Об этом генеральный директор “НИБУЛОНа” Алексей Вадатурский рассказал на своей странице в Фейсбуке.
“І знову про коронавірус. Про те, як зараз вижити та ще й з оптимізмом дивитися у майбутнє.
Ці непрості часи всі переживають по-різному: хтось дотримувався умов карантину, добровільно або вимушено, самоізолювавшись у себе вдома, а хтось відвідує ресторани. Хтось увесь цей час працював, бо задіяний на підприємствах критичної інфраструктури, а хтось, навпаки, залишився без роботи. У когось, та де там, у всіх зруйнувалися плани…
Я ж місяць свого карантинного життя вирішив провести у нестандартній «самоізоляції» – у Миколаївській обласній інфекційній лікарні, де я кожен день вирішував важливі питання – та присвятити цей час вирішенню нагальної проблеми – поширення коронавірусу COVID-19.
Багато хто із мешканців області знає про стан інфекційної лікарні не за чутками. І побувавши там одного разу, всі без виключення підтвердять, що там є талановиті, професійні та самовіддані лікарі, але, на жаль, там була безнадійно застаріла та жахлива в усіх значеннях матеріально-технічна база закладу, яка просто не давала навіть шансів класним лікарям успішно боротися з пандемією коронавірусу.
Але повірте, моя розповідь шокує та здивує навіть тих, хто гадав, що знає про стан медичної галузі в нашій країні все. А після прочитаного та побаченого ваше уявлення про це, як і моє, дуже зміниться.
Що я побачив на початку карантину?
Досвід багатьох країн показав, що коронавірусна хвороба часто ускладнюється синдромом дихальної недостатності, через це організм людини не отримує необхідну кількість кисню для повноцінної життєдіяльності. Тому доступ до кисню часто стає останньою надією на порятунок хворих на COVID-19, а його відсутність – прирікає людину на смерть… На той момент у лікарні було всього шість точок доступу до кисню… Шість точок доступу – шість шансів на життя, а сьомий, восьмий, дев’ятий… – приречені на смерть… Натомість стояла військова палатка для сортування хворих. Як лікарям вибрати, кого саме рятувати?!
Неробочі камери для дезінфекції. Обладнання для прання брудної білизни 60-х років випуску, а медичний спецодяг взагалі прався вручну. Носили все це в руках, долаючи відстань між приміщеннями у 200 метрів, удень і вночі, у спеку і в холод, а сушили у дворі.
Харчоблок був «оснащений» двома плитами 50-х років, які колись працювали на дровах, а десятки років тому були переобладнані на газ. Посуд, як правило, персонал приносив з дому.
Головний корпус лікарні опалювали котлами, які виготовлені у 2006 році, але про енергоефективність мова не йшла, адже система опалення була повністю забита, а контроль температури відсутній.
Доступ на територію інфекційної лікарні теж був вільний – неконтрольований з трьох сторін «прохідний двір». Такою «свободою пересування» відразу скористалися мешканці сусідніх будинків, які виносили своє сміття в місця, де не було огорожі. Знайшли собі там прихисток й місцеві наркомани і бездомні собаки, куди ж без них у Миколаєві.
Додаємо той факт, що вся ця величезна територія неосвітлена та поросла багаторічними чагарниками. Маємо сумний результат: щоб перенести з одного корпусу в інший брудну білизну, потрібно йти через усю цю «безпечну» територію. Щоб хоч якось убезпечити себе від компанії наркоманів чи зграї собак, персонал збирався і ходив групами.
Та й це ще не вся небезпека, адже дахи деяких будівель були зруйновані. Після буревію на них ще й ледь трималися повалені тополі та опори електроліній.
Як лікарня дійшла до такого стану?
Справа в тому, що при будь-якій владі фінансування цієї лікарні відбувалося за залишковим принципом. Як приклад, за останні 4 роки виділено всього 400 тис. грн… Але коли прийшла біда, цю лікарню призначили основною у боротьбі з коронавірусом. Розуміючи, які проблеми на них чекають, персонал почав звільнятися.
