Оточення російського диктатора Володимира Путіна у будь-який спосіб уникає повідомляти йому погані новини, тому він системно дезінформований про перебіг війни. Такий висновок робить Wall Street Journal на підставі свідчень російських розвідників та функціонерів. ІншеТВ переклало це дослідження для вас.
Російські війська програвали битву за Лиман, невелике місто на сході України, наприкінці вересня, коли по шифрованій лінії з Москви пролунав дзвінок для командира на передовій.
Це був Владімір Путін, який наказав не відступати.
За словами нинішніх і колишніх американських і європейських офіційних осіб, а також колишнього високопоставленого офіцера російської розвідки, який брав участь в обміні, президент, схоже, мав обмежене розуміння реальної ситуації. Його погано оснащені фронтові війська були оточені українським наступом за підтримки артилерії, наданої Заходом. За їхніми словами, Путін відкинув команди своїх власних генералів і наказав військам триматися твердо.
Українські дії продовжувалися, і 1 жовтня російські солдати поспішно відступили, залишивши після себе десятки трупів і запаси артилерії для поповнення українських сховищ зброї.
Путін очікував, що війна в Україні буде швидкою, популярною і переможною. Протягом місяців він намагався змиритися з тим, що замість цього вона перетворилась на дороге болото, а він виявився ізольованим і недовірливим на вершині владної структури, покликаної зміцнити його войовничий світогляд і захистити його від невтішних новин.
Протягом літа делегації військових експертів і виробників озброєнь поверталися з президентських зустрічей, ставлячи під сумнів, чи розуміє Путін реальність на полі бою, як стверджують люди, знайомі з ситуацією. І хоча з тих пір Путін доклав чимало зусиль, щоб отримати більш чітку картину війни, кажуть вони, президент залишається в оточенні адміністрації, яка обслуговує його переконання в тому, що Росія досягне успіху, незважаючи на зростаючі людські та економічні жертви.
“Люди з оточення Путіна захищають себе”, – сказала Катерина Винокурова, член обраної ним ради з прав людини, доки Путін не усунув її в листопаді. “У них є глибоке переконання, що вони не повинні засмучувати президента”.
Помилки, що виникли внаслідок цього, сформували катастрофічне вторгнення Росії в Україну – від перших днів, коли Путін думав, що його солдатів зустрічатимуть з квітами, до нещодавнього принизливого відведення військ на північному сході і півдні. З часом Путін, який ніколи не служив в армії, став настільки насторожено ставитися до власної командної структури, що віддавав накази безпосередньо на лінію фронту.
Ця стаття базується на багатомісячних інтерв’ю з нинішніми і колишніми російськими чиновниками і людьми, близькими до Кремля, які в цілому описують ізольованого лідера, який не може або не хоче вірити в те, що Україна зможе успішно чинити опір. За словами цих людей, президент витратив 22 роки на побудову системи, яка лестила йому, приховуючи або підсолоджуючи невтішні дані.
Американські офіційні особи заявили, що вони намагалися знайти інсайдера в Кремлі, який би мав вплив на Путіна, а також не був би занурений у його розповідь про російські образи. Президент все частіше говорить про Росію в майже релігійних термінах, як про тисячолітню цивілізацію, що веде священну боротьбу, яка виправить історичні помилки і підніме його в пантеон царських лідерів-завойовників, таких як Петро Великий.
Хоча контакти між США і Росією відбуваються майже щодня, чи то через посольства, чи то через Пентагон або ЦРУ, ці розмови стали стриманими, кажуть американські офіційні особи, які вважають, що деякі з найближчих союзників Путіна займають ще більш жорстку позицію, ніж сам авторитарний лідер.
За словами колишнього офіцера російської розвідки, а також нинішніх і колишніх російських чиновників, Путін прокидається щодня близько 7-ї години ранку, щоб прослухати письмовий брифінг про війну, в якому інформація ретельно вивірена, щоб підкреслити успіхи і применшити невдачі.
За словами російських і американських офіційних осіб, він давно відмовляється користуватися Інтернетом, побоюючись цифрового стеження, що робить його більш залежним від документів для брифінгів, складених ідеологічно згуртованими радниками.
За словами людей, знайомих з цим питанням, зведення з поля бою можуть йти до столу Путіна кілька днів, в результаті чого вони часто бувають застарілими. Командири фронтів звітують перед Федеральною службою безпеки (ФСБ), наступницею КДБ, яка редагує звіти для експертів Ради Безпеки, які передають їх секретарю Ради Миколі Патрушеву, яструбу, який допоміг переконати Путіна вторгнутися в Україну. Він, у свою чергу, передає доповіді Путіну.
