Війна в Україні змінила світ і хід історії на багатьох рівнях. Зокрема, вона й далі змінює саму природу ведення війни — від інформаційного фронту до технологічного. Ці тектонічні зрушення здаються настільки визначальними, що їх легко сприймати як сили природи — мовляв, вони просто стаються внаслідок глибинного тиску. Але, звісно, вони не «просто стаються». Вони створюються людьми.
Саме про це – в матеріалі Forbes
З українського боку разюча еволюція дронової робототехніки та високоточного ураження, приголомшливі розвідувальні операції з дальніми ударами по паливній інфраструктурі, морських і сухопутних цілях, увесь арсенал асиметричного спротиву колосальному Голіафу російської агресії — це результат людських зусиль, індивідуального героїзму. Значна частина цього народжується на численних креслярських дошках і комп’ютерах, але значною мірою координується й застосовується з найвищого рівня. Час від часу ми бачимо уривчасті проблиски тіньових постатей, відповідальних за це, коли вони виходять у публічний простір.
Однією з таких ключових фігур, можливо головним архітектором революції у веденні війни, є керівник української розвідки Кирило Буданов, який також нещодавно увійшов до складу команди прямих переговорів щодо мирної угоди навпроти американської делегації президента Трампа. Буданова було вперше призначено головою воєнної розвідки Зеленським у 2020 році, і з того часу він тихо, але неухильно зростав у впливі. Нині президенту України важко було б знайти більш відповідну «праву руку» для місця на найвищому подіумі поруч із собою. Не лише з огляду на робочі вимоги посади, а й на історичний момент і суспільні очікування від цього рівня влади сьогодні — надкомпетентні, некорумповані, прозорі публічні постаті, лідери, відомі передусім своєю доброчесністю.
Очільник розвідки останнім часом дедалі частіше виходить із тіні. Нещодавно він дав широко висвітлену в Україні пресконференцію для місцевих журналістів. Там він зробив низку гучних заяв, попередивши, що Москва готується до руху проти Європи, ймовірно проти країн Балтії та Польщі, приблизно за два роки — прискоривши свої плани з 2030-го до 2027 року. Він також прокоментував глобальну геостратегічну картину, заявивши, що Росію стримуватимуть Америка і Китай на інших напрямках, тоді як європейців у Москві вважають слабкими та роз’єднаними. Крім того, він зауважив, що найбільшим провалом України досі була неспроможність заохотити мобілізацію через невдало проведену медіакампанію.
Буданов майже ніколи не дає інтерв’ю англійською мовою, а тим більше після входження до кола головних переговорників. Втім, він погодився коротко поспілкуватися відеозв’язком за присутності перекладача — бодай із метою перевірки фактів. Майже сорокарічний, уродженець Києва, Буданов є випускником української системи військової освіти. Він кілька разів зазнавав поранень під час війни на Донбасі та пережив численні замахи на вбивство. Його дружина пережила важке отруєння солями важких металів. Один із небагатьох українських розвідників, які проходили підготовку в ЦРУ, Буданов також відомий як ветеран реальних бойових дій. Він особисто брав участь у низці сміливих диверсійно-розвідувальних операцій і був удостоєний звання Героя України указом президента Зеленського в лютому 2024 року. Коротко кажучи, він має бездоганні повноваження навіть як кандидат на найвищі політичні посади України, не в останню чергу завдяки своїй репутації серед населення. Зокрема, саме він відповідає за обміни полоненими з Росією.
З керівником розвідки непросто вести відверту бесіду, адже він відповідає за збереження таємниць і зважує кожне слово. Однак останнім часом Буданов дедалі активніше діє в публічному просторі й справляє враження надзвичайно розумного співрозмовника, вже досить вправного в балансуванні між стриманістю та відкритістю. Водночас він залишається лаконічним, а не багатослівним. Як головний керівник розвідки, він, без сумніву, відповідає або принаймні уважно стежить за вражаючими досягненнями української асиметричної кампанії. Усі ми з ними знайомі — від резонансних ударів по нафтобазах і військових аеродромах до польотів над Москвою чи завдання шкоди російській економіці, паралельно підриваючи мораль російського керівництва та його суспільну підтримку. (Без сумніву, він був залучений до нещодавньої пропагандистської операції, коли президент Зеленський з’явився на відео на тлі стели міста Куп’янськ незабаром після того, як Путін у військовій формі публічно вихвалявся повним захопленням міста.) Однак Буданов, природно, уникає будь-яких коментарів щодо таких питань.
Він також, імовірно, є найпоінформованішою людиною за столом переговорів — детально знає російську, американську та європейську позиції, хто й що кому говорив за зачиненими дверима, який публічний тиск існує в тих чи інших країнах, а також економічні й особисті чинники. І хто на кого має компромат, який можна використати як важіль впливу. Так само він знає, чим може оперувати сама Україна в подібних сценаріях. Про всі ці деталі він, утім, не збирається говорити публічно. Цікаво, наприклад, що президент Зеленський чітко зазначив: Україна хоче прямої участі Конгресу США в нагляді за мирною угодою, зокрема за безпековими гарантіями та їхньою реалізацією. Очевидно, українська сторона достатньо добре обізнана з тим, хто є її найнадійнішими союзниками (переважно в Палаті представників і Сенаті), і прагне запобігти будь-яким повзучим змінам на місцях після підписання угоди. Саме такого слизького сценарію Буданов і більшість українців бояться найбільше й називають його «ще одним Будапештським меморандумом» — гарантіями безпеки, які союзники України ігнорують, коли Путін нападає.
