Італія відмовляється співпрацювати з Україною щодо повернення десятків українських дітей, яких на початку повномасштабного вторгнення тимчасово евакуювали до Неаполя.
Про це йдеться у матеріалі CNN.
Коли директорка українського дитячого будинку Любов Рудика забрала неповнолітніх, які перебували під її опікою, до Неаполя після вторгнення Росії, вона думала, що везе їх у безпечне місце. Їй ніколи не спадало на думку, що Італія може не захотіти їх повернути. І все ж, через чотири роки їхнє повернення стало юридичним полем битви.
Українська влада повідомила CNN, що кілька дітей, евакуйованих до Італії разом з Рудикою, є серед десятків українських неповнолітніх, чиєму поверненню додому завадили італійські суди. Суперечка щодо їхньої ситуації загострилася у квітні, після того, як Київ оголосив, що український 15-річний хлопчик з цієї групи на ім’я Саша був законно усиновлений італійською родиною, незважаючи на те, що його мати хоче, щоб він повернувся до України.
Київ стверджує, що евакуація мала бути тимчасовою, і що, хоча війна триває, ситуація стабілізувалася в деяких частинах країни, і є безпечні місця, куди діти можуть повернутися. Головне занепокоєння українського уряду полягає в тому, що чим довше діти залишаються за кордоном, тим менша ймовірність їхнього повернення в майбутньому – тривожна перспектива для країни, яка стикається з великою демографічною кризою.
Уповноважений з прав людини України Дмитро Лубінець заявив CNN, що Італія відмовляється співпрацювати з Києвом у цьому питанні та перешкоджає українській владі перевіряти стан справ дітей.
«Ми продовжуємо надсилати офіційні запити, (і) представники Італії кажуть нам, що судова система є повністю незалежною і що вони не можуть впливати на це рішення. Але я вимагаю, щоб вони втрутилися», – сказав він CNN, навіть порівнявши ситуацію зі справами тисяч українських дітей, яких незаконно депортували до Росії. Кремль це заперечує та каже, що евакуював українських дітей заради їхньої ж безпеки.
«Ставлення (Італії) насправді нічим не відрізняється від позиції російської сторони… вони забрали наших дітей і відмовляють нам у доступі до них», – сказав він.
CNN неодноразово звертався до уряду Італії, італійського омбудсмена у справах дітей та підлітків, Комісії з міжнародного усиновлення та суду, який виніс рішення щодо усиновлення, щоб отримати коментарі. Усі відмовилися, посилаючись на закони про конфіденційність неповнолітніх.
Дитячий будинок, яким опікувалась Рудика, знаходився в Сумах, місті на півночі України, яке було майже повністю оточене російськими військами в перші дні повномасштабного вторгнення на початку 2022 року.
За словами Рудики, благодійна організація, яка раніше організовувала відпустки для дітей, зв’язалася з нею з пропозицією евакуювати їх до Італії. Вона здійснила подорож до південноіталійського міста Неаполь влітку 2022 року з 25 дітьми під її опікою.
«Я думала, що це буде як літній табір: діти проведуть деякий час в Італії, а потім повернуться», – сказала Рудика CNN. «Але потім, приблизно через три тижні, можливо, місяць, дітям почали призначати італійських (законних) опікунів», – сказала вона.
Хоча Рудика була законним опікуном дітей згідно з українським законодавством, італійська влада не визнавала її такою. Натомість, як підтверджують репортажі CNN, вони ставилися до дітей як до неповнолітніх без супроводу, надали їм статус біженців та призначили нових опікунів.
Такий підхід ґрунтується на італійському законодавстві. Рим посилив правовий захист дітей-біженців під час європейської міграційної кризи десять років тому. Серед інших положень, він запровадив заборону на повернення або вивезення будь-якої дитини без супроводу з Італії, окрім випадків, коли це було наказано судом за виняткових обставин.
Але це означало, що Україна фактично була позбавлена можливості приймати будь-які рішення щодо долі евакуйованих дітей.
Роза Емануела Ло Фаро, італійський адвокат, який представляє деяких неповнолітніх, розповіла CNN, що в деяких випадках дітей повністю відрізали від їхнього життя в Україні.
«Існувала заборона на спілкування з їхніми опікунами в Україні, українськими друзями, усім українським народом. Дитина могла спілкуватися лише зі своїми італійськими опікунами, і все», – сказала вона.
