Ентузіасти з Миколаєва створили дрон «Бекфаєр», невидимий для ворожих ударів (ФОТО, ВІДЕО)


10:0610.08.2023

Група ентузіастів із Миколаєва на чолі з відомим активістом, волонтером, засновником благодійного фонду «Герой України», учасником АТО/ООС, а нині командиром зведеного загону ударних безпілотних літальних апаратів (БПЛА) ВМС України Іллею Шполянським, розробила, виготовила й успішно застосовує в бойових умовах дрон «Бекфаєр». На цей проєкт уже залучено понад 400 тисяч доларів спонсорських коштів і жодної копійки державних.

Попри те, що сьогодні безпілотник вже має добрі бойові здобутки, процес офіційного прийняття його на озброєння ЗСУ і початок серійного виробництва йде занадто повільно. Фахівці одностайні у думці, що для країни, яка веде важку війну, це неприпустима розкіш, бо потреба БПЛА на фронті дуже велика.

Про це йдеться в матеріалі «Укрінформ».

НЕВИДИМИЙ ДЛЯ ВОРОЖИХ РАДАРІВ

Із проблемою надважливості дронів у сучасній війні, а зокрема їхньою недостатньою кількістю у ЗСУ, Ілля Шполянський зіштовхнувся ще на початку великої війни. Тоді як волонтер він займався постачанням обладнання та амуніції нашим військовим, а за кілька місяців вже очолив загін авіарозвідки у складі ССО ЗСУ.

Уже тоді зрозумів, що так звані весільні дрони (продукція DJ та Autel), які завозять волонтери для нашого війська, стають малоефективними. Особливо з урахуванням того, що у московитів досить активно вдосконалювали засоби радіоелектронної боротьби (РЕБ). Тому Ілля з однодумцями взявся за створення апарата власного розроблення.

 Звісно, не все йшло гладко, бували невдачі і це закономірно, особливо, коли йдеться про БПЛА літакового типу, а ми вибрали саме таку схему. Бо є ще мультироторні апарати, наприклад, квадрокоптери. Так ось, щоб дрон літакового типу злетів як у прямому, так і в переносному сенсах, треба, щоб він багато разів впав. А розбитий зразок – це додаткова робота. Процес проєктування і досліджень, як і належить у таких випадках, був досить тривалим, фінансово виснажливим, але дав непогані результати. Невдовзі ми почали застосовувати свій БПЛА вже для виконання бойових завдань, – згадує Ілля Шполянський.

Слід зауважити, що бойове використання примушує час від часу вносити зміни у конструкцію апарата як для її вдосконалення, так і для того, щоб врахувати протидію ворога, яка зростає. Тому дослідно-конструкторські роботи тривають і тепер.

 Аналіз ситуації показав, що для найкращого виконання поставлених завдань наш БПЛА повинен мати аеродинамічну схему класичного літака, а також захист від ворожих засобів РЕБ. Тому свідомо вибрали варіант, за якого всі дані, тобто польотна місія, закладають до старту. З одного боку, це має певний недолік, бо в режимі реального часу ми не бачимо, куди скидаємо бомби. Про це дізнаємося вже після повернення дрона. Та при цьому маємо величезний плюс – високу стійкість до ворожої радіоелектронної протидії і засобів подавлення. Отож упевнені у правильності цієї концепції, – продовжує розповідь Ілля.

Тут доцільно зробити невеликий історичний екскурс. У попередніх війнах, ще років 5–10 тому, безпілотники зазвичай виконували розвідувальні місії. Під час військових операцій Західної коаліції в Афганістані або Другої війни в Нагірному Карабасі частіше використовувались БПЛА в ударному варіанті. На нинішньому ж етапі російсько-української війни дрони стали невід’ємною частиною майже кожної операції. Вони дають змогу знищувати ворога з відстані в десятки або навіть сотні кілометрів. І з масовим їх використанням наземна війна чимраз більше стає війною безпілотних систем, яка базується на широкому застосуванні цифрових та електронних  технологій.

Звичайно, дія народжує протидію. Сторони, які воюють, різними засобами намагаються знешкоджувати дрони противника. Але збити маленький дрон зі стрілецької зброї, великокаліберного кулемета або зенітної артилерії не так просто. Тим паче, що останніх не вистачає, щоб щільно прикрити всю лінію фронту. Водночас використання дорогих зенітних ракет проти «копійчаного» дрона недоцільне, та і не завжди можливе з тактико-технічного погляду. Тому тепер обидві армії щоразу більше покладаються на засоби РЕБ та РЕР (радіоелектронну боротьбу та розвідку).

