По-перше, цю подію відзначив президент Зеленський. Він поспілкувався онлайн з учасниками 30-ї Української антарктичної експедиції та привітав із цією датою. Також на зустрічі були присутні учасники попередніх українських експедицій, які після початку повномасштабного російського вторгнення стали на захист України.
А тепер детальніше про станцію та про те, як вона стала українською.
6 лютого 1996 року на невеликому каменистому і вітряному острові Галіндез біля берегів Антарктиди підняли український прапор. За 15 тисяч кілометрів, п’ять часових поясів і два океани від України.
Так українці отримали свою антарктичну станцію “Академік Вернадський”. Яка вже 30 років проводить наукові дослідження на “білому континенті” та є найпівденнішим “форпостом” української присутності у світі.
До тридцятиріччя станції ВВС News Україна зібрала цікаві факти та історії про українських полярників на “Академіку Вернадському”.
Цунамі та “Фарадей”
Перші споруди тут, на Аргентинських островах біля Антарктичного півострова, з’явилася ще у 1930-х роках, коли британці збудували невелику хатину на острові Вінтер як тимчасовий прихисток.
Вважається, що ту будівлю пізніше знищило цунамі (достеменно це невідомо, адже свідків цієї події, на щастя для них, не було).
З 1947 року на цьому ж місці почала діяти постійна метеообсерваторія, яка отримала назву Base F.
У 1954 році її перенесли на сусідній острів Галіндез, де спорудили повноцінну антарктичну станцію. Її головну будівлю назвали “Будинком Коронації” як згадку про недавню коронацію королеви Єлизавети II.
А саму станцію назвали “Фарадей” — на честь британського вченого Майкла Фарадея, який вивчав електрику і магнетизм.
Відповідно і головним призначенням станції стало вивчення геомагнітного поля землі, а також клімату, іоносфери й озонового шару. У 1985 році саме тут відкрили “Озонову діру” — станція перебуває під її краєм.
Чому британці обрали Україну
На початку 1990-х Британія вирішила відмовитися від “Фарадея”, адже в тому ж регіоні британці заснували ще одну базу.
Повністю розібрати й вивезти станцію відповідно до всіх екологічних вимог було б дуже дорого, тому Лондон планував її продати.
Україна дізналася про це ледь не випадково.
Зі спогадів першого посла України у Великій Британії Сергія Комісаренка “Як ми починали в “Нетуманному Альбіоні”:
“У 1993 році серед циркулярних листів, які постійно отримувало посольство, мою увагу привернув лист, де йшлося про те, що Британія планує продати одну зі своїх антарктичних станцій і пропонує посольствам висловити власні бажання. Я добре знав, що українські вчені брали активну участь у полярних дослідженнях Радянського Союзу – і в Арктиці, і в Антарктиці. Після розпаду СРСР, як і в переважній більшості інших випадків, Україна нічого не отримала від РФ”.
“Я відразу надіслав листи до адміністрації президента України, МЗС та до Академії наук. Я також написав до Форін-офісу, що ми зацікавлені в пропозиції та розпочали з ними переговори щодо умов купівлі станції”, – додавав Сергій Комісаренко.
Україна справді мала свої антарктичні традиції вже тоді.
Вперше в Антарктиду українець потрапив ще у складі експедиції Роберта Скотта 1910-1913 років — Антон Омельченко з Полтавщини відповідав там за коней. Його нащадки — онук і правнук — пізніше були учасниками антарктичних експедицій вже незалежної України.
Українці брали активну участь і у радянському освоєнні “Білого континенту”.
Навіть першою втратою радянських полярників в Антарктиді був виходець з тієї ж Полтавщини тракторист Іван Хмара. У 1956 році він провалився під лід з важким трактором під час розвантаження дизель-електрохода “Обь” у складі Першої радянської антарктичної експедиції. Тіло так і не знайшли.
“Харьковчанка” — легендарний всюдихід на базі танка Т-54, що був одним з основних транспортів радянських експедицій та доходив до Південного полюсу — вироблявся на харківському заводі ім. Малишева.
Науковий та технічний бекграунд в Антарктиді дозволив Україні виграти конкуренцію за “Фарадей” у інших претендентів, серед яких, наприклад, була Південна Корея.
Переговори тривали два роки.
“Вчені Британської антарктичної служби (BAS) неодноразово відвідували наукові установи в Києві й Харкові, та, пересвідчившись у високому рівні наших науковців, тільки тоді дали згоду, причому за умови, що наші вчені ділитимуться результатами своїх вимірів для порівняння. Це було логічно, тому що BAS залишали на станції всю свою вимірювальну апаратуру – таку саму, яка була на інших британських станціях”, – писав Сергій Комісаренко.
У підсумку Україна отримала станцію умовно безкоштовно — за символічний один фунт (насправді, Україна ще заплатила за частину техніки та навчання).