Патрушев і Рада Безпеки не відповіли на запити про коментарі. Прес-секретар Кремля Дмитро Пєсков заявив, що планування того, що пан Путін називає спеціальною військовою операцією, є державною таємницею.
“У президента, як і раніше, є кілька каналів отримання інформації”, – сказав Пєсков. “Будь-які заяви про те, що він отримує спотворену інформацію, не відповідають дійсності”.
Путін, за словами нинішніх і колишніх російських чиновників і людей, близьких до Кремля, залишається повністю відданим ідеї поставити Україну на коліна і готовий мобілізувати російську економіку і населення на роки, щоб досягти успіху. Якщо західні поставки озброєнь і економічна підтримка припиняться, а український моральний дух впаде, він все ще може вийти переможцем у цій, вже найбільшій війні в Європі з часів Другої світової війни.
За словами людей, знайомих з цим питанням, протягом декількох місяців група російських чиновників, провладних журналістів і аналітиків намагалася особисто донести до свого президента інформацію про те, як просувається його вторгнення.
Коли один давній соціолог зв’язався з офісом Путіна з приводу опитування, яке показало нижчу, ніж очікувалося, громадську підтримку незабаром після вторгнення, його офіс відповів, використовуючи ім’я та по батькові Путіна: “Володимиру Володимировичу не потрібно зараз засмучуватися”.
У липні, коли Хаймарси почали наносити удари по складах матеріально-технічного забезпечення російської армії, Путін викликав близько 30 керівників оборонних компаній до своєї резиденції Ново-Огарьово під Москвою, за словами людей, знайомих з цією зустріччю. Після трьох днів карантину і трьох ПЛР-тестів керівники сиділи в кінці довгого дерев’яного столу, слухаючи, як Путін описував військові зусилля, які він вважає успішними. Він сказав їм, що українці були мотивовані воювати лише тому, що їхня армія розстрілювала дезертирів.
Потім Путін звернувся до начальника Генерального штабу Збройних сил Росії Валерія Герасимова, який заявив, що російська зброя успішно вражає цілі і вторгнення йде за планом. Зброярі залишили зустріч з відчуттям, що Путін не має чіткої картини конфлікту.
У вересні група російських військових журналістів і блогерів – всі вони є палкими прихильниками війни – зустрічалися з президентом більше двох годин і залишилися з таким же враженням.
Того ж місяця Путін зустрівся з китайським лідером Сі Цзіньпіном в Узбекистані і м’яко запевнив його, що Росія тримає війну під контролем, кажуть люди, знайомі з цією зустріччю. Російські війська залишили сотні квадратних миль території того ж тижня.
За словами Винокурової та іншого колишнього члена Ради, якого було звільнено за три тижні до зустрічі, напередодні телевізійної зустрічі з Радою з прав людини при президенті Путіні, радник президента і голова Ради Валерій Фадєєв та інші члени Ради заохочували групу не порушувати такі теми, як використання Росією найманців для посилення своїх збройних сил.
“Нам сказали, що наше завдання – говорити з президентом тільки про великі проблеми, а не про дрібні теми або приватні справи”, – сказала Винокурова.
Фадєєв підтвердив, що рада спільно вирішила не піднімати тему найманців, але сказав, що заборони на цю тему не було. За його словами, питання попередньо обговорюються з Адміністрацією Президента, але сказав, що ідея про те, що державні органи фільтрують інформацію для Президента, є “повною нісенітницею”.
За словами людей, знайомих з цим питанням, для отримання, як він вважає, необробленої інформації з фронту, Путін завербував чотири найпопулярніших про-військові голоси в російських соціальних мережах – суміш журналістів державного телебачення, військових кореспондентів і прокремлівських пропагандистів. Згідно з президентським указом, опублікованим на сайті Кремля цього місяця, цим впливовим особам доручено допомагати новій робочій групі, керованій Кремлем, готувати щомісячний звіт про хід мобілізації російських військ.
Починаючи з березня, коли вторгнення Путіна почало явно пробуксовувати, західні лідери були спантеличені тим, як лідер, який так сильно переймається статусом України і відновленням військової величі Росії, зумів так сильно недооцінити силу України і неправильно оцінити свою власну.
Деякі союзники Путіна визнають, що інформація, яка надходила до президента, була недостовірною, і пояснюють військові невдачі поганим плануванням з боку урядовців. Костянтин Затулін, старший депутат від правлячої партії “Єдина Росія”, який підтримує війну, сказав в інтерв’ю, що президент “виходив з неповного розуміння ситуації і в чомусь не зовсім правильного”.