Той, хто уважно слідкує за ходом війни, мабуть, помітив, що останнім часом почали з’являтися повідомлення, що наші підрозділи, зокрема морської піхоти, «садять» по кілька десятків дронів росіян на добу, – це радує, але і ворог не спить. Він наситив окопними РЕБ майже всю лінію фронту. Як вони працюють? Один з найбільш поширених методів – заглушити зв’язок безпілотника з пультом керування. Тоді дрон переважно або зависає та рухається за вітром, або падає. 

Загін Шполянського має неофіційну назву «Angry вirds», що в перекладі з англійської – «Злі птахи». Вони одразу вибрали концепцію, за якої польотна програма ще до старту закладена у «мозок» «Бекфаєра», і він рухається в автономному режимі. У цьому разі сигналу з пульта, який би могли перервати ворожі засоби РЕБ, просто немає, тому і заглушити цей БПЛА майже неможливо. Реалізація такої концепції – складне завдання, але того варте.

 У нас зібралися дуже талановиті, здібні і віддані справі фахівці. На жаль, ще дуже потрібні нам спеціалісти, які служать в інших підрозділах. Замість того, щоб займатися БПЛА, вони копають окопи. Це теж потрібна робота, але діяти так нераціонально – це те саме, що забивати цвяхи мікроскопом, – розмірковує Ілля.

І тут же додає, що тепер у їхній команді понад 40 осіб, 10 із яких служать у Збройних силах та безпосередньо займаються виконанням бойових завдань за допомогою «Бекфаєра». Усі інші – цивільні, які конструюють, удосконалюють і виробляють дрони, а його фонд «Герой України» платить їм невелику зарплату, хоч це – завдання держави.

Паралельно з безпосередньо бойовою роботою триває удосконалення конструкції апарата для підвищення надійності і розроблення протоколу його застосування. Це необхідно, щоб в майбутньому «Бекфаєри» могли успішно використовувати в інших підрозділах.

ОДИН ІЗ НАЙЛІПШИХ У СВОЄМУ КЛАСІ

«Вackfire» (у перекладі «удар у відповідь») має солідні тактико-технічні характеристики (ТХХ). Радіус його дії сягає 35 кілометрів, швидкість – до 130 км/год. Бойова вага – 3,6 кг, зазвичай це дві бомби по 1,8 кг кожна. Апарат малошумний, його рух забезпечує електродвигун, який живиться від акумуляторної батареї. До того ж завдяки невеликим розмірам і вдалій конструкції він малопомітний для ворожих радарів. Водночас, подолавши без втручання оператора відстань у десятки кілометрів, він влучає в ціль з відхиленням до 5 м.  Але вже тепер команда працює над тим, щоб поцілити в ще менший квадрат – 3 на 3 метри.

Останнім часом знищено кілька одиниць бойової техніки росіян, бо цілями цього БПЛА є не лише жива сила, а й неброньована або слабоброньована техніка противника, а також будівлі, де можуть бути розташовані, скажімо, склади боєкомплекту. Зрозуміло, що в умовах війни багато чого не можна розповідати, але Ілля все ж навів один приклад. Недавно на одній із ділянок фронту вони знищили ворожу артсистему, за попереднім оціненням, це гаубиця «Мста-Б». Раніше «Бекфаєр» уже ліквідовував кілька подібних цілей. І водночас над ворожою територією команда не втратила жодного дрона.

У ПОШУКАХ КОШТІВ

Варто нагадати, що бойовий дрон на війні – це витратний матеріал. Успіхом вважають приблизно 20 бойових вильотів одного дрона. Потім на нього, як мінімум, чекають регламентні роботи.

 І на розроблення, і на створення дослідних та передсерійних зразків потрібні кошти, і чималі. Досі нам їх надавали благодійники. Усього на проєкт «Бекфаєр» витрачено 400 тисяч доларів. Допомагають майже всі прошарки населення: найменший донат був 8 гривень, найбільший  20 тисяч доларів. Звичайно, у бізнесу є більші можливості, але ми цінуємо допомогу кожного. Відразу зазначу, що ні я, ні моя команда нічого не заробляємо на цьому проєкті. Всі наші витрати – прозорі і з ними можна ознайомитися на нашому сайті. Ми звітуємо за кожну гривню, – розповідає Шполянський.