6 лютого 1996 року “Фарадей” офіційно став українським “Академіком Вернадським”.
Тепліше, ніж у Києві
Острів Галіндез, на якому розташований “Академік Вернадський”, має м’який як для Антарктики клімат.
Прямо зараз там третій місяць полярного літа і тепліше, ніж у цьогорічному лютневому Києві. Температура коливається біля нуля й часто перетинає “плюсову” позначку.
У цьому можна пересвідчитися на сайті Національного антарктичного наукового центру (НАНЦ), який щодня публікує дані про погоду на “Вернадському”.
“Сильні морози бувають рідко, найнижчі показники на станції зафіксували ще у 1958 році – 43,3 С° морозу. А найтепліше було у 2022 році – +12,7 С°. Майже 80 років тому середньорічна температура становила – 5,5 С° морозу, а зараз складає від – 1,8-2 С°. Це і є глобальне потепління”, – розповідав “РБК Україна” метеоролог-озонометрист Олександр Полудень, який очолює нинішню 30-ту експедицію на “Академіку Вернадському”.
Водночас над островом майже завжди циклони, які приходять з океану, тому ясних днів дуже мало. А також дмуть вітри.
“Серед загроз на станції – сильний вітер і сніги. Пориви вітру бувають по 30-40 метрів на секунду. Зледеніння і снігопади рвуть троси і кабелі. Станцію іноді засипає аж по самий вершечок і цей сніг треба чистити, інакше він ущільнюється”, – попереджав Олександр Полудень.
Що вивчають на “Вернадському”
“Академік Вернадський” продовжує справу “Фарадея” — на українській станції найдовший ряд кліматичних і геомагнітних досліджень у всій Антарктиді.
“Деякі спостереження неперервно тривають з 1947 року”, – розповідав ВВС News Україна керівник НАНЦ Євген Дикий.
Триває вивчення “Озонової діри” і аналіз того, чи допомагають озоновому шару спроби людства обмежити використання фреонів.
А також йде спостереження за ближнім космосом й іоносферою — це допомагає слідкувати за грозовою активністю і дає дані для цивільної авіації, які збираються по всій планеті.
“На станції “Академік Вернадський” ведуться безперервні спостереження за погодою. Метеорологи передають дані кожні три години: кількість хмар, швидкість і напрямок вітру, температуру повітря, атмосферний тиск, опади та метеорологічну дальність видимості”, – розповідав Олександр Полудень.
Антарктиду називають одним з головних факторів глобальної погоди й “Академік Вернадський” з іншими станціями допомагає слідкувати за нею.
Важливими науковими напрямками є дослідження біологів та екологів.
Вивчається флора та фауна навколо станції — кити, пінгвіни (яких тут кілька тисяч), морські леопарди, тюлені, криль, зоо- та фітопланктон та ін.
Як відзначає Євген Дикий, який сам є кандидатом біологічних наук, за 30 років на “Академіку Вернадському” українські біологи та екологи зібрали великий масив наукового матеріалу.
На його основі ведуться дослідження про те, як місцевим видам вдається адаптуватися до екстремальних умов антарктичних зим, а також, як екосистема Антарктиди реагує на кліматичні зміни, що поступово впливає і на решту Землі.
Почитати про дослідження українських полярників можна в “Українському антарктичному журналі” та онлайн-медіа “Експедиція ХХІ”.
Кілька років тому вийшла перша велика збірка “Антарктика: шість нарисів для тих, хто хоче знати більше” зі статтями на різну тематику — від палеонтології до історії вивчення Антарктиди.
У наукпопі про українську Антарктиду можна почитати у книзі “Соло для Антарктиди… з оркестром” багаторічного речника НАНЦ Володимира Бочкарьова або ж у великому тревел-описі “Мрія про Антарктиду” від письменника, а нині військового Маркіяна Прохаська.
А для тих читачів, які хочуть найбільше зануритися у тему, є ще легендарні “Записки перевертача пінгвінів” сисадміна 12-ї експедиції Євгенія Краштана, де можна знайти опис цієї відповідальної антарктичної професії та побуту станції середини 2000-х.
Жінки в зимових експедиціях
Після 2-ї антарктичної експедиції з’явилося неофіційне табу на те, щоб у складі команд, які залишатимуться на зимівлю на “Академіку Вернадському”, були присутні жінки.
Пояснювалося це різними причинами — від надто складних випробувань під час полярної ночі до факторів додаткової напруги для чоловічого колективу.
“Це такі класичні шовіністичні погляди, ніби через жінок чоловіки починають сваритися між собою. Чоловіки не можуть контролювати себе, тому давайте не брати жінок в експедиції”, – розповідав BBC Україна Євген Дикий у 2018 році.