Планувальники війни, за його словами, “явно недооцінили сили противника і переоцінили свої власні”.
Путіну знадобилося лише кілька днів, щоб захопити більше п’ятої частини Грузії в 2008 році, і кілька тижнів, щоб захопити український півострів Крим в 2014 році – операція, проти якої виступали його міністр оборони Сергій Шойгу і пан Герасимов, а також російська служба зовнішньої розвідки СЗР та інші.
Російський президент сприйняв операцію в Криму як особистий тріумф. Його найближче оточення поступово скоротилося до найбільш яструбиних радників, які запевняли Путіна, що російські війська захоплять Київ протягом декількох днів.
“Він, напевно, забув, що коли був оперативником КДБ, сам брехав своєму босу”, – сказав Індрек Каннік, колишній керівник аналітичного відділу зовнішньої розвідки Естонії.
Пропагандистська машина
Система самообману створювалася десятиліттями, сказав Борис Бондарєв, кар’єрний дипломат, який пішов у відставку зі своєї багаторічної посади в постійному представництві Росії при ООН в Женеві після вторгнення.
За його словами, за двадцять років правління Путіна дипломати місії навчилися подавати Москві ту історію, яку вона хотіла чути.
Молодші чиновники і старші директори знали, що для отримання похвал і підвищень вони повинні перебільшувати хороші новини і применшувати погані, побоюючись засмутити “папу”, прізвисько для утіна, яке колись використовували для російських царів.
Бондарєв, радник з питань контролю над озброєннями в місії, міг бачити, що санкції, які Захід наклав на Росію в 2014 році, мали набагато серйозніший вплив, ніж розуміло керівництво країни. Російське виробництво безпілотників залежало від європейських та американських компонентів. Аерокосмічна інженерія отримувала від Заходу такі базові елементи, як нейлон.
Коли Бондарєв підняв це питання з колегами, які, можливо, забили на сполох щодо потенційного впливу на військову готовність Росії, він згадав, що “Вони сказали: Ні, ніяких наслідків не буде”, – пригадав він. “Потім наслідки настали”.
Дипломати надсилали до Москви оновлену інформацію в телеграмах, набраних 14-м шрифтом, кожен рядок через 1,5 інтервалу від наступного. Хороші новини зазвичай домінували на першій сторінці кожної депеші, а про невдачі повідомлялося лише на кількох наступних сторінках.
“Ви топите цю неприємну правду в морі багатьох, багатьох компліментів”, – сказав Бондарєв.
Бондарєв додав, що новини, які передаються президенту, знову редагуються кремлівським офісом: “Йому стає набагато важче відрізнити, що є правильним, а що ні”.
Надмірна самовпевненість
Насіння самовпевненості Путіна щодо Києва було посаджено в 2014 році, коли його найвищі військові планувальники радили йому не захоплювати Крим.
Протестувальники розгромили спецпідрозділи міліції в центрі Києва, що змусило дружнього до Москви українського президента Віктора Януковича втекти. Путін викликав своїх керівників служби безпеки до Кремля для проведення нічної операції з вивезення Януковича до Росії.
Незадовго до сходу сонця Путін сказав своїм співробітникам, що він вирішив захопити Крим, переважно російськомовний півострів, як він сказав у документальному фільмі 2015 року.
Міністр оборони і радники попереджали Путіна, що вторгнення матиме зворотні наслідки. Але президент, переконаний, що західні вороги Росії прагнуть висмикнути Україну з російської орбіти, відкинув їхні поради, за словами людей, знайомих з цим питанням.
Після швидкої і майже безкровної перемоги його рейтинг за опитуваннями злетів вище 80%. Кремль протиставив цю тижневу операцію болючій поразці царської Росії у багаторічній Кримській війні 19-го століття.
В Україні конфлікт підірвав симпатії до Москви і допоміг країні сформувати спільну національну ідентичність. Київ оновив і розширив свої збройні сили, відкинувши останні залишки радянської доктрини і наслідуючи системи командування в стилі НАТО.
Путін, схоже, пропустив цю зміну.
У 2018 році путін, який почав говорити про Росію як про військову потугу, рівну США, виголошував свою щорічну промову про становище країни перед екраном, на якому зображувалася ядерна зброя, що завдавала удару, як здавалося, по Флориді. “Ніхто не слухав Росію”, – сказав він. “Що ж, послухайте зараз”.
