Невагомість зводить нанівець усі відомі пози. Вчений розкрив головну механічну проблему сексу в космосі.
Секс у космосі залишається гіпотетичною проблемою, яка значно складніша, ніж здається, через унікальні перешкоди невагомості. Вчений-фізик пояснив, що астронавти зіткнуться як із механічними, так і з біологічними труднощами, включно з проблемою підтримки ерекції.
Про це пише Unilad, передає ТСН.
Багато хто чув про прагнення потрапити до «клубу на висоті в милю» (сленговий вислів для позначення сексуальної близькості, скоєної на борту літака під час польоту), але спроба повторити це в умовах космосу — завдання зовсім іншого масштабу.
Для більшості людей це навряд чи стане актуальним, хіба що людство колись справді вирушить у далекі міжзоряні мандрівки на величезних космічних кораблях. Поки що ж лише невеликому колу астронавтів може випасти нагода перевірити, чи реально це взагалі.
Та романтика у космосі стикається з дуже специфічними обмеженнями — насамперед через відсутність гравітації. І проблеми виникають одразу на кількох рівнях: і механічному, і фізіологічному.
Тож із якими труднощами можна зіткнутися, намагаючись зайнятися сексом у космосі? Насамперед — із невагомістю. Яку б позу не обрати — «доггі», «наїзницю», «тачку» чи класичну місіонерську — усі вони спираються на гравітацію, яка допомагає партнерам залишатися поруч, тобто «залученими». Основна ж проблема проста: у невагомості два тіла після контакту розлітаються у протилежні боки, немов шайба на столі аерохокею.
«Навіть найменший дотик може ускладнити збереження контакту, якщо обидві людини не надійно закріплені. Астронавтам довелося б упиратися у станцію або навіть одне в одного», — сказав 2018 року в коментарі The Sun фізик і астроном Джон Мілліс.
А зважаючи на те, що постійний контакт є ключовим для самого процесу, розлітання партнерів після кожного руху навряд чи сприятиме успіху.
Мілліс припустив, що одного з учасників можна фіксувати спеціальними ременями — чим, варто зауважити, деякі користуються й на Землі.
«Це може бути щось на кшталт ігрової конструкції, яка дозволяє людям зайняти правильне положення відносно системи ременів, що утримує їх разом, або ж спеціальний одяг, який виконує ту саму функцію. Упевнений, що винахідливі розуми створять щось геніальне», — розповів вчений.
Втім, фізичне відштовхування — не єдина перешкода. У стані невагомості змінюється робота кровоносної системи: кров інтенсивніше приливає до голови. Оскільки нормальний кровотік у статевих органах важливий для збудження і в чоловіків, і в жінок, такі зміни можуть зробити підтримання ерекції значно складнішим.
Нагадаємо, колишня астронавтка NASA Ніколь Стотт, яка провела понад 100 днів на МКС, стверджує, що секс у космосі «ймовірно, можливий» і фізично цьому нічого не завадить. Вона наголосила, що головна перешкода — невагомість: без закріплення партнери будуть відштовхуватися одне від одного. Стотт порівняла інтимну близькість у космосі з «плаванням у басейні», де координація є складною, але можливою.
