В перший день нового року президент України Володимир Зеленський дав інтерв’ю The Economist.
Зважаючи на очікуваний резонанс, ІншеТВ переклало цей текст повністю.
Володимир Зеленський розлючений, але не успіхами своїх ворогів (він їх не бачить) і навіть не відсутністю прогресу власної армії на полі бою. Натомість президент України роздратований коливаннями деяких своїх союзників, а також відстороненістю деяких своїх співвітчизників. І він хоче, щоб ви про це знали.
Загартований тиском війни, роком негативних заголовків і провалом контрнаступу, який так багато обіцяв на початку 2023 року, він втратив легкість і гумор, які характеризували наші попередні зустрічі з ним. Сидячи у своїй ситуаційній кімнаті і розмовляючи з The Economist через Zoom, він вибиває своє повідомлення так, ніби намагається прорватися крізь екран комп’ютера.
Наступного дня після вторгнення Росії, 24 лютого 2022 року, пан Зеленський підбадьорив світ і мобілізував свою країну 32-секундним відео, записаним на його телефоні, в якому він просто сказав: “Ми тут”. Він і його команда все ще там, у величезному урядовому комплексі в Києві. Росія все ще завдає ударів по Києву, Дніпру, Харкову, Одесі та іншим містам, але світ вже не слухає так уважно, а майстер-комунікатор більше не контролює наратив, як це було два роки тому. В Україні настає втома. На Заході заголовки запитують, чи почав перемагати Володимир Путін, президент Росії. Допомога українцям стала предметом політичних торгів в Америці та Європі.
За словами Зеленського, Захід втратив відчуття нагальності, а багато українців – відчуття екзистенційної загрози. Зараз він намагається відродити і те, і інше. “Можливо, ми не досягли успіху [у 2023 році], як того хотів світ. Можливо, не все відбувається так швидко, як хтось собі уявляв”, – каже він, але думка про те, що Путін перемагає, є не більше ніж “відчуттям”. Реальність, за його словами, полягає в тому, що російські війська все ще гинуть в таких місцях, як Авдіївка, звідки він щойно повернувся. За оцінками британської військової розвідки, за нинішніх тенденцій, до 2025 року Росія зазнає понад 500 000 втрат убитими і пораненими.
“Тисячі, тисячі вбитих російських солдатів, яких ніхто навіть не забрав”. Він підкреслює, що армія Путіна не змогла взяти жодного великого міста у 2023 році, тоді як Україна змогла прорвати російську блокаду Чорного моря і зараз перевозить мільйони тонн зерна новим маршрутом, який охоплює південне узбережжя України. “Величезний результат!” – заявляє президент.
Проте, як колишній актор, якому вдалося змінити те, як світ бачить Україну, Зеленський знає, що сприйняття може стати реальністю і в менш корисні способи. У війні, яка перетворилася на мобілізацію ресурсів, переконання прихильників України в тому, що перемога стала неможливою, ризикує позбавити Україну грошей і зброї, необхідних для перемоги. Фаталізм може стати пророцтвом, що самоздійснюється.
Саме це робить наступний рік таким важливим. Оскільки військові дії Росії набирають обертів, а ресурси України виснажуються, увага Америки та багатьох європейських країн переключається на внутрішню політику в рік виборів. Завдання, яке стоїть перед Зеленським, важче, ніж будь-коли, і ставки не були такими високими з перших днів бойових дій.
Центральним у його аргументації є те, що, підтримуючи Україну, Європа захищає себе від російської агресії. “Даючи нам гроші або зброю, ви підтримуєте себе. Ви рятуєте своїх дітей, а не наших”, – похмуро попереджає він. Якщо Росії дозволити забирати українських дітей, “вони заберуть інших дітей”. Якщо Росія порушуватиме права українців, “вона порушуватиме права в усьому світі”. Якщо Україна програє, Путін наблизить свої війни до Заходу. “Путін відчуває слабкість, як тварина, тому що він тварина. Він відчуває кров, він відчуває свою силу. І він з’їсть вас на вечерю з усіма вашими ЄС, НАТО, свободою і демократією”.
Згорбивши плечі, Зеленський виклав свої міркування, стукаючи пальцями по білому фанерному столу в ситуаційній кімнаті: “Можливо, чогось не вистачає. Або, можливо, когось не вистачає. Когось, хто може говорити про Україну як про захист усіх нас”. Європейські країни повинні лобіювати Америку, щоб вона підтримала Україну заради них самих. “Спецслужби кількох європейських країн почали [вивчати] можливість нападу на їхню територію з боку Росії… Навіть тих країн, які не входили до складу СРСР”.
Щодо пропозицій про переговори, Зеленський каже, що не бачить “жодних фундаментальних кроків до миру з боку Росії”. Натомість він і українці відчувають шквал повітряних атак на українські міста на сході, півдні, півночі та заході. “Я бачу лише кроки терористичної країни”. І якщо Росія посилає сигнали про бажання заморозити конфлікт, як повідомляють деякі західні ЗМІ, “це не тому, що вони праведники, а тому, що у них не вистачає ракет, боєприпасів або підготовлених військ. Їм потрібна ця пауза. Їм потрібна ця пауза. Відновити всі свої сили. А потім з усіма своїми силами перегорнути сторінку цієї війни”.
