71% українців скептично ставляться до сталого миру, водночас 62% респондентів вважають неприйнятним передачу Донбасу під контроль Росії.
Про це свідчать результати опитування, проведеного з 1 по 8 березня, які підготував виконавчий директор КМІС Антон Грушецький.
Чи вірять українці, що нинішні перемовини приведуть до сталого миру
Переважна більшість українців – 71% – не вірять, що нинішні перемовини приведуть до сталого миру в Україні. Вірять – 25%.
Як можна бачити, з початку 2026 року жодних змін з цього питання немає. Серед української громадськості скепсис щодо успіху нинішніх миротворних зусиль є доволі кристалізованим і сталим.
Графік 1. Ви вірите чи ні, що нинішні перемовини приведуть до сталого миру в Україні?
При цьому доцільно нагадати наступну інформацію:
- У січні 2026 року ми ставили додаткове відкрите запитання, чому не вірять в успіх перемовин. Більшість респондентів, які не вірили (52%), говорили про недовіру Росії і відсутність ознак, що Росія готова зупинити війну. Інші причини називалися рідше: перемовини / війна вже довго тривають, були різні перемовини і – без результату (14%), влада України робить недостатньо для цього (10%), не вірять у обіцянки / підтримку від Заходу з підтримки миру (10%)[1];
- У березні 2025 року 77% українців позитивно висловилися про тодішню спільну від США і України пропозицію припинення вогню на 30 днів. Проте з них 59% пояснювали це тим, що це спосіб показати, що Росія не хоче миру або що Росія порушує домовленостей (або щоб розблокувати військову допомогу). Лише 18% вірили, що це був реальний крок до миру[2]. Тому і зараз українці можуть загалом прихильно ставитися до факту самих перемовин, але розглядати це не як шлях до миру, а як спосіб продемонструвати, що саме Росія є перешкодою для встановлення миру.
Ставлення до передачі всієї Донецької області під контроль Росії в обмін на гарантії безпеки від США і Європи
КМІС з січня 2026 року ставить запитання, чи готові українці на виведення військ з Донецької області в обмін на гарантії безпеки від США і Європи.
Отже, 62% респондентів вважають категорично неприйнятним передати під контроль Росії весь Донбас в обмін на гарантії безпеки. Водночас готові на таку поступку – 33% (хоча з них більшість визнають, що це є складною умовою). Ще 5% не змогли визначитися із своєю думкою.
Порівняно з серединою лютого 2026 року з 57% до 62% стало трохи більше тих, хто категорично проти. Частка тих, хто був згоден у лютому – 36%, зараз – 33%.
Загалом можна бачити, що за останні декілька місяців громадського думка з цього питання істотно не змінюється і більшість українців критично оцінюють таку ініціативу. При цьому нагадаємо, що наш експеримент у середині лютого показав, що якщо конкретизувати гарантії безпеки від США і прямо зазначати, що вони не будуть включати розміщення їх військ в Україні, закриття неба і безкоштовного надання зброї, то підтримка пропозиції знає значно нижчою.
Графік 2. Зараз я зачитаю можливу умову для досягнення миру, а ви скажіть мені, наскільки вона для вас прийнятна. Використовуйте шкалу “Я легко погоджуюся з цією умовою”, “Це буде складна умова, але загалом прийнятна”, “Ця умова абсолютна неприйнятна”.
Україна виводить свої війська з територій Донбасу, які зараз нею контролюються, тобто з Краматорська, Слов’янська тощо, і ці території переходять під контроль Росії. Натомість США і Європа дають Україні гарантії безпеки
Далі в пресрелізі ми розглядаємо, скільки ще часу українці готові терпіти війну. Водночас у контексті пропозиції обміну Донецької області на гарантії безпеки одразу зазначимо, що серед тих, хто готовий терпіти короткий період (декілька місяців-пів року), 54% готові схвалити таку «пропозицію» (хоча переважно і неохоче). Категорично проти – 40%.
Серед тих, хто готовий терпіти 1 рік 47% готові схвалити і 48% – категорично проти. А серед тих, хто готовий терпіти війну стільки, стільки треба буде, 21% готові схвалити, а 77% – категорично проти.
Скільки українців ще готові терпіти війну
Між кінцем січня і серединою лютого 2026 року відбулося значне зниження частки тих, хто готовий терпіти війну стільки, скільки буде необхідно. Якщо в кінці січня таких було 65%, то в середині лютого – уже 52%. У березні 2026 року ми повторно поставили це запитання для розуміння, чи збережуться тренди.
