Представник Головного управління розвідки Міноборони України Андрій Юсов в інтерв’ю Єгору Чечеринді на Еспресо розповів, чого чекати українцям цієї зими, чи відповідатимуть ЗСУ на російські обстріли української інфраструктури, та висловив думку про ситуацію з конфліктами у світі
Почнімо з ситуації на фронтах російсько-української війни – це цікавить всіх українських громадян протягом останніх двох тижнів. Зараз є дуже багато інформації, що ворог активізувався, що він наступає на Авдіївку та Оріхів: чи спроможні українські Сили оборони втримати цей наступ? Які плани ворога і що відомо ГУР про них?
Ми з вами бачимо, що українські оборонці стримують атакуючі дії ворога. І так, ситуація, зокрема і на Авдіївському напрямку, складна, але ворог зазнає великих втрат в живій силі та в техніці. Інформація про активізацію наступальних дій з їхнього боку була, і відповідно пропрацьовані різні сценарії, і українські оборонці та командування до цього готові. Так, звичайно, це завжди складно: буде неправий той, хто буде розповідати, що ці атаки дуже легко даються. Ні, нелегко. Але українці тримають оборону, тримають рубежі і ворог, ще раз повторюю, зазнає невиправдано високих для себе втрат, не виконуючи поставлені завдання, фактично повертаючись до тактики м’ясних штурмів. Крім того, у ворога значні втрати техніки. Разом з тим, окрім власне тих дій, які йдуть з боку ворога, українські Сили безпеки і оборони продовжують активні дії, продовжують звільняти територію і просуваються, в тому числі, на окремих ділянках фронту згідно з загальним планом та задумом.
Авдіївка – це по суті ворота в Донецьк, ворота на звільнення української Донеччини. Наскільки це важливий населений пункт і наскільки важлива оборона саме цього населеного пункту для нас?
Оборона будь-якого українського населеного пункту є надзвичайно важливою, тому що будь-який населений пункт, з якого, скажімо, доводилось відходити, повертати і відвойовувати набагато важче і ціна цього набагато вища, ніж тримання оборони. Тому ми тут не можемо проводити якісь паралелі і казати, що ось цей населений пункт важливий, а цей неважливий. Кожен клаптик української землі має значення, вже сьогодні він политий українською кров’ю – і наших захисників, і цивільних.
Але так, Авдіївка справді має значення. Це не перше загострення і не вперше від окупантів, від воєнно-політичного керівництва до окупаційного корпусу, звучать команди, мовляв, потрібно вийти на адміністративні кордони Донецької та Луганської областей. Зрештою навіть з моменту повномасштабного вторгнення такі плани були вже неодноразово, але вони зазнавали краху, терміни посувалися. Зараз бачимо чергове загострення.
Чи активізуються російські обстріли прифронтових територій та ракетні удари по енергетичній інфраструктурі
Цього тижня чергові обстріли мого рідного Запоріжжя. На жаль, цивільні люди гинуть під завалами будинків просто в центрі міста. Наскільки мені відомо – в мене там багато і родичів і знайомих, – люди не виїжджають з Запоріжжя: вони працюють, вони не бояться, вони все роблять для перемоги. Що зараз на півдні? Наскільки зараз можуть активізуватися обстріли прифронтових містечок? Не лише Запоріжжя, а й Оріхова, наприклад.
На превеликий жаль, ці терористичні атаки російських нацистів не припиняються. Зрозуміло, що особливо складно в тих прифронтових містах і територіальних громадах, куди добивають, наприклад, С-300. І вже не кажу про безпосередньо артилерійські обстріли, якщо населені пункти розташовані прямо на лінії фронту. Тому такі загрози зберігаються. Разом з тим, українці, насамперед все українське суспільство, тримається: тримає оборону, тримає єдність і вірить у перемогу. Це дуже важливо, що попри труднощі, такі міста, як Харків, Запоріжжя, Дніпро, не просто тримаються і живуть повноцінним життям, вони роблять величезний внесок в оборону країни.
