Минулого року у північному індійському штаті Біхар жінці повідомили, що ґвалтівник її доньки помер, і справу проти нього закрито. Але вона не повірила, викрила правду і зрештою домоглася справедливості.
Кореспондент ВВС Сутік Бісвас досліджує дивовижну історію материнської наполегливості.
Погожим ранком приблизно у лютому минулого року двоє чоловіків прибули на місце для кремації на березі Гангу, найсвятішої річки Індії. Вони збирались провести індуїстський похоронний обряд і тягли дрова для багаття, але тіла з ними не було.
Коли вони прийшли на місце кремації, усе почало виглядати ще дивнішим.
Вони звели з дров вогнище, а потім один із них ліг на нього, накрився білим саваном і заплющив очі. Його напарник обклав його згори палицями, поки зовні не залишилась лише його голова.
Цю сцену зафіксували на двох фотографіях. Зробив їх один із чоловіків чи хтось інший, невідомо.
“Мертвим” чоловіком вочевидь був Нірадж Моді, 39-річний вчитель державної школи. Іншим чоловіком був його батько Раджарам Моді, сухорлявий фермер років шістдесяти з чимось.
Після цього Раджарам Моді разом із адвокатом поїхав до суду, розташованого за 100 км, і дав під присягою письмові свідчення, що його син Нірадж Моді помер 27 лютого в їхньому селі.
Як докази він надав дві фотографії з кремації та квитанції про закуплені для ритуалу дрова.
Це сталося через шість днів після того, як поліція висунула Ніраджу Моді звинувачення у зґвалтуванні в жовтні 2018 року 12-річної дівчинки, яка була його ученицею.
На дівчину напали, коли вона була одна на полі цукрової тростини. Нападник заявив дівчинці, що зняв зґвалтування на відео і викладе в інтернет.
Моді арештували незабаром після того, як мати дівчини подала скаргу, але через два місяці його випустили під заставу.
Після інсценованої смерті Ніраджа Моді минулого року усе швидко змінилося. За два місяці після того, як його батько повідомив суд про смерть, місцева влада видала свідоцтво про його смерть. А у травні суд закрив провадження через смерть “єдиного обвинуваченого у справі”.
Лише одна людина підозрювала, що вчитель зімітував свою смерть і сховався, щоб уникнути правосуддя. Цією людиною була мати дівчинки, слабка жінка, яка жила у бідній хатині у тому ж селі, що й Моді.
“Щойно я дізналася, що Нірадж Моді помер, я зрозуміла, що це брехня. Я знала, що він живий”, – сказала мати, коли я нещодавно зустрів її.
Сім із 10 смертей в Індії трапляються у селах, яких в Індії майже 700 тисяч. До того ж у селі, частіше ніж у місті, людина помирає вдома. Закон 54-річної давності вимагає обов’язкової реєстрації фактів народження та смерті, але не причин смерті.
Коли людина помирає у селі у штаті Біхар, член сім’ї померлого повинен подати свій унікальний біометричний ідентифікаційний номер і отримати підписи п’яти жителів села, які засвідчують смерть.
Потім їх потрібно передати до місцевого панчаяту, або сільської ради. Його члени, разом із місцевим реєстратором, перевіряють документи і, якщо все в порядку, протягом тижня видають свідоцтво про смерть.
“Наші села міцно згуртовані. Кожен знає всіх. Смерть ніколи не буває непоміченою або нечуваною”, – каже Джай Каран Гупта, адвокат жертви.
Раджарам Моді надав підписи та біометричні ідентифікаційні номери п’яти жителів села, а також свідчення про те, що його син помер, і отримав свідоцтво про його смерть. У документі не згадується причина смерті. У квитанції з дров’яного цеху вказано, що смерть настала від “хвороби”.
У травні минулого року мати дівчинки дізналася від адвоката, що справу проти Ніраджа Моді закрили, тому що він помер.
“А чому ніхто не знав про смерть учителя? Чому після смерті не провели обряди прощання? Чому про смерть не казали?” – запитала вона мене.
Вона сказала, що ходила від дому до дому, розпитуючи людей, чи помер Нірадж Моді. Ніхто не чув новин. Потім вона звернулася до суду з проханням розслідувати цю справу, але судді вимагали доказів, які б підтвердили, що вчитель живий.
У середині травня мати звернулася до керівника місцевої влади, повідомивши, що сільрада видала свідоцтво про смерть за підробленими документами, і це треба розслідувати.
Після цього все почало розвиватися швидко.
Посадовець призначив перевірку та повідомив про це сільську раду. Її члени вимагали від Раджарама Моді більше доказів смерті його сина: фотографії “покійного після смерті, кремації, багаття, похоронних обрядів та [свіжі] свідчення п’яти свідків”.
Депутати сільської ради зустрілися з мешканцями села, в якому налічують близько 250 домогосподарств. Здавалося, ніхто не чув про смерть Ніраджа Моді. В Індії після смерті близького родича під час жалобного обряду голять голову, але ніхто з членів родини Моді цього не зробив.
“Навіть родичі Ніраджа Моді не мали жодної інформації про його смерть або його місцеперебування. Вони постійно казали, що якби він помер, останні обряди відбулися б удома”, – розповів Рохіт Кумар Пасван, поліцейський, який вів слідство.
Члени сільської ради знову запитали Раджарама Моді. Він не надав нових доказів смерті свого сина. “Коли ми поставили йому додаткові запитання, він не дав жодної задовільної відповіді”, – сказав Дхармендра Кумар, секретар ради.
Розслідування дійшло висновку, що Нірадж Моді інсценував свою смерть, а батько і син підробили документи, щоб отримати свідоцтво про смерть.
