Поліція чергує біля єврейських центрів, зачинені синагоги, люди сидять по домівках: кавказькі (горянські) євреї сьогодні відчувають себе у крайній небезпеці, незважаючи на всі заяви влади.
Про це “Можем объяснить” розповіли кілька горянських євреїв. Більшість із наших співрозмовників уже за межами Кавказу, але в кавказьких містах і селах залишилися їхні друзі та родичі.
Про ситуацію в Дагестані розповів “МО” головний рабин Махачкали Рамі Давидов, який залишається в столиці республіки. “У Дагестані зараз живе приблизно 700 єврейських сімей. З них близько 250 у Махачкалі. У минулому в нас уже були проблеми з нашими сусідами – але зазвичай усе обмежувалося поодинокими конфліктами або погрозами, – розповідає рабин. – Таке траплялося переважно в 1990-ті. Але подібного масштабу конфлікту я не пам’ятаю”.
Рабин Рамі Давидов
“Загалом стосунки були доволі хороші й теплі, ми знайомі з іншими релігійними лідерами республіки, – продовжує Давидов. – Примітно, що Махачкалою можна було ходити в кіпі. Навіть у розпал нинішнього конфлікту мені дзвонили знайомі мусульмани і говорили, що ті, хто це влаштовують, поводяться неправильно. І справді – ми ж століття жили мирно разом”.
Гірські євреї проживають на території Кавказу щонайменше з 7 століття н.е. Більша їхня частина приїхала в регіон із Персії та Візантії і, за деякими версіями, змішалася з хозарами, які прийняли іудаїзм. Основні місця проживання – Куба, Дербент, Нальчик. Мова горянських євреїв – джурі, на основі давньоперського діалекту з вкрапленнями слів з івриту і кавказьких мов. Зараз більша частина горянських євреїв живе поза Кавказом – у великих містах Росії, США і Канади.
Горський єврей Яків каже, що більшість із його рідні навіть після подій у Махачкалі бояться виїжджати, бо побоюються за долю своєї нерухомості і не хочуть втрачати комфорт. Хоча всі розуміють, що в цьому регіоні нічого хорошого чекати не доведеться. На жаль, додає Яків, виїхати зараз навряд чи вийде. “Думаю, що така ж рівно ситуація була перед Кришталевою ніччю в Німеччині (єврейський погром 1938 року)”, – додає Яків.
Моше з Дербента (ім’я на його прохання) каже, що проблема ускладнена тим, що багатьом гірським євреям просто складно виїхати – немає місця для тимчасового притулку. За його словами, обстановка в Дербенті (місто, де живе більшість євреїв) спокійніша, ніж у Махачкалі, де євреїв мало. “Є ті, хто виїжджають, але це невелика кількість людей і в них є можливість виїхати. Та й їдуть вони на час”. Його сім’я збирається залишатися в Дербенті. “Народ там інший, спокійний. У коментарях пишуть всяке і всяке, але це нікуди не вихлюпується. Почуття занепокоєння є, але страху немає. Вдома не сидять. Працюють, ходять у своїх справах”.
Листівка з вимогою ліквідації синагоги, Дербент
Але в тому ж Дербенті, за словами ще одного кавказького єврея, Іцхака, з’являються погрози знесення синагоги. Він бачив флаєр, на якому міститься заклик зібратися біля синагоги і вимагати її ліквідації: “Після нічного намазу збираємося там і вимагаємо її знести. Нічого не трощимо, все в межах розумного, з ментами не говоримо – це мирний мітинг на підтримку Палестини”.
За словами Іцхака, більша частина євреїв, які живуть на Північному Кавказі, багато в чому не відокремлюють себе від інших місцевих жителів – “за духом вони ті самі дагестанці, добросусідські стосунки в багатьох добре розвинені, і виїжджати не хочуть”…
Розвиток ситуації залежатиме від реакції влади. “Якщо будуть жорсткі терміни ув’язнення та інші форми покарань, то це буде сигналом для всіх. Інакше ж усі зрозуміють, що влада і сама не проти [погромів], і їх буде продовжено”, – каже Моше.
Синагоги і в Махачкалі, і в Дербенті зараз закриті, навколо них чергує поліція.
