Вчора, у День народження Тараса Шевченка традиційно оголосили лауреатів Шевченківської премії — найпрестижнішої державної відзнаки для митців з різних галузей. Відбір претендентів на премію триває кілька місяців та має три тури, по завершенню яких переможців нагороджують саме 9 березня.
Майже кожного року вибір лауреатів Шевченківки супроводжується палкими дискусіями, а буває — навіть скандалами. Цей рік також не став винятком. Суспільне Культура розповіло про лауреатів ювілейної, 65-ї Національної премії Тараса Шевченка. За що критикували цьогорічний процес обрання переможців?
Лауреати Шевченківської премії 2026 — хто вони?
Цьогоріч кількість номінацій Шевченківки стала найбільшою за всі 65 років її існування. У липні 2025 року президент Володимир Зеленський указом оновив правила вручення премії, розширивши її категорії до 13. Нагадаємо, першими лауреатами Шевченківської премії у 1962 році були троє митців — Олесь Гончар, Павло Тичина та Платон Майборода.
Тож цього року мали оголосити переможців у 13 номінаціях: “Проза”, “Поезія”, “Літературознавство та мистецтвознавство”, “Публіцистика та журналістика”, “Музичне мистецтво”, “Концертно‑виконавське мистецтво”, “Театральне мистецтво”, “Кіномистецтво”, “Візуальні мистецтва”, “Фотомистецтво”, “Декоративно‑прикладне мистецтво”, “Дизайн” та “Творче кураторство культурно‑мистецьких проєктів”. Втім, Комітет не обрав найкращих у двох з них: “Поезія” та “Дизайн”.
У найбільш конкурентній, за словами голови Комітету Шевченківської премії Євгена Нищука, номінації — “Проза” — зразу двоє переможців: письменник, сценарист, публіцист, політик та епідеміолог Юрій Щербак та письменник, сценарист, військовослужбовець Павло Белянський.
Автора понад 30 книжок Щербака відзначили за політичний трилер-антиутопію “Мертва пам’ять. Голоси і крики. Книга підсумків і пророцтв”, виданий 2021 року. Його документальною повістю при написанні сценарію популярного серіалу “Чорнобиль” користувався Крейг Мезін. Але існує ще один важливий факт: протягом 2016-2019 років Щербак очолював Комітет Шевченківської премії.
Белянський нагороджений за автобіографічний роман “Битися не можна відступити”. Це записане солдатом свідчення про війну, побратимство, страх і гідність. Перший наклад роману був знищений російською ракетою під час атаки на харківську друкарню “Фактор-Друк”.
У номінації “Літературознавство і мистецтво” цьогоріч вирішили відзначити мистецтвознавицю, кураторку виставок, організаторку художніх пленерів Олесю Авраменко. Її нагородили за низку мистецтвознавчих творів авторської серії Accent — “Білокур”, “Приходько”, “Тістол”.
Четверта книга серії, за яку номінували Авраменко, — “Паркомуна” — зрештою була відкликана з подання авторкою. Довкола неї в спільноті точаться дискусії, в яких мистецтвознавицю звинувачують у недоброчесному використанні напрацювань Дослідницької платформи PinchukArtCentre.
Крім того, мистецтвознавицю поєднують професійні зв’язки із членом Комітету Шевченківки — художником Віктором Сидоренком: приміром, Сидоренко є президентом Національної академії мистецтв України, а Авраменко — почесним академіком НАМ. Крім того, Авраменко, Сидоренко та інша членкиня Комітету, мистецтвознавиця Олена Кашуба-Вольвач, є колегами у Інституті проблем сучасного мистецтва (Інститут заснував у 2001 сам Сидоренко, — Ред).
Тут же відзначили кінокритика, кіно- та Довженкознавця, сценариста, екс-голову Національної спілки кінематографістів України, лауреата премії Довженка 2008 року Сергія Тримбача. Він отримав нагороду за книгу “Іван Миколайчук. Містерії долі”, друге видання якої вийшло у видавництві “Дух і літера” 2023 року.
