Сільськогосподарська компанія «НІБУЛОН» – важковаговик на аграрному ринку України. Філії, перевантажувальні термінали та комплекси підприємства розташовані майже по всій країні. Значна частина з них опинилася на шляху російських загарбників, на лінії вогню або в тимчасовій окупації. Навіть сьогодні, після часткового звільнення захоплених українських земель, на деякі з них немає ходу. Але на певні доступ з’явився, і це дає уявлення про те, що ми побачимо там, коли ворогів виженуть звідусюди.
Цим матеріалом ІншеТВ починає цикл публікацій про людські і матеріальні втрати та збитки, завдані компанії “НІБУЛОН” російськими загарбниками.
Філія «Снігурівська» знаходиться майже в 60 км від Миколаєва, в селі Широке. Звідси до Херсона ближче, ніж до адміністративного центру Миколаївської області. «НІБУЛОН» зайшов сюди в 2001 році, і це стало головною подією в житті місцевої громади, подією, яка змінила все. До війни тут, у філії компанії, була сучасна сільськогосподарська техніка, клумби з трояндами, чистота і порядок, як всюди на «НІБУЛОНі». Але все це скінчилося в березні 2022 року, коли ворог підійшов до села на відстань пострілу. Хоча навіть в переддень війни тут, в Широкому, нібулонівці працювали на новий врожай і про війну навіть не думали.
Олександр Мекеров, директор філії «Снігурівська» ТОВ СП «НІБУЛОН», розповів:
–24 лютого у нас були польові роботи – ми вночі підгодовували поля озимої пшениці. Закінчили якраз перед тим, як вони почали бити по наших аеропортах, системах ППО. Ми приїхали сюди на базу, і люди пороз’їжджалися. Я залишився, тому що треба було організовувати на наступний день навантаження добрив, вихід у поле. А ближче до 5 ранку почалися обстріли, гуркіт з боку Миколаєва. Одразу ніхто не зрозумів, бо ніхто не очікував такого. Ми живемо у своєму світі, нам треба думати про землю, як підвищити врожайність, отримати прибуток. …Потім уже з новин дізналися, що почалася війна. У шоці були.
А недалеко від села, в декількох кілометрах, вже йшла ворожа техніка.
–Наші хлопці, які в дозорі стояли, а потім доповідали в СБУ або ЗСУ, налічували до 1000 одиниць військової техніки в колонах, які проходили в бік Баштанки.
Село Широке ворог тоді нібито не бачив – він намагався будь-що захопити Миколаїв, обійти місто зі сторони Баштанки і вдарити звідти. Можливо, дійсно планували швидко просунутися до Одеси, тому ні на що інше не зважали. А коли це не вдалося, почали тероризувати ті землі, які змогли окупувати.
–20 березня вони захопили Снігурівку – зайшли в обід, і того ж дня стали нас обстрілювати. Це мирне село, тут військових не було взагалі. Стріляли по критому току – тут усе було заставлено імпортною сільгосптехнікою. Ми завжди на зиму ставили на зберігання техніку під дах або в ангари заганяли. Тут стояли комбайни, стояли імпортні обприскувачі. Якраз у січні нам новий обприскувач самохідний привезли, його вивантажили і поставили. Жатки. Вся територія була заставлена технікою.
Директор філії теж задається питанням, для чого треба було гатити по мирній сільськогосподарській техніці. Але припущення, що росіяни могли не знати, що техніка мирна, сам аргументовано спростовує.
– Може, думали, що тут військова техніка? Хоча вони “Ланцетами” своїми, квадракоптерами, дронами тут літали – їм же все видно. Просто так, щоб знищити”.
“Щоб знищити”. Всі, з ким ми спілкувалися в селі, не знаходять іншого пояснення після всього, що вони тут бачили на власні очі. Так вважає і голова Широкинської громади Сергій Пересунько:
– Це не війна, це знищення, нас просто хотіли знищити. Всі дитячі садочки, будинки культури, школи – все розбито. Фермерські господарства, сільгосппідприємства, поля – все було посіяно, все згоріло. Тому нас просто знищували.
У філії «Снігурівська» зараз немає жодної вцілілої будівлі. Як розповідає Олександр Мекеров, знищено все – побиті всі склади, вцілили в майстерню, у склад ТМЦ прилетіла ракета – там знесло дах, вибило двері. Що за ракета, сказати важко, схоже, з «Урагану», кажуть місцеві. На всій території підприємства немає неушкодженого місця. Де-не-де стирчать понівечені металеві «скелети» – залишки колишніх об’єктів, зруйновані стіни і дахи, а що не знищене – посічене уламками, то там, то тут по території вирви від мін та снарядів.
Ось купа скатів, яка лишилася після рятувальної операції, коли працівники підприємства намагалися врятувати дорогу техніку від повного знищення.
