Ще до повномасштабного вторгнення Росія готувалася до депортації українців з окупованих територій, згодом називаючи це евакуацією. А також створювала умови, за яких в українців не було вільного вибору щодо виїзду з окупації.
Про це заявила правова аналітикиня Центру прав людини ZMINA Онисія Синюк під час брифінгу у Ukraine Media Center Ukrinform. Вона також представила звіт організації про ознаки та контекст депортації українців росіянами.
ZMINA у своєму звіті проаналізувала свідчення опитаних людей, які постраждали від депортації, а також інформацію з відкритих джерел від початку великої війни і до 4 березня 2023 року.
“У Росії не було законних підстав для переміщення українців в РФ, яке росіяни називають евакуацією. Переміщення можна назвати евакуацією лише за двох підстав, відповідно до міжнародного гуманітарного права: якщо це необхідно для безпеки населення або є вагомі причини військового характеру. Росія часто посилається на гуманітарну катастрофу як підставу для евакуації, але катастрофу створила сама РФ, як це було, зокрема, в Маріуполі”, — каже Онисія Синюк.
Крім того, евакуація у пріоритеті має відбуватися в межах держави населення. А переміщувати українців Росія на свою територію могла, лише якщо цього неможливо було уникнути.
РФ також не повертає населення назад на їхні рідні території, що є вимогою міжнародного права. Росія також мала б забезпечити переміщення у задовільних умовах в контексті санітарії, здоров’я, безпеки та харчування, а також не розлучати членів однієї сім’ї.
“Нам відомі випадки, коли українців в Росії відразу по приїзду змушували їхати далі вглиб РФ, ізолювали від людей, з якими вони приїхали, та садили на потяги, не повідомляючи, куди вони відправляються. Депортованим українцям також відмовляли у продажі квитків у треті країни з різними аргументаціями: відсутність у дитини свідоцтва про народження, епідемія коронавірусу в Європі тощо”, — розповіла Онисія Синюк.
ZMINA також документувала ситуації, коли від фільтраційного пункту на окупованій території до кордону з РФ людей везли три дні, не давали води, їжі. Виходити на зупинках дозволяли лише людям похилого віку. Людей селили в приміщення з жахливими умовами тощо. Крім того, самі фільтраційні заходи — довгі тримання людей в одному місці, психологічний тиск, збір особистих даних та інше — не тільки не передбачені евакуацією, а є окремим порушенням.
Росія планувала депортацію українців, каже Синюк, адже була чітка спланована політика та підготовлена інфраструктура для переміщення населення.
“Вже станом на 20 лютого 2022 року, ще до початку повномасштабного вторгнення, уряд Ростовської області РФ повідомляв про підготовку 188 пунктів постійного розміщення (ПТР) для “жителів Донбасу”. Станом на жовтень 2022 року на території РФ було розгорнуто 807 ПТР”, — продовжує Синюк.
Російська сторона також зривала та обмежувала евакуацію на підконтрольну Україні територію, обстрілювала гуманітарні коридори, про які було попередньо домовлено на переговорах між Україною та РФ.
Експертка також зауважує, що навіть коли українці погоджувались чи просили про виїзд з окупації, то такий вибір не завжди був вільним, а зробленим під примусом. Адже Росія створила умови, які буквально загрожували життю. А на окупованих територіях була атмосфера страху, бо росіяни погрожували українцям, переслідували їх, психологічно тиснули.
“Один із засобів психологічного тиску, який Росія свідомо та широко використовує і який також не можна недооцінювати щодо впливу на психологічний стан людей та їх рішення покинути територію, — це інформаційна ізоляція та заповнення інформаційного простору єдиним джерелом: російськими новинами”, — зазначила Онисія Синюк.
Зокрема, у Харківській та Херсонській областях були задокументовані випадки, коли російські військові повідомляли місцевим жителям, що після деокупації територій Україна автоматично визнає населення колаборантами, адже вони залишалися на окупованій території.
“Тобто люди не могли вільно обирати, їхати їм чи ні, а рефлекторно реагували на переконання, що лише втеча з території дозволить їм вижити”, — підсумовує експертка і додає, що це свідчить про ознаки злочину примусового переміщення та депортації.
Як повідомляло Інше ТВ, Сьогодні – День пам’яті жертв депортації кримськотатарського народу