І додає, що саме тепер триває робота стосовно збирання 30 зразків «Бекфаєра». Але для цього потрібні кошти, яких катастрофічно  бракує, бо люди почали менше донатити через різні причини. Та й на такі серйозні проєкти лишень благодійних внесків мало. Попри це, команда «Злих птахів» не здається. Щоб якомога більше людей знало про їхню розробку, військові проводять регулярні презентації свого проєкту в різних містах України або онлайн. І для цього є вагомі причини.

 Якщо покласти руку на серце, то всю інформацію про наш БПЛА я мав би розкрити тільки після нашої Перемоги. Та, на жаль,  змушений це робити тепер, бо тільки так можна зібрати необхідні кошти. Хоча, на мою думку, ні ми, ні інші розробники та експлуатанти БПЛА не повинні бігати у пошуках грошей. Ми мали б займатися створенням та бойовим використанням цих апаратів. Тобто тепер я мав би бути у цеху або на фронті проробляти маршрут чергового бойового рейду «Бекфаєра» у глибину оборони ворога. Натомість витрачаю час на збирання грошей, що на руку ворогу, який отримує додаткову змогу укріпитися, – ділиться наболілим керівник загону дронів. 

Він також висловлює побоювання, що спонсори можуть втомитися, як морально, так і фінансово. Це й не дивно, попри те, що бізнес дає гроші на проєкт «Бекфаєра», а отже, вірить у його технічні і бойові спроможності, покладатися під час створення зброї тільки на фінансування благодійників на другому році війни – неправильно. Потрібна системна підтримка держави.

ПОДОЛАТИ БЮРОКРАТІЮ І БАЙДУЖІСТЬ

Останнім часом, спілкуючись з військовими, які воюють з першого дня війни, доводиться чути дуже сумну фразу: ми закінчуємося як морально, так і фізично. Говорить це і Ілля.

 Тут мова не просто про фізичне існування, хоча загинуло чимало моїх друзів і знайомих. Я кажу про те, що люди вигорають. Хтось вже не може продовжувати воювати на передовій через хворобу чи поранення, або навіть працювати у тилу на тому самому рівні. В когось зменшуються можливості бізнесу. І це відбувається у той момент, коли на фронті складна ситуація. Для всіх думаючих людей зрозуміло, ми входимо в період тривалої окопної війни. За цей час повинні наздогнати росіян стосовно розвитку БПЛА, адже в якийсь момент ворог зумів отримати перевагу. Зараз ситуація почала змінюватися на краще у наш бік, але дуже повільно. Ми втрачаємо дорогоцінний час і розплачуємося кров’ю наших військових, – каже Шполянський.

Він також зазначає, що саме тепер триває процес оформлення документів щодо проєкту «Бекфаєра». Та скільки це займе часу, сказати важко. На його думку, у Міноборони досі є дуже велика забюрократизованість, тому багато процесів відбувається досить повільно.

Паралельно «Злі птахи» працюють над отриманням від державного фонду стартапів гранту на суму 35 тисяч доларів, причому така можливість у них з’явилася вперше, але це також потребує часу. Все це не може не засмучувати. Адже варто визнати, що команда Шполянського проіснувала понад рік, значною мірою, саме завдяки його здібностям з пошуку спонсорів. А скільки подібних команд припинили свою діяльність без підтримки, можна лишень здогадуватися.

 Ситуація все ж міняється, хоч і вкрай повільно. Я хочу висловити подяку людям, які в нашій країні доклали найбільших зусиль для того, щоб реально щось змінити у цієї сфері. На мою думку це, насамперед, Міністр цифрової трансформації України Михайло Федоров та засновниця громадської організації «Центр підтримки аеророзвідки» Марія Берлінська. І все ж нам не вистачає сприяння військової системи. Скажімо, ми працюємо понад рік, маємо непогані результати, але досі навіть не вирішено питання збільшення чисельності нашого загону. Наші люди їздять на старих, 20-тирічних, «корчах», які ремонтуємо власним коштом. Те саме з виготовленням боєприпасів для наших дронів, – наголошує військовослужбовець.

