Мрія Володимира Путіна про велику Росію навряд чи здійсниться. Його повномасштабний наступ на Україну почав розвалюватися майже так само швидко, як і розпочався.
Про це пише видання Politico, обгрунтовуючи своє рішення визнати російського диктатора невдахою року.
Навіть коли російський президент чіпляється за своє визначення конфлікту як “спеціальної військової операції”, спрямованої на очищення України від “нацистів”, війська, які на короткий час загрожували Києву, ледве утримуються на сході країни. Його рішення про призов сотень тисяч нових солдатів призвело до того, що чоловіки призовного віку почали виїжджати з країни. Тим часом українська армія, підбадьорена територіальними здобутками, західними поставками зброї та захопленою російською технікою, продовжує чинити тиск.
Путін давно прагне повернути Росії статус великої держави, який вона мала за часів Радянського Союзу. Натомість його вторгнення відкинуло його країну до третьорядного статусу, нездатної подолати супротивника, якого вона недооцінювала і якого зневажала. В умовах західних санкцій, коли її нафтовий експорт скорочується, а союзники дедалі більше відступають від мороку слабкості, Росія вдається до фіктивних референдумів і брязкання ядерними шаблями, намагаючись чинити тиск на Захід, щоб він дозволив Путіну створити видимість перемоги.
Інші б скоротили свої втрати і відступили, але впертість Путіна означає, що війна, швидше за все, затягнеться. Для Європи це і надалі означатиме нестримну інфляцію, захмарні ціни на енергоносії, дефіцит добрив і газу, що чинитиме тиск на економіку і політичну систему. Нездатність Путіна реалізувати свою мрію не означає, що він не буде продовжувати бути кошмаром для своїх сусідів.
