Прокурори Мілана відкрили розслідування щодо італійців, які, за повідомленнями, платили членам армії боснійських сербів за поїздки до Сараєва, щоб убивати мирних жителів під час чотирирічної облоги міста у 1990-х роках.
Про це пише Guardian.
Понад 10 000 людей було вбито в Сараєві внаслідок постійних обстрілів і снайперського вогню між 1992 і 1996 роками — це була найдовша облога в сучасній історії після проголошення незалежності Боснії і Герцеговини від Югославії.
Снайпери були, мабуть, найстрашнішим аспектом життя під час облоги Сараєва, адже вони навмання відстрілювали людей на вулицях, зокрема дітей, ніби це була відеогра чи сафарі.
Групи італійців та інших іноземців, так звані «снайперські туристи», нібито брали участь у масових убивствах, сплачуючи великі суми грошей солдатам армії Радована Караджича — колишнього лідера боснійських сербів, якого у 2016 році визнали винним у геноциді та інших злочинах проти людяності. За ці гроші їх нібито доставляли на пагорби навколо Сараєва, щоб вони могли стріляти по населенню «для задоволення».
Сараєво розташоване в долині, оточеній горами, що робило його легким для блокади й атак.
Прокуратура Мілана під керівництвом Алессандро Гоббі розпочала розслідування з метою встановити особи італійців, причетних до злочинів, за статтею про навмисне вбивство, обтяжене жорстокістю та низькими мотивами.
Розслідування почалося після подання заяви письменником із Мілана Еціо Гаваццені, який зібрав докази щодо цих звинувачень, а також після отримання звіту від колишньої мерки Сараєва Беняміни Каріч.
Гаваццені розповів, що вперше прочитав про нібито «снайперських туристів» у 1990-х роках в італійській пресі, але серйозно зацікавився цим питанням після перегляду документального фільму «Sarajevo Safari» 2022 року словенського режисера Мірана Зупанича.
У фільмі колишній сербський солдат і підрядник стверджували, що групи західних іноземців стріляли по цивільному населенню з пагорбів навколо Сараєва. Ці твердження різко заперечували сербські ветерани війни.
«Sarajevo Safari став відправною точкою», — сказав Гаваццені. — «Я почав листування з режисером і згодом розширив розслідування, доки не зібрав достатньо матеріалів, щоб передати їх прокурорам Мілана».
Гаваццені заявив, що до цього нібито були причетні «дуже, дуже багато італійців», не назвавши точної кількості. «Були також німці, французи, англійці… люди з усіх західних країн, які платили великі гроші, щоб їх туди відвезли й дозволили стріляти в мирних жителів».
Він додав: «Не було жодних політичних чи релігійних мотивів. Це були багаті люди, які робили це для розваги й власного задоволення. Люди, які люблять зброю — ті, що ходять на стрільбища або їздять на сафарі в Африку».
За його словами, підозрювані з Італії збиралися в північному місті Трієст і подорожували до Белграда, звідки солдати боснійських сербів супроводжували їх до пагорбів Сараєва. «Це був трафік воєнних туристів, які їхали туди стріляти в людей, — сказав він. — Я називаю це байдужістю до зла».
Гаваццені зазначив, що йому вдалося встановити деяких з італійців, які нібито брали участь у цих подіях, і найближчим часом їх планують допитати прокурори.
Найвідомішими жертвами снайперського вогню, ймовірно, стали Бошко Бркіч і Адміра Ісміч — пара, історія якої лягла в основу фільму «Ромео і Джульєтта в Сараєві». Їх убив снайпер у 1993 році, коли вони намагалися перейти міст. Їхні тіла кілька днів лежали у «нічийній зоні» між позиціями боснійців і боснійських сербів. Фотографії були опубліковані у всьому світі й стали символом випадковості та нелюдяності тієї війни.
Головну вулицю Сараєва, бульвар Меші Селімовича, називали «Алеєю снайперів», адже вона була надзвичайно небезпечною, але неминучою — саме нею можна було дістатися до аеропорту. Вікна трамваїв і автобусів були розстріляні, а навколо стояли попереджувальні знаки про снайперів.
Адвокат Нікола Брігіда, який допомагав Гаваццені підготувати справу, заявив:
«Докази, зібрані після тривалого розслідування [Гаваццені], є добре обґрунтованими і можуть стати основою серйозного слідства для встановлення винних. Є також звіт від колишньої мерки Сараєва».