Книга Сергія Тримбача “Іван Миколайчук. Містерії долі”. Дух і літера
У категорії “Публіцистика і журналістика” перемогу здобувписьменник і журналіст, автор каналу “Історія для дорослих” Олег Криштопа за його документальний роман “Радіо “Афродіта”, що побачив світ у видавництві “Вавилонська бібліотека” 2025 року. Криштопа працював над твором, в якому поєднує фактичний матеріал про підпільну радіостанцію УПА з автофікційними фрагментами, понад 14 років.
За найбільше досягнення у номінації “Концертно-виконавське мистецтво” премією нагородилихудожню керівницю Академічного хору ім. П. Майбороди Українського радіо Юлію Ткач. Диригентку відзначили за медіапроєкт до 90-річчя заснування Хору Українського радіо “За крок до Перемоги”, мистецькі цикли “Постаті”, “Зустріч епох”, а також концертні програми та фондові записи 2020-2025 років. Ткач є диригенткою-постановницею мистецьких проєктів на Українському радіо та Суспільному.
У категорії “Музичне мистецтво” перемогу здобув Олексій Скрипник за хоровий концерт “Катарсис” для мішаного хору a cappella на канонічні тексти; та симфонію № 3 “Галина” для скрипки й симфонічного оркестру.
У категорії “Театральне мистецтво” Комітет вирішив відзначити режисерку вистави “Вертеп”, “Жираф Монс” Харківського державного академічного театру ляльок ім. В.А. Афанасьєва, “Буря” Національного академічного українського драматичного театру імені Марії Заньковецької, “Медея” Івано—Франківського національного академічного театру імені Івана Франка Оксану Дмітрієву.
Лауреатом Шевченківки у номінації “Кіномистецтво” назвали сценариста та режисера Павла Острікова. Його відзначили за стрічку про космічного далекобійника “Ти — Космос”. “Перша романтична трагікомедія часів повномасштабної війни” настільки сподобалася українській публіці, що стрічці вдалося досягти касових успіхів — продемонструвати один із найкращих стартів сезону для українського кіно та стати другим за розміром бокс-офісу українським фільмом 2025 року.
У доданій в 2024-му категорії “Декоративно-прикладне мистецтво” перемогу здобув майстер художнього скла Ігор Мацієвський — за мистецький проєкт “Народжені у вогні”.
У категорії“Візуальні мистецтва” віздначили скульптора Назара Білика за його проєкти воєнного часу — відкритий у 2025 році Меморіал українським розвідникам, а також серії скульптур “Збурений простір” (2022-2025) та “Сплав” (2022).
Меморіал загиблим українським розвідникам. Надано для Суспільне Культура
У номінації “Фотомистецтво” переможницею стала Олена Гром, авторка фотопроекту “Вкрадена весна”. У ньому авторка, колись донеччанка, а нині мешканка Бучі, фіксує свідчення наслідків російської окупації, яка перетворила українські міста на руїни.
Валерій Сахарук та його проєкт “50/50 Сучасне українське мистецтво” стали переможцем у категорії “Творче кураторство культурно-мистецьких проєктів”. У ньому Сахарук запланував продемонструвати 30 років доби незалежності України у 30 творах. Виставку проєкту відкрили у вересні 2021 року в Національному центрі “Український дім”, а згодом видали каталог, який її супроводжував.
У цій же номінації є ще один переможець — виставковий проєкт “Алла Горська. Боривітер” та його автори Тетяна Гаук, Михайло Кулівник, Катерина Лісова, Дар’я Подольцева, Олена Грозовська. Виставка, яка експонувалася в Українському домі у 2024-му, стала однією з найпопулярніших: її відвідали понад 51 000 осіб.
