Наприкінці вересня 2026 року скриньку з реліквією, яку привезли для «підняття бойового духу» окупаційних підрозділів, залишили на полі бою під час хаотичного відступу на Лиманському напрямку.
У російській православній церкві визнали факт втрати фрагмента реліквії – частини останків середньовічного московського князя Дмитра Донського. Військовослужбовці армії рф забили на сполох, оскільки святиню, яку привезли на передову задля підйому бойового духу, окупаційні підрозділи просто залишили під час хаотичного відступу з місця молебню поблизу Лимана, повідомляє “Дивогляд“.
Історія із залученням церковної реліквії до бойових дій розпочалася на початку осені. У вересні керівництво рПЦ виставило на передові позиції в Україні фрагмент правої руки князя, канонізованого церквою. Передбачалося, що пересувна виставка святині уздовж лінії фронту має “духовно зміцнити” загарбників, повідомляли у Reuters.
Передісторія та хронологія подій навколо реліквії:
Знахідка в Кремлі. Саркофаг із тілом князя виявили влітку під час проведення реставраційних робіт усередині Архангельського собору в Москві.
У серпні диктатор Путін особисто відвідав собор, назвавши виявлені останки “абсолютно унікальним надбанням”, що зміцнює підвалини історії РФ.
Реліквію вмістили під захисне загартоване скло в оздобленій скриньці й відправили на окуповані території України.
Перед поїздкою на фронт із ковчегом влаштували урочистий хресний хід вулицями Москви. Згодом у тимчасово окупованому Донецьку біля меморіалу Другої світової війни місцеві колаборанти та російські офіцери прикладалися до мощей під час молебню, а митрополит Донецький і Маріупольський Володимир закликав “Божу допомогу” на війська рф. Втім, уже під час чергового відступу під Лиманом загарбники залишили скриньку зі святинею.
Історичний підтекст та хвиля обурення в церковних колах
Князь Дмитро Донський помер у 1389 році і здобув відомість завдяки Куликовській битві 1380 року проти військ Золотої Орди. Канонізація правителя відбулася лише в 1988 році за часів СРСР (хоча ще під час Другої світової війни його ім’ям називали радянську танкову колону, збудовану на кошти вірян).
Використання останків князя на фронті викликало хвилю критичних зауважень навіть серед духовенства. Представники церковних кіл звинуватили очільників рПЦ у викривленні релігійних канонів заради догоджання політичним інтересам кремля та висловили подив, чому про мощі згадали аж через 38 років після зарахування князя до лику святих. Подібні кроки стали продовженням лінії рПЦ щодо прямої підтримки збройної агресії проти України, яка полягає у відправленні священників на передову та масовій агітації.