Як можна бачити, опитування у березні підтверджує виявлену негативну динаміку, проте без подальшого погіршення (принаймні зараз). Так, 54% українців готові терпіти війну стільки, скільки буде необхідно. Водночас про більш короткий період (декілька місяців-пів року) говорять 28% громадян.
Графік 3. Скільки ще часу Ви готові терпіти війну?
Ми вирішили проаналізувати, серед яких категорій населення відбулося зниження частки тих, хто готовий терпіти стільки, скільки буде необхідно. Як ми виявили, найбільш диференційоване зниження відбулося залежно від ставлення до пропозиції обміняти Донецьку область на гарантії безпеки. Як можна бачити в таблиці 1, серед тих, хто легко погоджується з такою «пропозицією», показник знизився з 38% до 26%, а серед тих, хто неохоче погоджується – з 58% до 35%. Крім цього, і серед тих, хто має невизначене ставлення, простежується зниження з 52% до 25%.
Натомість серед тих, хто категорично проти, зміна показника хоч і також є, але значно менша – було 74%, зараз – 67%.
Тобто основний сегмент зниження готовності терпіти війну – це ті, хто був налаштований на важкий обмін контролю над Донецькою областю в обмін на гарантії безпеки. Можливо, ці люди на кінець січня мали підвищені очікування від результату перемовин (і, зокрема, з урахуванням, що в українську делегацію входить К. Буданов). Утім, коли в лютому стало більш очевидно, що перемовини не ведуть до реального прогресу, це справило деморалізуючий вплив на цей сегмент населення.
Водночас для тих, хто і раніше відкидав таку вимогу і не очікував швидкого прогресу, мало що змінилося і тому це менше позначається на їх готовності терпіти війну.
Хоча це пояснення зараз виглядає доволі правдоподібним, інші фактори могли також мати вплив. Наприклад, лютий як сезон традиційно є більш депресивним (хоча поточне опитування було вже на початку березня). Також на кінець січня люди могли бути більш внутрішньо мобілізовані на тлі викликів через ситуацію в енергетиці. А коли в лютому ситуація стала дещо кращою, то відбувся вихід емоцій у частини людей. І також, можливо, деякі люди очікували, що Західні партнери (особливо США) більш рішуче підтримають Україну після російського терору в умовах важкої зими. Відсутність в очах багатьох людей суттєвої реакції також могло справити деморалізуючий вплив.
На додачу до цього на початку березня вплив могла мати операція США і Ізраїлю проти Ірану. Частина людей можуть бачити ускладнення геополітичної ситуації і очікувати меншої підтримки України (або, наприклад, послаблення санкцій Росії чи її вигоду від війни).
Українці продовжують песимістично сприймати перспективи нинішніх мирних перемовин і не мають надмірних очікувань. Основною причиною є недовіра Росії (яка постійно відкрито демонструє мету знищити Україну), але також суттєвою проблемою є криза довіри до Західних партнерів, особливо – США.
Для українців принциповим моментом є гарантії безпеки і для більшості мир не матиме сенсу і цінності, якщо цей мир – «на будь-яких умовах». Тому українці очікують надійних гарантій безпеки (наповнених конкретним змістом, а не порожні «запевняння» за Будапештським меморандумом, які зараз не визнаються по обидва боки океану). У січні 2026 року ми ставили запитання про те, чи вірять українці, що США в рамках обіцяних гарантій безпеки нададуть усю необхідну підтримку для відбиття можливого повторного нападу Росії. І лише 40% відповіли ствердно. А враховуючи інтенсивну залученість США до операції проти Ірану, скоріше за все, ще більше українців зараз будуть сумніватися, що США матимуть можливості надати засоби для відсічі російській агресії.
При цьому тривожною тенденцією є зменшення частки тих, хто готовий терпіти війну стільки, скільки буде необхідно. Можливо, це тимчасове зниження і наразі триває період адаптації. Подібна ситуація була в першій половині 2025 року, коли знизилася і готовність терпіти війну, і оптимізм щодо майбутнього країни, але потім, у другій половині 2026 року, показники повернулися до вищих рівнів. Утім, це може бути і більш довгостроковою тенденцією, враховуючи, що повномасштабна війна триває понад 4 роки, а геополітична ситуація навколо України та у світі в цілому значно ускладнилася.
