Через рік обстрілу автомобіля Сергія Шефіра слідство не наблизилося до розкриття цього злочину та встановлення зловмисників
Рік тому, 22 вересня під Києвом обстріляли автомобіль, у якому їхав друг та перший помічник Президента України. Сергій Шефір не постраждав, але його водія було поранено. Перший заступник голови МВС Євген Єнін тоді пообіцяв, що розслідування, яке, за його словами, йшло “на відмінно”, буде успішним, а злочин у будь-якому випадку буде розкрито.
Але через чотири місяці стало зрозуміло, що розслідування зупинилося. Тоді генпрокурор Ірина Венедиктова скромно зазначала, що говорити про результати “передчасно”. А в червні 2022 року голова Нацполіції Ігор Клименко взагалі заявив, що жодних результатів слідство не дало.
З моменту вчинення замаху на такого високопоставленого представника влади пройшов рік, а правоохоронці, схоже, досі навіть не наблизилися до розкриття особистості особи, яка робила замах на чиновника, не кажучи вже про замовників. Проте так звана “справа Шефіра” встигла обрости низкою скандальних епізодів, згадує Телеграф.
Як слідство шукало підозрюваних
На місці злочину знайшли приблизно 20 відстріляних гільз виробництва Угорщини, а в саму машину, в якій знаходився Шефір, потрапило щонайменше десять куль. Голова департаменту комунікацій МВС Артем Шевченко повідомив, що були використані набої калібру 7,62 на 39 мм, які нібито “використовуються нечасто”. Саме виходячи з цього факту, слідство і розпочало пошуки “професіонала” — так назвав виконавця заступника міністра МВС.
У рамках розслідування провели 100 обшуків, у тому числі й у магазинах із продажу зброї та боєприпасів. Приходили правоохоронці до депутата Івано-Франківської облради від “Європейської солідарності” Сергія Волошина, який використовував зброю даного калібру.
Загвоздка в тому, що, за словами експертів, патрон 7,62х39 – зовсім не рідкісний, а, навпаки, один із найпоширеніших у світі, адже використовується у широкій лінійці стрілецької зброї, включаючи автомати Калашнікова різних модифікацій, карабін Симонова. З огляду на цю обставину, не зовсім зрозуміло, яким чином відбирали кандидатів під обшуки.
Крім того, сам факт володіння якоюсь особою зброєю, подібною до тієї, з якої обстріляли автомобіль із Сергієм Шефіром, навряд чи міг вказувати на нападника. Про це висловив думку у Facebook голова Української асоціації власників зброї Георгій Учайкін.
“Ходять-блукають по власникам зброї, які мають карабіни в калібрі 7.62х39, працівники дозвільної служби і перевіряють невідомо що, прикриваючись замахом на Шефіра та його Шофьора. Звичайно, імітація бурхливої діяльності для вас важлива, але… Якщо в Пулегільзотеці немає зразків тих куль, які ви шукаєте, невже не зрозуміло, що ствол “неврахований”?”, — запитав Учайкін.
Ці пошуки нічого не дали. Ми звернулися до депутата Івано-Франківської облради Сергія Волошина, щоб дізнатися, чим закінчилася його історія у цій справі, але надати її депутат відмовився, пославшись на таємницю слідства. За нашою інформацією, Волошину дали спокій після політичного скандалу, який роздмухала “ЄС” навколо обшуку. Іншим пощастило менше.
Наприкінці листопада 2021 року слідство зацікавилося Вадимом Тараном, підозрюваним у справі про перестрілку у Херсоні 10 жовтня 2018 року. Виявилося, що група слідчих, яка розслідує замах на Шефіра, також розслідує справу про перестрілку в 2018 році.
Тоді херсонського аграрія Андрія Федоренка розстріляли в автомобілі на трасі Херсон-Феодосія-Керч. Бізнесмена було поранено в спину, його охоронець Олег Почтар – у ногу. Потерпілі вважали Вадима Тарана причетним до злочину, оскільки він працював в охороні одного із співвласників бізнесу Федоренка. Вадим Таран вийшов під заставу ще 2019 року.