“Боривітер” — виставка в “Українському домі”, присвячена шістдесятниці Аллі Горській. Національний центр “Український Дім”
Скандал довкола 65-ї Шевченківської премії
Заявки на здобуття ювілейної, 65-ї Шевченківської премії почали приймати 23 вересня 2025 року. А вже 7 листопада Комітет оголосив довгі списки творів, допущених до першого туру конкурсного відбору. Ще за місяць назвали 75 творів, які пройшли далі та претендували на перемогу у 13 номінаціях. 15 січня 2026 року стали відомі 36 фіналістів.
Після оголошення шорт-ліста цьогорічний відбір почали критикувати публічно. Письменниця, лауреатка Шевченківської премії 2021 року Оксана Луцишина у своїй колонці для УП зазначила, що в двох літературних номінаціях до фіналу не дійшла жодна жінка-авторка.
“І ні, я не приймаю аргументи на кшталт «в літературі немає жінок і чоловіків, є добрі письменники». Можливо, це так працює у світі платонівських ідей, але не у практичному світі відзнак і соціальної (не)справедливості”, — переконана письменниця.
Крім того, Луцишина додала, що була здивована присутністю в поетичному короткому списку письменника Ігоря Павлюка. За її словами, передмову до висунутої на Шевченківку збірки “Танець Мамая” написав літературний критик Дмитро Дроздовський, якого неодноразово звинувачували у плагіаті. “Один цей факт сам по собі повинен дискваліфікувати збірку”, — переконана авторка.
Також вона нагадала, що під час розстрілів протестувальників на Майдані у 2014 році Павлюк їздив до Москви, тож його потрапляння до коротких списків найповажнішої премії України виглядає дивним.
Ще за місяць до критики рішень Комітету підключився один із номінантів — поет та військовослужбовець Олексій Бик. Після фінального засідання, на якому визначили цьогорічних лауреатів, він написав пост у Facebook, в якому розповів, що Комітет вирішив взагалі не нагороджувати поетів, натомість дати дві відзнаки прозаїкам.
“У поезії цьогоріч було два фаворити — я і Павлюк. Можна було присудити перемогу будь—кому, можна було розділити між двома — це були очевидні варіанти. Однак Павлюк зганьбився на тому, що їздив у росію під час розстрілів на Майдані і для Банкової його кандидатура відпала, бо Зеленський зараз не може собі дозволити такий колаборантський скандал. Автоматично залишився один я, і якби за поезію голосувало лише «літературне» крило ШевКому, то я б і переміг”, — написав Бик.
Він назвав таке рішення політичним і зазначив, що “в нашій літературі завжди все вирішували “клани”.
Оголошення лауреатів Шевченківської премії 2025 року. Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка/Facebook
Думку про те, що на відбір лауреатів Шевченківки зрештою впливають особисті зв’язки, підтримала поетеса, письменниця, парамедикиня Олена Герасим’юк.
“Проблема не в конкретно цьому комітеті. Проблема в тому, що люди, яким випадає честь вирішувати такі речі, вважають, що схопили бога за бороду і можуть на свій приватний розсуд розкидатись правилами, зливати що завгодно кому завгодно, ігнорувати номінантів, ну і пропихати кєнтів, тут ніколи без цього не було, останнє вже національна традиція))))) я здивуюсь, якщо хоч одна премія буде без кєнта)”, — написала вона під постом Бика.
“Це повна ганьба і маразм — скасувати поезію у конкурсі, названому на честь поета. Особливо, коли це роблять люди, які за життя не написали жодного рядка — а, загалом, саме театрали, кіношники та музиканти з ШевКому своїм колективним одобрямсом вирішили, що цьогоріч нема достойних поетів”, — зрештою підсумував поет і закликав Зеленського скасувати цьогорічні результати та розігнати нинішній склад Комітету.