І вже на наступний рік українки знову почали зимувати на Галіндезі — у 24-й експедиції було двоє жінок: лікарка та біологиня.
А зараз 31-шу експедицію, яка проведе на станції наступну зиму, вперше очолить жінка — метеорологиня Анжеліка Ганчук.
“Жахи” на Вернадському
У полярників з різних країн існує традиція переглядати культовий фільм жахів Джона Карпентера “The Thing” (“Щось”) на початку антарктичної ночі або на “Мідвінтер” (свято середини полярної зими).
За сюжетом, група американських дослідників на ізольованій антарктичній станції змушена боротися за виживання та протистояти параної в колективі, коли стикається з інопланетною формою життя, що здатна ідеально імітувати будь-кого.
Перегляд “Щось”, його приквелу 2011 року та класики 1951 року “Річ з іншого світу” є своєрідним тестом на психологічну стійкість та водночас іронією. Полярники жартують, що це “навчальне відео” про те, як не треба поводитися з колегами під час зимівлі.
Дивляться цю стрічку і на українській станції.
А у 2023 році анімований “Академік Вернадський” став тлом для зав’язки однієї з серій українського мультсеріалу “Університет Чупарського”.
Полярники на фронті
Як повідомили BBC Україна у Національному антарктичному науковому центрі, з 2022 року до Сил оборони України долучилися 32 українських полярники – вчені, кухарі, лікарі, механіки й айтівці (у НАНЦ їх називають “бойовими пінгвінами”).
Четверо з них вже списані через поранення.
Наприклад, сисадмін 25-ї експедиції Євгеній Прокопчук, з яким BBC Україна говорила у 2020 році, воював у бригаді “Рубіж”, був поранений під Сіверськодонецьком і нагороджений орденом “За мужність”.
Інший полярник Ігор Дикий – біолог та учасник чотирьох експедицій, з яким перед повномасштабним вторгненням BBC News Україна робила статтю про великих хижаків українських лісів – зараз є офіцером у складі 125-ї бригади ТРО.
“По льодовику йдеш, як по мінному полю. Тому що не знаєш, коли ти можеш провалитися у тріщину, й треба дотримуватися техніки безпеки. Так само і в армії — якщо ти дотримуєшся всіх правил, то мінімізуєш ризики”, – порівнював він.
Ігор Дикий зізнавався, що Антарктида йому сниться й він підтримує зв’язок з полярниками на станції.
“От зараз якраз початок антарктичного літа. Вже пінгвіни відкладають перші яйця”, – розповідав він звідкись з Донеччини у грудні 2023 року.
Українські полярники на “Академіку Вернадському” регулярно проводять збори, щоб підтримати своїх “бойових пінгвінів”.
Навіщо Україні Антарктида і “Академік Вернадський”
Це питання періодично звучало ще до повномасштабної війни, але почастішало з 2022 року.
Якщо підходити суто меркантильно з погляду витрат, то і відповідь може бути цілком матеріальною — Україна не лише витрачає, але й заробляє. Завдяки наявності станції вона має квоту на промисловий вилов криля та інших видів у Південному океані.
“В останній передвоєнний рік сумарний вилов України в Південному океані був більшим, ніж у Чорному та Азовському морях разом. А враховуючи, що далі почалася війна і рибальські човни в Чорне море не виходять у принципі, то фактично вся наша риболовля — це українські судна в Антарктиці”, – розповідав керівник НАНЦ Євген Дикий в одному з ефірів.
Рік тому Мінагрополітики та продовольства України навіть звітували про рекордний вилов українських суден у Південному океані.
Та, зрештою, не все зводиться до грошей.
“У науковому світі є три маркери, які відділяють країни першого світу від країн третього світу: дослідження космосу, дослідження світового океану та полярні дослідження. Українська Антарктида понад 20 років залишалася єдиним “кігтиком”, який утримував Україну в клубі “першого світу” в глобальній науці”, – пояснює Євген Дикий.
Тож попри всі виклики воєнного часу Україна залишається в Антарктиці й дуже скоро 31-ша українська експедиція вирушить до “Академіка Вернадського”.
Письменник Маркіян Прохасько відзначає, що українська присутність в Антарктиці під час війни з Росією стає навіть більш актуальною у плані боротьби ідей. Він нагадує, що навіть у Першій російській експедиції Беллінсгаузена 1819-1821 років заступником капітана на шлюпі “Восток” був українець Іван Завадовський.
“Путін заявляє нісенітницю, що українців придумав Ленін. Ми розуміємо, що це маячня. Але світ такий, що інколи потрібно доводити навіть очевидні речі. І уявіть людину, яка вірить у російську пропаганду. А потім дізнається, що українці були в Антарктиці на пів століття раніше від народження Леніна”, – резюмує Маркіян Прохасько.