У МВС офіційно відмовилися коментувати перебіг розслідування цієї справи. За даними наших джерел у відомстві, жодних прямих доказів причетності Тарана до нападу на Шефіра немає, як і мотиву для замаху, співробітники департаменту карного розшуку побачили якусь паралель між злочинами, що сталися в Херсоні та під Києвом, і направили відповідний лист до Головного слідчого управління Нацполіції. Цікаво, що досі не доведено навіть причетність підозрюваного до інциденту у Херсоні.
Більше того, адвокати Тарана стверджують, що результат відстеження розташування телефону підозрюваного показав, що в день нападу він знаходився за кілька кілометрів від цього місця.
У справі Шефіра Тарану не повідомляли про підозру до останнього. Натомість на початку грудня 2021 року його взяли під варту у тій же справі про перестрілку у Херсоні. Запобіжний захід змінили, аргументувавши це тим, що потерпілому бізнесмену нібито надходять погрози з мобільних телефонів Тарана.
У грудні 2021 року орган досудового розслідування отримав від Печерського районного суду Києва дозвіл на обшуки в будинках тих осіб, яким дзвонив Вадим Таран, і до яких, як вважалося, він мав якесь відношення.
Офіційною підставою для цих обшуків стали результати двох експертиз із місця замаху на Шефіра, включаючи пробу ґрунту. Слідство шукало біологічний матеріал, який збігався б із жіночою ДНК, вилученою недалеко від місця злочину. Яким чином ця експертиза давала підстави для таких слідчих дій – невідомо. Виходячи з дій слідства, у грудні 2021 року могли бути обшукані житла всіх людей, які перебували в день замаху на Шефіра в Лісниках.
“Відповідно до Кримінально-процесуального кодексу, обшук проводиться, коли є достовірні дані, що у певної особи в певному місці є цінності та майно, що мають значення для кримінального провадження. Однак у клопотаннях суду подають неперевірені, непідтверджені дані про те, що особа нібито причетна до злочину, не будучи при цьому підозрюваною.Таким чином, на підставі лише рапорту слідства, фактично (до “справи Шефіра” – ред.) може бути причетний будь-хто”, — вважає адвокат Вадим Погорілий.
Як проходили обшуки у “причетних”
22 грудня 2021 року обшуки пройшли одночасно по всій країні в будинках у 80 сімей, з якими Таран був знайомий особисто чи опосередковано. За даними редакції, правоохоронці не знайшли у громадян патронів та вогнепальної зброї, натомість вилучили речі, які могли містити сліди ДНК (зубні щітки, бритва, одяг), а також мобільні телефони, гроші та навіть автомобілі.
Цікаво, що правоохоронцям сподобався навіть УЗД-знімок Олесі Заярної, який вони вилучили у банківській комірці разом із телефоном Vertu та готівкою, що там зберігалися. Практично у всіх людей разом із ноутбуками та телефонами забрали банківські картки.
Як саме всі ці речі можуть свідчити про причетність сімей до злочину – невідомо. Зокрема великі сумніви викликає вилучення автомобілів. Якщо слідство припускає, що замах на Шефіра стався безпосередньо з одного з них, це суперечить попереднім заявам про те, що на авто чиновника нападали із засідки. Втім, навіть якщо транспортний засіб із Шефіром справді обстріляли з автомобіля, можна припустити, що за три місяці з моменту події салони вже почистили.
Цікаво, що через рік нікому з тих, у чиїх будинках провели обшуки, не було надано статусу підозрюваних. У клопотаннях слідства до суду їх називали “причетними до злочину”.
“Якщо особи вважаються в процесуальних документах як причетні до злочину, то їм необхідно оголосити підозру, обрати запобіжний захід, далі проводити розслідування і відправляти справу до суду. Якщо ж особи вважаються причетними до злочину лише з метою отримання постанов на проведення обшуків — це вже фальсифікація доказів та введення суду в оману”, — заявляє адвокат адвокатського об’єднання “Кравченко, Гончар та партнери” Вадим Погорілий.