Складність усієї ситуації, звичайно, добре розуміла і головна лікарка Светлана Фёдорова, тому й почала відразу чесно і принципово боротися з реальними проблемами, звертаючись в усі інстанції. І я її дуже добре тепер розумію і підтримую. Але, на жаль, навіть зараз не розуміють не чують її чиновники, які повинні оперативно вирішувати питання фінансування лікарні. Звичайно, я міг написати про це ще місяць тому, але розумію, що допомоги б їй так ніхто і не надав, натомість колектив замордували б перевірками, наказами, викликами до штабу і т. п.
Саме тому я вирішив піти іншим шляхом і за короткий термін кардинально змінити стан інфекційної лікарні на краще. Це стало моїм новим життєвим викликом і справою честі. Щоб втілити цей задум, потрібно було присвятити лікарні місяць свого життя, ставитися до цього проєкту з усією відповідальністю та любов’ю, як до кожного підрозділу нашої компанії.
І сьогодні я з впевненістю можу сказати, що Миколаївська обласна інфекційна лікарня – це один з кращих лікувальних закладів нашої області. За місяць ми створили все, що необхідно, щоб тому, хто (не дай Боже!) потрапить до лікарні, допомогли вилікуватися.
Тепер це сучасний лікувальний заклад. Тут можна проводити навіть показові наради.
Хоча чесно кажучи, ще залишилися проблеми, які на цей момент просто технічно неможливо було вирішити, адже там безпосередньо знаходились хворі.
Як ми досягли цього результату у такий короткий термін?
Щодня в лікарні працювало до 200 фахівців різних спеціальностей нашої компанії і підрядних організацій для того, щоб виявити, проаналізувати і вирішити кожну з проблем.
Першим ми організували додаткове приміщення для розподілу чистої та брудної зон. Адже коронавірус – це нові реалії життя як для звичайних людей, так і для лікарів. Тож розмежування цих зон – важлива умова збереження здоров’я лікарів і персоналу лікарні, недопущення розповсюдження інфекції за межі лікарні. Завдяки цьому та професійності і відповідальності медперсоналу жоден лікар у цій лікарні не захворів, а небезпечна інфекція не переміщувалась безконтрольно за межі певних зон, відділень і лікарні. Гадаю, що інші медичні заклади області мають перейняти цей досвід.
Інша нагальна проблема, яку нам вдалося вирішити, – забезпечення киснем палат для хворих. Ми, з урахуванням побажань медиків, виконали проєктування, експертизу, отримання дозвільних документів, придбали та доставили імпортне обладнання, оскільки, на жаль, в Україні таке обладнання не виготовляють. Знайшли підрядну організацію і проклали більше 500 м кисневої мережі і встановили 81 додаткову точку подачі кисню в палати. Провели випробування і ввели в експлуатацію цей об’єкт. Відповідно до висновків чиновників та спеціалістів для виконання цих робіт необхідно щонайменше 5 місяців. Ми зробили неможливе можливим, виконавши ці роботи за 3 тижні! Ми виконали ці роботи так швидко і якісно, що тепер я отримую звернення від інших лікарень України виконати ці роботи у них. Таким чином уже сьогодні лікарня має 87 точок подачі кисню. Саме таку кількість хворих (а не шість як місяць тому) тепер можна забезпечити киснем – це доступ до життя. Неймовірно, але нам це вдалося.
Ми придбали, вже встановили і налагодили 9 сучасних апаратів для штучної вентиляції легень. У найближчі дні ми передамо ще 9. Тільки наша компанія забезпечить цю лікарню 18 сучасними апаратами ШВЛ, і всі сучасні методи лікування тут будуть технічно доступні.
