Найкоштовніший наш скарб – це люди. Люди, які стали на захист нас і нашої землі.
Із зрозумілих причин зараз ми не можемо назвати їх імена – тільки псевдо. Але разом з пресслужбою 123 бригади Тероборони ЗСУ будемо про них розповідати.
«Українського Духу катам не зламати лози,
доки в пам‘яті нашій обличчя Героїв не стерті,
поклонімося, люди, тим хлопцям до самих низин,
що за нашу Свободу щодня посміхаються смерті»
Це слова з пісні Федора Зосімова – військовослужбовця 123-ї бригади ТрО, якого тут знають під псевдо
Свій шлях на велику війну цей військовослужбовець розпочав в 2017 році з військових вишколів у якості добровольця, які організовувала Південноукраїнська міська адміністрація та ГО ,,Ніхто крім нас!”. І тоді ж він почав писати вірші, які згодом перетворились на пісні.
«Ми збирали та відправляли допомогу у різні куточки Луганської та Донецької областей, разом з ветеранами та бійцями 79 ОДШБр проводили патріотично-виховні заходи в школах м. Південноукраїнська та Первомайська. І вже тоді на коробках з печивом, кавою, одягом, медикаментами, що прямували на фронт, я почав складати невеличкі підбадьорюючі віршики за своїм підписом. Було дуже приємно, коли казали, що отримали пакунки з моїми віршами.
З моїм братом, учасником АТО, їздили на гору Карачун, що біля Краматорська, де взяли участь в концерті з нагоди звільнення Слов’янська та Краматорська від російських загарбників. Там я познайомився з сильними та вольовими хлопцями та дівчатами в одностроях. Отримана енергетика та інформація поступово перетворилась у вірші, які автоматично лягали на струни моєї гітари. Так я потроху ставав автором ще нікому невідомих пісень, що розповідали про війну нашого народу за право жити і бути собою», – розповідає «FEN».
Потім майже одна за одною почали з’являтись пісні, з якими тоді ще цивільний «FEN» брав участь у концертах «Пісні, народжені в АТО»’ в різних містах країни. А з піснею «Скажи», яка, за словами воїна, «з’явилась миттєво, як розпечена лава з-під землі», «FEN» став лауреатом Всеукраїнського фестивалю «Пісні, народжені в АТО» в місті Дніпрі.
Після захоплення наших кораблів у Керченській протоці «FEN» пішов добровольцем в одну з новостворенних частин ТрО під Миколаєвом, де пройшов вишкіл молодого бійця та склав Присягу на вірність українському народові. А потім настало 24 лютого 2022 року.
«Розуміючи, хто такі росіяни, і що вони будуть робить на захоплених територіях, я зібрав речі і вивіз родину на захід України. Дорога була довгою, сотні тисяч машин в три смуги рухалися на захід, втікаючи від війни. Брак грошей і відсутність пального на АЗС тільки додавали нових гострих відчуттів. Діти увесь час мовчали, а дружина постійно тримала за руку, наче відчувала, що наплічник в багажнику і прив’язані до нього берці лежать не просто так. Так і сталося. Як тільки приїхали до знайомих, після кількох годин сну, я сказав дружині, що мені треба повертатись додому захищати рідний край. Всі мої друзі та знайомі на той час вже мали своє місце в строю. За добу я знайшов добрих людей, що відгукнулися допомогти і прийняли мою родину до себе. Вечері 27 лютого сів у останній автобус на Миколаїв. Так я став солдатом 123 бригади тероборони ЗСУ», – розповідає військовослужбовець.
А вже влітку, перебуваючи на позиціях під Миколаєвом, «FEN» записав пісню «Злива», написану ще в 2018 р. Допоміг в цьому оранжувальник Олег Юрлов. «Запис був непростим, у телефонному режимі і без можливості корегування на місці, тож вийшло не ідеально, але досить добре, як для міста, яке захищається та цілодобово руйнується російською артилерією», – каже «FEN».
Після проходження навчання «FEN» отримав спеціальність сапера, і саме під час своїх перших розмінувань на околицях с.Киселівки написав нову пісню.
«Роботи було дуже багато, посадки встелені боєприпасами всіх типів та видів, і саме в той час народилась нова і поки що єдина пісня, написана мною на війні. На цю пісню мене надихнули ті, з ким я проходив навчання, а також дуже класні викладачі, які за порівняно короткий час навчили нас цій небезпечній, але такій потрібній справі! Ця пісня присвячена саперам, всім побратимам, всім, хто має сталеві нерви, гаряче серце і холодну голову, адже сапер не має права на помилку!», – каже захисник.
Миколаївські тероборонівці: Chester (ФОТО)
Як пастор став капеланом: історія Євгена Мініна з Миколаєва
Миколаївські тероборонівці: «Вітер»
Миколаївські тероборонівці: «Кузя»
Миколаївські тероборонівці: «Сірко»
Миколаївські тероборонівці: “Іванич”
Миколаївські тероборонівці: «Карта»
