Перепис населення України зможе зробити лише через півтора-два роки після завершення війни, заявив голова Державної служби статистики України Арсен Макарчук.
Як розповів він у коментарі Укрінформу, оцінка чисельності населення є й нині, але вона поки що не оприлюднюється.
«Ми розрахували ці показники, зараз обговорюємо, що з цього можна оприлюднити. Поки що ця інформація не розкривається, але сподіваюся, знайдемо консенсус з урядом і зможемо її опублікувати», – зазначив він.
За словами Макарчука, остання офіційна оцінка чисельності населення України від Держстату датована 1 лютого 2022 року. Відтоді, через брак перепису, існує «плюралізм оцінок», який роблять різні органи: державні та міжнародні, наукові інститути та приватні дослідники.
«Зокрема, свої розрахунки здійснюють Фонд народонаселення ООН, Світовий банк та Міжнародний валютний фонд. Forbes Україна проводив власне дослідження», – зазначив посадовець.
Він підкреслив, що різні оцінки дозволяють обирати цифру «залежно від цілей», але точність у межах плюс-мінус 4 мільйона осіб не дає змоги досягти значної деталізації без проведення повноцінного перепису.
Найбільшу точність можна отримати лише під час перепису населення, однак умови повномасштабної війни не дають можливості провести його зараз, наголосив Макарчук. «Навіть після завершення війни потрібно зачекати півтора-два роки, щоб відбулися соціальні процеси – повернення людей, демобілізація, реінтеграція у суспільство. Лише тоді буде сенс фіксувати стан та чисельність населення», – пояснив він.
Він додав, що Україна планує брати участь у Європейському раунді перепису населення 2030 року, який передбачатиме використання передового світового досвіду: ідеться про комбіновані або реєстрові переписи з частковим опитуванням населення.
Макарчук навів приклад Естонії, де для оцінки чисельності населення використовують понад 50 джерел даних, включно зі споживанням води, обсягом побутових відходів та активністю ліфтів у багатоквартирних будинках.
Макарчук підкреслив, що перепис населення – це не лише підрахунок осіб, а й розуміння соціально-економічних умов, вікових та гендерних складників, доступу до інфраструктури, що важливо для державних органів і муніципалітетів, зокрема для формування політики розвитку територій та соціальних програм.
