“Нахера нам Херсон, вмирати за нього не збираюся”: протести, підпали військкоматів і хаос із призовом у Росії


06:0627.09.2022

У Росії – шостий день “часткової мобілізації”, оголошеної Володимиром Путіним 21 вересня. Попри заспокійливі інтонації виступів представників влади та їхні обіцянки, повістки видають так хаотично, що про помилки говорять навіть пропагандисти.

Мобілізовані розповідають, що процес іде за “донецьким сценарієм”: хапають усіх без розбору. У відповідь ті, кого потенційно можуть мобілізувати, тікають з Росії, ховаються, протестують і підпалюють військкомати.

«ВВС» зібрала «картинку» того, що зараз відбувається в росії, яка напала на Україну 24 лютого.

“Надзвичайно емоційна реакція”

21 вересня Ілля (ім’я змінено на прохання героя з метою його безпеки – ВВС), 27-річний інженер з Тули, прокинувся о дев’ятій ранку, якраз до оголошення президента Путіна про часткову мобілізацію.

“Дослуховував я його, збираючи зимові речі, – розповідає він. – У принципі, готовий я був до цього від початку війни, але сумку таки не збирав, сподівався”.

Підготовка полягала в тому, що він попросив подругу купити сім-картку на її паспорт, домовився з армійським другом, що поживе на його дачі у сусідньому регіоні, розробивши туди маршрут електричками. До 24 лютого він мав 200 тисяч рублів заощаджень, ще 150 він відклав за сім місяців війни.

“Я дуже уважно читав про мобілізацію в Донецьку, – пояснює він. – У пабліках на зразок ****** [поганий] Донецьк, ****** [погана] Макіївка з перших днів з’явилися розповіді, як їх ловлять. Я знав, що в нас буде так само, тож готувався”.

Ілля каже, що інших варіантів для себе він не бачив, на питання про можливість виїхати за кордон сміється: “Та кому я там потрібний”.

Те, що в Росії він потрібний військкомату, Ілля розуміє добре: “Я служив – у нас всі служать, на контракт мені *** [навіщо] було потрібно. Повернувся, відучився, робота”, – скупо розповідає він.

Ілля служив у танкових військах. Його друг, який дав йому пожити на своїй дачі, контракт якраз уклав – і поїхав до України одразу після оголошення війни. Повернувся за два місяці з пораненням і звільнився у запас.

“Він сам хохол, прізвище *****ко, – розповідає Ілля. – Ну, казав, що йому по*** [все одно], проти кого воювати, але там все так *** [погано] організовано, що він нікому не порадить. Гроші за поранення він наразі не отримав”.

На питання, як він сам ставиться до того, що відбувається в Україні, Ілля каже, що йому абсолютно байдуже. “Це інша країна, нахера нам Херсон, я не знаю, вмирати за нього не збираюся”.

Про війну він читає “в пабліках і телеграмі”, згадує блог Анатолія Шарія, українського блогера, якому закидають проросійські симпатії (зараз він перебуває в Іспанії, й Україна вимагає його екстрадиції). Із російських джерел Ілля читає “паблік Навального”, каже, що розслідування цікаві, але нічого не змінять. На жодний протестний мітинг він не ходив, і бажання такого ніколи не виникало – про протести він говорить з помітною гидливістю: “Їм робити нічого”.

Що робитиме він сам, Ілля поки що не знає. Він сидить на чужій дачі, не призначеній для зимівлі. Він купив консерви та картоплі, збирається жити економно. “Я з мамою прощався по телефону – і вона каже, я тебе не таким виховувала, що твоя хата з краю! Я кажу, мам, це українське прислів’я”.

Новий номер телефону Ілля мамі вирішив не давати – боїться, що вона передасть його контакти до військкомату. “Я прочитав нещодавно в пабліку, що один такий у Луганську сидів-сидів пів року, а потім у вікно вистрибнув. Ви не знаєте, чи можна перевірити, чи це правда?” – запитує Ілля на прощання.

23 вересня речник Путіна Дмитро Пєсков назвав реакцію росіян на мобілізацію “істеричною та надзвичайно емоційною”. За його словами, на початку був брак інформації про мобілізацію, але зараз міністерство оборони її повністю надає.

