Не гостинно зустріла Бразилія посла Андрія Мельника, який був призначений у цю спекотну країну після плідної багаторічної праці у Німеччині, незважаючи на деякі політичні висловлювання дипломата в перші місяці війни, які наробили багато галасу. Але тропічний клімат Бразилії став для нього справжнім викликом.
Про це розповіладружина посла України в Бразилії Андрія Мельника Світлана.
“Як це, працювати вітчизняним дипломатам в екзотичній Бразилії?
Багато хто асоціює їх життя із туристичною подорожжю: щодня пляжі Копакабана/Іпанема, запальні фестивалі, недоторкані ліси загадкової Амазонії, водоспади Ігуасу. Одним словом, така собі нон-стоп атмосфера відпустки, феєрія щастя.
Як же виглядає насправді довгострокове відрядження дипломатів до спекотно-сонячної Бразилії?
Реальність «трохи» відрізняється, мʼяко кажучи, від цієї казкової картинки, яку видає фантазія.
Мало кому прийдуть на думку величезні ризики для здоровʼя, які несе праця у країні з жорстким тропічним кліматом для нас, дипломатів, які виросли у помірних континентальних широтах.
А це насправді – колосальний виклик. Поділюся трохи нашим скромним досвідом.
Сама адаптація до жаркого клімату – а в Бразиліа щодня 32-35 градусів в тіні (на сонці за 50) – триває не менше півроку.
Будь-яка навіть незначна подряпина довго не заживає. Жодні взяті з собою із Києва протибактеріальні засоби не помагають.
Тут також нові за відчуттями ОРВІ. Ми захворіли усією сімʼєю вже на другий тиждень після приїзду. Ледь встали на ноги.
Тут одразу призначають курс антибіотиками. Чай із лимоном не прокатить.
При цьому, коли ви виїжджаєте у закордонне відрядження, то у полікліниці, де ви заповнюєте обхідний лист, лікарів цікавить наявність таких формальних речей як флюрографія чи резус-фактор крові.
Ніхто не попереджає про спражні небезпеки для здоровʼя у країні майбутньої акредитації. Тобто, спасіння потопаючих – справа рук самих потопаючих. Навіть якщо це дипломати.
Натомість, було б необхідно зробити ще в Україні обовʼязкові щеплення проти жовтої лихоманки, яка вирує в Бразилії. І не жарти, повірте. Від нею запросто вмерти.
Ніхто вас не попереджає заздалегідь, що у Бразилії вкрай поширена хвороба денге, яка передається через укуси комарів. Часто також зі смертельними наслідками.
Поки з цими та іншими зловісними хворобами Бог нас милував, слава Богу. Адаптори проти комарів встромляєм кожну ніч поруч з ліжком.
А ще тут – щодня височезний рівень ультрафіолетового випромінювання. Якщо у Києві він здебільшого на майже нульовій позначці, то в Бразиліа ці UV-показники зашкалюють кожного дня: 12 балів за 12-бальною шкалою.
Тому особливо треба берегти шкіру та очі, мати відповідний одяг з захистом проти ультрафіолету та окуляри. Тут ми зорієнтувались також не відразу, лише, коли відчули на собі негативні наслідки, як після сонячного удару відчуття, погіршується одразу зір.
Ну, а що робити з пекельною спекою – ми так і не знаємо. Наприклад, машина нагрівається так, що поплавились панель і ручки всередині. Кожного разу це ціле випробування сісти в авто. За відчуттями, це як залізти в духовку. Градусів за 70 точно.
На початку, зіпсувала чимало суконь, які просто поплавились прямо на мені. Розійшлися прямо перед прийняттям.
Днями Андрій злітав у перше офіційне відрядження до столиці одного з 26 бразильських штатів – з прекрасною назвою Сеара (дослівно «Спів папуг ара») недалеко від екватора.
Так от: у столиці – Форталезі – не тільки жарища 35 за Цельсієм, але й незносна вологість – понад 80%.
Посла прекрасно зустріли. З найвищими військовими почестями. Оркестром. Почесною вартою. Гімном України. Надали два автомобілі супроводу. Бодігардів навіть.
Але у всіх приміщеннях кондиціонери шкварять на 16 градусів. Тож ще у перший день Андрію скрутило шию і плече, заніміла ліва рука.
Вже тиждень – гострий пронизуючий біль. Без сну. Крапельниця на швидкій допомозі, прямо в коридорі, вже в Бразиліа по поверненню. Наклали шину на шию. Лише очима можна крутити.
Виписані ліки не помагають. Взагалі. Діагноз так і не поставили. Допомогу надали на швидкій у міському шпиталі у порядку загальної черги.
До невропатолога не потрапиш просто так. Запропонували лише на серпень. Наступного року. Один візит до звичайного лікаря – 125 дол. США. Дали направлення на МРТ шиї, але наша страховка в цій лікарні МРТ не покриває (десь 300 дол.).
У нас тут базова бразильська місцева страховка з франшизою 25%, переважна більшість кваліфікованих лікарів не працюють з нею взагалі.
Тому з усіма скаргами доводиться йти в відділення невідкладної допомоги міської поліклініки з годинними громадськими чергами. Тож у Бразилії краще не хворіти, бо зарплатні не вистачить.
Для порівняння: зарубіжні дипломати, не тільки західних країн, але включаючи і тих, хто представляє найбідніші країни третього світу, мають добротні страховки, які покривають послуги висококваліфікованих лікарів. Без жодних франшиз. Це теж про питання гідності.
А в остальном, прєкрасная маркіза, всьо харашо)
Наша дипломатична місія в тропіках Бразилії, тим не менше триває. Попри всі перепони”.
Читайте також: Та дайте вже нам літаки, бо Мельник просить у Німеччини субмарину і фрегат (ФОТО, ВІДЕО)
Шольц – людина-загадка, і не тільки для нас, – експосол Мельник
