Заступниця Міністра соціальної політики, сім’ї та єдності України Тетяна Кірієнко заявила, що підйомна допомога у розмірі 50 000 гривень для дітей та молоді, які повернулися після депортації або примусового переміщення, має бути не разовим рішенням, а складовою комплексної програми супроводу. Про це вона повідомила під час засідання експертної ради при Представнику Уповноваженого Верховної Ради України з прав громадян, постраждалих внаслідок російської збройної агресії проти України, передає УНН.
За її словами, підтримка держави має формувати “цілісний маршрут” для людини після повернення, який включає не лише фінансову допомогу, а й умови для адаптації, відновлення документів, доступ до освіти та соціальних сервісів. Кірієнко наголосила, що критично важливо створити систему супроводу, яка унеможливить повторне потрапляння дітей або молоді на тимчасово окуповані території.
Під час засідання учасники також розглянули стан організації вступної кампанії 2026 року для абітурієнтів з тимчасово окупованих територій, зокрема питання доступу до навчання, процедури вступу та потребу в інформаційній підтримці. Окремо обговорювали механізм надання підйомної допомоги у розмірі 50 000 гривень молоді віком 18–23 років, яка повернулася з депортації, примусового переміщення або з ТОТ.
Кірієнко уточнила, що з жовтня 2025 року програму підтримки було розширено на категорію молоді віком 18–23 роки. Водночас, за її словами, саме супровід має забезпечити реальні умови для продовження навчання і подальшої інтеграції в безпечне середовище.
З жовтня 2025 року програму підтримки розширено також на молодь віком 18–23 роки. Водночас має бути передбачено супровід, який забезпечить умови для продовження навчання та не допустить повернення дитини на окуповану територію – зазначила вона.
У Мінсоцполітики підкреслили, що обговорення на експертній раді стосувалося не лише окремих інструментів підтримки, а й узгодження підходів між державними інституціями та профільними фахівцями, які працюють із постраждалими від війни громадянами. За підсумками засідання учасники окреслили потребу в подальшій координації дій, щоб програми для повернених дітей і молоді працювали як система, а не як набір розрізнених рішень.