Зеленський мало говорить про те, чого Україна може досягти у 2024 році, стверджуючи, що витік інформації перед контрнаступом минулого літа допоміг Росії підготувати свою оборону. Але якщо він і хоче щось сказати, то це те, що Крим і пов’язана з ним битва в Чорному морі стануть центром тяжіння війни. Ізоляція Криму, незаконно анексованого Росією в 2014 році, і послаблення російського військового потенціалу там, “надзвичайно важлива для нас, тому що це спосіб зменшити кількість нападів з цього регіону”, – каже він.
Успішна операція стала б “прикладом для всього світу”, продовжує він. Вона також мала б великий ефект всередині Росії. Втрата центрального елементу кремлівської пропаганди показала б, що “тисячі російських офіцерів загинули лише через амбіції Путіна”. Україна вже здобуває неймовірні перемоги на стратегічно важливому півострові, знищуючи “значну кількість” кораблів Чорноморського флоту – британські офіційні особи кажуть, що п’ята частина цього флоту була знищена лише за останні чотири місяці. Втрата військово-морських баз, які Росія утримувала протягом останніх 240 років, стала б величезною ганьбою для Путіна.
Але Зеленський каже, що швидкість будь-якого успіху залежатиме від військової допомоги, яку він отримає від західних партнерів. Він попросив надати йому “Таурус” – крилату ракету німецького виробництва дальнього радіусу дії з можливістю вибуху глибоко всередині цілі. Це могло б дозволити Україні знищити Керченський міст вартістю 4 мільярди доларів, фактично ізолювавши Кримський півострів від Росії. “Росія повинна знати, що для нас це військовий об’єкт”. Він припускає, що німці – не єдина західна держава, яка стоїть на цьому шляху.
Зеленський все ще менш відкритий щодо своїх цілей на сході та півдні. Задекларована стратегічна амбіція України – відновити Україну в її первісних кордонах – не змінилася і не зміниться, але він більше не встановлює часових рамок і не дає обіцянок щодо того, скільки території Україна може “деокупувати” наступного року. Його найближчим завданням у сухопутній війні буде “захистити схід, врятувати ці дуже важливі міста України, східні та південні, Харків, Дніпро, Запоріжжя, Херсон, Миколаїв”, а також захистити критично важливу інфраструктуру своєї країни.
Завищені очікування, які Зеленський створив напередодні контрнаступу 2023 року, частково призвели до відчуття розчарування. В інтерв’ю Валерія Залужного, командувача українськими військами, виданню The Economist у листопаді 2023 року було визнано патову ситуацію на полі бою. Хоча спочатку воно викликало гнівну реакцію Зеленського, воно також дало йому можливість змінити свій меседж. Щоб вистояти у цій війні, мобілізуватися має не лише Захід, а й насамперед сама Україна.
“Ми повинні розраховувати на власні сили”, – каже Зеленський. Хоча він все ще впевнений, що Америка врешті-решт надасть військову допомогу, Україна, за його словами, також нарощує власне виробництво на випадок, якщо західних поставок буде недостатньо. Це повідомлення він повторив у зухвалому і тверезому новорічному зверненні, яке було помітно менш оптимістичним, ніж його слова 31 грудня 2022 року. В рамках цього плану “Б” він просить американський уряд надати Україні ліцензії на виробництво зброї – від артилерійських систем і ракет до засобів протиповітряної оборони.
За словами Зеленського, “мобілізація українського суспільства і світу”, яка була на початку війни, сьогодні відсутня. “Це потрібно змінити”. Опитування показують, що зниження мобілізаційного віку з нинішніх 27 років і скорочення підстав для звільнення від призову не користуються популярністю. Але український лідер наполягає на тому, що альтернативи немає.
“Мобілізація – це не лише питання відправки солдатів на фронт. Це стосується кожного з нас. Це мобілізація всіх зусиль. Це єдиний спосіб захистити нашу державу і деокупувати нашу землю. Давайте будемо чесними, ми переключилися на внутрішню політику”, – каже Зеленський. Це вибір, який доведеться зробити українцям. “Якщо ми продовжуємо зосереджуватися на внутрішній політиці, нам потрібно призначити вибори. Змінити законодавство, Конституцію. Але забудьте про контрнаступальні дії та деокупацію”.
Майже через два роки повномасштабної війни Зеленський втратив свою юнацьку енергійність. Але він залишається переконаним, що Україна не може відступити від свого плану перемоги над Росією. “Найважливіша професія, яку українець може робити зараз, – це бути в Україні… а для наших західних партнерів – бути з Україною… Якщо у вас немає сил, то або забирайтеся геть, або відійдіть убік. Ми не відступимо”. Питання в тому, чи зможе майстер-комунікатор 2022 року переконати решту світу розділити це переконання, – робить висновок видання.