–Постраждав комбайн “ДжонДір”, перебило скат, відновленню не підлягає, пошкодило гідроциліндри похилої камери, шибки повилітали в 5 комбайнах. А що стояло на току з боку Новопетрівки, там, в основному, скати. Мучилися з ними, коли техніку виганяли. Зернові сівалки – міна прилетіла прямо в них, їх просто розірвало, – розповів Олександр Мекеров.
Не підлягають відновленню 2 автомобіля ГАЗ – їх з території вивезли, але єдине, що можна з ними зробити – тільки списати.
Знищено внаслідок обстрілів і 350 тонн посівного ячменю. І директор переконаний, що зерно було знищене умисно.
Філія «Снігурівська» – насінницьке підприємство. Тут до війни вирощували насінневі партії, які потім розподілялися у південні регіони. Як каже Олександр Мекеров, звідси відправляли по 600, 800, тисячу тонн, залежно від заявок. Тут зберігався і страховий матеріал – якщо десь посіви озимих не виживуть, щоб можна було підсіяти. Все це зерно через руйнування зерносховища і потрапляння туди вологи згнило, згоріло, з’їдене шкідниками, – з болем розповідає директор.
–Висота бурту до 5 метрів була – прогнило все повністю, до бетону. І перед війною в нас ішло відвантаження зерна, але машини не прийшли з Миколаєва, тому що бойові дії почалися в самому Миколаєві безпосередньо, і через те, що в зерно затекла вода, воно почало горіти. Його заливали водою, місцеві гасили – дим тут такий стояв, жах.
Залишки цього зерна і досі догнивають у зруйнованих складах. Щось проросло і дивує зеленню серед смердючих куп колишньої пшениці чи ячменю. Того, що тут було, могло вистачити, щоб засіяти тисячу гектарів.
Але зберігалося у «Снігурівській» філії і цінне в усіх значеннях насіння, зерно, яке й справді майже на вагу золота. Працівники філії його врятували, але вивозили на власний страх і ризик, у постійному очікуванні обстрілів.
–У нас був централізований склад на весь південний регіон, там насіння на шалену суму було. Насіння Pioneer, Syngenta було, його треба було вивезти, тому що південні регіони не змогли б відсіятися. Ми приїхали і пару днів придивлялися і прислухалися, щоб визначити, в який час на філію можна заходити, а в який ні. Спочатку у них була якась періодичність – вони або до 8 ранку стріляють, або після 12-ї. У цей проміжок часу ми заходили на філію, похапцем усе збирали і вивозили на Баштанку.
А потім в обстрілах не стало жодної періодичності. Як розповів нам голова Широкинської громади Баштанського району Сергій Пересунько, били, бо було чим.
–З 22 березня кожний день по 10 листопада не було такого, щоб нас не обстрілювали. Ви бачили, що Широке знищене на 95 %. І ті будинки, де жили працівники «НІБУЛОНу». Все було – і САУ, і міномети, і танки, і авіація. Все, що в них було, тим і бомбили. Були такі дні, що сиділи в підвалах і рахували по 98 «прильотів».
В Широкинській громаді до звільнення Херсона і Снігурівки загинуло 12 цивільних, 19 було поранено. В жовтні загинула і працівниця «НІБУЛОНу», яка працювала у філії сторожем. Під час одного з обстрілів вона побігла додому відв’язати козу, яка паслася біля будинку – снаряд прилетів просто на подвір’я.
Просто так, ні для чого, розстрілювали будинки. Серед інших, зруйновані і будинки, побудовані для спеціалістів філії, – один з них танк «прошив» наскрізь. А от водонапірну вежу могли знищити зумисно – навряд чи можна вважати випадковістю удар, який у літню спеку залишив без води ціле село.
Вежа теж знаходиться на території філії, бо за договором соціального партнерства воду в село постачає “НІБУЛОН”. Компанія несе всі витрати з ремонту і обслуговування системи водопостачання, з електроенергії. Навіть під час війни, під обстрілами «НІБУЛОН» свої зобов’язання перед людьми виконував. Не стало світла – підключили генератори, паливо позливали з техніки, але воду в село качали. І ось в липні росіяни вистрілили в вежу протитанковою керованою ракетою. І навіть хвалилися цим, зняли момент попадання і вибуху на відео і виклали в Інтернет.
Сьогодні село Широке – розбите і понівечене, зараз це одна велика руїна, хоча в центрі видно, що деякі зруйновані будинки – зовсім нові.
Це підтвердив і голова Широкинської громади Баштанського району Сергій Пересунько.
–ЦНАП, який ми побудували в Широкому, ми його навіть не встигли відкрити – офіційне відкриття повинно було бути 5 травня 2022 року, на день села. Його знищили, а там взагалі військових ніколи не було.
А якраз навпроти зруйнованого ЦНАПУ – офіс “НІБУЛОНу”, розбита двоповерхова будівля. Сюди було пряме влучання снарядів, тому перебиті перекриття, в 2 місцях обвалився дах, всередині частина кабінетів без вікон і дверей – їх зірвало вибухами. Але в кімнаті відпочинку вцілів більярдний стіл, який тільки підсилює гнітюче враження від руйнувань.