“Взяв документи про інвалідність та пішов”

Того ж дня Крістіна Потупчик, яку називають менеджером російської мережі провладних телеграм-каналів, заявила, що військкомати в Росії “підставляють президента” Володимира Путіна тим, що забирають на війну зовсім не ті групи людей, про мобілізацію яких було оголошено два дні тому.

“Щоб закрити свої косяки по реальній роботі за всі ці роки, вони починають без розбору призивати людей без військових квитків, не профільних спеціальностей, які не служили, не пройшли комісію (а іноді й узагалі не дивляться на стан здоров’я). Багато добровольців при цьому розвертають і відправляють додому під надуманими приводами”, – написала вона у своєму телеграм-каналі.

Вже на другий день мобілізації з’ясувалося, що вона зовсім не “часткова”, як оголосили Путін і Шойгу. За указом президента на війну мають призивати запасників і людей з бойовим досвідом, але повістки приходять багатьом хаотично – зокрема й тим, хто воювати взагалі не повинен, наприклад, багатодітним батькам, людям, старшим за оголошений верхній для мобілізації поріг віку, і з проблемами зі здоров’ям.

Батьку 20-річної Олени з Брянська (вона попросила не вказувати її прізвище), повістка надійшла 23 вересня. Безробітний 50-річний чоловік з інсулінозалежним діабетом відчинив двері і розписався в отриманні повістки. Він ніколи не служив у армії, але 30 років тому закінчив військову кафедру в інституті. Військово-облікову спеціальність батька дочка не знає.

Олена розповідає, що вони з мамою вмовляли його не йти до військкомату. “Тато назвав нас панікершами, сказав, ви чого, у мене помпа (медичний пристрій для безперервного введення інсуліну при лікуванні цукрового діабету – ВВС), взяв документи про інвалідність і пішов, – каже Олена. Навіть на відеозв’язку видно, як у неї тремтять руки. – Більше телефон він не брав, а потім ми почули, що наших відправляють у Клинці”.

Обурення у “патріотичних” групах

У Клинцях розташована навчальна військова частина, яка отримала останніми днями популярність через публікації у z-каналах, що підтримують війну. Блогер Юрій Подоляка, кореспондент “Комсомольської правди” Дмитро Стешин, публіцист та ведучий RT Єгор Холмогоров та багато інших стали обурено писати про те, що там у мобілізованих відбирають власне спорядження.

“У навчалці Клинців у мобілізованих відбирають власне спорядження. Не дозволено. Тобто ви зрозуміли. Люди за власні гроші (!!!) зібралися на війну, а якийсь обшарпаний прапор прийшов і тупо почав віджимати все необхідне”, – пише Стешин.

24 вересня Юрій Подоляка написав: “Доповідаю по Клинцях. Сигнал був швидко відпрацьований, вже на місці працює ФСБ, хлопці повідомили, що їм пообіцяли, що скоро все їм повернуть”.

Чи повернуть Олені батька, поки що неясно. Він зателефонував дружині 25 вересня, підтвердив, що перебуває у Клинцях, почувається “нормально”, а з його питанням “розбираються”. Мати Олени заборонила їй записувати звернення у соцмережах – боїться, що розголос зробить гірше. Цілу суботу вони розповідали про свою ситуацію в спеціальних ботах, запущених у пропагандистських каналах.

“Ми писали Симоньян (Маргарита Симоньян, головна редакторка RT – ВВС), Піддубному (Євгеній Піддубний, військовий кореспондент “Росії-24”), Стешину, всім, кого я знайшла у “телезі”. Поки що відповіді не було” , – каже Олена. Вона думає, що якщо батько не повернеться на початку тижня, вона порушить заборону матері та почне записувати звернення з конкретними іменами та прізвищами.

“Ми в сім’ї не говорили про спецоперацію, – розповідає вона, – Ну обговорювали, що прикордонні області обстрілюють, тато Соловйова дивився, але, звичайно ж, він не збирався воювати, хоча Україну як державу не любить. Я думаю, що будь-яка війна це погано, але хто її почав? Ми? Ні! Можна ж було приєднати як Крим, не воюючи?”