Усередині Кремля більша частина опитувань, що потрапляють до Путіна, проводиться самою секретною службою, або ФСО, витісняючи підконтрольні Кремлю, але номінально незалежні опитувальні центри ВЦИОМ і ФОМ, робота яких має свої недоліки, за словами людей, знайомих з цим питанням. Опитування ФСО оминають адміністрацію Путіна і потрапляють прямо на його стіл, кажуть люди.
Путін ставав все більш відлюдькуватим і консультувався зі старими союзниками, список яких скорочувався. Коли Сергій Кирієнко, керівник внутрішньої політики Кремля, зібрав всю президентську команду в 2019 році, Путін годинами читав їм лекції про російський суверенітет і свої погляди. “Вони пішли з відчуттям, що він розмовляв сам з собою”, – сказав кремлівський політичний консультант, який розмовляв з кількома чиновниками адміністрації в кімнаті.
“Вузьке коло”
Коли Covid почався у 2020 році, Путін, який піклується про своє здоров’я, усамітнився зі своєї звичайної резиденції в передмісті Москви до віддаленого маєтку біля озера Валдай, за 250 миль від столиці, та президентської літньої резиденції в Сочі на Чорному морі.
Там він провів тривалий час зі своїм старим другом і медіа-магнатом Юрієм Ковальчуком, який перебував на карантині неподалік, і пара теоретизувала над спільною ідеєю відновленої Великої Росії, за словами людей, знайомих з цими відносинами.
Інші офіційні особи, включаючи Пєскова, прес-секретаря, в основному розмовляли з Путіним через відеоекрани.
У квітневому виступі глава ЦРУ Білл Бернс заявив, що “коло радників Путіна звузилося, і в цьому вузькому колі ніколи не було кар’єрним піддавати сумніву його судження або його майже містичну віру в те, що його доля полягає у відновленні впливу Росії”.
Головним серед них був секретар Ради Безпеки Патрушев, який працював з Путіним ще з часів, коли вони були молодими офіцерами КДБ в Ленінграді. США, сказав Патрушев, “воліли б, щоб Росії взагалі не існувало”.
У міру того, як коло звужувалося, Путін ставав все більш параноїдальним, будучи переконаним, що США розміщують ядерну зброю в Україні, повідомили американські чиновники, знайомі з цим питанням. Герасимову і Шойгу, які зберегли доступ до Путіна, не вистачало впливу, щоб пом’якшити його погляди, сказали чиновники.
У липні 2021 року Путін опублікував історичний нарис про українську націю на 6 917 слів, написаний в ізоляції разом з Ковальчуком.
Зсередини України пов’язаний з Кремлем бізнесмен говорив Путіну те, що той хотів почути. Віктор Медведчук, політик, який фінансується Росією, зробив пана Путіна хрещеним батьком своєї дочки Дар’ї. Протягом багатьох років Медведчук мав виділену лінію для зв’язку з президентом – телефон з російським номером і захищеним додатком для дзвінків, який українці називали “Кремлівка”, маючи на увазі Кремль, за словами Юрія Луценка, колишнього голови української прокуратури, яка прослуховувала телефони людей, пов’язаних з Кремлем, під час розслідування збиття малайзійського літака над Україною в 2014 році.
Медведчук запевнив Путіна, що українці вважають себе росіянами і зустрічатимуть солдатів-загарбників з квітами, розповіли двоє людей, наближених до Кремля.
Тим часом ФСБ підтасовувала дані опитувань, щоб переконати Путіна, що українці вітатимуть російських солдатів, за словами секретаря Ради безпеки України Олексія Данилова та особи, близької до Кремля. Інші опитування громадської думки виявилися повністю сфабрикованими, сказав пан Данілов.
За словами колишнього російського розвідника і людини, близької до міністерства оборони, плануванням війни більше займалася ФСБ, ніж військові. За кілька тижнів до вторгнення міністерство працювало у звичайному режимі, не відчуваючи нагальної необхідності.
Прес-секретар Путіна Пєсков, міністр закордонних справ Сергій Лавров, керівник апарату Антон Вайно і керівник зовнішньополітичного відомства Сергій Кірієнко не знали про ці плани, за словами людей, знайомих з цим питанням.
Через п’ятнадцять днів війни, після того, як його швидкий удар по Києву провалився, Путін насупився в розшитому золотом кріслі, коли його міністр оборони інформував його по відеозв’язку під час телевізійної зустрічі.
“Володимире Володимировичу, все йде за планом”, – сказав Шойгу. “Ми вам про це щодня доповідаємо”.