Напередодні важкої зими ми можемо спостерігати певну паузу фактично із масовими ракетними обстрілами. Це означає, що ворог накопичує ракетний арсенал і так, цілком можливі терористичні ракетні удари російських нацистів по енергетичній інфраструктурі в період холодів. Це не секретна інформація – це означає, що Україна також готується, і самостійно, і за допомогою наших партнерів. Ці питання пропрацьовуються та обговорюються.
Повертаючись до енергетичної безпеки України: президент буквально днями у своєму зверненні згадав, що нам слід готуватися: і органам місцевого самоврядування, і енергетичним компаніям, і розподільчим мережам до зими, яка буде непростою. По вашому відчуттю, якою буде ця зима в плані світла і тепла, якщо порівнювати з минулим роком?
Мова не про відчуття. Є навіть відкрита інформація і зрештою якісь дані, отримані в інший спосіб. Триває повномасштабна війна, триває зіткнення по всій лінії фронту, ворог не змінив ні тактику, ні власне свої якісь цілі та пріоритети. Ми маємо справу з ворогом, який регулярно атакує цивільну інфраструктуру і, власне, попри якісь казки та маячню про демілітаризацію і так далі, атаки рашистів відбуваються насамперед по цивільній інфраструктурі і втрати насамперед серед цивільного населення. Тому так, цілком логічно очікувати та готуватися до продовження таких ударів цієї зими. Це означає, що і ми також готуємося, отримуємо нові засоби та можливості для протидії, в тому числі, як було анонсовано воєнно-політичним керівництвом, якщо такі удари будуть завдаватися, обов’язково буде відплата.
Чому важливо дотримуватися інформаційної гігієни
Про відплату трошки пізніше, ми ще повернемося до цієї теми. Поговорімо ще про ситуацію на лінії фронту та про інформаційну гігієну. Оскільки ну дуже багато інформації шириться різними напіванонімними чи просто анонімними телеграм-каналами і я, наприклад, сам отримую від своїх рідних та близьких, які живуть ближче до лінії фронту, зокрема, на Донеччині, скріни лінії фронту, де росіяни нібито атакують та нападають, і підпис: “Росіяни перейшли в наступ по всій лінії фронту”. Люди запитують, чи це правда. Скажіть, як переконати українців, що треба довіряти лише офіційним каналам зв’язку, наприклад, ресурсам ГУР, Міноборони, Генштабу, а не анонімним джерелам, контент для яких інколи створюється ворогом.
Насамперед: не правда, по всій лінії фронту росіяни не перейшли в наступ. Для повторення повномасштабного наступу, який ми бачили 24 лютого 2022 року в окупантів сьогодні немає необхідних сил і засобів. Ті активності, які відбуваються на окремих ділянках фронту носять справді локальний характер. Зрештою вони самі навіть публічно говорять про стратегічну оборону, тобто намагання втримати те, що загарбали станом на сьогодні.
Якщо говорити про інформаційну гігієну, то кратне повторення. Що ми можемо зробити, окрім того, щоб повторювати раз у раз: довіряйте тільки перевіреним або офіційним джерелам інформації. Якщо мова йде про майданчики, сторінки, сайти, соцмережі офіційних структур, то це Центр протидії дезінформації, Центр стратегічних комунікацій Головного управління розвідки, СБУ, Офіс президента, Стратком ЗСУ. Звичайно є й інші офіційні інформаційні майданчики, де точно інформація, на яку можна посилатись, яку відповідно можна аналізувати та на підставі якої робити висновки.
Все інше, так чи інакше, особливо, коли мова йде про анонімні джерела, анонімні російськомовні джерела… зрозуміло, кому легше готувати такі продукти і на яку аудиторію вони розраховані. Різна інформація на них часто справді готується для впливу на Україну і українців з метою посіяти паніку, дестабілізувати ситуацію, ввести в оману. Ворог не спить і, зрештою, ми також працюємо в цьому напрямку. Було б наївно думати, що російські спецслужби не будуть використовувати таких інструментів. Тому так, можна довіряти тільки поважним ЗМІ, зокрема Еспресо, та офіційним майданчикам. Аналізувати можна і потрібно. З цікавості напевно можна подивитись різні речі, але потрібно розуміти, що якщо для вас формують новину на зразок “Путін точно визначився з датою і часом підриву Запорізької станції”, як було нещодавно, і з посиланням на анонімні канали, вибачте, якщо немає джерела інформації, то немає про що говорити.