Ло Фаро співпрацювала з українською владою та домоглася скасування деяких рішень про опікунство Верховним касаційним судом Італії, але вона розповіла CNN, що ситуація залишається дуже складною.
Вона сказала, що в деяких випадках прийомні сім’ї, які бажають усиновити дітей, чинять тиск на владу. «(Вони стверджують), що їм тут краще, що їм тут добре, і що якщо вони повернуться до України, то замість цього буде війна», – сказала вона.
«Будь ласка, залиште дітей тут, поки не закінчиться війна»
Коли велика група українських сиріт прибула до Рота-д’Іманья, невеликого муніципалітету в північноіталійському регіоні Ломбардія, у 2022 році, місцевий вчитель Дієго Моска допоміг влаштувати їх у школи та почав організовувати для них заходи на вихідні та канікули. Він звернувся за допомогою до своєї двоюрідної сестри Мікели Норіс.
«У нас з чоловіком немає дітей, але ми хотіли дати цим дітям певну розрядку, щоб вони могли добре провести час поза межами закладів, тому ми сказали: добре, ми можемо спробувати прийняти їх», – сказала вона CNN.
Норіс сказала, що вони почали з одного 11-річного хлопчика, але потім взяли його сестру та інших. «Зрештою, ми прийняли приблизно 10-12 дітей, і нам довелося розробити систему чергування», – розповіла вона CNN.
Програма працювала добре – до літа 2024 року, коли український персонал, який прибув з дітьми, оголосив, що вони повертаються додому.
Норіс та інші родини, які брали участь у прийомі дітей, були обурені. Вона почала петицію з проханням врахувати найкращі інтереси дітей – вона зібрала понад 18 000 підписів.
«Ми не хочемо, щоб діти залишалися тут, в Італії, назавжди. Ми просто сказали: «Слухайте, хлопці, ми знаємо, що ситуація в Україні жахлива. Війна все ще триває. Просто, будь ласка, залиште дітей тут, поки війна не закінчиться, а потім заберіть їх назад».
Міжнародний спір
Саші було лише 10 років, коли суд в Україні постановив, що його та двох його сестер буде забрано з-під опіки батьків через складну побутову ситуацію, згідно з судовими документами. Троє братів і сестер проживали в дитячому будинку в Сумах, коли почалася війна, і були серед 25 дітей, які подорожували до Італії з Рудикою.
Згідно з рішенням, батьки Саші не втратили батьківських прав, коли суд забрав у них дітей, і CNN не публікує їхнє прізвище, щоб захистити їхню конфіденційність. Рудика сказала, що очікувалося, що діти повернуться до батьків, як тільки покращиться їхня домашня ситуація, але вторгнення завадило цьому.
У 2023 році, коли стало зрозуміло, що війна не закінчиться швидко, українська влада вирішила повернути дітей до країни, знайшовши для них безпечніші домівки на заході України. Рудика знайшла місце для дітей у Тернополі, на заході України.
Українське консульство в Неаполі почало подавати запити на їх повернення до італійських судів. Але, як невдовзі дізналася Рудика, судові провадження проводилися окремо для кожної дитини – з часом дуже різними результатами.
«Ось чому виявилося, що деякі діти повернулися, а інші залишилися. На сьогодні у нас досі п’ятеро дітей в Італії», – сказала Рудика CNN.
Двом сестрам Саші дозволили повернутися до України, але у випадку Саші суд виніс рішення проти його повернення, а в квітні схвалив його усиновлення італійською родиною, яка виховувала його з 2022 року.
Хлопчику лише 15 років, і він зараз опинився в центрі міжнародного спору.
Речник УВКБ ООН, Агентства ООН у справах біженців, повідомив CNN, що його офіційна позиція полягає в тому, що, враховуючи війну, повернення до України має відбуватися лише добровільно і лише тоді, коли приймаюча країна визнає це найкращим в інтересах дитини.
Ло Фаро сказала, що італійські суди у справах неповнолітніх, за допомогою дитячих психологів, повинні враховувати думку дітей під час прийняття рішень. Але вона зазначила, що це особливо складно у випадках українських дітей, які приїхали до Італії в дуже ранньому віці і мало що пам’ятають зі свого життя в Україні.
