Дві події були в центрі обговорень останніми днями – це заклики нардепа від ЄвроСолідарності Олексія Гончаренка до поступок РФ заради миру і обіцяний на вчора новий “Майдан”, заклики до якого організовано лунали протягом місяця у соцмережах. Й ІншеТВ не змогло залишитися осторонь, бо, “як не дивно”, ці події не варто розглядати відірваними одна від одної.
Скандальні заяви Гончаренка пролунали 2 жовтня, а “майдан” скликали на 3 жовтня, тож випадковим збігом обставин це назвати важко. І треба визнати, шо Олексію Гончаренку дійсно вдалося викликати гостру і масовану реакцію на відміну від “майдану”, на який вийшло “три каліки”. Насправді, не три, а у Києві візуально людей 20, але порівняно з мільйонними переглядами закликів до “майдану 3 жовтня” у TikTok та YouTube, це дійсно ніщо.
За даними українських аналітичних центрів (зокрема, Texty.org.ua) та фактчекерів, кампанія з підбурювання масового невдоволення координувалася мережею російських ботів і тролів. Обличчям акції виступав Олександр Тодоров, якого раніше затримували за підозрою в самовільному залишенні частини і який регулярно з’являвся у пропагандистських медіа РФ. Тобто з “майданом” усе зрозуміло – організатори, мета і результат відомі.
Тепер суспільство хоче такої ж ясності і зрозумілості стосовно нардепа Гончаренка, який, як виглядає, працював в унісон з російською мережею. Обурення його закликами було настільки масовим, що зачепило й парламентську фракцію Європейської солідарності, і “сивочолого гетьмана” Петра Порошенка, чиї “Армія, мова, віра” були так безпардонно скинуті з партійного прапора.
Що сказав Гончаренко
За кілька днів нардеп закидав соцмережі своїми постами, які й обурили не тільки “пересічних українців” і військових, але навіть і його однопартійців. Написаного Гончаренком було багато, по мозолях змучених обстрілами людей він топтався широко і пристрастно. І, безумовно, маніпулятивно. І якщо військові одразу зачепилися за твердження Гончаренка “ми програємо війну”, пропозиція пообіцяти “не йти в НАТО” і т.д., то однопартійців обурило про “хай собі говорять російською і ходять в оту церкву”.
Маніпуляції були як у твердженнях, так і в подачі цих тверджень. Наприклад, Гончаренко заявив, що “зараз європейці вимагають від нас змінити мовне законодавство, щоб воно відповідало європейському. Не сумнівайтеся, що за це проголосують. На тих самих умовах хай буде й російська. У нас величезні російськомовні міста, і люди там, повірте, більші патріоти, ніж будь-де. Бо саме ці міста бомблять щодня. Зрозуміло, що українська має бути мовою освіти, культури та науки. Так воно і є. Якщо люди хочуть собі говорити російською, хай говорять”. Йдеться про закон, який є умовою порозуміння з Угорщиною для неблокування Україні процесу вступу до ЄС і стосується угорської меншини на Закарпатті. Це взагалі ніяк не перетинається з вимогами РФ до статусу державної для росмови в Україні.
Дурна справа розбирати заяви Гончаренка, і ми більше робити цього не будемо, розповімо про те, як на них реагують у фракції і в суспільстві.
Партія Європейська солідарність опублікувала пафосну заяву, у якій підтвердила “армію, мову, віру” не віддадуть. Мир має зупинити війну. Але мир не може означати капітуляцію української державності та ідентичності.
“Для «Європейської Солідарності» є речі, які не змінюються залежно від того, перебуваємо ми при владі чи в опозиції.
Армія. Мова. Віра”.
“Фракція повним складом одноголосно підтвердила: Армія, Мова і Віра залишаються фундаментальними цінностями «Європейської Солідарності» та основою нашого бачення української державності”.
Далі в заяві за все хороше проти всього поганого і ось знову цікаве: “…відповідальні українські політики мають не створювати нові лінії розколу всередині країни, а об’єднатися навколо того, що справді визначає наше виживання: підтримки Збройних Сил, зміцнення держави, активної дипломатії та міжнародного тиску на росію заради припинення війни”.
Це про Гончаренка? Тобто наступним одноголосним рішенням має бути вигнання принаймні із фракції цього нардепа з ганьбою? Чи буде так? Дописувачі у коментарях під заявою фракції переконані, що ні.
Що лишається за кадром
Але питання вигнання “російської консерви”, як називають зараз у соцмережах Гончаренка, ще не закрите, бо надто велику тінь кинув він на свого партійного лідера (не будемо згадувати про одну на двох Партію регіонів). Влучно висловився з цього приводу поет і військовослужбовець Артем Полежака.
“Шановний Петре Олексійовичу, звертаюсь до вас не як військовослужбовець ЗСУ, а як людина, поет і громадянин.
Я голосував за вас на президентських виборах. Я голосував за вашу партію на парламентських виборах. Тому маю повне право спитати з вас.
Я прекрасно розумію, чому ви тримаєте Олексія Гончаренка в своїй фракції. Бо він – магніт, який збирає навколо себе ватно-колаборантсько-капітулянтсько-ухилянтсько-проросійський електорат, який у перспективі може дати хороший процент на виборах. І якщо ви його виженете, то він це буде робити без вас. І ви розстроїтесь. Але і якщо ви його залишите – все одно нічого не отримаєте. Навіть маючи в складі своєї партії таку кількість прекрасних людей, яких я дуже поважаю. Бо якщо в діжку меду додати ложку гівна – ми отримаємо діжку гівна. За яку ніхто не проголосує. А той електорат, за який ви боретесь, не вийде за вас на Майдан. І ви знову ж таки розстроїтесь.
Тобто ви в програші хоч так, хоч так. Але в першому випадку ви п̶о̶ ̶к̶р̶а̶й̶н̶є̶й̶ ̶м̶є̶р̶є̶ ̶о̶т̶р̶и̶м̶а̶є̶т̶е̶ ̶з̶а̶д̶о̶в̶о̶л̶е̶н̶н̶я̶ збережете гідність, свою і своїх колег.
Не думаю, щоб ви цього не розуміли. Все ви прекрасно розумієте.
Я це все до чого.
Помните, в 2018му році на Книжковому Арсеналі ви підійшли до стенду видавництва «Люта Справа» і я подарував вам дві свої поетичні збірки: “̶П̶о̶т̶є̶р̶я̶н̶и̶й̶ ̶к̶р̶а̶й̶”̶ ̶і̶ ̶”̶З̶о̶в̶ ̶м̶є̶ч̶т̶и̶”̶ «Стіхи о жизні» і «Навісні пісні». Харошиє кнігі. Інтєрєсниє.
То не могли б ви мені їх повернути? Бо ви їх все одно не читали. Якби читали, то щось би та й зрозуміли, і ніколи б не допустили в своїх рядах такого явища, як Альоша Гончаренко. А якщо б допустили, то знали б, що з цим робити.
Якщо ви ці книжки десь загубили – нічого страшного, можете повернути грошима. Щоправда за цей час вони трохи подорожчали, тому для вас – символічні 30 ̶с̶р̶і̶б̶н̶я̶к̶і̶в̶ тисяч гривень. Я куплю на них деякі штучки, які зроблять мою службу приємнішою”.
Як гадаєте, Порошенко поверне книги чи вижене Гончаренка? Чи знову не зробить нічого?
