Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області визнав трьох засуджених винними у шахрайстві.
Про це повідомляє «Судовий репортер».
Йдеться про трьох чоловіків, які неодноразово притягувалися до відповідальності за корисливі злочини і утримувалися в ДУ «Арбузинська виправна колонія №83», що в смт. Костянтинівка Миколаївської області.
Один із них відбував 8-річний строк позбавлення волі за те, що проломив потерпілому голову, внаслідок чого той помер. Цей засуджений часто порушував правила режиму колонії і не виконував вимоги адміністрації і через це здобув автортет серед інших вʼязнів і став так званим «смотрящим» за секціями «1» та «2».
У подальшому цей авторитетний засуджений залучив іще двох до своєї групи. Утрьох вони займалися телефонним шахрайством. Помічники «смотрящего» за допомогою мобільного додатку Getcontact підшукували абонентів, яким дзвонили. Шахраї представлялися потерпілим їх знайомими, які потрапили в лікарню і потребують коштів на лікування.
Протягом грудня 2022 – лютого 2023 року шахраям вдалося виманити в чотирьох людей 13 400 гривень. У березні 2023 року двоє людей відмовилися перераховувати кошти. Одна жінка зателефонувала дружині свого двоюрідного брата і пересвідчилася, що з братом все гаразд та він не потребує лікування.
У судовому засіданні так званий «смотрящий» не визнав провину і заявив не поширював ніякого злочинного впливу, а лише був уповноважений в усному порядку керівництвом колонії організовувати роботу засуджених, тому що користувався авторитетом серед них. Міг умовити інших засуджених виконувати доручення адміністрації установи. І сам працював, організовував та виконував різну роботу. Вважає, що така його поведінка суперечить злодійським законам, оскільки якби він мав статус «смотрящего», то не мав би виконувати будь-яку роботу. Він визнає два епізоди шахрайства, які було закрито судом внаслідок декриміналізації, а до вчинення інших не має нікого відношення. Дійсно, чув від іншого засудженого, який хвалився, що йому потрапили гроші карту. А сам він дуже жалкує, що скористався чужими коштами. Готовий їх повернути, але не має змоги.
Інший обвинувачений також заперечував причетність до шахрайства. Пояснював, що інший засуджений одного разу попросив у нього номер картки, щоби мати з окупації перерахувала йому гроші.
Вину визнав лише один із трьох, який особисто дзвонив потерпілим. Він підтвердив, що телефонував різним незнайомим людям та обманом умовляв їх перерахувати кошти. Але обвинувачений заперечував злочинну змову. Інші засуджені, нібито, не знали, що він вчиняє шахрайські дії, використовуючи їхні банківські картки. Пояснив, що ніякої організованої злочинної групи не було і «смотрящего» також.
Але обвинувачення повністю підтверджується зібраними доказами. Під час розслідування проводився аудіо-, відео контроль та спостереження за фігурантами, знімалася інформація з електронних комунікаційних мереж. У підсобному приміщенні колонії, в якому працювали шахраї, було встановлене спеціальне обладнання.
Із записів телефонних розмов вбачається, що обвинувачений, використовуючи акторські здібності, розповідав потерпілим, що є їхнім знайомим, вигадував історії про отримані ним травми та необхідність термінової операції. У деяких випадках гроші перераховувалися на банківські картки інших засуджених. При цьому в телефонній розмові шахрай пояснював одному з потерпілих, що власник картки це головний лікар, який буде робити операцію.
За висновком лінгвістичної експертизи матеріалів НСРД, один із обвинувачених перебував на вищому щаблі ієрархії по відношенню до інших засуджених.
Захисник обвинувачених ставив під сумнів висновок цієї експертизи, оскільки вважає, що експерт користувалася переважно російською, а не українською літературою. З цього приводу суд зауважив, що загальновідомим є факт побудови такої злодійської ієрархії ще в часи Союзу радянських соціалістичних республік, в якому російська мова була загальнодержавною. Тож цілком природньо, що термінологія, яка використовувалась і продовжує використовуватись у світі організованої злочинності, має російськомовне походження, як-то терміни «смотрящий» або «вор у законі». Термін «вор у законі» прописано в статті ч. 3 ст. 255-1 Кримінального кодексу України. Тому суд вважає, що експерт не міг не користуватись спеціальною літературою, в тому числі і російськомовною.
Висновок експерта і характеризуючі матеріали з Арбузинської виправної колонії № 83 переконали суд, що всі обвинувачені належать до так званих «авторитетних» злодіїв, а один із них перебуває на найвищому ієрархічному шаблі.
Двоє свідків підтвердили, що знають про авторитетне та привілейоване становища цього засудженого і його статус «смотрящего». Ще один свідок розповів, що ці вʼязні «розводили людей на гроші» і старшому з них треба було платити за дозвіл за вживання алкоголю. Інший вʼязень звертався до «смотрящего» про надання йому мобільного телефону та банківської картки.
Одним із свідків був таксист, який іноді займався доставкою їжі в Арбузинську колонію. Засуджений присилав йому замовлення смс-повідомленням. Таксисту відомо, хто був «смотрящим» у колонії і вказав на нього під час упізнання.
Так званого «смотрящего» засудили до 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Його спільники отримали — 6 років і 1 місяці та 5 років і 5 місяців вʼязниці з конфіскацією майна.