Про аналіз російських інформаційних джерел: здається аналітики американського Інституту дослідження війни, яких ми часто цитуємо, моніторили російські ЗМІ щодо заяв Путіна стосовно Авдіївки. Вони констатують, що риторика Путіна змінилася. Якщо раніше йшлося про наступ, то тепер президент РФ каже, що їхні війська ведуть успішні активні оборонні дії. Значить історія про повномасштабний наступ була точно ІПСО, це моє припущення.
Після того, як їхні умовно волонтери оголосили публічний збір на пакети для 200-х рашистів, я думаю, що подальші заяви Путіна саме в тому ключі треба сприймати. Справді у них великі втрати і в техніці, і в живій силі. Справді окремі підрозділи відмовляються іти на штурм і намагаються уникнути своєї ролі і долі як гарматного м’яса. Тобто насправді от поставлені задачі, а у них на сьогодні немає ресурсу в такий спосіб і в такі терміни їх виконати. А це означає, що втрати для ворога справді відчутні.
Якими є мобілізаційні заходи в Україні та Росії
Давайте, ще про мобілізацію два слова. Новопризначена заступниця міністра оборони України Наталія Калмикова нещодавно дала інтерв’ю, в якому закликала українських громадян не чекати повісток, а самим приходити на ТЦК і шукати своє місце в армії. Адже, за її словами, все одно служити мають всі: люди на фронті втомилися і чекають ротації і слід розуміти важливість нинішньої ситуації. Як ви оцінюєте взагалі мобілізаційний процес зараз в Україні і чи не слід, попри те, що ми багато висміювали рік тому електронний реєстр військовозобов’язаних, який запроваджували в себе росіяни, запровадити нам?
Я думаю, що у нас з електронними інструментами і засобами все добре. Якщо буде прийняте таке рішення, його швидко втілять у життя. Що стосується мобілізаційних заходів в Україні: у нас триває повномасштабне вторгнення і війна за виживання. Це означає, що війна не десь там, вона фактично прийшла у кожний регіон, у кожне місто і багато сімей, так чи інакше відчули її на собі. Це означає, що і оборонці не десь там – це не люди з металу, їм потрібна ротація, лікування, їм потрібна заміна. Вони, на жаль, гинуть. В системі захисту України може знайти собі місце кожен українець та українка – це не обов’язково має бути участь в штурмових діях. У Силах безпеки і оборони потрібні фахівці за величезною кількістю напрямків та спеціалізацій, тож ще раз підкреслюю кожен зможе себе там знайти та зробити свій внесок у справу захисту України.
Що відомо українській розвідці про мобілізаційні плани і ресурс росіян? Багато цифр називалося щодо мобілізації: цієї осені від 200 до 700 тисяч. Що зараз у них відбувається з мобілізацією нового ресурсу?
Мобілізаційні заходи тривають, вони здебільшого носять прихований характер. Наразі не наважились на чергову хвилю публічної мобілізації, хоча такі рішення вже лежали на столі. Проте, все ж таки є осторога реакції і населення тієї території, насамперед, йдеться про центральні, столичні регіони. Громадська думка там нічого не вартує, але все ж таки страх перед бунтом “бессмисленним, беспощадним” у кремлівських карликів існує. Тому зважають ще. Але тим не менше тривають мобілізаційні заходи: понад 20 тисяч на місяць продовжують залучатись в різний спосіб. Це рекрутинг і серед ув’язнених, і серед боржників, якихось неблагонадійних категорій населення. Про добровольців там мова не йде. Мобілізація строковиків планово триває. Рекрутинг, в тому числі із мотивацією фінансової виплати або, якщо людина не підписує контракт, то якісь санкції обіцяють. Там нова форма з’явилася, особливо до колишніх військовослужбовців, це примусове підписання контракту: коли начебто викликають на звірку у військкомат, кладуть контракт і в принципі назад людина не виходить, бо інакше йому погрожують вже якимось кримінальним переслідуванням або іншими проблемами в житті.