Нагорода лауреатам Національної премії України імені Тараса Шевченка. Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка/Facebook
Критика та трансформації
Це не вперше за останні роки робота Комітету Шевченківської премії та сама система присудження відзнаки зазнає критики. Час від часу виникають суперечки навколо номінацій та переможців, критикують як склад Комітету премії, так і непрозорість процедури визначення лауреатів.
Відбір переможців премії кожного разу вписують у політичний контекст, в якому вона вручається. Так, Олексій Бик, критикуючи цьогорічну премію, натякав, що його “покарали” за непідтримку президента. У найскандальніший для премії 2023 рік, коли лауреатів вперше за роки її існування не назвали 9 березня, говорили про небажання відзначати критика влади, журналіста Віталія Портникова. А 15 років тому, у 2011—му, лауреат Василь Шкляр зробив гучний політичний жест — відмовився від премії на знак протесту проти тодішнього міністра освіти Дмитра Табачника.
В уже згаданий 2023 рік, коли оголошення лауреатів затягнули аж до кінця липня, скандал виник через намагання додати нову номінацію — “За внесок у перемогу”. Тогочасний голова Комітету, журналіст Юрій Макаров на фоні затримки нагородження переможців та спроби раптових змін подав у відставку. Так само вчинили і члени Комітету, випустивши заяву про незгоду з “непродуманими і деструктивними змінами”.
Тоді замінили і весь склад Комітету. Тепер до нього входять письменник Дмитро Чистяк, театральний критик Сергій Васильєв, театральна критикиня Ганна Веселовська, фотохудожник Ігор Гайдай, художник Олекса Манн, журналіст Вадим Карп’як, мистецтвознавиця Олена Кашуба-Вольвач, народна майстриня Валентина Корнієнко, поет Василь Кузан, письменник Андрій Любка, вокаліст групи ТНМК Олег (Фагот) Михайлюта, письменниця Олеся Мудрак-Ковалів, акторка Іванна Сахно, живописець Віктор Сидоренко, диригент Володимир Сіренко, композиторка Богдана Фроляк, керівник кінофестивалю “Молодість” Андрій Халпахчі, оперна солістка Анжеліна Швачка. Очолив Комітет директор театру Франка Євген Нищук.
Так відбуваються засідання Комітету Шевченківської премії. Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка/Facebook
Наступного 2024 року вже новий склад Комітету знову почав скаржитися на тиск. Тоді Євген Нищук в ефірі програми “Культура на часі” заявив про хейт та погрози з боку команди одного з номінантів на премію, що не пройшов до наступного туру відбору — стрічки “Тарас. Повернення”. Того разу лауреата в категорії “Кіномистецтво” так і не назвали — хоча серед претендентів був фільм “Памфір” Дмитра Сухолиткого-Собчука.
Восени 2024 року президент указом вніс зміни в положення Шевченківської премії. Він додав нову категорію — “Декоративно-прикладне мистецтво”. Та визначив, що висувати кандидатів відтепер можуть лише культурні інституції — раніше це могли робити експерти та члени Комітету.
Тоді голова Комітету Нищук пояснював, що процедурні зміни були ініційовані самим Комітетом та зумовлені попередньою кампанією присудження премії, а деякі речі вже “були застарілими морально”.
Торік кількість категорій безпрецедентно збільшили — з 8 до 13. Відбір лауреатів ювілейної 65-ї Шевченківської премії міг би пройти без гучних скандалів, втім, на фінальному етапі невдоволення частини спільноти все ж вилилося у публічну площину.
Євген Нищук переконаний — так буде завжди, бо кожного разу знаходитимуться приводи для критики: “Бо якщо ми говоримо про мистецтво — маємо розуміти, що воно завжди до певної міри і суб’єктивне, і об’єктивне. Навколо нього завжди буде дискусія. Не хочеться наражати його на іноді кусючі думки тих, хто постійно чимось незадоволений. Так завжди було. І так є в різних преміях. Навіть серед нобелівських лауреатів. Завжди після оголошення починається запекла дискусія“.
