Світло-жовтий камінь вагою 137 каратів, що належав сім’ям Медічі та Габсбургів, весь цей час перебував у банківському сейфі в канадському Квебеку.
Після падіння Австро-Угорської імперії в 1919 році вважалося, що коштовність вкрали, і сліди її загубилися.
Як з’ясувалося, вдова останнього імператора Карла I — Цита Бурбон-Пармська вивезла «Флорентієць» до Канади під час Другої світової війни, рятуючись від нацистів.
Вона довірила таємницю лише двом синам і веліла відкрити сейф через сто років після смерті чоловіка.
Онуки Цита відкрили сейф тільки зараз, у присутності преси. Камінь зберігся в ідеальному стані.
«Флорентієць» — один з найзагадковіших каменів Європи. За легендою, його привезли з Індії португальці, а обробили для бургундського герцога Карла Сміливого.
Пізніше камінь переходив від Медічі до Габсбургів і вважався символом імператорської влади.
“Він зник у вирі воєн і падіння імперій. Про нього писали романи, знімали фільми, а експерти роками сперечалися: вкрадений? розділений? загублений назавжди? Але легендарний Флорентійський діамант — символ влади Медічі та Габсбургів — ціле століття чаївся у банківському сейфі. І лише тепер родина останнього імператора розкрила правду”, – розповідає The New York Times.
Як історична реліквія Габсбургів знову вийшла в світ? І хто б міг подумати, що “зникнення століття” виявиться ретельно спланованою родинною таємницею?
Флорентійський діамант, один з найвідоміших коштовних каменів Європи, який вважали втраченим понад 100 років, несподівано повернувся. Насправді він увесь цей час “відпочивав” у банківському сейфі в Канаді. Виявилось, що туди його вивезла родина останнього імператора Австро-Угорщини Карла І під час втечі від війни та переслідувань. Про це вперше розповіли нащадки династії Габсбургів, які й показали коштовність журналістам.
Флорентійський діамант має особливу історичну вагу, адже він був символом влади двох великих європейських династій. Спершу камінь належав правителям Флоренції — родині Медічі, яка визначила культурне обличчя італійського Відродження. Після згасання роду діамант перейшов до Габсбургів — імператорської родини, що панувала у Центральній Європі століттями.
Коштовність прикрашала корону Франца Стефана — чоловіка Марії-Терезії та батька Марії-Антуанетти — і стала символом легітимності імператорської влади. Тож коли після Першої світової війни діамант “зник”, народилось безліч легенд: що його вкрали, перепродали або навіть розрізали на дрібні частини.
А виявилося, що зникнення було продуманим планом безпеки. Дружина імператора, імператриця Ціта, наказала утаємничити місце зберігання каменя щонайменше на 100 років після смерті Карла І у 1922 році. Вона розповіла про те, де знаходиться “Флорентієць”, лише двом людям – своїм синам Роберту та Рудольфу. Перед своєю смертю брати передали дані вже своїм дітям.
Родина суворо дотрималася обіцянки — інформацію передавали лише між найближчими спадкоємцями. Лише тепер, коли термін таємниці минув, нащадки відкрили шкатулку з історією майже як у романі.
Сьогодні діамант знову бачать вперше за століття. Він не був проданий, не змінював форму, не зникав у приватних колекціях. Він лежав на дні скромної валізи у банківському депозитарії — тихо, непомітно, майже легендарно.
Вважається, що камінь міг бути добутий у Індії у XVI столітті (імовірно у копальнях Голконди).
Камінь не був державним регалієм, а приватною власністю родини Габсбургів, тому не підпав під конфіскації після розпаду імперії. Деякі експерти припускали, що діамант був розрізаний, але сучасні ювеліри підтвердили його оригінальність і цілісність.
Тепер сім’я хоче виставити флорентійський діамант та інші коштовності в Канаді, щоб подякувати країні за прихисток імператриці та її дітей під час Другої світової війни. “Це має бути частиною трастового фонду тут у Канаді. Його слід іноді виставляти у Канаді, щоб люди могли побачити ці експонати”, — зазначив Карл фон Габсбург-Лотаринзький, онук Карла І.