І от так частина опиняється на фронті. Говорити про мотивацію цих людей, з точки зору ідеології, з точки зору “любові” до їхньої батьківщини не доводиться, особливо, коли мова йде про депресивні регіони. Це банальне бажання заробити. Ну зрештою ті самі пральні машинки і холодильники: ми всі бачили мікрохвильовки, які крадуть росіяни в українців. Для декого це спосіб врятуватись від проблем іншого характеру, але так, такі заходи тривають в цілому. Мобілізаційний ресурс в РФ більший, ніж в Україні, але якщо говорити про мотивацію, про якість, то в них є чимало проблем і він точно не безмежний. Економіка РФ вже починає відчувати брак, зокрема, робочої сили: на окремих підприємствах вже не вистачає чоловічих рук. Ця проблема існує і буде збільшуватись.
Російські обстріли української енергетичної інфраструктури: чи будуть удари у відповідь
Повертаючись до наближення зими та опалювального сезону: ви згадали про те, що росіяни не відмовляються від своєї тактики знищення об’єктів української енергетичної інфраструктури, аби занурити в блекаут, в холод, в порожнечу Україну. Яка українська тактика? Чи в нас з’явилися за цей рік, що минув, можливість завдавати симетричних ударів по аналогічних енергооб’єктах на території Росії? Ми бачимо вже, що на нашому північному кордоні в цих прифронтових російських областях часом виникають блекаути і як от, з точки зору гуманізму, чи готові ми завдавати удари по їхніх енергооб’єктах для того, аби занурити в холод і російські міста також?
Тактику ми напевно заздалегідь розкривати не будемо, щоби ворогу не полегшувати роботу. Хай працюють, хай стараються і витрачають більше ресурсів їхнього бюджету. А що стосується гуманізму: Україна веде оборонну війну, на нас напали. Нищаться наші міста, вбивають мирних мешканців. Держава, яка напала, має відчути, що війна відбувається та прийшла і на її територію. І, зрештою, вона вже сьогодні це відчуває. Ми не можемо, на мою думку, на жаль, говорити зараз про симетричні відповіді з різних причин. В тому числі і засоби у нас різні. Стратегічна авіація – це прерогатива ворога. Але наразі є інші методи та іструменти і так чи інакше бавовна на Росії квітне і це буде продовжуватись. Але Україна цивілізована держава і це означає, що бавовна відбувається в Росії в тих місцях, які мають безпосереднє відношення до геноцидної війни проти України. Це принципове питання. В тому числі, на тимчасово окупованих територіях ми спостерігаємо, наприклад, філігранне знищення штабу чорноморського флоту, коли саме військовий об’єкт от був і вже немає. Жоден цивільний не постраждав. Зокрема, цим відрізняється цивілізована країна від варварської Росії.
Якщо питання Криму ви зачіпили: в Криму живуть все ж таки українські громадяни, які підтримують Україну та чекають на її повернення, тому чи може Україна, наприклад, завдавати ударів по енергоструктурі окупованого Криму? І чи слід це робити або бити по інших соціальних чи напівсоціальних напіввійськових об’єктах?
Не просто чекає повернення. Велика кількість громадян активно допомагає українським Силам безпеки і оборони інформацією і не тільки. Часто вони наражають себе на небезпеку. Мова йде про те, що дії українських оборонців у жодному випадку не мають шкодити цивільному населенню, але якщо ми говоримо про якісь логістичні об’єкти, які використовуються для підтримки і постачання окупаційного корпусу, то це законні цілі, які будуть знищені, в тому числі для збереження життів цивільних українців.
Наскільки дієвий рух опору у Криму
Як ви загалом оцінюєте ефективність партизанського руху в Криму? Часто з’являються повідомлення, що наприклад десь зійшов з рейок потяг, десь підірвали якусь підстанцію, десь ще щось відбувалося, після чого не може повноцінно працювати військова інфраструктура. Наскільки активний рівень партизанського руху в українському Криму?