В Україні дівчина була у дитинстві у родичів, у Харкові. “Тато сказав, що це моя перша поїздка за кордон, а я думала, ну який це закордон, все таке ж як у нас?!” Родичі на Харківщині у неї з батьківського боку.

“Військкоми телеграм не читають”

Міноборони РФ 23 вересня оприлюднило список професій, які не підлягають призову: спеціалісти акредитованих IT-компаній, співробітники держЗМІ та служб зв’язку, студенти очних та вечірніх відділень. При цьому студентів-заочників призвати можуть.

Подібні заяви міноборони не мають юридичної сили, оскільки для такої відстрочки від призову потрібна спеціальна ухвала уряду, якої все ще немає. “Це [заяви міноборони] не нормативні акти, які всі суцільно для службового користування та секретні. Районні військкоми телеграм не читають, у них списки спущені та нормативи”, – прокоментував правозахисник Павло Чиков, який назвав заяви міноборони спробами “заспокоїти населення”.

У суботу, 25 вересня, Путін підписав указ, який звільняє студентів очних та очно-заочних відділень від мобілізації. Але навіть із указом більше ясності в тому, кого мобілізуватимуть, не стало, на що звертають увагу навіть продержавні блогери.

Колишня помічниця спікера Держдуми, прокремлівська медіаспеціалістка Анастасія Кашеварова написала такий пост: “І все-таки немає розуміння досі, кого мобілізують. Хто підпадає, які критерії. Студентів державних вишів президент уберіг, а студентів приватних з ліцензією – ні. Медогляд мобілізованих часто не проводиться”. Також вона попросила міністерство оборони організувати зворотний зв’язок із населенням через “Держпослуги”.

У п’ятницю до Держдуми внесли законопроєкти, згідно з якими призвані на війну матимуть можливість зберегти свої робочі місця та отримати відстрочки за кредитами.

Крім звичних військкоматів, пункти призову та забезпечення мобілізації почали відкривати й в інших установах – у школах, театрах та музеях. У Бурятії скасували заняття у деяких школах через те, що у будівлях навчальних закладів облаштували тимчасові пункти роботи з призовниками.

У мерії Улан-Уде також повідомили, що в 11 школах міста графік занять буде “скоригований” через те, що в них відкриють “дільниці сповіщення” про мобілізацію. За інформацією місцевого видання “Люди Байкалу”, на цих дільницях сповіщення заповнюватимуть повістки вчителі.

Театр Романа Віктюка в Москві оголосив про скасування всіх своїх вистав до 9 жовтня – у ньому зробили військово-мобілізаційний пункт. Такий самий з’явився у Музеї Москви – про це заявили організатори фешн-фестивалю “Veter”. Фестиваль мав проходити там у вихідні, очікувалися “смачна їжа від локальних гастроентузіастів”, “атмосферні простори для фестивального ланчу”, “багато нових брендів у категоріях будинок та декор, одяг та аксесуари, прикраси, beauty товари”.

Організатори вже розпочали монтаж, коли дізналися про появу військово-мобілізаційного пункту у сусідній будівлі. Команда фестивалю негайно його скасувала, сказавши, що “ми вирішили не приховувати цю інформацію та не ризикувати безпекою не лише учасників фестивалю, а й нашої багатотисячної аудиторії”.

Повістку дійсно можна отримати де завгодно. У Москві та Петербурзі частині затриманих на акції 21 вересня видавали повістки у відділеннях поліції. Тим, хто зараз відбуває адміністративний арешт і отримав повістку, наказано з’явитися у військкомат відразу після звільнення.

Черги у військкомати масово не вишиковуються. Натомість у Росії військкомати підпалюють або влаштовують у них стрілянину. З початку мобілізації сталося вже 17 підпалів військкоматів, а всього з початку війни їх було 37, підрахувала “Медіазона”.

“Жіночий за складом мітинг”

“Ви за свої місця боїтеся, а ми за своїх синів боїмося!” – кричали поліцейським жінки, які зібралися на стихійний мітинг біля військкомату у столиці Дагестану Махачкалі у неділю. Протести супроводжувалися фізичними сутичками з поліцейськими, одному з них довелося тікати від жінок, які скандували “Ні війні!”. Протестувальники на якийсь час перекрили федеральну трасу.

