Рашисти вже близько тижня концентровано б’ють по Києву “Герань-4” та “Герань-5” відпрацювавши тактику постійних запусків протягом доби. У таких ударах використовується близько 100 реактивних засобів далекобійного ураження, які продовжують називати реактивними дронами, хоча вони значно ближчі до крилатих ракет ніж до БПЛА.
При цьому може скластися хибне враження, що така загроза виникла нещодавно та раптово. Але у реальності це зайняло у ворога доволі значний час. Зокрема ще у грудні 2023 року в Ірані був публічно презентований реактивний Shahed-238.
А менше ніж через місяць, у січні 2024 року, Сили оборони України збили один з перших реактивних дронів рашистів. Також протягом 2024 року рашисти експериментували й з власними розробками.
Використання таких засобів відбувалось у дуже незначній кількості, але у лютому 2025 року Головне управління розвідки Міноборони України оголосило, що у РФ налагоджує виробництво “Герань-3”. Вже у червні 2025 року рашисти здійснили задокументовану спробу використати партію реактивних дронів для атаки по Києву.
Загалом до кінця 2025 року кількість реактивних “Герань-3”, які використовує ворог, залишається на рівні, який не викликає особливої тривоги. А їх крейсерська швидкість у 280-330 км/год дозволяє їх уражати швидкісними моделями зенітних дронів. Зрештою це й призвело до того, що її зняли з виробництва.
Також на початку 2026 року у мережі з’являється знімок українського звіту, в якому зазначається, що у жовтні-грудні 2025 року ворог проводив випробувальні пуски “Герань-4” та планує провести випробування у бойових умовах “Герань-5”.
У січні 2026 року у публічний простір потрапляє “Герань-4”, яка була оснащена ракетою “повітря-повітря” Р-60, та “Герань-5”, в якій легко вгадується іранський Karrar. Ключовим компонентом цих нових засобів є китайські малогабаритні турбореактивні двигуни, які під виглядом цивільної продукції, але завдяки очевидній мовчазній згоді Пекіна, імпортуються РФ.
У травні 2026 року ГУР МОУ виданню “Оборонка” повідомляє, що “Герань-4” і “Герань-5” вже виробляються серійно, а наявні потужності дозволяють виробляти до 500 одиниць на місяць. Водночас у серпні ГУР МОУ уточнює дані у відповіді “Мілітарному” – РФ виробляє близько 3 тисяч “Герань-4” та “Герань-5”.
Defense Express додає, що відома ціль ворога – досягти 50% частки реактивних дронів у загальній кількості далекобійних дронів (відомий план на 2026 рік – 60 тисяч всіх далекобійних дронів та ще 50 тисяч хибних цілей). Про неї оголошувалось публічно на початку червня 2026 року.
Тобто загалом жодного сюрпризу для Сил оборони України у появі у арсеналі ворога реактивних “Герань-4” та “Герань-5” – немає. Перехід від перших експериментальних зразків до великосерійного виробництва зайняв 2,5 року, а якщо рахувати від налагодження їх виробництва – 1,5 року.
Водночас варто розуміти, що будь-яка протиповітряна оборона не гарантує 100% захисту. А РФ обрала зараз тактику концентрації ударів, коли ураження цілей вдається досягти саме великою кількістю засобів. Зокрема, відповідно до статистки Командування Повітряних сил ЗСУ середній відсоток перехоплення дронів всіх типів (з яких частка реактивних часто складає понад 50%) за останні п’ять днів становить близько 84%.