Мабуть, більш коректно говорити про рух опору чи національний спротив, бо партизани – це така трошки ретроспектива. Зрештою у нас оновлене у цьому контексті законодавство. На окупованих територіях рух опору є, він активно розвивається, він активно взаємодіє із Силими безпеки і оборони, із Силами спеціальних операцій ГУР, із Службою безпеки. Він дає дуже добрі результати і розгортається. Із різних джерел, із перехоплень, із оперативної даних, ми бачимо, наскільки рух опору українців на окупованих територіях дошкуляє окупантам. Безумовно, величезна кількість тих операцій, про які ми чуємо і не чуємо, в тому числі ліквідація тих чи інших воєнних злочинців, зрадників, колаборантів, диверсії на окупованих територіях, які виводять з ладу військові об’єкти, були би неможливі без місцевого руху опору і неможливі без великої підтримки власне українського місцевого населення, яке чекає часу вигнання окупантів, повернення законної української влади і української армії. Тому рух опору розвивається і буде розвиватися.
Про колаборантів і зрадників ви згадали: я буквально цього тижня читав інформацію, що український суд засудив Кирила Стремоусова, вже покійного нині зрадника з Херсону, до довічного ув’язнення посмертно. Це знаєте, з одного боку начебто посмертно для чого людину засуджувати, а з іншого боку наскільки тут важливо нам, щоб ці зрадники отримали покарання, навіть після смерті?
Як на мене, дуже важливо. Невідворотність покарання і фізичного, і формального дуже важлива для розуміння будь-якого такого покидька, що спокою йому не буде і він так, чи інакше, понесе покарання. Саме цей принцип невідворотності покарання надзвичайно важливий.
Чи наближається світ до глобальної війни
У одному з нещодавніх своїх інтерв’ю керівник ГУР Кирило Буданов заявив, що, майже дослівно, світ наближається до глобальної війни. Які ознаки цього наближення до глобальної війни бачите ви і що треба зробити, аби її уникнути? Або можливо ця глобальна війна навпаки зіграє на користь нашій визвольній війні за нашу незалежність?
Те, що відбувається в цілому: зростання рівня напруги і якщо не про війну, то про конфлікти ми вже можемо говорити – ціннісно світ ділиться на ті країни, які підтримують міжнародне право, які шанують статут Організації Об’єднаних Націй і ті, які ігнорують його, які не цінують людське життя і для яких важливіше не людське життя, а якісь уявні імперські амбіції. Для того, щоб зупинити подальше поширення таких речей необхідно максимально підтримати Україну і забезпечити швидку перемогу. Саме швидка перемога України і покарання агресора буде дуже добрим чітким сигналом, що міжнародна система безпеки здорова, що міжнародне право працює і що ООН це діючий інструмент, а не рудимент часів Холодної війни чи часів після Другої світової війни. Тому так, максимальна підтримка України і швидка перемога України. Те, що ми бачимо на інших куточках світу, нашої планети, останні події в Ізраїлі зокрема, не можуть не наштовхувати на думки про глобалізацію таких конфліктних явищ.
Але, тим не менш, ця вісь зла невпинно формується і вже обростає новими союзниками. Якщо раніше це була Росія та Білорусь, а потім долучився Іран, то зараз фактично долучається Китай. Потім долучилися “Хезболла”, ХАМАС. Взагалі західний цивілізований світ розуміє всю небезпеку подібного об’єднання ось таких неоднозначних союзників в одну суцільну вісь зла і всю небезпеку, які вони разом можуть нести для всього цивілізованого світу?
В цій умовній вісі різні інтереси і різні процеси. Якщо, наприклад, ви згадали Білорусь, то там одне з ключових завдань, які Путін ставить, – це втягнення Білорусі у повномасштабну повноцінну війну і наземну операцію проти України. Він досі не зміг цього отримати. Попри якісь політичні заяви, насправді країн та урядів, які офіційно не просто підтримують, а реально допомагають так званій Російській Федерації, не так вже й багато. Задача України в даній ситуації робити, щоб їх було набагато менше, а підтримка України світом була максимально консолідована і проактивна. Попри всі складнощі і різні процеси, які відбуваються в світі, ми бачимо монолітність проукраїнської коаліції і одностайність вільного світу у готовності підтримувати Україну для захисту свого суверенітету та захисту міжнародного права і глобальної архітектури безпеки. Тому це не лише українська справа – це наша спільна справа і з вільним світом, і з Заходом.
