В Україні вийшов новий фільм – “Смак свободи”. Це мотиваційна комедія з несподіваними елементами фентезі. Одну з ролей у ньому зіграла Ірма Вітовська, на сьогодні – кіноактриса номер один України.
Тільки за останній час у неї вийшли такі картини: “Думки мої тихі” (2020), “Коза Ностра. Мама їде” (2022), “Королі репу” (2023), “Між нами (2023). Дві комедії, драма і трилер. У жанрі нового фільму “Смак свободи” значиться, що це “романтична комедія”. Однак у ньому основний сюжетний трюк — чисте фентезі: Ірма грає Ольгу Франко (1896-1987), яка періодично “воскресає” зі своєї ж книжки українських рецептів 1929 року, щоб наставляти кухарку-початківця, але амбітну кухарку — нашу сучасницю.
Плюси і мінуси прем’єрної картини розібрав Фокус.
Режисер Олександр Березань уже не вперше звертається до жанру фільму про успіх, наприклад 2019 року він зняв стрічку “Давай, танцюй!” про танцюриста, що приїхав підкорювати українську столицю: таке вольове чоловіче кіно з жорсткою конкуренцією. Але тут — жіноча мотиваційна історія з першою низкою українських зірок: Римма Зюбіна, Дмитро Суржиков, Ірма Вітовська. І одна запрошена польська — актор Томаш Собчак.
У головній ролі — молода актриса Ірина Кудашова (“Школа”, “Інший Франко”). Вона грає милу дівчину-кухарку Варю, яка експериментує з незвичними стравами в придорожньому кафе. Але вона втрачає роботу, бо її висока кухня нікому не потрібна тут: далекобійникам складно пояснити, що таке “пашот”. Енергійна панянка тікає з дому в пошуках реалізації. І ось — наша героїня у Львові, що виблискує жовтими вогнями.
Зрозуміло, орендована квартира, практично, без зручностей. Але — опля — випадково дівчина виявляє там книжку “Перша українська загально-практична кухня (1929) львів’янки Ольги Франко — дружини того самого сина класика Петра Франка. У своїй роботі Ольга зробила симбіоз української та австрійської кухонь, оскільки у Відні колись закінчила кулінарні курси. Завдяки кінематографу ми в нашу свідомість повертаємо напівзабуті історичні постаті, що зовсім непогано для національної самоідентифікації.
Паралельно Варя безуспішно штурмує ресторації. І майже впадає у відчай. Але тут їй на допомогу приходить… Ольга Франко власною персоною (Ірма Вітовська). Дама ошатно вбрана, у химерному капелюсі. Вона починає наставляти дівчину. Та спочатку погрожує викликати поліцію, потім підозрює, що в неї почалися глюки на ґрунті невдач. Утім, автори (сценаристка Олена Моренцова-Шулик) нам не надто пояснюють, як трапився цей феномен із видіннями. У казці про Попелюшку фея була? Була. Ну ось, а тут у ролі доброї книжкової феї-наставниці Ольга Франко. При чому, вона не один раз приходить на допомогу Варі, а регулярно з’являється, коли хмари згущуються над головою дівчини.
Далі досить типовий набір боротьби за місце під сонцем “Ресторану № 1”, де відбувається конфлікт шеф-кухаря (Томаш Собчак) і власника закладу (Дмитро Суржиков). Головна дуель, як це часто буває в українських картинах, між жінками: Варею і помічницею шеф-кухаря Лесею (Тетяна Малкова).
Ще, звісно, у Варі виявляється “залитий” нею сусід — це чудовий, високий, блакитноокий програміст Тарас, якого зіграв Костянтин Темляк: з’явився конкурент українському секс-символу Роману Луцькому, який засвітився в “Сторожовій заставі” (2017) і “Відданій” (2020).
В останньому фільмі був буквально естетичний культ кулінарної складової Австро-Угорщини (час дії: кінець XIX — початок XX століть). І в “Смаку свободи” непогано схоплена кулінарна лінія: не може не захоплювати мистецтво приготування салату, коли навіть зелень розкладають, наче ікебану. У картині зроблено акцент на якомусь специфічному борщі, приготованому на буряковому квасі (що це — загадка?), який пили зі склянок. І котлета була, але непроста, а “герцога Нельсона”, що зовні нагадує м’ясний рулет.
Плюси фільму. Знято “повітряно”, багато панорам і портретів, автори явно подбали про естетичний бік кадру, хоча місцями нагадувало рекламний ролик. Переконлива гра Ірини Кудашової — віриш її великим розкритим очам. Як завжди міцна майстерність Ірми Вітовської в ролі феї-Ольги Франко, але якихось несподіванок не спостерігалося. Акторка тут у доволі типовій для себе ролі наставниці, яка в неї була в “Моїх думках тихих” або псевдонаставниці — у “Між нами”. Сподобалися деякі сценарні знахідки на кшталт того, що на конкурсі за місце в ресторані високої кухні треба було запропонувати не надвишукану страву, а навпаки — дуже просту (не будемо “зливати” яку). І фентезійний хід із магічними появами пані Ольги Франко в найнепередбачуваніших місцях — оригінальний. Доречне камео співачки Джамали.
Мінуси. Передбачуваність. Романтичні штампи. Зловживання краєвидами Львова, знятими з дронів — усе це зроблено в стилі серіалу, а не повного метра, і не має жодного символічного сенсу, окрім “красивості”.
Загалом кіноісторія вийшла легка, іскриста, більшою мірою розрахована на глядачок. Майже ідеальна “картина вихідного дня”.