Знаючи те, що він знає, Буданов також усвідомлює справжні, глибинні камені спотикання та реальні вимоги залучених сторін. (Нещодавно Білий дім залучив до процесу Ларрі Фінка, генерального директора BlackRock, що свідчить про більш комерційний ухил.) Тепер, коли Буданов особисто присутній на переговорах, він перебуває в ідеальній позиції, щоб оцінювати наміри Америки, зчитуючи тонкі сигнали й відкриті вимоги команди Білого дому. Його оцінка була несподівано позитивною: «Насправді вони привнесли в процес новий імпульс і енергію. Я можу сказати, що дивлюся в майбутнє з оптимізмом». Можливо, як військовий, що перетворюється на політика, Буданов не може дозволити собі нічого більш суперечливого чи детального, але, без сумніву, є й інші причини для такої стриманості. Наразі переговори настільки багаторівневі й наповнені рухомими елементами, що для їх пояснення знадобилася б ціла книга. «Багатосторонні й складні», — так охарактеризував їх Буданов, — «а не просто двосторонні».
Якщо говорити про зовнішній бік справи, нині США не надають Україні багато чого безкоштовно. Проте вже існують взаємовигідні домовленості, зокрема щодо обміну розвідувальною інформацією. Чи продовжується він? «Так, звісно, більше того — він щодня посилюється». Не потребує окремого пояснення, наскільки це важливо, адже такий формат співпраці пов’язує обидві країни — і їхню безпеку — на багатьох рівнях, невидимих для зовнішнього світу. Ба більше, на цьому етапі Україна (і Буданов безпосередньо в центрі цих процесів) знає про війну XXI століття більше, ніж будь-хто, і має що запропонувати США в обмін. Що ж до прямої військової підтримки, то нинішня формула, наскільки це відомо публічно, виглядає так: європейці оплачують американське озброєння, а Україна натомість воює за оборону Європи.
Чимало галасу викликала корупційна криза серед еліт і припущення, що вона підірвала довіру до України, її репутацію та підтримку з боку союзників. Однак із плином тижнів жодних катастрофічних наслідків, принаймні поки що, не сталося. Буданов коментує: «Ситуація стабільна. У більшості країн сьогодні є проблеми з корупцією. Важливими є верховенство права та спроможність уряду вирішувати ці проблеми в конституційний і прозорий спосіб. Україна здатна робити це навіть посеред екзистенційного конфлікту. Осіб, причетних до цього, усунуто, і тепер триває правовий процес».
Для тих, хто стурбований — а таких чимало — тим, що зв’язок між Україною та США нібито розпадається в епоху Трампа, безкомпромісний оптимізм Буданова може стати несподіванкою. Можна стверджувати, що він просто не може говорити інакше й нині змушений бути дипломатичним. Але з таким самим успіхом можна припустити, що якби картина була справді похмурою, він був би значно обережнішим і стриманішим у своїх оцінках.
Під час короткої розмови він справляв враження щиро спокійного, а не двозначного, і не варто забувати, що Буданов має за плечима багато років тісної взаємодії з американськими структурами. Він добре знає, про що говорить.
«Відносини зі США є критично важливими для України — і зараз, і в майбутньому. Але це багатоступеневий процес на десятиліття вперед. Як нація ми зробили один зі своїх цивілізаційних виборів у напрямку США. Ми розуміємо, що обидві сторони мають отримувати вигоду від цих відносин — у коротко- й довгостроковій перспективі, на багатьох рівнях, зокрема в торгівлі, спільних розробках, комунікаціях та багато в чому іншому. Колись Україна була однією з найбільш індустріально розвинених країн світу. Ми можемо повернутися до цього статусу. Настав час повернути втрачене. Це наше бачення і наша рішучість. Я оптимістично налаштований, що нам це вдасться».
Буданов, можливо, стриманий необхідністю бути політично коректним у міру свого поступового входження в політику, але не варто недооцінювати його схильність до прямоти й жорсткості — хай і не до багатослівності. Він розуміє, що українці сьогодні шукають прозорості, поєднаної з доброчесністю. Він постає як людина, яка здобула свою репутацію чесності важким шляхом, загартувавшись у горнилі війни. Це рідкісний тип — жорсткий ідеаліст і, безперечно, патріот. Він не схильний поступатися з позиції слабкості в жодних переговорах, де на кону майбутнє його країни. Водночас будь-яким компромісам, на які він піде, суспільство довірятиме як ухваленим з правильних міркувань і з правильних причин. Він відносно молодий, і відчувається, що його оптимізм та орієнтація на майбутнє — це не просто риторика. Зрештою, він прожив нинішній український досвід на всіх рівнях — зсередини й зовні, від розвідувального фронту до фронту війни і до столу переговорів. Він надто добре знає росіян. Він знає, чого хочуть американці і чого потребує Україна. Те, що він залишається оптимістом, дає надію його співгромадянам і всім нам у світі.