На його думку, допомогти прискорити процес могла б і місцева влада. Адже час від часу її представники звітують про заощаджені чималі кошти. Водночас нерідко ці кошти спрямовують «на барабани» або «відновлення скверів».

 Ще коли тільки починалися дослідницькі роботи, ми попросили у місцевої мерії столи та шафи для нашої конструкторської групи. Були і інші звернення, зокрема, до обласної влади. Скажімо, ми досі змушені за гроші орендувати приміщення для своєї роботи, тоді як чимало комунальних будівель стоять порожніми. Я вже мовчу, що за належної підтримки ми могли б розвернути виробництво і допомогти не лише армії, а й дати роботу мешканцям Миколаєва, якої тут катастрофічно бракує.

Але нам відмовили у будь-якій допомозі, мотивуючи тим, що це не входить до їхніх повноважень. Але коли б всі, також волонтери, діяли за такою схемою, то ми вже б могли програти війну! – обурюється Шполянський. 

Він також припускає, що якби у нас по-іншому ставилися до людей, які щось створюють у військовій сфері, то сьогодні країна вже мала б систему повної протидії «шахедам». Адже є технічні рішення і команди, готові це робити.

РОЗВИВАТИ ВЛАСНИЙ ВПК

Останнім часом ми спостерігаємо гострий діалог у суспільстві з приводу так званих некритичних витрат місцевих бюджетів у час, коли армія потребує багато чого, зокрема дронів, на які пересічні українці донатять власні кошти. Миколаївщина – не виняток. Багато хто розуміє, що в умовах війни з численним ворогом ніхто не має права марнувати наявні ресурси, а команди фахівців, які мають такі розробки, потребують усілякої підтримки.

На цьому наголошує і Міністр оборони України Олексій Резніков. Під час засідання Конгресу місцевих та регіональних влад при Президентові України він закликав місцеві громади активніше інвестувати в оборону, також це стосується забезпечення підрозділів, які базуються в громадах. «Потрібні приміщення, доступ до комунікацій, сприяння з документами та інші питання. Це – робота, податки і забезпечення стійкості громад. Бо люди будуть залишатися і, головне, – повертатися», – наголосив Резніков.

У цьому контексті варто згадати про ще про один дуже важливий аспект. Фахівці застерігають, що українці занадто багато сподівань покладають на військово-технічну допомогу Заходу. Вона дійсно дуже значна, але вже тепер зрозуміло, що всього необхідного озброєння у потрібній кількості нам з-за кордону не нададуть, принаймні найближчим часом. Тому ми маємо розвивати власний військово-промисловий комплекс (ВПК). І мало хто сумнівається, що одним з найперспективніших його напрямів є саме виробництво БПЛА: як розвідувальних, так і ударних.

На думку Шполянського, для цього необхідна максимально тісна співпраця між армією і виробниками озброєння.

Добрим прикладом була історія створення БМ-13 – «Катюші». Від моменту її першого використання і до масового надходження у війська пройшло тільки пів року-рік.

 Ми здебільшого негативно згадуємо Радянський Союз, бо там дійсно нема чого особливо любити. І все ж слід визнати, що ВПК СРСР та Німеччини на час Другої світової війни були дуже ефективними. І нам цей досвід може бути корисним. Зокрема, у тому, що тоді було створено безперервний потік інформації з фронту до конструкторів і виробників озброєння, налагоджено тісну комунікацію між військовими та промисловцями. Під час війни ситуація змінюється дуже швидко, тому виписування технічних вимог та узгодження проєктів у інстанціях мусить відбуватися у вкрай стислі терміни, бо ціна цього – людські життя, – каже Шполянський.

Підсумовуючи вищезазначене, варто наголосити, що, попри масу проблем, Україна у сфері розвитку БПЛА робить чимало, та все ж ще недостатньо. Оскільки ворог переважає нас за кількістю та ресурсами, нові технології та пошук інноваційних тактичних та технічних рішень на полі бою – необхідний складник нашої перемоги. Адже росіяни до повномасштабної війни готувалися багато років. Незважаючи на це, ми неодмінно здолаємо ворога, варто лише змінити підходи, бути терпеливими і всім, без винятків, наполегливо працювати на Перемогу.

Як повідомляло Інше ТВ, В Україні будуть виробляти дрони-камікадзе “Котигорошко”. Що вони можуть



© Inshe.tv

Share Button
TwitterFacebookGoogle PlusYoutube