Після обшуків причетних до злочину осіб викликали на допит. Адвокат Ганна Литвин на прес-конференції заявила, що була на допиті п’ятьох вказаних людей. Показання цих осіб про місця, де вони перебували під час скоєння злочину, підтвердили свідки. Литвин також розповіла, що слідчі цікавилися готовністю підозрюваних пройти тест на поліграфі. Шестеро людей, які контактували з Тараном у день замаху на Шефіра, його пройшли, і поліграф підтвердив правдивість їхніх свідчень.
Ще одним доказом захисту стали дані GPS-навігаторів в автомобілях нібито “причетних”. Жоден із них у день злочину не був навіть поблизу місця замаху. А, наприклад, Віктор Лемзіков взагалі з липня по жовтень минулого року перебував за кордоном.
Результати експертизи на поліграфі та дані про переміщення автомобілів були направлені до прокуратури та Головного слідчого управління поліції, проте правоохоронці досі не повернули вилучене майно, більше того, роблять нові спроби накласти арешт на нього.
Пригоди вилучених автомобілів
Вже на цьому етапі можна запідозрити, що із справою Шефіра відбувається щось негаразд. У червні 2022 року голова Нацполіції Ігор Клименко заявив, що жодних результатів слідство не дало. Прокурори та слідчі НПУ не змогли оголосити підозру нікому з нібито “причетних” до злочину. Проте заарештоване майно людям не повертають, хоча суд розпорядився його повернути власникам, про що можна переконатися, переглянувши Реєстр судових рішень.
Чому так відбувається, нам допоможе зрозуміти епізод із вилученими автомобілями.
Під час обшуків 22 грудня правоохоронці без відповідних постанов вилучили не менше 4 елітних автомобілів. У Олесі Заярної забрали MERCEDES-BENZ G 63 AMG (у народі “Кубік”), у Євгена Березнія – TOYOTA CAMRY та LEXUS LX 570, у Віктора Лемзікова – ВМW 520i. Як уже було сказано вище, останнє авто вилучили, незважаючи на те, що Лемзіков на вказаному автомобілі в день замаху на вбивство перебував за кордоном.
Згідно з КПК, у наступні 48 годин після вилучення майна правоохоронці мають звернутися до суду з клопотанням про його арешт та пояснити, навіщо його необхідно направляти на експертизу. Але прокурори подали таке клопотання до Печерського районного суду Києва лише 4 січня – майже через два тижні після вилучення авто.
За різними авто рішення суду було різним. “Тойоту” суд заарештував, незважаючи на порушення термінів, а ось “БМВ” і “Лексус” ухвалив повернути Лемзікову та Березнію (забігаючи наперед зазначимо, що прокурори в серпні 2022 року таки доб’ються арешту цих машин – однієї взагалі не було в Україні в момент замаху на Шефіра, а друга, згідно з даними GPS, не була навіть поблизу місця злочину).
Показовим було рішення суду щодо “Мерседесу”. Суддя у своєму висновку наголосив, що органом досудового розслідування не обґрунтовано, яким чином зазначене майно є предметом, доказом злочинів, засобом чи знаряддям їх скоєння або використовувалось під час скоєння зазначеного кримінального правопорушення. Суддя визнав, що немає потреби обмежувати права власників авто.
Крім того, суд визначив, що “прокурором до матеріалів клопотання не були долучені дані щодо забезпечення збереження тимчасово вилученого майна”.
Проте авто власниці не повернули. Прокурори подали апеляцію, яку розглядав суд і схвалив лише 22 червня 2022 року. А тим часом правоохоронці використовували машину для власних потреб. Дані GPS-трекера, встановленого на “Кубіку”, показали, що автомобіль рухався маршрутом від магазину “Сільпо” на Чоколівському бульварі до промислового майданчика на Степана Бандери, знаходився біля гаражного кооперативу на вулиці Ернста, біля магазину модних аксесуарів “MARITIME”, біля цілодобової аптеки “Анрі-фарм”. Також деякі особи в робочий час заїжджали на ньому в Вишневе і в магазин “Погребок” на Софіївській Борщагівці.
