У лікарні у Чернігові відбулася прес-конференція звільнених білоруських політв’язнів. Нагадаємо, 13 грудня, Олександр Лукашенко відпустив із ув’язнення одну з лідерів білоруського протесту Марію Колесникову, кандидата у президенти Білорусі Віктора Бабаріко та лауреата Нобелівської премії миру-2022 Алеся Біляцького. Загалом на волю вийшли 123 політв’язні, у тому числі громадяни інших країн. Це сталося після того, як США пообіцяли зняти санкції з білоруського калію.
Більшість помилуваних несподівано вивезли на територію України: туди депортували 114 людей, зокрема 104 білоруси. Раніше помилуваних політв’язнів привозили на кордон Білорусі та Литви. За словами лідерки білоруської опозиції Світлани Тихановської, Лукашенко “все переграв в останній момент”, щоб показати, “ніби він все контролює”, пише Новая газета Європа.
Колесникова подякувала президенту США Дональду Трампу, президенту України Володимиру Зеленському та українському народу за те, що вони зустріли їх увечері 13 грудня. Крім того, вона подякувала Олександру Лукашенку і висловила надію на те, що процес звільнення політв’язнів продовжиться. У білоруських в’язницях досі утримується понад тисяча осіб, засуджених за політичними статтями.
Колесникова наголосила, що вивезені в Україну білоруси відчувають турботу та підтримку на кожному етапі; всі питання вирішуються.
Як зазначає кореспондент «Нової-Європа», білоруські політв’язні постійно назвали Лукашенка «Олександр Григорович».
Як дізналися про переміщення в Україну
«Вчора о 10 ранку я ще працювала на фабриці. Умови утримання там такі, що я перед вами відносно здорова. Це дуже складні умови, але навіть у них можна якось підтримувати себе», — поділилася Колеснікова.
Лише в Україні вона довідалася, що прибула на територію країни. Усіх звільнених тримали у невіданні.
“Я дізналася про звільнення, коли побачила українських співробітників, які повідомили, що я у вільній країні”.
Я дуже здивувалася, перше питання було представникам України: чому я тут?», — сказала вона.
Вона пояснила, що політв’язні знали про переговори представника Дональда Трампа та Олександра Лукашенка, але не знали, що у процесі бере участь Україна.
Політолог та літературознавець Олександр Федута розповів, що бачив по телевізору повідомлення про те, що Європа нібито втомилася українцями. “Найкраще спростування цієї пропаганди дав Володимир Зеленський – українці залишаються благородними людьми, які допомагають іншим”, – додав він.
Володимир Лабкович із правозахисного центру «Весна», відповідаючи на запитання білоруською мовою, сказав, що він не розуміє, чому вони перебувають в Україні. «Крім українського народу, який героїчний, героями є й ті люди, які залишилися там [у Білорусі]. Ми вже не герої», – вважає правозахисник.
Бабаріко сказав, що по дорозі вони орієнтувалися на сонце і він до останнього чекав, що опиниться в Бресті.
Представник України повідомив, що спецслужбами країн «налагоджено процес, канал», через який два тижні тому вивезли групу українських цивільних.
Що буде далі
Визволений Володимир Лабкович сказав:
«Щодо документів: гадаю, всі, хто тут присутній, можуть підтвердити — паспортів у нас немає. Нас вивезли без документів. Нам видали довідку про звільнення — аркуш формату А4 з фотографією, паспортними даними та вказівкою, що ми звільнені. Ми дуже вдячні українській стороні за те, що вона ухвалила нас без документів. Ми вдячні за організацію нашого прибуття – все було максимально душевно, комфортно та гостинно. Ми розуміємо, наскільки це складно та важливо за тих умов, у яких зараз перебуває Україна.
Я можу сказати, що, перебуваючи у місцях позбавлення волі, я не зустрічав жодної людини — з тих 80–90 відсотків, з ким доводилося спілкуватися, — хто б не поділяв біль України і не займав однозначної позиції щодо цієї війни.
Ми поки що не знаємо, що з нами буде далі. Наразі вихідні, юридичні питання ще не вирішені. Ми знаємо лише одне: назад нас не віддадуть. Я думаю, далі ми зможемо якимось чином легалізуватись, отримати документи, юридичний статус і продовжувати свою діяльність».
Віктор Бабаріко: «Дозволю собі невелику цитату з «Маленького принца» Екзюпері: «Ми відповідаємо за тих, кого приручили». У нашому випадку за тих, кого звільнили. Тому, як уже було сказано, далі лише вперед. І, сподіваюся, це «вперед» буде радіснішим і вільнішим, ніж те, що залишилося позаду».
