Коли минулого місяця Ріші Сунак запросив національних лідерів на свій саміт зі штучного інтелекту в Блетчлі-Парк, з’явився лише одна Джорджія Мелоні.
Цими вихідними Сунак віддячив їй тим, що відвідав політичний фестиваль, організований ультраправим італійським прем’єром, яка все частіше стає політичною спорідненою душею британського прем’єр-міністра-консерватора.
Про це пише POLITICO
Речник Сунака заявив журналістам цього тижня, що пара, яку регулярно фотографують на зустрічах, де вони разом сміються і жартують, “очевидно, ладнає”. Він пояснив їхні близькі стосунки тим, що вони були обрані “в один і той же час”.
Але зв’язки між двома прем’єр-міністрами набагато глибші: спільне інтелектуальне натхнення, спільні політичні цілі, а також конкретні політичні та дипломатичні причини, які змушують їх триматися разом.
Обидва лідери потребують один одного, хоча і з різних причин.
“Сунаку потрібен ключовий політичний союзник серед великих європейських держав-членів”, – сказав один з дипломатів ЄС, який, як і інші автори цього матеріалу, побажав залишитися анонімним, щоб говорити відверто, – “Він намагався з Францією, але роман з Макроном не спрацював”.
Незважаючи на франко-британський саміт і державний візит короля Чарльза, Франція все ще залишається скалкою в боці Великої Британії в таких питаннях, як тарифи на електромобілі.
Британському прем’єр-міністру також не вдалося знайти спільну мову з німецьким лівоцентристом Олафом Шольцем, який походить із зовсім іншої політичної традиції, ніж Сунак. Тісні стосунки з іспанським прем’єром Педро Санчесом також ускладнюються тривалою суперечкою щодо Гібралтару.
Але лідер Італії з радістю відгукнулася на дипломатичні кроки Сунака, надавши йому важливого союзника в Європейській Раді. І на це у неї є свої причини.
“Мелоні потрібно продемонструвати, що її приймають великі гравці у всьому світі”, – сказав той самий дипломат, якого ми цитували вище. Благословення Сунака має легітимізуючий ефект для лідера, яка в іншому випадку могла б опинитися в ситуації, коли її уникали б через її політичне походження, яке знаходиться далеко за межами європейського мейнстріму.
Мелоні прийшла в політику через неофашистські молодіжні рухи і відома тим, що хвалила диктатора Беніто Муссоліні як “хорошого політика”, стверджуючи, що “все, що він робив, він робив для Італії”. Згодом вона визнала, що він робив “помилки”, зокрема, запроваджував расові закони.
Обидва мають однакову мету
Як лідер партії “Брати Італії”, яку вона заснувала у 2012 році, Мелоні висунула жорстку націоналістичну програму, невпинно зосереджуючись на питаннях імміграції та попереджаючи, що Італія може стати “європейським табором біженців”. І саме в питанні міграції вона знаходить найбільше спільних позицій з Сунаком.
Мелоні з радістю відповіла на дипломатичні кроки Сунака | Фото Людовіка Маріна, AFP/Getty Images
У жовтні Мелоні атакувала італійських суддів за те, що вони перешкоджали її уряду депортувати людей до небезпечних країн, віддзеркалюючи власні баталії Сунака з британською судовою системою через його схему в Руанді. Минулого місяця вона підписала угоду про відправку мігрантів, які прибувають до Італії, до Албанії – підхід, який має певну схожість з британською схемою щодо Руанди.
“Наявність морського кордону ставить Італію і Велику Британію в однакову ситуацію необхідності перенесення імміграційних перевірок на зовнішній кордон, оскільки, коли перевірки проводяться всередині країни, керувати ними стає неможливо”, – сказав в інтерв’ю POLITICO Нікола Прокаччіні, високопоставлений політик в партії і один з найстаріших друзів Мелоні. “Обидва мають однакову мету: перенести управління імміграцією за межі наших кордонів”.
В обох випадках Сунак, ймовірно, пішов далі, ніж Мелоні: після програшу в суді він оголосив, що прийме закон, який зобов’яже суди вважати Руанду безпечною, незалежно від наявності доказів. Британська програма видворення також має на меті переселити людей до Руанди на постійне місце проживання, а не лише розглянути їхні справи.
Схожість між програмами двох лідерів не обов’язково є несподіванкою. Мелоні є президентом Європейських консерваторів і реформістів (ECR), заснованої як більш права альтернатива Європейській народній партії. У Європарламенті “євродепутати від торі начебто залицялися до Мелоні”, – згадує один давній помічник депутата Європарламенту.
Під час виборчої кампанії 2022 року Мелоні посилалася на своє лідерство в ЄНП, намагаючись відвернути занепокоєння, що вона була занадто екстремістською, відкрито граючи на тому, що вона “поділяє цінності та досвід з британськими торі”. Вона і Сунак також мають спільне захоплення покійним британським консервативним філософом Роджером Скрутоном, якого Мелоні часто цитує і описує як одного з “великих майстрів європейської консервативної думки”.
Ставимо не на того коня?
Безсумнівно, існує особистий елемент партнерства, що виходить за рамки чистої політики: вони вступили на посаду за кілька днів один після одного, мають однаковий вік і маленькі доньки, що, за словами одного британського чиновника, допомогло їм зблизитися. Вони також обидвоє “перші”: Мелоні – перша жінка-прем’єр Італії, а Сунак – перший британський азійський лідер Великої Британії.
Опитування, однак, свідчать, що Сунак і його уряд підуть у відставку наступного року. Тож чи може Мелоні поставити не на того коня?
Лідер лейбористів Кейр Стармер, лівоцентристський наступник Сунака, якщо опитування виявляться правильними, безумовно, буде незручною фігурою на політичному фестивалі Мелоні, серед випускників якого – колишній радник Дональда Трампа Стів Беннон та угорський президент Віктор Орбан.
Проте відносини між Італією та Великою Британією, ймовірно, залишатимуться стратегічно важливими незалежно від того, хто перебуватиме при владі в обох столицях.
Дипломати вказують на призначення Лондоном Еда Ллевеліна – колишнього керівника апарату Даунінг-стріт, якого в посольських колах вважають важковаговиком – послом Великої Британії в Римі як на знак того, що країна серйозно ставиться до Італії. Мелоні та Ллевеллін мають тісні стосунки, вони переписуються безпосередньо, що не завжди характерно для дипломатів та прем’єр-міністрів.
Стратегічно Італія також залишиться транзитною країною для нелегальних мігрантів, які прибувають до Європи, навіть якщо майбутній британський уряд порве з жорстким підходом Сунака до імміграції.
Ізоляція Великої Британії від інших країн-членів ЄС, звісно, значною мірою є проблемою самої Консервативної партії з 2016 року. Наступник Сунака, якщо він матиме інші політичні переконання, може просто мати більше друзів, з яких можна буде вибирати.