Хоча, згідно із законодавством, вилучені під час обшуків автомобілі повинні зберігатися на спеціальних майданчиках Нацполіції, і “Мерседес” Заярної, і “Тойота” Березня використовувалися співробітниками НПУ в особистих цілях. Так, GPS-трекер показав, що “Тойота” була в Києві на вулицях Оноре де Бальзака, Жукова, Милославській, Плахотнюка, Курчатова, Жмеринській, проспектах Перемоги та Маяковського. Загалом правоохоронці накатали машиною понад 4 тис. км, здійснивши понад 400 (!) поїздок.
До речі, у серпні адвокати домоглися зняття арешту з “Тойоти”. Суддя наголосив, що майно, на яке накладено арешт, “не є майном, яке може містити відомості, що мають доказове значення у даному кримінальному провадженні і які будуть використані надалі для доказу фактів та обставин, які встановлюються під час досудового розслідування”.
Також суд звернув увагу і на те, що особа, у якої було вилучено авто, не є підозрюваною.
“Навіть якщо у слідчого судді є достатні підстави вважати, що певною особою було скоєно кримінальне правопорушення, він не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не підозрюється”, — говорить висновок суду.
Проте, за нашими даними, авто досі не повернуто власнику.
Особистий інтерес правоохоронців
Опитані адвокати стверджують, що подібні ситуації нерідкі і говорять про корумпованість правоохоронної системи, особливо її нижчої ланки.
На думку старшого партнера адвокатської компанії “Кравець і партнери”, адвоката Ростислава Кравця, прогалини у законодавстві після реформ у правоохоронній системі сприяють переслідуванню людьми у погонах особистих інтересів.
“Бувають випадки, коли за ухвалою слідчих суддів прийнято рішення про повернення тимчасово вилученого майна або накладення арешту на це майно, проте правоохоронці його не повертають. Після реформ правоохоронних органів в Україні ні ДБР, прокуратура повноцінно не працює, а суди також позбавлені можливості впливати на такі ситуації. Тому особи, які не виконують норм закону, не несуть за це відповідальності. Цим користуються недобросовісні поліцейські. Вони можуть домагатися хабара, намагатися завдати моральної шкоди особі, якій не повертають майно, або їм просто подобається користуватися ноутбуком, автомобілем, мобільним телефоном”, — Коментує адвокат.
Адвокат адвокатського об’єднання “Кравченко, Гончар та партнери” Вадим Погорілий припускає, що у випадку зі “справою Шефіра” правоохоронці зацікавлені в отриманні матеріальної вигоди від нібито причетних до замаху.
“Люди нерідко змушені звертатися до органу досудового розслідування з проханнями або за неправомірну винагороду, або частину з вилучених коштів повернути майно, яке може зберігатися там роками”, — каже Погорілий.
За нашими даними, адвокати постраждалих подали заяви до Державного бюро розслідувань та планують притягнути до відповідальності правоохоронців, які не виконують рішення суду, а також у майбутньому – стягнути завдану шкоду.
“У рамках справи про незаконне заволодіння майном дані GPS-трекерів будуть відмінним доказом його використання правоохоронцями у своїх інтересах та підставою для притягнення їх до кримінальної відповідальності”, — резюмує Ростислав Кравець.
Незважаючи на резонанс, який спричинив замах на Сергія Шефіра, за рік слідство не зрушило з місця. Це визнає навіть керівництво Нацполіції, про розслідування мовчить Офіс генпрокурора. На тлі війни інтерес суспільства до цієї події помітно померк, а деякі нечисті на руку правоохоронці, мабуть, вирішили по-тихому поправити своє матеріальне становище.
На проведення численних неефективних слідчих заходів, десятки допитів та експертиз витрачаються кошти з державного бюджету, а правоохоронці тим часом використовують майно нібито причетних осіб для своїх цілей, розраховуючи, раптом хтось із постраждалих вирішить “викупити” своє добро.
Тільки от чи влаштовує такий стан справ самого Шефіра, а також Президента, який обіцяв, що відповідь на таку зухвалість проти його друга “буде сильною”?
