Дешева, з поставленим на потік виробництвом й автономністю, ця зброя швидко розвивається, й експерти застерігають: настав час переосмислити питання безпеки для всього світу. Про це йдеться у статті британського видання Guardian, яке аналізує розвиток дронових технологій у російсько-українській війні, пише ВВС.
Одного дня на початку червня, пише видання, українські солдати запустили свого нового робота-вбивцю під назвою GOGOL-M.
Один клік на екрані, і цей безпілотник з фіксованим крилом та розмахом крил у шість метрів злетів з невідомого місця у широке блакитне небо.
Він пролетів 200 км углиб Росії, а потім випустив два ударні безпілотники, що звисали з його крил. Здатні уникати радарів, вони літають на низькій висоті.
Ці менші безпілотники почали автономно сканувати землю внизу, щоб знайти ціль, а потім вдарити по ній. Пошук і ураження цілей ці FPV-дрони здійснюють автономно завдяки штучному інтелекту.
Вплив людини тут обмежений – лише навчити дрон про тип мішені й загальну зону, де її шукати.
Багаторазовий материнський дрон та його “нащадки” коштують 10 тисяч доларів. Він може подолати до 300 км, а дрони-вбивці здатні подолати ще 30 км.
Раніше така місія потребувала б ракетних систем вартістю від 3 до 5 мільйонів доларів, каже виробник.
“Якщо нас належним чином фінансувати, ми можемо виробляти сотні, тисячі цих безпілотників щомісяця”, — розповідає Андрій з компанії Strategy Force Solutions, яка розробила цю технологію для українських збройних сил.
Cвіт приголомшила операція “Павутина”, в рамках якої 1 червня 117 українських безпілотників вдарили по авіабазах глибоко всередині Росії, націлившись на далекобійні російські літаки, здатні нести ядерну зброю.
І це, зазначає Guardian, навіть не найбільш передова частина того, що українці та росіяни використовують у бою.
Неоднозначний подарунок світові від російсько-української війни – це дешева, масштабована автономна зброя, яку випробовують в реальному часі на полі бою.
А мішені – не лише танки, літаки, залізничні вузли чи критична інфраструктура.
Пріоритетом є знищення людей.
“З’являться дешевші автономні системи, які зможуть уражати піхоту, бо це ключова ціль, адже доктрина війни змінилася, важка техніка використовується все менше і менше”, — розповів виданню український міністр цифрової трансформації Михайло Федоров.
І росіяни тут теж не пасуть задніх, запевняє він.
Машини, що мають силу та свободу
Протягом восьми років дипломати, які працюють під егідою конвенції ООН про певні види зброї, зустрічаються у швейцарській Женеві, аби домовитися, як міжнародному праву адаптуватися до зростання популярності летальної автономної зброї.
Серед питань – на якому рівні людського втручання слід наполягати та хто має нести відповідальність, якщо робот скоїв злочин.
Ці зусилля здебільшого безрезультатні. Досі навіть не дійшли згоди щодо визначення смертельної автономної зброї, не кажучи вже про те, що слід заборонити та що – регулювати.
Guardian цитуєАлександра Кментта, директора департаменту контролю над озброєннями та нерозповсюдження Міністерства закордонних справ Австрії:
“Інтеграція автономії в системи озброєння відбувається надзвичайно швидко. Більшість того, що ми бачимо в Україні, все ще не є повністю автономною (зброєю), але це вже відбувається”, – зазначає він.
У грудні 2024 року Австрія представила ООН проєкт резолюції щодо летальних автономних систем озброєння й наголосила на тому, що їх слід регулювати в рамках Конвенції про певні види звичайної зброї.
Генасамблея ухвалила текст 166 голосами “за”, три країни були “проти” (Білорусь, Росія та Північна Корея), ще 15, в тому числі Україна, утрималися.
Загроза, яку становлять смертоносні автономні системи зброї, машини, які “мають силу та свободу дій забирати людські життя без людського контролю, є політично неприйнятною, морально огидною та її має заборонити міжнародне право”, заявив генеральний секретар ООН Антоніу Гутерреш.
