Результати нового наукового дослідження свідчать, що перетворення вовків на нинішні клубочки шерсті, які воліють лежати на дивані, почалося ще в період мезоліту, середнього кам’яного віку. Тобто набагато раніше, ніж вважалося раніше.
Про це пише LRT.lt, передає Інше ТВ.
«Якщо подивитися на чихуахуа, то потрібно пам’ятати, що це вовк, який жив з людьми так довго, що за цей час змінився», — каже одна з авторок дослідження, докторка Еллоуїн Евін з Університету Монпельє.
Разом зі своїми колегами вона виявила, що собаки почали ставати собаками більше 10 тис. років тому, хоча багато сучасних порід сформувалися у вікторіанські часи, коли з’явилися технології селекції.
У їхній науковій роботі, опублікованій в журналі Science, вивчаються черепи доісторичних представників родини псових. Протягом більш ніж 10 років автори дослідження збирали, вивчали і сканували останки собак, що відносяться до періоду, який охоплює приблизно 50 тис. років.
В результаті вони створили тривимірні моделі більш ніж 600 черепів — і порівняли деякі параметри сучасних собак з тим, що було у їхніх диких предків.
Виявилося, що черепи собак почали змінювати форму майже 11 тис. років тому, тобто відразу після льодовикового періоду. Хоча тоді все ще були присутні більш статні собаки, схожі на вовків, почали також поширюватися тварини з коротшими носами і широкими, великими головами.
Ще одна провідна авторка дослідження, докторка Карлі Амін з Університету Ексетера, пояснила журналістам, що до середини Кам’яного віку вже з’явилася приблизно половина всіх сучасних собачих порід.
«Це досить дивно, — каже Амін. — І це ставить під сумнів уявлення про те, що причиною всього були клуби собаківництва, що існували у вікторіанські часи».
Собаки стали найпершими тваринами, яких вдалося приручити людині. Є свідчення, що люди живуть у тісному сусідстві з псовими щонайменше 30 тис. років. Однак відповідь на питання, де саме і коли почалася ця дружба, поки не знайдена.
Вчені сподіваються, що цифрові скани черепів доісторичних собак допоможуть їм дізнатися більше про те, які еволюційні процеси лягли в основу приручення цих тварин.
Деякі вважають, що люди і вовки почали спільне життя практично завдяки щасливому випадку: коли ці дикі тварини стали мешкати поблизу спільнот мисливців і збирачів, сподіваючись таким чином знайти їжу.
Більш покірні вовки отримували більше їжі — і люди поступово почали залишати їм кістки тварин, щоб вони могли їх обгризти. Вони також сподівалися, що вовки піднімуть галас у разі наближення хижака.
Доктор Амін бачить кілька можливих причин зміни зовнішнього вигляду собак. Вона не виключає, що наші предки віддавали перевагу їх більшим головам і милим, піднятим носам.
Але при цьому зазначає: «Ймовірно, причиною було поєднання взаємодії з людьми і адаптації до різних зовнішніх умов, адаптація до різних типів їжі. Все це і сприяло такому вибуху різних варіацій, який ми спостерігаємо сьогодні. Важко виділити якийсь один фактор як найважливіший».
Ще одна наукова робота (вона опублікована в тому ж випуску журналу Science) розповідає про аналіз ДНК собак, які жили від 9,7 тис. до 870 років тому в різних районах Землі: від Сибіру до Євразійського степу і північно-східного Китаю.
Автори цього дослідження, вчені з Китаю, дійшли висновку, що пересування собак по цьому регіону часто збігалося з міграцією людей: мисливців-збирачів, землеробів і скотарів. Тобто собаки подорожували разом з нами по світу — і були інтегровані в наші спільноти — протягом багатьох тисяч років.
Як повідомляло Інше ТВ, Чистокровні довгоносики. Вчені з’ясували, собаки яких порід живуть найдовше