Так само важко дивитись на зруйновану їдальню філії – розбите обладнання кухні, яка колись годувала сотні людей, понівечений зал, в якому завжди було тепло та затишно.
Як каже директор філії «Снігурівська», збитки від війни ще не підраховували, бо війна ще не скінчилася – перед Пасхою знову обстріляли ракетами Снігурівку, ніхто не застрахований і від нальотів дронів-камікадзе.
А 6 червня прийшла нова біда – окупанти умисно підірвали греблю Каховської ГЕС, через що дніпровська вода в лічені години затопила поля і населенні пункти вздовж Дніпра та Інгульця, дійшла до Миколаєва.
Сама філія «Снігурівська» не постраждала – вона розташована на певних висотах, а от поля затопило. Більше тижня вони були під водою, крім того, їм ще належить пройти розмінування.
Після підриву Каховської ГЕС неможливо стверджувати, що перераховані втрати філії – остаточні. Але вже зараз зрозуміло, що ці збитки – колосальні.
Це розуміють і в Миколаєві, де від ракетних атак також постраждали офіси «НІБУЛОНу».
Як розповів старший охоронець відділу охорони служби безпеки компанії Дмитро Коморкін, першим постраждала історична будівля на вул.Адміральській.
–Вікон не було взагалі. Усе позносило, поруч дах надірвало. Єдине, що вціліло – двері.
Від вибухів постраждав і центральний офіс «НІБУЛОНу» на Великій Морській. Так само, як і в першому випадку, ракетна атака була вночі, людей в офісі, на щастя, не було.
–Я так розумію, хвиля йшла до 4 поверху. Тобто, з 1 поверху по 4-й повиносило вікна. Аж до того, що на 1-му поверсі в нас є приміщення, яке закрите жалюзями, там товсті шибки, але й це розбило, разом із дверима, втиснуло всередину. З боку двору теж повиривало рами, досить серйозно. Ми прийшли, оглянули, перше відчуття – це жах. Тому що те, що ти бачиш по телевізору – це одне, а те, що ти бачиш на власні очі – це зовсім по-іншому.
Як каже Дмитро Коморкін, збитки великі, але перше, що робить він після вибухів – обдзвонює людей, чия зміна припала на обстріл, щоб дізнатись, чи всі цілі. Бо є збитки, а є втрати, з якими вже нічого не вдієш. В Миколаєві і в «НІБУЛОНі» про це знають.
З першої ночі війни ворог обстрілював і місто Очаків, де розташована ще одна філія «НІБУЛОНу». З початку окупанти бомбили військовий порт, але потім бомби почали падати все ближче до підприємства.
Іван Шутак, виконуючий обов’язки директора філії «Очаківська», розповів:
–В березні був приліт – саме авіабомба біля нашої території. Коли все вщухло, ми поїхали туди – подивитись і оцінити ситуацію. Там уламки були – десь кілограма по 3, і такі гострі – як бритва. 6 червня був безпосередньо приліт на територію філії. Тоді постраждали два охоронці, з контузіями і травмами їх було госпіталізовано. Настільки швидко це сталося, що вони нічого не встигли зрозуміти, і дуже поруч біля них.
Але найстрашніше сталося значно пізніше, а саме 9 січня 2023 року, коли в Очакові пролунав мегавибух, після якого вибухова хвиля дійшла до Миколаєва. В обласному центрі навіть ширились чутки про застосування тактичної ядерної зброї, бо ніхто не міг повірити в те, що можливий вибух такої сили без її застосування. Але виявилось, що росіяни ракетами «Кинджал» вцілили в склад-могильник корабельних мін часів Другої світової війни – старі боєприпаси просто на березі, в піску залили бетоном. Скільки їх там було – досі невідомо За словами голови обласної військової адміністрації, «дуже багато» – «ракети пробили метровий шар бетону, після чого й відбувся саме підрив старих мін». Після цього в Очакові із 7,5 тисяч зареєстрованих домоволодінь, не враховуючи критичної інфраструктури, комерційних підприємств і т.ін., було пошкоджено 5 тисяч, тобто близько 70%. Без дахів і вікон залишились школи і лікарні, не оминула вибухова хвиля і філію «НІБУЛОНу».
–Вибух настільки був потужний, що знесло дах на адмінбудівлі. Деякі будівлі…їх взагалі не стало. Це дуже добре, що людей не було там.
Після мегавибуху в Очакові від філії «Очаківська» мало що залишилось.
–Руйнування складських приміщень – якщо вони є, то в дуже аварійному стані. Або їх взагалі немає. Від адмінбудівлі залишились лише стіни. Все. Дуже великі руйнування. Залишився цілим тільки причал. Це все, що залишилось. Інші будівлі або в аварійному стані, або їх немає. Можна сказати, тільки назва лишилася від цієї філії.
На червень 2023 року ворог ні на день не припиняє обстріли Очакова – б’є і по портовій інфраструктурі, і по житлових будинках.