Правоохоронці встановили, що шкільний вчитель взяв біометричні ідентифікаційні номери батьків п’ятьох своїх учнів і підробив їхні підписи на папері, щоби отримати свідоцтво про свою смерть. Він сказав батькам, що йому потрібні їхні ідентифікаційні номери для стипендій, які він організовує для учнів.
23 травня чиновники скасували свідоцтво про смерть Ніраджа Моді. Поліція заарештувала його батька та звинуватила у підробці документів на службі.
“Я ніколи у своїй кар’єрі не розслідував таку справу, – сказав слідчий. – Сюжет звучав ідеально, але це не так”.
У липні суд знову порушив справу, заявивши, що суддів “обдурили та ввели в оману”, щоб обвинувачений міг “уникнути покарання”. Мати, невпинно намагаючись розшукати вчителя, звернулася до суду з вимогою про його арешт.
У жовтні Нірадж Моді прийшов до суду через дев’ять місяців після того, як його оголосили мертвим. Під час суду він захищався сам, заперечуючи звинувачення у зґвалтуванні. Але згодом він залишив суд з опущеною головою і звʼязаний мотузкою.
Минулого місяця суд визнав Ніраджа Моді винним у зґвалтуванні дівчинки та засудив його до 14 років ув’язнення. Він присудив потерпілій компенсацію в розмірі 300 000 рупій (3 628 доларів США).
Раджарам Моді також перебуває у в’язниці за звинуваченнями в шахрайстві та нечесності, які передбачають максимальне покарання у вигляді семи років ув’язнення. Зараз і батькові, і сину висунуті звинувачення, пов’язані із підробкою свідоцтва про смерть.
“Понад три роки я їздила до суду, щоби добитися покарання чоловіка, який напав на мою доньку. Потім його адвокат сказав мені, що він мертвий. Як людина могла просто так зникнути безслідно?” – каже мати.
“Адвокат сказав мені, що довести, що смерть інсценували, буде коштувати багато грошей. Інші казали мені, що обвинувачений вийде з в’язниці та помститься”.
“Мені було все одно. Я сказала, що знайду гроші. Я не боюся. Я сказала судді та чиновникам: “Дізнайтеся правду”.
Щоби дістатися до села, де мешкала родина жертви, ми проїхали кілька годин углиб одного з найбідніших індійських штатів – Біхару. Розбиті дороги, відкриті каналізаційні колектори, занедбані будинки, поля жовтої гірчиці та печі для випалювання цегли – краєвид, який відкрився нам під час подорожі.
Вузька асфальтована вулиця звивалась поміж приземкуватих цегляних будинків, вкритих супутниковими антенами. Мати жила з двома синами-школярами та дочкою у маленькій кімнаті без вікон, під дахом із гофрованого металу та черепиці. Її старша дочка була заміжня і жила в іншому місці.
У похмурій, темній кімнаті було небагато речей: ліжко з мотузок і деревини, сталевий посуд для зберігання зерна, глиняна піч, утоплена в землю, і пошарпана мотузка для одягу. Родина не мала своєї ділянки землі.
У селі були водогін і електрика, але роботи не було, тому батько дівчини переїхав до південного штату, більш ніж за 1700 км, де він працював вантажником і надсилав гроші додому.
У 2019 році прем’єр-міністр Нарендра Моді заявив, що 100% сіл Індії тепер матимуть туалети завдяки масштабній урядовій програмі будівництва. Проте у багатьох домівках, у тому числі і в будинку дівчинки, туалету досі немає.
Ось чому дівчинка опинилась у полі цукрової тростини, його використовували як туалет.
Саме тоді Нірадж Моді підійшов до неї ззаду, закрив їй рот і зґвалтував її, як зазначено у вироку судді Лоу Куша Кумара. Він також наказав їй мовчати, пригрозивши, що викладе відео зґвалтування в інтернет, сказав суддя.
Через десять днів після нападу перелякана дівчина розповіла про це матері. Її мати звернулася до поліції: протягом наступних днів донька давала свідчення. “Нірадж Моді часто бив мене в школі”, – сказала вона поліції.
Дівчинка знову почала ходити до школи після арешту Ніраджа Моді, але припинила, коли він вийшов під заставу. Вона не була в школі вже чотири роки. Її шкільні підручники продали торговцю брухтом.
Дівчина, яка виглядає блідою і нервовою, тепер більшу частину часу проводить у темній кімнаті. “Її шкільне життя закінчилося. Я надто боюся, щоб дозволити їй піти до школи. Сподіваюся, ми зможемо її одружити”, – сказала її мати.
Багато питань залишаються без відповіді. Як сільрада видала довідку, не перевіривши належним чином папери? “Коли я викликала їх пізніше, вони сказали, що зробили помилку”, – сказала мати.
Прабхат Джа, професор Університету Торонто, який проводить одне з найбільших досліджень передчасних смертей у світі, сказав, що випадок Ніраджа Моді був “дуже незвичайним і рідкісним”.
“У нашій роботі ми не зустріли жодного такого випадку”, – сказав він, посилаючись на амбітне дослідження Million Death Study в Індії.
“Таке зловживання насправді дуже рідкісне, і ми повинні з обережністю встановлювати обмеження для реєстрації смерті, оскільки вони можуть погіршити ситуацію”, – сказав науковець.
Причина у тому, що в Індії частіше не реєструють смерті жінок, ніж чоловіків, і бідних людей, ніж багатих. Це ускладнює спадкові та інші питання, а також, можливо, “сприяє створенню пасток бідності”.
Тепер мати дівчини радіє тому, що справедливість перемогла, і водночас тривожиться.
“Я змусила село і владу докопатися до правди. Я рада, що людина, яка скоїла насильство над моєю дівчинкою та зруйнувала її життя, сидить у в’язниці”.
“Але життя моєї доньки обірвалося. Що з нею буде?”