«Очевидно, що вони говорять те, чого хоче італійська родина, бо вони забули, що робили в Україні, навіть мову та звичаї, і, звичайно, перейняли всі італійські звички», – сказала вона.
Незрозуміло, чого хоче Саша – CNN не вдалося з ним зв’язатися. За словами Ло Фаро, він дав згоду на усиновлення. Однак його родина сказала, що він сказав їм, що хоче повернутися до України, тоді як Рудика розповів CNN, що коли вона запитала його, чого він хоче, він відповів, що не знає.
Моска, вчитель, який координував програму в Рота д’Іманья, сказав, що багато дітей, які перебувають під його опікою, виглядають розірваними, живучи «з половиною серця з одного боку і половиною серця з іншого».
Батько Саші, український солдат, який воював на війні, офіційно вважається зниклим безвісти з 2025 року. Його мати, Наталія, розповіла CNN, що хоче, щоб Саша повернувся жити в Україну; українська влада підтримує її в цьому. Вона вважає, що йому заборонили спілкуватися зі своєю українською родиною.
«Я надіслала йому свої найкращі побажання (з днем народження), але вони взагалі не дозволяють йому розмовляти ні з ким – ні зі мною, ні з його сестрами, ні з ким», – сказала вона CNN.
CNN звернувся до суду у справах неповнолітніх у Лечче, який розглядав справу, з проханням надати подробиці. Суд відмовив, посилаючись на юридичні причини.
Ло Фаро сказала, що зараз намагається заблокувати усиновлення Саші, слухання заплановано на кінець цього місяця.
Брати прагнуть возз’єднатися
За даними української влади, понад 4800 дітей було евакуйовано з українських шкіл-інтернатів та будинків до кількох європейських країн у 2022 році. Деякі були сиротами, а інші, як-от Саша та його сестри, були передані під державну опіку.
Лубінець, український омбудсмен, повідомив CNN, що наразі місцева влада перешкоджає поверненню до України понад 300 дітей, більшість з яких знаходяться в Італії, Німеччині та Австрії.
Володимир Іванюта, якого український уряд призначив представником деяких українських дітей в Італії, сказав, що з часом він бачив, як італійські суди все частіше виносять рішення проти повернення дітей до України, незалежно від їхньої ситуації.
«У нас є діти, які живуть у сім’ї, яка робить (все), щоб запобігти їхньому поверненню», – сказав він. «Потім є діти, які перебувають під нашою опікою та перебувають у дитячих будинках, у них немає конкретних людей, які б ними цікавилися, і все ж цим дітям досі не дозволяють повернутися (італійські суди)».
Серед цих дітей є молодші брати і сестри Івана. Іван, якому зараз 20 років, та його четверо братів були взяті під державну опіку у 2017 році, оскільки їхня мати ледве піклувалася про них. Коли почалася повномасштабна війна, трьох наймолодших хлопчиків евакуювали до дитячого будинку в Модіці, Сицилія, де залишаються двоє, які ще неповнолітні; Третій зараз живе сам в Італії, сказав Іван.
«Їхні умови проживання більш-менш нормальні; їх годують, але загалом їм там не дуже подобається», – сказав Іван, який зараз перебуває в Німеччині та намагається повернути братів разом, про своїх братів і сестер у дитячому будинку. «Я запитав їх, чи хочуть вони повернутися до України. Вони кажуть «так».
Іван сказав, що хоча йому дозволено спілкуватися зі своїми найменшими братами, його прохання про візити були відхилені керівництвом. «Це жахлива ситуація… Я досі не розумію причин», – сказав він.
Директор закладу відмовився коментувати CNN цю справу, посилаючись на проблеми конфіденційності.
Іван не готовий здаватися – і зв’язався з кількома некомерційними організаціями, які допомагають йому визначитися з наступними кроками. «Італійці вирішують долю моєї родини, моїх братів, і навіть не дозволяють мені їх побачити», – сказав він.
Норіс сказала, що вона досі сумує за дітьми, які покинули її місто на півночі Італії, часто турбуючись про їхню безпеку.
«Ми взяли двох із них на три дні до моря, і вони були такі схвильовані», – сказала вона.
«Їм не потрібно було нічого особливого, їм не потрібні були вечірки, їм не потрібні були гроші, їм просто потрібна була – і досі потрібна – увага, увага людей, які піклуються про них. Це єдине, що їм було потрібно».