За цей короткий проміжок часу ми впровадили тут сучасну технологію дезінфекції, прання, сушіння, прасування та транспортування брудної білизни після інфекційних хворих, демонтувавши перед цим все старе обладнання. Надскладним виявився пошук сучасної дезінфекційної камери, але наші партнери – харківський завод ТОВ «ВКФ МЕДТЕХНІКА» – пішли особисто мені на зустріч і протягом дев’яти днів виготовили і доставили це обладнання. Не менш складним виявилося і питання заміни всього морально і фізично застарілого обладнання для прання, сушіння і прасування білизни, але і цю проблему ми вирішили, встановивши лінію з сучасних імпортних промислових машин. Про стан і колір старої лікарняної білизни не будемо згадувати, тому ми просто додатково укомплектували лікарню і 100 комплектами нової постільної білизни.
Пацієнти лікарні і лікарі заслуговують на належне харчування, тому ми повністю замінили все обладнання харчоблоку на сучасне імпортне. Придбали 300 комплектів необхідного посуду, по три комплекти на 1 хворого, для забезпечення правильної технології приготування їжі і дезінфікування посуду.
Окремо висловлюю велику вдячність президенту групи компаній «Agrofusion» Сергію Сипку за допомогу у виконанні загальнобудівельних і ремонтних робіт харчоблоку. Він відразу відгукнувся на моє особисте прохання.
Я прагнув впровадити в лікарні і всі елементи нового і сучасного, що притаманні лікарням європейського рівня, тому забезпечили приміщення кулерами з холодною і теплою водою, кожне відділення – мікрохвильовими печами, термосами та багатьма іншими вкрай необхідними речами, щоб хворі не чекали, коли їм рідні принесуть теплу їжу. Тепер уже все залежить від того, чи будуть виділяти з бюджету кошти на закупку м’яса й інших продуктів харчування, чи знову вся надія на меценатів. Мені сказали, що лікарні вже давно не виділяються кошти для закупки м’яса.
Ми провели колосальну роботу, щоб розчистити всю територію від багаторічних чагарників. За цей час відновлено освітлення на всій території та встановлено огорожу по всьому периметру, відремонтовано асфальтне покриття і прокладено додаткові доріжки всередині території. Щоб хворих можна було перевозити, а не переносити на носилках, ми встановили нові пандуси.
В усіх будівлях лікарні ми повністю замінили котли на сучасні і очистили за спеціальною технологією всі системи опалення. Додатково провели енергоаудит і завдяки нашим впровадженням сьогодні лікарня має можливість у чотири рази економніше споживати газ, зберігаючи тепло в приміщеннях, підвищивши тим самим свою енергоефективність.
Ми впровадили сучасну систему зв’язку за допомогою рацій, чим в рази підняли оперативність під час прийняття рішень. В умовах лікарні, коли долю пацієнта вирішує кожна секунда, це надважливо, адже лікарі і хворі можуть знаходитися у різних приміщеннях, корпусах чи зонах. Нову систему зв’язку персонал з легкістю освоїв протягом двох днів, наче користувались нею все життя.
Я переконаний, що такий колосальний обсяг робіт за місяць ніхто б, окрім мене та нашої компанії, так комплексно і оперативно не виконав. Нам це вдалось, тому що ми – «НІБУЛОН». У нас чудовий колектив, класні спеціалісти і злагоджені підрозділи. Ми можемо виконувати будь-які роботи з виготовлення металоконструкцій, прокладання мереж, електропостачання, будівництва тощо. Обласна інфекційна лікарня на місяць перетворилася на місце роботи для наших працівників та партнерів. Я вдячний тим, хто відгукнувся на нашу ініціативу. Усіх я вже згадував в одному зі своїх попередніх постів: https://www.facebook.com/oleksiyvadaturskyy/posts/2277066749261757.
Я дякую їм за відповідальність та мужність, адже, на превеликий жаль, були і ті, хто навіть за гроші відмовився виконувати ці роботи.
Ми не обмежились допомогою тільки цій лікарні, надавши допомогу лікарням і в інших областях України, де працюють виробничі підрозділи нашої компанії. Адже «НІБУЛОН» – це 7000 працівників, і нам важливе життя і здоров’я кожного. Я вже не згадую про передані захисні халати, окуляри, маски, тест-системи. Ми нагально передали лікарням все те, що їм безпосередньо було потрібно. Ми не піарились. Ми не мали на це й часу, адже нашою метою було за короткий проміжок надати якомога більше допомоги. І нам це вдалось.