Про війну в Україні
— Скажіть, будь ласка: зараз, коли ви звільнилися, чи знаєте ви про останні події довкола війни Росії з Україною? І як ви зараз ставитеся до режиму Путіна та його співпраці з режимом Лукашенка?
Віктор Бабаріко: «Напевно, мені простіше відповісти, тож я й візьмуся. Ми нічого не знаємо достовірно. Чому? Тому що в умовах, в яких ми знаходилися, доступ до інформації був вкрай обмежений. Ми отримували інформацію лише з білоруських державних ЗМІ — я зараз не говорю, правдива вона чи ні, але вона була односторонньою. Тому коментувати та давати оцінки, знаючи позицію лише однієї сторони, безглуздо. Все, що стосується того, що відбувається у зовнішньому світі, особливо в ситуаціях, де є більше одного боку і багато спірних моментів, — гадаю, від нас ви зараз мало що почуєте».
Бабаріко – про сина
Відповідаючи на запитання про сина Едуарда, який досі залишається ув’язненим у Білорусі за звинуваченнями в ухиленні від сплати податків та «пособництві масовим заворушенням», Бабаріко розповів, що протягом трьох років перебував у повній ізоляції і дізнавався про його долю лише в межах тих можливостей, які він мав. За його словами, лише напередодні він отримав інформацію про те, що син перебуває в Орші, у колонії суворого режиму, і що йому додали ще два роки до терміну.
Бабаріко наголосив, що пишається сином і тим, як він витримує висновок. Він нагадав про слова, сказані сином у 2020 році: «Моя стаття — моє прізвище».
При цьому він зазначив, що не можна забувати і про інших людей, які залишаються у місцях позбавлення волі. “Я не заспокоюся, поки там не припинить перебувати не тільки мій син, а й тисячі людей”, – сказав він.
Говорячи про політичну кар’єру, Бабаріко зізнався, що сам про неї не замислювався. За його словами, за останню добу він лише переконався в одному: “нічого не зупинилося – все, що почалося, продовжує жити”.
За словами Бабаріко, 2023 року у нього почали відбуватися неконтрольовані втрати свідомості. Під час одного з таких епізодів він прокинувся з переламаними ребрами, 23 розтинами та пошкодженою легеням.
Бабаріко зазначив, що не може стверджувати, що його били: “Я не знаю, що відбувалося в момент втрати свідомості”. Він додав, що вдячний медикам, які надали йому професійну допомогу, у тому числі відкачали рідину з легені та перевели її до республіканської лікарні. За його словами, після цього випадків непритомності більше не було.
Колесникова не планує пов’язувати своє життя з Україною
Колесникова, відповідаючи на запитання про найближчі плани, сказала, що точно знає лише плани на місяць. Цей час вона має намір провести з сім’єю, колегами та зайнятися здоров’ям, яке, за її словами, «не стало краще за п’ять років» у колонії. Вона додала, що якийсь час має намір присвятити собі.
Колесникова наголосила, що не планує пов’язувати своє життя з Україною. Водночас вона розповіла, що за останню добу багато спілкувалася з іншими звільненими білорусами та дізналася, що серед них є люди, які справді хочуть залишитися в Україні.
“Я не знаю, якою буде процедура, але ми зробимо все, щоб цим людям допомогти”, – сказала Колесникова.
Федута повідомив, що найближчим часом має намір зайнятися здоров’ям. Він зазначив, що втратив свої рукописи, проте збирається написати ще кілька книг — «які, можливо, залишаться після нього». За його словами, це будуть книги не про політику: із політики він хотів би піти, «якщо вона не спробує втягнути назад».
Бабаріко розповів, що три роки навчався жити «не знанням, а вірою», оскільки повністю позбавлений джерел інформації. Він зізнався, що ще наприкінці вирішив: після звільнення візьме місяць, щоб заповнити знання. Однак, за його словами, після кількох телефонних дзвінків напередодні він зрозумів, що всі знання «можна поповнити за годину – виявляється, все продовжується».
Про білоруських добровольців, що воюють у лавах ЗСУ проти Росії
Колесникова відмовилася коментувати.
Бабаріко сказав, що кожен ухвалює рішення відповідно до своїх переконань і наголосив, що він особисто виступає проти війни.
Колесникова наголосила, що поділяє біль та жертви України, а також сказала, що шкодує про жертви в Росії. За її словами, вона виступає за припинення війни.
Федута висловився про лицемірство, назвавши так розмови про підтримку «морального вибору» без готовності ставати з людьми в один лад. Він додав, що станом здоров’я не має можливості зробити такий вибір сам.
Лабкович сказав, що розуміє вибір білоруських добровольців та підтримує припинення війни.