Чи причетна Росія до війни у Ізраїлі
Яку оперативну інформацію має українське ГУР МО щодо імовірної участі Росії та Ірану в цій запланованій терористичній атаці ХАМАСу на Ізраїль? Чи можна однозначно казати, що Росія та Іран брали в цьому участь? Кирило Буданов у останньому інтерв’ю каже, що є інформація, що терористи використовували для нападу і вбивств навіть трофейну українську зброю, яка була захоплена в Україні на полі бою росіянами, а потім передана терористам. Наскільки це достовірна інформація? Що нам взагалі відомо про участь Росії та Ірану в цій акції?
На 100% достовірна інформація, але це два різних питання по Росії і по Ірану. По Ірану вже США офіційно заявили, що у них немає такої інформації. Тому, думаю, зараз продовжувати цю тему поки що не будемо.
А що стосується Росії: весь світ бачив візити представників ХАМАСу до Москви. І це офіційні візити вони не приховувались. І обговорювались під час цих візитів не розвиток балету і культури, не захист клімату і не якісь проведення вечорів кремлівсько-ХАМАСької дружби. Зрозуміло, що цікавило обидві сторони. Взаємодія була і зброя була передана – окремі зразки стрілецького піхотного озброєння. Зроблено це було ще до здійснення останніх атак на Ізраїль, тобто, так чи інакше, Росія була поінформована до того, що якісь речі будуть відбуватися. І відеокадри із російською мовою, яка звучала в ході атак на Ізраїль, вони так само чули і аналіз підтверджує ці факти. Тобто це інформація, якою володіє не тільки Україна – про неї знають і в Ізраїлі, і наші партнери та союзники у світі. Тому так, була.
Ще в цьому інтерв’ю Кирило Буданов, сказав що російські інструктори навчають арабських терористів з fpv-дронів влучати по ізраїльській техніці. Що це за інформація? Звідки вона взялася і наскільки вона достовірна?
На 100% достовірна. Звідки ми дізналися? І оперативна інформація, і агентурна робота, і не тільки. Також є обмін інформацією в міжнародному плані. Так, російські інструктори, Росія, використовуючи так звані ПВК (робила це, – ред.). Ще раз наголосимо, жодних приватних військових компаній на Росії не існує – це все частина російських спецслужб, це структури, які працюють за підтримки і та повністю за фінансування російського бюджету або навколобюджетних структур. Зрештою, людина, схожа на Путіна, це підтверджувала стосовно ПВК Вагнера в прямому ефірі. І так, виконує завдання, в тому числі воєнно-політичного керівництва режиму, який зараз править територією з назвою Російська Федерація. Так, взаємодіяли, так, контактували. І контакти були достатньо давно. Те, що сьогодні ХАМАС зі знанням справи використовує досвід, в тому числі і російсько-української війни – це речі очевидні, знову ж таки, для багатьох у світі.
Що дав Росії візит Путіна до Китаю
Цього тижня президент Росії Володимир Путін поїхав до Китаю, де зустрівся з главою Китаю Сі Цзіньпінем. Світові ЗМІ показали його з ядерним чемоданчиком – з валізкою, яку він напевно цілеспрямовано туди повіз для того, аби його разом з нею зняли. Напевно, для залякування всього світу, не лише України. Яка є в української розвідки інформація, щодо якихось кулуарних домовленостей Путіна і Сі Цзіньпіня? Про що вони можуть домовлятися і якими будуть наслідки цієї поїздки?
Наслідки для Китаю будуть кращі, тому що Китай використовує цю ситуацію зокрема для того, щоб посилити свій вплив у світі, в тому числі і на території Російської Федерації. РФ, як сировинний придаток глобальної економіки, де б не з’являлась, на неї в першу чергу дивляться, як на джерело дешевих ресурсів, ресурсів зі знижкою. Ну що ще можна взяти від технологічно відсталої, безграмотної, нереформованої імперії, яка, в принципі, для багатьох зазнала геополітичної поразки? Що буде просити-випрошувати Путін? Це теж відома історія. Чи отримає він те, що просить? Я думаю, що коли мова йде про Китай, то це держава, яка керується точно власними інтересами, а не забаганками диктатора, якому при владі залишилось не так вже й довго.