Я зробив усе це з власної ініціативи і за покликом серця. Не мав жодних вказівок чиновників будь-якого рівня, у якому медичному закладі і який обсяг робіт маю виконати. Не мав жодних зобов’язань, ніяких умов чи обіцянок, що у разі виконання цих робіт, компанія отримає певні привілеї чи пільги. Не робив заділ для майбутніх виборів – мені це нецікаво, хоча і отримував пропозиції такого роду співпраці від певних політиків та чиновників. Я бачив, як певні політики користувались цією ситуацією для майбутніх виборів – це прикро виглядає. На все це, а також на пропозиції щодо участі у будь-яких фондах, платформах, штабах я відповідав категоричною відмовою. Мене бентежить, коли при виникненні будь-якої масштабної проблеми, створюються фонди-фантоми і туди залучають великі кошти простих підприємців. Якщо такі суми, які висвітлюються у ЗМІ певними фондами, дати мені на освоєння, я б зміг повністю оснастити та переобладнати з десяток лікарень України. Не ставлю під сумнів існування порядних фондів, але складається враження, що багато з них існують лише для акумулювання та відмивання коштів. На всю країну оголошують, що придбають, поставлять, обладнають, а на ділі залишається той самий рівень оснащення медзакладу, що був і до епідемії. Тому я не вірю в ефективність співпраці з фондами, так само як і з переважною більшістю волонтерів. Замість цього я сконцентрував і направив всі свої зусилля і фінансові ресурси компанії для конкретної і комплексної допомоги лікарням. Це мій принцип.
Виявляється, самоізоляція може бути дуже продуктивною. Я присвятив цей місяць свого життя тому, щоб у мешканців нашої міста і області була впевненість, що в цій лікарні їх вилікують. Повернув віру в себе нашим лікарям. Поділився з усіма своїм оптимізмом і надією на щасливий фінал цієї епідеміологічної епопеї. Все це я зробив в період моєї самоізоляції, вклавши всю душу в лікарню і отримавши від цього набагато більше – радість, що за такий короткий відрізок часу місто і область отримали сучасне медичне містечко.
З самоізоляції виходитиму з новими ідеями, як покращити систему охорони здоров’я в нашій області, зокрема впровадження системи вчасного виявлення, діагностики і лікування хвороб. Я вже писав раніше, що проблему відсутності вчасної діагностики ми вирішили нестандартно, створивши сучасну лабораторію для проведення аналізів на наявність/відсутність коронавірусу методом ПЛР на базі Миколаївського обласного лабораторного центру МОЗ України. Технічні можливості нашого обладнання дозволяють робити до 400 аналізів на добу, але лабораторія центру робить по факту не більше 150 аналізів. Це дуже мало і недостатньо для нашої області і в наступному пості я розповім свої думки про те, як цю проблему вирішити.
Тепер пропоную вам наочну ілюстрацію цього посту: дивовижна історія перетворення однієї лікарні всього за 30 днів. З самого початку ми не планували зйомку чи показ відео, але враховуючи всі можливі маніпуляції і нападки в адресу нашої компанії і мене особисто, вирішили показати реальне свідчення, якою була ця лікарня, і як вона змінилася з приходом нашої компанії. Нехай ці 29 хвилин не здаються вам задовгими, адже у них показана колосальна робота, яка була виконана нами протягом цілого місяця – щодня, щогодини. Додивіться до останніх кадрів, від яких у мене навертаються сльози, адже за цей місяць ми всі стали як рідні – як єдине ціле. Щасливий з того, що у нас попереду ще багато спільної цікавої роботи”, – написал Алексей Афанасьевич.
Напомним также: “Вы – временные люди”. Реакция Вадатурского на заявление Тищенко-Негулевского