Декілька десятків мешканок Нальчика в Кабардино-Балкарії того ж дня мітингували перед будівлею уряду республіки. Вони кричали “Чому ви забираєте наших синів?!” і відбивали чоловіків у співробітників поліції, які намагалися їх затримати.

У Якутську близько 400 людей, переважно теж жінок, влаштували на міській площі хоровод, скандуючи “Ні війні” та “Ні геноциду”.

52-річна Марія того ж дня виступала на зовсім іншому мітингу в одному з великих поволзьких міст (погодилася поговорити з ВВС лише на умовах анонімності та без назви міста – ВВС). Святкували початок “референдумів” про приєднання до Росії самопроголошених “ДНР” та “ЛНР”, а також окупованої частини Херсонської та Запорізької областей.

На яскравому сонці переливалися російські прапори та білі, з георгіївською стрічкою у формі літери Z, офіційним символом “спецоперації”.

Було багато молодих людей – делегації від інститутів міста, кожна під своїм прапором. Підприємства та інші бюджетні організації також надіслали свої делегації.

“Попри те, що напередодні поширювали страшилки про те, що на мітингу будуть роздавати повістки, цього не сталося. Але мітинг все одно був чомусь переважно жіночим за складом”, – єхидно зауважує у своїй замітці місцевий журналіст.

Марія представляла пісенний колектив, який переїхав із Донецька. Сама вона повернулася до рідного міста лише зранку: напередодні разом зі своєю подругою жінка відвезла 30-річного сина до Казахстану. Хвилювалися за кордон та час очікування на ньому – у чатах обіцяли багатогодинне очікування, а Марії треба було обов’язково повернутися до мітингу. В її обов’язки входила участь у його організації 22 вересня, і вона сказала, що прихворіла, й твердо пообіцяла включитися в підготовку вранці наступного дня.

“Спецоперація – не моя справа і не моє рішення”

Попри очікування, кордон пройшли за кілька годин. На іншому боці вона пересадила сина в таксі, перехрестила та відправила до найближчого міста. За планом, який спішно розробили близькі друзі сім’ї, він має прожити там кілька місяців і “подивитися, як розвиватимуться події”.

Подруга Марії винайняла йому квартиру – за місяць до цього вона сама їздила до Казахстану та відкрила карту місцевого банку. Робота чоловіка не передбачає віддаленого режиму, але мати пообіцяла далі передавати йому гроші, як буде можливість. Чи буде далі можливість передавати готівку фізично, незрозуміло, але Марія впевнена, що якось викрутиться.

“Нова газета” писала, що, за даними ФСБ, з Росії за вихідні виїхало понад 240 тисяч потенційно мобілізованих.

“Спецоперація – не моя справа і не моє рішення, – жінка в розмові з ВВС жодного разу не вимовляє слово “війна”. – Якщо так вирішила влада, що я можу тут зробити? Я не займаюся політикою, розумієте, у мене культура, куль-тура! Заходи, концерти, мені якусь інструкцію дають – так я і працюю, я двадцять років на цьому місці”.

Вона починає розповідь про допомогу ветеранам, про те, що в їхньому місті “свято вшановують традиції” і наполегливо запитує “що в цьому поганого?!” Про військові дії вона відмовляється говорити, як і обговорювати своє особисте ставлення до війни.

На запитання “чому ви відправили сина до Казахстану?”, вона після паузи відповідає питанням: “У вас діти є? Дівчатка, хлопчики? Дівчатка? Ну, ви не зрозумієте”.

Як повідомляло Інше ТВ, Стало відомо, скільки чоловіків в рф встигли втекти від мобілізації

Понравилась статья? Расскажите друзьям![hupso]

'“Нахера нам Херсон, вмирати за нього не збираюся”: протести, підпали військкоматів і хаос із призовом у Росії' не имеет комментариев

Будьте первым!

Желаете поделиться мнением?

© Inshe.tv

Share Button
Twitter Facebook Google Plus Youtube