Я слухав відомого українського дипломата Романа Безсмертного, і він казав: якщо світ зараз проковтне Україну та Ізраїль, то наступним буде Тайвань. Він каже, можна навіть не сумніватися, що зараз загострення по лінії Китай – Тайвань. На якому рівні, на вашу думку, це загострення перебуває?
Ми не будемо зараз таких різких оцінок робити, бо це те, що можуть собі дозволити експерти з політики, аналітики. Вони можуть давати такі оцінки. Але зрозуміло, що з офіційними заявами треба бути дуже обережними. Повертаючись до попередніх заяв про глобальні конфлікти, безумовно, ці всі речі між собою пов’язані.
Чи існує загроза російського ядерного удару
Ще я хотів вас запитати все ж таки про цю валізку. Чи слід нам її боятися? Адже це очевидно було використано саме для залякування, можливо не України, але і не думаю, що Сі Цзіньпіня він хотів залякати. Можливо для США? Для кого це було?
За Путіним різні валізки носять, не тільки ядерні. І це напевно не тому, що він такий сміливий. В України в цьому контексті немає підстав додатково переживати, тому що вся номенклатура озброєння, яку держава-терорист РФ та її нацистський уряд могли використати, вже використана. Далі: погрози використання ядерної зброї, ми вже багато разів це чули і нічого нового тут немає. Оскільки Путін давно перегнув палку із ядерним шантажем, його вплив набагато менший, ніж він розраховує.
Ядерна зброя по всьому світі – це зброя стримування. Тобто вона працює саме як елемент не застосування, а елемент стримування від якихось зовнішніх загроз. Намагання Росії і її божевільних диктаторів перетворити зброю стримування на якусь реальну загрозу… Звичайно, світ просто так за цим спостерігати не буде, але і вестись на такий дешевий пропагандистський шантаж і гру теж не буде, я переконаний.
Яка ситуація з обміном полоненими
Ми з вами зустрічалися на початку літа, тоді ви говорили, що опікуєтеся також питаннями українських військовополонених, цивільних полонених, їхнім обміном. Яка зараз ситуація? Чи можете розповісти хоча б про орієнтовну кількість чи про останні обміни? Оскільки останнім часом рідко можна побачити інформацію про обміни. З чим це пов’язано? Яка динаміка? Чи сподіваються українські громадяни в полоні потрапити на свободу і на українську територію?
Близько 2600 громадян станом на зараз від повномасштабного вторгнення повернулись додому. Переважно мова йде про захисників і захисниць, але також і цивільних. Справді, останнім часом ми не бачимо такої динаміки, яка була раніше і за кількістю обмінів, і за кількістю повернутих, але відбуваються певні польові обміни, також були окремі операції. Перемовини тривають і тут головне не розповідати – головне результат, а він обов’язково буде. Обмінний фонд поповнюється і місця утримання російських військовополонених в Україні сьогодні переповнені. Це добре, оскільки це означає, що Україна готова повертати російських військовослужбовців-окупантів, але звичайно повертаючи своїх громадян, своїх захисників, захисниць та незаконно утримуваних цивільних осіб. Робота над цим ведеться. Я дуже сподіваюсь і впевнений, що найближчим часом будуть результати.
Чого варто чекати від зими та осені
До нас прийшов новий осінньо-зимовий сезон. Які головні виклики, загрози і сподівання? Які надії українське військо та українська розвідка покладає на цю осінь та зиму? Все ж таки добігає до кінця фактично другий рік нашої великої війни за незалежність. Що ми маємо зробити? До чого більше докласти зусиль, аби наблизити перемогу?
Ви згадали, що наближається друга річниця повномасштабного російського вторгнення. За майже два роки ворог не виконав жодного з озвучених завдань. Натомість ми виконуємо наші завдання, ми звільняємо наші території і повертаємо людей. Ця зима буде так само важкою, нам треба буде вистояти і далі рухатись вперед. Буде багато викликів: на полі бою, будуть удари по цивільній інфраструктурі і питання зовнішньої діяльності, дипломатичної діяльності – це все дуже складно, але, в результаті, спільна позиція українського суспільства, воєнно-політичного керівництва, коаліції країн вільного світу, які підтримують Україну, безумовно дасть свої результати. Україна переможе.
