж вечора ж вечора Володимир Зеленський повідомив, що відсилає почесну нагороду до Польщі “Новою поштою”.
Що відомо про особисте життя Навроцького
Кароль Навроцький одружений. Його дружина – Марта Навроцька – працює у податковій службі. Вони мають двох дітей: сина Антонія та доньку Катерину, а також виховують сина Даніеля, який є дитиною Марти Навроцької від першого шлюбу (народила хлопчика в 17 років).
Кароль Навроцький з родиною / Фото з фейсбук-сторінки політика
Даніелю Навроцькому нині вже 21 рік і він пішов шляхом названого батька – вже балотувався до міської ради Гданська на місцевих виборах 2024 року за списком “Права і справедливості”, але програв. Натомість фортуна посміхнулася хлопцю на районних виборах: він став депутатом від району Седльце в Гданську – у тому самому, яким 10 років тому керував Кароль Навроцький.
